19 лютого. Пам’ятні дати

19 лютого. Пам’ятні дати

1429
Ukrinform
Два роки тому, в ніч на 19 лютого 2014 року, під виглядом проведення АТО, відбувся штурм Майдану, захоплення і підпал будівлі Федерації профспілок України. У результаті протистоянь цього дня загинуло 16 осіб

Очільники правоохоронних органів, усвідомлюючи, що спровоковані ними зіткнення з протестувальниками вже призвели до жертв серед останніх і матимуть такі ж наслідки в подальшому, стали організовувати підлеглі їм органи, а також «тітушок» для придушення протестів, формально створюючи видимість організації та проведення АТО. Без жодних законних підстав для проведення антитерористичної операції, на виконання злочинного плану керівництва держави правоохоронці розпочали штурм Майдану. Під час спроби силового розгону мітингувальників загинуло 16 осіб, завдано тілесних ушкоджень 206 особам, з них 35 – тяжкі, 31 – середньої тяжкості. У приміщенні Будинку профспілок внаслідок пожежі загинули дві особи. Київ у транспортному колапсі: під’їзди до міста охороняють автоматники, метро не працює через оголошену владою так звану терористичну загрозу. Не працює залізничне сполучення із Львівською та Івано-Франківською областями. Кривавий штурм Майдану сколихнув регіони України. Оскільки влада ігнорувала вимоги протестувальників, громадяни в регіонах захоплюють приміщення обласних органів влади. Відбувається масове захоплення будівель силових структур у Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку. Міліція залишає відділки і самоусувається.

Цього дня, 19 лютого 1954 року, Крим увійшов до складу України. Президія Верховної Ради СРСР видала указ про виведення Кримської області зі складу РРФСР і передачу її Українській РСР. 26 квітня 1954 року на основі свого указу, ВР СРСР прийняла закон про передачу Криму Україні і затвердила ці зміни у Конституції країни. Рівно через 60 років, 20 лютого 2014 року, Росія віроломно захопила Кримський півострів, розпочавши тим самим тимчасову окупацію українського Криму в повний розріз Будапештським гарантіям щодо цілісності і суверенітету України.

19 лютого 1992 року  Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, вважаючи його головним елементом великого Державного герба України. Відкритий конкурс щодо створення проекту Державного герба України, відповідно до Постанови Верховної Ради, був оголошений 24 червня 1991 року (тобто ще за існування СРСР). Під егідою Комісії з питань культури і духовного відродження ВР було створено робочу групу–журі з народних обранців, істориків, мистецтвознавців, музейників. 4 жовтня 1991 року експертна група підбила підсумки конкурсу. Для участі в ньому надійшло понад 200 робіт (усі вони тепер зберігаються в Центральному державному архіві органів центральної влади та управління). Важливо, що 192 з них містили зображення тризуба у різних контекстах. Переміг у конкурсі проект історика–геральдиста Андрія Гречила та художника Івана Турецького. На думку А.Гречила, тризуб у графічній традиції періоду правління Великого князя Володимира був прийнятий не випадково, оскільки «саме за князя Володимира всі етнічні українські землі були об’єднані в одній державі. У 1918 році тризуб також було обрано гербом УНР як символ соборності українських земель. Такий герб має ідею поновлення традиції державності». Наразі Великий Державний герб України досі не затверджено.

Всесвітній день захисту китів. 19 лютого 1986 року Міжнародна китобійна комісія заборонила китовий промисел.

Ювілеї дня:

140 років від дня народження Константіна Бранкузі (Бринкуш; 1876–1957), французького і румунського скульптора, засновника абстрактної скульптури, найяскравішого представника паризької школи, однієї з перших величин в авангардному мистецтві ХХ ст. Учень Оґюста Родена. Народився Константін Бринкуш у багатодітній селянській патріархальній родині. З малих років підробляв у купця-гончара. У вільну хвилину ліпив різні фігурки з глини, різьбив по дереву. Згодом йому навіть вдалося закінчити художню школу в м. Крайова. У 1898-1902 роках він брав уроки в Школі красних мистецтв у Будапешті, але у публіки його роботи і творчі пошуки не викликали жодного інтересу. Тому, доведений майже до відчаю, у 1904 році Бринкуш дістається (мало не пішки) Парижа – тодішньої світової столиці мистецтв. Там знайомиться з цікавими людьми, новими віяннями в царині скульптури. Декілька місяців працює асистентом у майстерні Родена, але згодом йде звідти, зауваживши, «що під великим розлогим деревом нічого не виросте». Втім, вплив Родена на його творчу манеру був колосальним. Париж став постійним місцем проживання митця (щоправда, під час війни він мешкав у США) аж до самої смерті в 1957 році, втім зв’язків із батьківщиною не поривав. Він усіляко підтримував співвітчизників і матеріально, і морально, допомагав з роботою, житлом. У Парижі він став усесвітньо відомим скульптором, його знали під дещо офранцуженим призвіщем Бранкузі (наголос на останньому складі). Він виключав зі своїх робіт усі реалістичні деталі, скорочуючи форми до найпростішої геометричної сутності, а також робив акцент на фактурі, надаючи перевагу гладко відполірованим поверхням каменя та метала чи шершавості грубо обтесаного, потрісканого дерева. Він часто підсилював фактурні ефекти контрастними протиставленнями, наприклад, виставляв гладку мармурову голову на подушці темного оксамиту або встановлював відполіровану до блиску металеву рибу на овальному дзеркальному постаменті. Бринкуша називали «Мондріаном скульптури», «генієм недосказаності». Сам митець не надто любив подібні титули, різні маніфести і теореми. «Не шукайте таємниць у моєму мистецтві. Я дарую вам чисту радість. Мої роботи зрозумілі навіть сліпому». З цим можна посперечатися, але без сумніву, його скульптури надзвичайно елегантні, гармонійно урівноважені та бездоганно витончені. Сьогодні вони знаходяться у провідних музеях світу, а також є окрасою багатьох приватних колекцій. Серед найвідоміших робіт майстра: «Поцілунок» (оригінал знаходиться у Центрі Помпіду), «Прометей», «Колона нескінченності», «Новонароджений», «Чаша Сократа», «Птах у просторі», «Риба», скандальний (і свого часу заборонений) «Портрет княгині Бібеску».

