Валерій Баранов, мер Бердянська
Хочемо створити хаби для айтішників і запровадити у наших санаторіях постковідну реабілітацію
09.07.2021 17:31

Не лише приморський Бердянськ, а й усі південні міста України цього сезону відчувають певну переорієнтацію українських туристів на відпочинок коло рідних берегів. Коронавірус суттєво обмежив закордонний туризм. Чи зуміють українські морські курорти використати цю ситуацію собі на користь? І що для цього вже роблять? Про це, а також про близькі й далекі плани, мрії та проблеми Бердянська кореспондент Укрінформу поговорив із мером міста Валерієм Барановим.

ВАКЦИНАЦІЯ, ФЕСТИВАЛЬ ТА ЗМІНА ТУРИСТИЧНОГО ВЕКТОРА

- Ви передбачили цього сезону певний наплив туристів і відпочивальників у Бердянську, оскільки через пандемію є зміна туристичного вектору із зовнішнього на внутрішній, та журналістам казали, що в Бердянську є вакцина, але небагато охочих прищеплюватися від COVID-19. Чому? І чи не плануєте ви пришвидшити вакцинацію окремих категорій населення міста, наприклад, працівників медичної сфери, туристичної?

- Тільки лікарів, всі інші – лише за бажанням.

- Лікарів – це тих, які працюють у медзакладах лише, чи й тих, які в санаторно-курортній сфері?

- Тільки тих, які працюють у міських медичних закладах.

- Не заохочуєте всіх інших? Наприклад, курортний Моршин проводить експеримент, і мер міста закликає вакцинуватися абсолютно всіх, аби гарантувати вищий рівень безпеки відпочивальникам…

- Ми ж не можемо примусити людей. І крім того, якщо у нас в місті 120 тисяч населення і зараз хворіє кількадесят чоловік – то хіба це проблема? Щовівторка я проводжу в Бердянську пресконференцію, завжди починаю з інформації про ковід, з динаміки, а також звертаюся до всіх і прошу вакцинуватися, кажу, що в нас є вакцини, закликаю приходити. А ще – це така моя “ненаукова” думка: у нас чисте море, свіже повітря, воно все лікує, зміцнює імунітет, тому приїжджайте, дихайте, оздоровлюйтеся!

- Хочу ще запитати про кінофестиваль «Бригантина», який не проводився з початку війни – і ось, ви анонсували, що цьогоріч він запланований на кінець літа, на серпень. То з яких джерел фінансуватиметься цей фестиваль?

- Частину грошей обіцяє нам обласна рада, частину виділить міська рада, і ще в нас є генеральний спонсор – Бердянський м’ясокомбінат. Наші організатори склали кошторис, щоправда, втричі більший, ніж у нас є грошей. Тому буду трохи приземляти їх. Це буде дещо інший фестиваль, ніж був колись. На нього не приїдуть російські зірки, але будуть наші.

- Чи зберігатиме фестиваль статус міжнародного?

- Він був міжнародний, оскільки в ньому брали участь представники з України, Росії, Білорусі, ну, ще з Литви чи з Латвії бували гості. А зараз із Росії учасників не буде, поки що заявлені лише з України. Але я не готовий точно сказати, може й запросимо когось, побачимо.

СФЕРА ОБСЛУГОВУВАННЯ ПЕРЕХОДИТЬ НА УКРАЇНСЬКУ

- Ви сказали, що трохи змінилися регіони, звідки в Бердянськ їдуть відпочивальники: більше тепер із Центральної України, з Києва, із Західної, а менше значно, це очевидно, туристів зі Сходу. Як у Бердянську із застосуванням закону про українську мову у сфері обслуговування? Якою мовою спілкуються з відвідувачами в супермаркетах, кафе?

- Українською.

- Ви це знаєте, моніторите якось питання чи просто з переконання і з любові до Бердянська так кажете?

- Ні-ні, знаю, сам скрізь ходжу, от на базарі частіше спілкуються російською, а в супермаркеті, в банку, на пошті – там тільки українською. І, звичайно, виконком, наші засідання і сесії міськради – теж. Я колись там – слово-друге-п’яте російською, ну, якщо все життя нею розмовляв. А от онуку моєму, старшому 20 років, ми на лижах завжди їздимо кататися, і от раз поїхали й десь там у Західній Україні заночували, не доїхали трохи. Він пішов до своїх друзів – і я вперше почув, як він українською розмовляє! Я був здивований. І внучка моя – їй 7 років – теж навчається українською і розмовляє добре, і вірші, й пісні знає. Пройде час – виросте нове покоління, вони вже всі знають українську.

У нас в міськраду привели одного чоловіка, який буде таким нашим мовним омбудсменом – і навчати, і допомагати буде.

ШАЛЕНІ ПЛАНИ І ЗБІЛЬШЕННЯ КУРОРТНОГО СЕЗОНУ

- У своїй програмі передвиборчій (на пост мера) ви обіцяли збільшити тривалість курортного сезону в Бердянську. Яким чином ви це плануєте робити, може, щось уже вдалося? От була весна, їхали люди до вас? Чим їх може привабити весняний чи осінній Бердянськ?

