Англійський лорд у пошуках Трипілля

Англійський лорд у пошуках Трипілля

Репортаж
Укрінформ
Бертран Кост, який уже 20 років спонсорує розкопки поселень трипільської культури, завітав на Черкащину

За колишнім райцентром Тальне Черкаської області – кілька кілометрів старої побитої дороги. Ми їдемо в село Леґедзине, де святкують 40-річчя початку розкопок поселень-гігантів трипільської культури та 20-річчя початку фінансування археологічних робіт американським фондом «Search Foundation», віцепрезидентом якого є англійський лорд Бертран Кост. Трипільська культура – спільність часів кам’яної доби, існувала від 7 до 5 тисяч років тому.

- Це до Байконура, – пояснює міський голова Василь Сідько. – Далі – гарна дорога.

Байконур – старий закинутий аеродром. Колись із нього злітали літаки Ан-2, «кукурудзяники», якими кропили поля. Було й кілька пасажирських рейсів на Черкаси. Зараз від літаків лишилися тільки спогади.

Музей трипільської культури – двоповерхова споруда просто в центрі Леґедзиного. Тут уже проводить екскурсію директор заповідника «Трипільська культура» Владислав Чабанюк.

Серед двох десятків людей бачу високого сивого чоловіка у білій вишиванці з синьою вставкою і білих штанях – це і є лорд Бертран Кост. Коли в 2001 році в держави не було грошей на продовження розкопок, він виділив зі свого фонду. Продовжує фінансувати розкопки вже 20 років.

- В основних фондах у нас – 90 тисяч експонатів, – пояснює гостеві директор. – Безпосередньо в музеї – 4 тисячі. Минулого року завдяки спонсорам – німецькому банку та фірмі «Сaparol» зробили якісне опалення, ремонт і навіть внутрішній туалет.

Владислав посміхається, і я знаю чому. За музеєм досі стоїть стара дерев’яна вбиральня, якою ще користувалися до минулого року. На дверях гарним почерком хтось написав: «Для панів» і «Для пань».

- Цього року на основних дорогах встановлять 11 вказівників з написом українською та англійською мовами – «Заповідник «Трипільська культура», – продовжує директор. – Оцифрували й показуємо в інтернеті основну експозицію.

- Трипільські поселення-гіганти методом аерофотозйомки виявив у 1960-х роках льотчик Костянтин Шишкін, – продовжує екскурсію керівник Трипільської археологічної експедиції Інституту археології 68-річний Олексій Корвін-Піотровський. – З Москви прислали археологів, які нічого не знайшли та й не дуже шукали. Тоді Шишкін звернувся до Української академії наук. Звідти прислали археологів, які розкопали трипільські поселення-гіганти в Майданецькому, Тальянках та Доброводах. Відтоді ми досліджуємо їх. Я ще був піонером, гуртівцем-археологом, коли вперше приїхав у Майданецьке. Відтоді, як проєктом опікується лорд Бертран, ми провели кілька виставок в Оксфорді й Сорбонні.

Тим часом Владислав Васильович показує найцінніші експонати – мініатюрні жіночі фігури з розпущеними косами, кремнієві пластини, з яких робили серпи, фігурки жител.

- Цього року знайшли навіть фігурку собаки.

Пригадую, як у часи президента Ющенка Чабанюк возив експозицію на всі масові заходи в області. Віктор Андрійович сам кілька разів приїздив у Леґедзине й, коли бачив експозицію, неодмінно зупинявся. Натомість наступний президент Віктор Янукович запитав у Чабанюка:

- Золота нєт?
І пройшов повз.

Директор заповідника показує біноклеподібні вази.

- Цього року наш реставратор вирішив їх відновити. Й одразу пішли дощі. Та такі, що не можна було спинити. Тоді ми накрили їх марлею. Бачте, зараз дощі вщухли. Тому надалі готові приймати замовлення від аграріїв, – сміється.

Чабанюк каже, що його часто запитують, чому іноземці фінансують розкопки. Що вони з цього мають?

- Нічого, окрім долучення до стародавньої культури.

