13 лютого. Пам’ятні дати
12 лютого світова громадськість відзначає Всесвітній день радіо, який встановлений на 36-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 2011 році. Як вважають засновники свята, воно покликане нагадати світові про важливу роль радіо як ЗМІ, зміцнити міжнародне співробітництво радіомовників і заохотити великі мережі і місцеві радіостанції розвивати доступ до інформації та свободу слова у радіоефірі. Дата вибрана не випадково - цього дня, 13 лютого 1946 року, у штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй уперше вийшло в ефір радіо ООН. У 2015 році до відзначення Всесвітнього дня радіо долучилися понад 250 радіостанцій світу, аудиторія яких складає близько 95 % населення землі. Темою Всесвітнього дня радіо у 2016 році стане «Радіо під час надзвичайних ситуацій і стихійних лих». В ЮНЕСКО вважають, що 2016 рік буде вкрай важливим з точки зору реагування на надзвичайчайні ситуації та інформування суспільства щодо зменшення небезпечності лих. Один з найкращих способів вирішення цих завдань - радіо, яке є найдоступнішим і найпоширенішим засобом інформації. Воно не вимагає витрат, використовує порівняно прості технології і охоплює найширшу аудиторію, від осіб, відповідальних за розробку політики, до жителів віддалених населених пунктів та маргіналізованих груп. Соціальні мережі є важливим компонентом інформаційної діяльності, проте вони не замінять надійних, своєчасних та інтерактивних радіопослуг, яким довіряє громадськість. 13 лютого 2016 року ЮНЕСКО організовує спеціальний прямий радіоефір з району надзвичайної ситуації, до якого будуть включені інтерв’ю зі співробітниками аварійно-рятувальних служб, представниками гуманітарних організацій і бесіди з тими, кого безпосередньо торкнулася ця надзвичайна ситуація. Налаштовуйтеся у Всесвітній день радіо на хвилю ЮНЕСКО на сайті: www.worldradioday.org!
Події дня:
35 років тому (1981) був арештований Анатолій Іванович Корягін, кандидат медичних наук, лікар-психіатр з Харкова, член Робочої комісії з розслідування використання психіатрії з політичною метою, якого звинуватили в антирадянській діяльності (за листування з британським медичним журналом «Ланцет», що опублікував статтю Корягіна, у якій він піддає критиці використання радянським режимом психіатрії з політичною метою). У червні того ж року лікаря засудили до 7 років таборів і 5 років заслання. Втім, через декілька років під тиском західних правозахисних та професійних психіатричних організацій влада була змушена його відпустити.
Ювілеї дня:
Цього дня у 1874 році народився Лев Володимирович Писаржевський (1874-1938), видатний український хімік, академік АН СРСР, організатор і директор Українського інституту фізичної хімії (тепер Інститут фізичної хімії НАН України ім Л.В. Писаржевського) – першого на теренах СРСР спеціалізованого інституту. Заклав основи електронної теорії гетерогенного каталізу. Це був тип ученого з надзвичайно сильно розвиненою уявою. Недарма відомий хімік, академік АН СРСР Д. Коновалов, прослухавши лекцію Писаржевського про основи електронної теорії, сказав: «Та ви, батечко, своїми очима бачите ці ваші електрони!» Л.В. Писаржевський народився в Кишиневі у дворянській родині. Після смерті батька його мати переїхала в Одесу (1878). Там юнак закінчив знамениту Рішельєвську гімназію і Новоросійський (Одеський) університет. З 1908 по 1911 рік Л.В. Писаржевський працював у Київському політехнічному інституті. Роботу в КПІ він залишив разом з іншими шістьма професорами і трьома асистентами, які подали у відставку на знак протесту проти незаконного звільнення міністром освіти трьох деканів, що проголосували на вченій раді КПІ за надіслану міністру різку телеграму стосовно студентських заворушень. З Києва Писаржевський переїхав у Москву, де був одним із організаторів і першим редактором відомого науково-популярного журналу «Природа». У 1913 році вченого було обрано ординарним професором загальної і фізичної хімії Катеринославського (Дніпропетровського) гірничого інституту. Під час Громадянської війни діяльність своєї лабораторії він спрямував на медичне обслуговування армії, а саме на виготовлення саліцилових препаратів, перекису водню, йоду. Коли почалась газова війна, Писаржевський організував масове виробництво спрощених протигазів. (Добре відомі нині адсорбційні протигази академіка Зелінського тоді ще не були предметом масового виробництва). Завдяки його зусиллям у Дніпропетровську в 1916 році були організовані курси медсестер, перетворені невдовзі у Вищі жіночі курси, а після 1917 року – в університет, хімічним факультетом якого вчений керував протягом 10 років. Він брав активну участь у створенні ряду інших учбових та наукових закладів, серед яких варто згадати Хімічний інститут ім. П. Мелікішвілі у Тбілісі. Помер Л.В. Писаржевський у Дніпропетровську після важкої хвороби на 67 році життя. До останнього він керував інститутом і роботою лабораторії, створивши відому школу фізико-хіміків.
