28 січня. Пам’ятні дати
Леонід Костянтинович Каденюк - льотчик-випробувач 1-го класу, космонавт-випробувач, генерал-майор авіації, кандидат технічних наук, Герой України (1999). Нині Леонід Каденюк очолює Аерокосмічне товариство України. Народився у 1951 році на Буковині у родині сільських вчителів. Про космос мріяв з дитинства і цілеспрямовано та наполегливо йшов до своєї мети. Закінчив Чернігівське вище військове училище льотчиків (1971). У 1976 році був відібраний до числа можливих кандидатів у космонавти. Через рік отримав диплом льотчика-випробувача, у 1989 році – диплом інженера-механіка. Літав на 54-х типах і модифікаціях літаків. У 1995 році був зарахований до групи космонавтів Національного космічного агентства. Для міжнародного польоту на кораблі «Коламбія» від українців необхідно було вибрати «суперпілота». Каденюк переміг численних конкурентів саме тим, що володів усіма потрібними якостями - відмінним здоров’ям, професіоналізмом, волею у виборі і досягненні мети. До того ж, він – космонавт-дослідник, отже, до старту пройшов відповідну і наукову підготовку. Свій політ у космос Леонід Каденюк здійснив 19 листопада 1997 року у складі міжнародного екіпажу на кораблі «Коламбія», що стартував з мису Канаверал (США). 15 діб і 16 годин – саме стільки часу український космонавт провів на космічній орбіті, де проводив біологічні експерименти, вивчав вплив невагомості на процес фотосинтезу. Крім того, Каденюк виконував експерименти Інституту системних досліджень людини на тему «Людина та стан невагомості». Символом міжнародного екіпажу «Коламбії» був український прапор. Таким було рішення командира космічного корабля Кевіна Крігела: адже у складі команди у космос летів перший українець. А замість будильника кожного ранку для космонавтів грав гімн України. Із собою у космос Леонід Каденюк, як справжній українець, взяв материнський оберіг – вишитий рушник та «Кобзар» Шевченка, а також касети з українськими піснями у виконанні Дмитра Гнатюка, Софії Ротару, Назарія Яремчука. «Американцям так сподобалися наші пісні, що вони почали вивчати українську мову», - сказав Леонід. Усім членам екіпажу «Коламбії» він подарував вишиті хрестиком українські сорочки і астронавти в них сфотографувалися. Про свій космічний політ та підготовку до нього емоційно та захоплююче Каденюк написав у своїй книзі «Місія – космос», що вийшла у 2009 році у видавництві «Пульсар».
Міжнародний день захисту даних. Встановлений у 2007 році з ініціативи Ради Європи. Цього дня у 1981 була підписана Конвенція РЄ про захист фізичних осіб при автоматизованій обробці особистих даних.
День пам’яті загиблих астронавтів у США. Відзначається за рішенням керівництва НАСА з 2005 року в останній четвер січня. 27 січня 1967 року під час підготовки до запуску вибухнув корабель «Аполлон-1». 28 січня 1986 року через 73 секунди після старту вибухнув шаттл «Челленджер». 1 лютого 2003 року у небі над Техасом при поверненні на Землю зазнав катастрофи космічний корабель багаторазового використання «Колумбія» з 7 астронавтами на борту. Три катастрофи в історії пілотованих польотів у США забрали життя 17 астронавтів.
Католицька церква відзначає день святого Томи Аквінського (1225-1274), середньовічного філософа і теолога, засновника томізму.
Ювілеї дня:
315 років від дня народження Шарля Марі де ла Кондаміна (1701-1774), французького астронома, геодезиста і мандрівника. Член Паризької АН (з 1760). У 1735-1742 рр. брав участь в Перуанській експедиції, що робила градусні вимірювання, результати яких було використано для точного визначення стиснення земного еліпсоїда. Кондамін склав першу порівняно точну карту Амазонки, перший докладно описав методи виготовлення каучукових виробів.
175 років від дня народження Генрі Мортона Стенлі (справж. ім’я та прізвище – Джон Роуленс; 1841-1904), англійського журналіста і мандрівника, дослідника Африки. У 17 років емігрував до США. З 1867 року – газетний кореспондент. Розшукуючи 1871-1872 рр. англійського мандрівника Девіда Лівінгстона, досяг району озера Танганьїка в Африці, де знайшов останнього і разом з ним дослідив це озеро. В 1874-1877 рр. пересік Африку зі Сходу на Захід на чолі англо-американської експедиції; досяг озера Вікторія і встановив його обриси, відкрив масив Рувензорі й ряд озер, досліджував басейн ріки Конго. Під час експедиції 1887-1889 рр. дослідив р. Арувімі та озеро Альберт (тепер Мобуту-Сесе-Секо). Ім’ям Стенлі названо водоспади на р. Конго та інші географічні об’єкти.
