ПРО ГЕНЕРАЛА ТА СПОСОБИ ОБМАНУТИ ДРУЖИНУ
Я слідкую за текстами, які з'являються щодо реформування армії. І я згоден, що реформування необхідне. І справа не лише в тому, що генералітет дискредитував себе поганими спецопераціями.
Мене дивує інше. Я коли демобілізувався, то останніх п'ять днів часто бував у штабі, писав рапорт, оформлював папери. Приїхав якийсь генерал. Мені кажуть: "Не ходіть у штаб через парадний вхід, ходіть через чорний". Генерал ходить зі свитою. Зустрівся я з тою свитою у дверях, пропускаю їх одного за одним. Один нарешті зупинився та з претензією так: "Ти чого без шапки?"
Я був шокований тим, що замість пройтися по казармах, де пляшки з-під горілки валяються у тих, кого щойно привезли з Десни, - знайшли до чого причепитися. Не шапку ж треба змінювати.
Взагалі, навіть якщо ми збудуємо контрактну армію, то нашим все одно слід міняти свідомість. Ідеальний солдат - це не завжди блискучий десантник. Організований повар, артилерист, танкіст, який виконує завдання. Він не вірить, що Путін помре і все вирішиться, а докладає всі свої зусилля, щоб вирішилося. Офіцери повинні почати мислити творчо. Вони мають зрозуміти, що для налагодження дисципліни нема нічого кращого, ніж частину якихось робіт робити разом із солдатом. Я вважаю, що нових командирів можна набирати з тих добровольчих батальйонів, які показали себе у війні. Ідеальний офіцер ніколи не скаже по рації: мені все одно, що у вас там робиться, я вже їду у відпустку. І саме зараз такий офіцер іде на підвищення. Але не завжди участь в АТО - можливість для автоматичного просування того чи іншого командира, буває таке, що два місяці на війні, - і людина вже у командуванні бригади. Зараз нібито налагоджуються кадрові ліфти. Але експерти мають спостерігати за тими, кого перевозять ці ліфти.
Але найголовніше: жертви повинні змінити нас самих. Ненормальною є ситуація, коли солдат окопується не тому, що йому наказує командир, а тому що дзвонить і наполягає дружина. Моя, до речі, півроку не знала, де я. Якщо у вашої хворе серце, то заздалегідь думайте про легенди. У мене було дві. Спочатку казав, що перебуваю у Сумській області біля кордону. Дружині брехав. Хлопці у цьому допомогали, кум її переконував. А потім казав, що в лісі на злагодженні, кілька днів не буде зв'язку. А батьки мої і досі не знають, що я був в АТО.