135 років від дня народження Елінор Фарджон (1881-1956), англійської дитячої письменниці. Автор книг для дітей «Мартін Піппін у яблуневому саду», «Хочу на Місяць», «Сьома принцеса» та ін. Перший лауреат Міжнародної премії ім. Ганса Крістіана Андерсена, яку неофіційно називають дитячою «Нобелівською премією».
132 роки від дня народження Наталії Дмитрівни Полонської-Василенко (1884-1973), українського історика, однієї з перших жінок-професорів Київського університету (1916) та однієї з найперших жінок-докторів історичних наук України (1940). У доробку Н. Полонської-Василенко близько 200 досліджень з українознавства, серед яких і двотомна «Історія України». З 1944 року перебувала в еміграції (Прага, Мюнхен). Померла у 89 років у Дорнштадті поблизу Ульму (Німеччина).
Цього дня 1892 року народилася Марія Іванівна Литвиненко-Вольгемут (1892–1966), видатна українська співачка (лірико-драматичне сопрано), педагог. Одна з засновників Харківського українського театру опери та балету. Солістка Київської опери (1935–1953), професор Київської консерваторії. Створила понад 70 вокально-сценічних образів. Серед найяскравіших – партії Оксани, Одарки («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського), Наталки, Терпилихи, Насті, Панночки («Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Утоплена» Лисенка), та ін. Відома виконавиця українських народних пісень. Лауреат Державної премії СРСР (1946). Кар’єру професійної оперної співачки Литвиненко-Вольгемут починала на сцені першого українського професійного театру (до речі, музично-драматичного), керованого Миколою Садовським. Маючи здатність розпізнавати таланти, Садовський одразу ж зважився довірити юній артистці роль Оксани у «Запорожці за Дунаєм». Ось що писав з цього приводу Максим Рильський: «Коли Марія Литвиненко вступила на сцену українського театру Садовського, вона зразу ж засяяла своїм світлом. В сузір’ї зійшла нова «зірка». Ми, молодь…, які до хрипоти викликали улюблених акторів і кидали свої шапки на сцену до ніг улюблених артисток…, зразу п’яніли від думки, що прийшла в український театр велика сила, артистка видатного сценічного обдарування, з чудовим за красою голосом». Варто зазначити, що співачка була знайома з Федором Шаляпіним, Леонідом Собіновим, Лесем Курбасом та багатьма іншими видатними особистостями свого часу.
45 років від дня народження Матса Юхана Сундіна (1971), знаменитого шведського хокеїста, центрального нападаючого, олімпійського чемпіона і триразового чемпіона світу. Четвертий бомбардир в історії НХЛ серед європейців (після чеха Яромира Ягра і фіннів Теему Селянне і Ярі Куррі). Перший в історії європеєць, обраний на драфті НХЛ під першим номером (1989, «Квебек Нордікс»). До сьогодні залишається єдиним шведом, обраним на драфті НХЛ під загальним першим номером. Завершив кар’єру в 2009 році.
Роковини смерті:
445 років з дня смерті Бенвенуто Челліні (1500-1571), італійського скульптора, ювеліра, письменника, однієї з найяскравіших особистостей своєї епохи. Працював у Флоренції, Пізі, Венеції, Римі, Парижі і Фонтенбло. Серед його найвідоміших скульптурних робіт статуя Персея, портет Козімо Медічі, барельєфи. Всесвітню славу Челліні як письменнику принесли його мемуари «Життя Бенвенуто, сина маестро Джованні Челліні, флорентійця, написане ним самим у Флоренції». Книга залишилась незакінченою; вона нагадує захоплюючий авантюрний роман і вирізняється безпосередністю оповідки, повним ігноруванням норм літературного стилю і правил граматики. Челліні виступав і як теоретик мистецтва, створивши «Два трактати про ювелірне мистецтво і скульптуру».
50 років з дня смерті Маргерит Лонг (1847-1966), французької піаністки. Відома як перша виконавиця багатьох фортепіанних творів Равеля й Дебюссі, котрі присвятили піаністці чимало прекрасної музики. Після її смерті французькі газети помістили слова Святослава Ріхтера: «Не стало Маргерит Лонг. Золотий ланцюг, що єднав нас із Дебюссі та Равелем, розірвався». Крім того Лонг була чудовим педагогом (з 1906 року вона вела клас в Паризькій консерваторії, згодом стала професором вищого курсу): багато хто з її учнів своїми подальшими успіхами завдячував саме їй. Автор статей, книг-спогадів про французьких композиторів.
