15 січня. Пам’ятні дати
Нині важко знайти користувачів інтернету, які жодного разу не відвідували Вікіпедію. Її історія розпочалась у 2001 році. Засновниками цього ресурсу є американські інтернет-підприємці Джиммі Вейлз і Ларрі Сенгер. Саме Вейлзу приписують визначення напряму вільно редагованої енциклопедії, а Сенгер, в свою чергу, сформулював основну частину політики, принципів і правил Вікіпедії та її спільноти. Проте, ідея створення загальнодоступної енциклопедії спала на думку її авторам трохи раніше. Їх перший проект мав назву Nupedia, яка повинна була, за задумом засновників, складатися з прискіпливо вивірених і написаних професіоналами своєї справи статей. Але таких професіоналів, що бажають попрацювати безкоштовно на користь суспільства, виявилося не так вже й багато. Назва Вікіпедія утворилося від слів «вікі» (технологія для створення сайтів) і «енциклопедія». Основними принципами вікі-структури сайтів є можливість багаторазової правки текстів і додавання гіперпосилань на різні розділи та підрозділи статей. Таким чином, Вікіпедія постійно змінюється і доповнюється. До 2004 року вся Вікіпедія розміщувалася на одному єдиному сервері, зараз їх вже сотні. Разом з тим, спочатку це був виключно англомовний ресурс. Згодом проект набув популярності серед користувачів мережі, і розділи Вікіпедії почали з’являтися іншими мовами. Так, вже до кінця 2001 року енциклопедія використовувала 18 мов, а обсяг її статей сягнув 200 тис. Наразі Вікіпедія один з найпопулярніших сайтів. Її ресурсами щомісяця користуються близько півмільйона чоловік. Станом на січень 2016 року енциклопедія вміщує близько 38 млн сторінок 291 мовою. Найбільша кількість статей, понад 5 млн, написана англійською, а найменша – 1 стаття на крикській (мова північноамериканських індіанців). Перша стаття українською мовою з’явилася на Вікіпедії у 2004 році, нині їх понад 612 тис. Іще один цікавий факт: у жовтні 2014 року в Польщі в м. Слубице Вікіпедії відкрито пам’ятник.
Події дня:
190 років тому (1826) побачив світ перший номер однієї з найстаріших французьких газет «Le Figaro». Свою назву видання отримало на честь головного героя п’єси Бомарше «Весілля Фігаро». Одна з реплік цієї ж п’єси стала девізом газети, який до нині друкується під її назвою - «Де немає свободи критики, там жодна похвала не може бути приємною». На сьогодні наклад видання складає 323 тис. примірників.
Ювілеї дня:
145 років від дня народження Агатангела Юхимовича Кримського (1871–1942), українського сходознавця, історика, мовознавця, літературознавця, фольклориста, етнографа, письменника, перекладача, славіста, академіка АН України. Один з організаторів академії наук України, директор Інституту української наукової мови (1921–1929). Його рід походив із тюрксько-татарського племені, один із предків був муллою, але після якогось гострого конфлікту 1696 року він змушений був тікати з Бахчисараю від помсти хана, перебратися в Литву й охреститися. А через те, що він був вихідцем із Криму, його стали називати Кримським. Вчений вільно володів понад 60 мовами Сходу, Середньої Азії, Кавказу, Західної Європи. Зробив великий внесок у вітчизняне сходознавство. Завдяки Кримському український читач уперше познайомився з поезіями Гафіза, Омара Хайяма, Рудакі, Сааді, текстами «Корану», «Тисячі й однієї ночі». У 1941 році його арештували. Кримського разом з багатьма іншими представниками інтелігенції у холодних вагонах, відправили до Казахстану. Є кілька версій його смерті. За однією з них, Агатангел Юхимович помер у кустанайській лікарні, що «славилася» своїм суворим режимом. Проте є сумніви стосовно його факту, адже досі невідоме місце його поховання. Можливо, професор так і не доїхав до Кустанаю й загинув у дорозі. Офіційною датою смерті Кримського вважається 25 січня 1942 року. У 1957 році його було реабілітовано. У 1991 році Академією Наук України встановлено премію імені Агатангела Кримського за визначні успіхи в галузі сходознавства; Інститут сходознавства НАН України також носить ім’я видатного вченого.
125 років тому народився Осип Емільович Мандельштам (1891-1938), один з найвидатніших митців-модерністів ХХ століття, поет, прозаїк, есеїст, перекладач, літературознавець. Один із головних представників і теоретиків акмеїзму. Народився у Варшаві у єврейській сім’ї. Навчався у Сорбонні, Гейдельберзькому та Петербурзькому університетах. Дружив з Ахматовою та Гумільовим. Саме у Києві у 1919 році Мандельштам зустрів свою майбутню дружину - Надію Яківну Хазіну. У 30-х роках поет демонстративно рве з радянською дійсністю і з культурною традицією ненависного радянського офіціозу. Після написання антисталінської епіграми «Ми живемо під собою не відчуваючи країни…» у листопаді 1933 року Мандельштама заарештовують і відправляють у заслання в Чердинь, потім на поселення до Воронежа (1934-1937). Через рік після звільнення поета заарештовують вдруге і відправляють по етапу на Далекий Схід. Помер Осип Мандельштам 27 грудня 1938 року від тифу в пересильному таборі «Друга ріка» (Владивосток). Так звані «зимові трупи» складали штабелями, а навесні ховали у братських могилах. В одній з таких безіменних могил і спочиває поет. Посмертно реабілітований у 1956 році (по справі 1938 року), у 1987 році (по справі 1934-го). Літературна спадщина Мандельштама збережена завдяки жертовності дружини поета, яка також написала спогади про чоловіка «Надія в безнадії».
90 років від дня народження Марії Шелл (1926-2005), німецької й австрійської актриси, мегазірки німецькомовного кінематографа 1950-1960 років. В кіно дебютувала з 16 років; згодом знялася майже у 200 кіно- і телефільмах («Останній міст», «Жервеза», «Білі ночі», «Брати Карамазови»). Сестра австрійського актора Максиміліана Шелла.