За кілька хвилин всі збираються і їдуть на поле між селами Леґедзине та Тальянки. Тут тривають розкопки. На місці нас чекають перший заступник голови обласної ради Роман Сущенко та заступник голови Черкаської ОДА Роман Карманнік. Розкопаний майданчик розташовано просто посеред пшеничного поля. Спека – 34 градуси. Над місцем розкопок натягнуто кілька сіток.

- А пшеничку вже треба косити, – каже якийсь чоловік. – Бо попечеться на такому сонці.

Корвін-Піотровський показує рештки трипільського житла. Серед них – уцілілий горщик. Трипільці ще не знали гончарного круга. Горщики робили з гострим ребром. Якщо падав на бік, з нього не виливалася рідина. Соціальної нерівності в них не було. Хати були майже однакові.

Вибираю момент і ставлю кілька запитань лорду Бертрану Косту.

- Я вважаю, що іноземці не лише повинні робити бізнес в Україні, а й допомагати країні пізнати її минуле. Я їжджу в Україну багато років. Бачу, як вона міняється з кожним роком. І це не тільки зовнішні ознаки – будинки, дороги, аеропорти. Це й самі люди. Колись ви вважали себе росіянами, потім – радянськими людьми. А тепер більшість твердо знає, що ви – українці, нація з глибоким історичним корінням. На жаль, Трипілля мало відоме в світі. Якось я розмовляв із директором Британського музею. Він нічого не знав про цю культуру. Це треба виправляти. Спочатку сюди приїдуть кілька співробітників цієї установи. А потім, може, й сам директор.

Повертаємося до автомобілів. У посадці дівчата-студентки наливають у паперові стаканчики мінералку.

- Довго вам тут ще пектися? – питаю.
- Ще тиждень.

Тут же бачу першого заступника голови обласної ради Романа Сущенка.

- Ви вже з лордом познайомилися? – запитую.

- Чекаю, поки преса поговорить, – посміхається. Потім підходить до Бертрана Коста. Знайомляться й довго розмовляють французькою.

На завершення в музеї влаштовують підсумковий круглий стіл. Роман Сущенко пропонує почати роботи над внесенням трипільських міст до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Заступник голови Черкаської ОДА Роман Карманнік вручає лорду Бертрану Косту відзнаку й пам’ятну медаль. Її намагається приколоти до вишиванки перекладачка. Робить кілька невдалих спроб.

- Обережно. Моє життя – в твоїх руках, – жартує лорд.

ДОВІДКОВО. Трипільська культура – археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви села Трипілля на Київщині. Існувала між 5500 та 2750 роками до н.е., розташовувалась між Карпатами та Дніпром на територіях сучасної України, Молдови та Румунії загальною площею понад 350 тис. км². У часи розквіту культури в деяких поселеннях проживало 10-15 тис. осіб. Населення на всій території трипільської культури, за різними оцінками, становило від 400 тисяч до 2 мільйонів осіб.

В Україні виявлено (станом на 2014 рік) понад дві тисячі пам'яток Трипільської культури. Вони згруповані у 15 областях. На Черкащині, на території Тальнівського, Уманського і Звенигородського районів виявлено 11 трипільських поселень, серед яких найбільші за площами: «Тальянки» – 450 га, «Чичиркозівка» – 300 га, «Майданецьке» – 270 га, «Доброводи» – 250 га. Результати геомагнітної зйомки засвідчили, що Тальянки мали від 1500 до 2800 будівель, розташованих концентричними колами. Походження трипільців не до кінця з'ясоване. Більшість археологів схиляються до думки, що основу ранньотрипільської культури становили південні племена балканського походження, які згодом, просуваючись на інші землі, асимільовувалися з місцевими культурами.

Територія поширення трипільської культури від часів її відкриття і до сьогодні належала різним державам, що спричинило появу трьох назв – Кукутень в Румунії, культура мальованої кераміки в Галичині й Буковині та трипільської культури на Поділлі, Черкащині й Київщині.

Юрій Стригун. Леґедзине – Черкаси
Фото – Микола Кулик

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-