105 років від дня народження Йосипа Семеновича Курочка (1911–1968), вітчизняного диригента, педагога. У 1940 році закінчив Львівський університет; музичну освіту здобув у Львівській консерваторії. Працював керівником вокального квартету Львівської філармонії; з 1943 – у Польщі. 1956-1968 рр. (з перервами) – організатор і диригент мішаного хору Українського громадсько-культурного товариства у Варшаві. Автор «Пісенника» та підручника для українських шкіл.
Сьогодні свій 78-й День народження відзначав би легендарний український важкоатлет якого знали в усьому світі – Леонід Іванович Жаботинський (1938-2016). Заслужений майстер спорту, дворазовий абсолютний олімпійський чемпіон з важкої атлетики в суперважкій ваговій категорії (1964, 1968), чотириразовий чемпіон світу (1964 – 1966, 1968) і дворазовий чемпіон Європи (1966, 1968), неодноразовий рекордсмен світу (1963 – 1974), п’ятиразовий чемпіон СРСР. Встановив 17 світових рекордів.
Роковини смерті:
420 років з дня смерті Френсіса Дрейка (1540-1596), англійського мореплавця, віце-адмірала, одного з «піратів королеви Єлизавети», організатора грабіжницьких експедицій до Вест-Індії. У 1577-1580 рр. здійснив другу навколосвітню подорож (після Маґеллана). В 1588 році командував англійським флотом під час розгрому іспанської «Непереможної армади». «Залізний пірат», як його називали, був людиною надзвичайно владною і жорстокою. Сучасники залишили не одне свідчення про його скажений норов, який дивним чином поєднувався з недовірливістю і забобонністю, надмірною навіть для свого часу. Помер Дрейк неподалік Пуерто-Бельо (суч. Портобело в Панамі). Похований у свинцевій труні в океані. Ім’ям Дрейка названо найширшу протоку земної кулі між о. Вогняна Земля і Південними Шетландськими островами, яка сполучає Тихий океан з Атлантичним.
60 років з дня смерті Карла Густава Еміля Маннергейма (1867-1951), державного і військового діяча Фінляндії. Головнокомандувач фінською армією у війнах проти СРСР 1939-1940 і 1941-1944 рр. У 1944-1946 рр. – президент Фінляндії. 30 років свого життя Маннергейм присвятив службі Російській імперії. Отримав звання генерал-лейтенанта російської армії. Проте все змінилося, коли до влади прийшов Тимчасовий уряд. Знаючи про його неприязнь до соціалістів, Маннергейма знімають з командування корпусом і відправляють у резерв штабу Одеського військового округу. У наказі про його переведення відзначалося, що «Маннергейм недостатньо розуміє суть демократичних перетворень, що відбуваються у Росії, а його ставлення до військових комісарів Тимчасового уряду є неприпустимим». Осінні місяці 1917 року, бездіяльно проведені Маннергеймом у Одесі, стали, як він напише у спогадах, найважчими у житті. Він бачив, як руйнується армія, якій він вірою і правдою служив 30 років, як гине імперія. І коли перед ним постала дилема – долучитися до російського білогвардійського руху (про службу більшовикам, мови бути не могло), чи повернутися до маленької країни, в якій він народився півстоліття тому, він обрав останнє – служіння батьківщині. Цікаво, що Раднарком РРФСР офіційно визнав повну державну незалежність України і Фінляндії в один і той самий день – 31 грудня 1917 року. Обом молодим державам довелося вести криваві війни за незалежність. Різниця полягає лише в тому, що Фінляндія ту війну виграла, а Україна – програла. У нас не було «свого» Маннергейма. «Я хочу, щоб у свідомості майбутніх генерацій закарбувався лише один урок: незгода у власних лавах є смертельнішою за ворожі мечі, а внутрішні розбіжності відчиняють двері іноземним загарбникам. Народ Фінляндії показав у двох війнах, що єдина нація, навіть мала настільки, наскільки це взагалі можливо, здатна витримати небачений тиск і завдяки єдності пережити найстрашніші випробування, які тільки може принести доля» (Карл-Густав-Еміль фон Маннергейм).
20 років з дня смерті Йосифа Олександровича Бродського (1940-1996), російсько-американського поета, есеїста, перекладача, лауреата Нобелівської премії з літератури (1987).