120 років від дня народження Андре Бретона (1896-1966), французького письменника і поета, одного з основоположників сюрреалізму. Винахідник (разом із Філіппом Супо) методу автоматичного письма (1919). На початку 20-х років ХХ століття навколо постаті Андре Бретона сформувався доволі епатажний гурток, до складу якого входили Луї Арагон, Поль Елюар, Трістан Тцара. Вони влаштовували шокуючі (особливо з точки зору буржуазної публіки) презентації своїх робіт, чубилися на банкетах, влаштовували гучні скандали. Все це було непоганим піаром як для самих митців, так і для їхніх (часом досить посередньої якості) творів. У 1924 році був опублікований перший Маніфест сюрреалізму, в будинку Анрі Бретона було відкрито Бюро сюрреалістичних досліджень, видавалися журнали відповідного спрямування. Авторитет Бретона був беззаперечний. Час від часу старі товариші сварилися з гуру й відходили, але до лав сюрреалістів вливалася «молода кров»: приміром, Далі та Бунюель. Як вважають фахівці, соц-арт виріс із зерня, кинутого сюрреалістами на виставці 1942 року. Під час Другої світової війни письменник мешкав у США. Після війни повернувся на батьківщину, брав активну участь у ліворадикальному русі, співпрацював з троцькістами, анархо-синдикалістами тощо. Був переконаним пацифістом і одним із підписантів «Маніфесту 121», в якому французькі інтелектуали висловлювали обурення з приводу придушення Францією визвольного руху в Алжирі.

95 років від дня народження Ярослава Антоновича Вощака (1921–1989), відомого українського диригента. Випускник Вищого музичного університету ім.Лисенка у Львові. Вчителями Вощака були Колесса, Людкевич, Барвінський, Кос-Анатольський. Ярослав Вощак 20 років диригував оркестром Львівського театру опери та балету (1944-1964); потім працював в Одесі та Мінську. Йому належить перше виконання опер «Назустріч сонцю» А. Кос-Анатольського, «Лісова пісня» В. Кирейка, «Украдене щастя» Ю. Мейтуса, балетів «Хустка Довбуша», «Сойчине крило» А. Кос-Анатольського. У 2002 році в дзеркальній залі Львівського театру опери та балету імені Соломії Крушельницької були встановлені бюсти п’яти творців, котрі зробили вагомий внесок у розвиток театру. Серед інших є і скульптурний портрет диригента Ярослава Вощака.

Роковини смерті:

65 років з дня смерті Андре Жіда (1869-1951), французького письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури (1947), одного з кращих письменників Франції ХХ століття. Критики називають А. Жіда «останнім з класиків і першим з модерністів», маючи передусім на увазі його роман «Фальшивомонетники». У Радянському Союзі твори письменника охоче друкували до 1937 року, але після появи на заході книги «Повернення з СРСР», в якій нещодавній «друг Жовтня» зробив спробу неупереджено розповісти про побачене в «стране победившего социализма», вся творчість письменника одразу ж була оголошена «антисоветской» і «вредной». Майже півстолітнє табу навколо імені А. Жіда було порушене наприкінці 80-х, з початком перебудови. Творчість Андре Жіда справила чималий вплив на французьких екзистенціалістів (передусім А. Камю і Ж.-П. Сартра).

15 років з дня смерті Стенлі Крамера (1913-2001), американського кінорежисера, сценариста, продюсера. Поставив фільми: «Не схиливши голови», «На останньому березі», «Пожнеш бурю», «Нюрнберзький процес», «Корабель дурнів», «Цей шалений, шалений, шалений світ», «Оклахома якою вона є», «Принцип «Доміно». Загалом поставив 40 фільмів, які отримали 85 номінацій на «Оскар». Першим у Голлівуді почав ставити не розважальні, а серйозні картини (інший такий режисер – Еліа Казан). «Якщо вийшовши з кінотеатру де-небудь в Канзас-Сіті, один глядач скаже іншому: «Знаєш, я ніколи раніше так про це не думав» – я буду цілком задоволений», - сказав Крамер в одному з інтерв’ю. Його цікавили складні проблеми сьогодення і саме тому він знімав фільми про расизм, про злочини нацистів, про ядерну катастрофу.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-