- Я не можу сказати, що я оце прийшов, хоч і четвертий раз, але що за пів року всього в мене вже сезон став довший. Це брехня велика була би. Але що треба робити для цього? От ми робимо великий проєкт парку культури, відпочинку і спорту – на ста гектарах. Це буде грандіозне щось, такого ніхто не бачив. Бабаєв – ректор Харківської академії ЖКГ – через два тижні уже привезе готову концепцію, яку створив його творчий колектив абсолютно безкоштовно – просто ми з ним багато років дружимо. Тепер усе це треба сформувати у передпроєктну пропозицію. На цій великій території на березі моря має бути перший блок – великий спорткомплекс: стадіон, багато спортмайданчиків, велодоріжок, місць для скейтбордистів. Другий блок цієї території – це все, що пов’язане з культурою. Оскільки ми багато проводимо фестивалів (раніше було 18 за літо – джазовий, блюзовий, роковий, дитячі всілякі фести). У цьому ж, другому, блоці має бути і амфітеатр, у якому всілякі культурні заходи проходитимуть, і будинок культури – зараз він розікрадений... Він у державній власності. Я ходив у Фонд держмайна і добивався: віддайте його нам, бо його розграбовують. Але ніхто там нічого робити не хоче, ні нам віддати не хочуть, ані продати. Ще в цьому просторі має бути пішохідна зона, багато місця для ресторанів всіляких у різних стилях, з фантастичними і казковими мотивами (поселення русалок). На цій території повинен бути і наш креатив, наші пам’ятки – кам’яні баби, які в степу стоять, музеї різні. У нас уже є прекрасні картинна галерея, краєзнавчий музей, музей історії міста, зараз хочемо створити музей музики. І взагалі, аж до того, що хочемо гору насипати...Я спілкувався з кількома людьми, які в нас займаються зв’язком із космосом. Як би це смішно не було.

- Так, трохи є.

- Знаєте, вони в 2022 році у нас будуть проводити свій перший конгрес.

- Не боїтеся переборщити? Не лячно, що Бердянськ перетвориться на таке місто-музей з масою експонатів різної культурної цінності або без цінності зовсім?

- І тоді всі поїдуть на все це дивитися. От будем думать. Ні, ну я ж покладаюся на академіка і команду, яка готує для нас цю проєктну пропозицію. Я їм наговорив купу всього, напоказував масу фотографій, бо я об'їхав увесь світ. Звісно, це не означає, що має бути несмак, і це повинно бути у нашому стилі – морському. Цю проєктну пропозицію ще до розробки я показував політикам і міністрам, і я хочу потім цей проєкт показати президенту. Нам потрібні інвестори. От ми зараз займаємося листівками, робимо технопарк – площадку 20 га, на якій буде 5 підприємств, що випускатимуть продукти харчування. Ми також підтримали будівництво дата-центру – сховища інформації. Це все приватні комерційні проєкти. Моя задача – створити робочі місця, бо це податки і все інше. Зараз ми співпрацюємо з американцями – з World Trade Center. Вони у нас в Україні тільки недавно зареєструвалися і вирішили відібрати 5 міст для співробітництва, але сказали, що вистачить їм двох поки що – Бердянська і Козина.

НАЙСТРАШНІШЕ – ЦЕ ЗОГНИЛИЙ ВОДОГІН І КАНАЛІЗАЦІЯ

- Хотілося би перейти від проєктів до реальних речей. Скажіть, які найбільші проблеми є сьогодні в місті?

- Проблеми у нас, як у всіх. Водоканал, його збитки, дороги без ям, але не такі, звичайно, як оті нові, що будуються. Але щоби були нові, то треба ж гроші, а їх у нас нема. Тому ми в найкращому випадку латаємо. А зараз, оскільки Європейський інвестиційний банк дозволив на конкурсних засадах ремонт і реконструкцію міських доріг, то ми почали швидко робити проєкти. Але ж це ми підготуємо їх тільки до кінця року. Механізм фінансування дуже вигідний для нас: ЄІБ дає гроші, 80 % з яких компенсує держава, а ми – лише 20. Але взяти участь ми зможемо тільки з наступного року.

Тротуари ми робимо щороку, постійно на це кошти закладаємо, але ж це тільки одна десята від того, що треба зробити. А найстрашніше для мене – це мережі і комунікації – зогнилі водогони і каналізація. У нас 48 % втрата води, і в мене водоканал – це найболючіша проблема сьогодні: він працює у збиток – 4 млн грн щомісяця. Ми вже думали і воду змішувати дніпровську, яку ми качаємо за 180 км, і нашу місцеву бердівську, яка дуже жорстка, гіршої якості. Якщо так робити – підвищиться жорсткість води, накип піде скрізь, це незручності. Але в нас збитки... Зараз вирішили, що будемо зменшувати тиск уночі в мережах, щоб менше було втрат. Різні заходи продумуємо, щоби подавати воду своєчасно і не заходити в борги. Але поки що без допомоги бюджету не обійдемося.

- У вас на каналізаційному колекторі теж були пориви, пригадую.

- Аварія була: обвалився колектор десь два роки тому.

- Що зараз із ним?

- Ми закінчуємо його реконструкцію. Влітку там залишилося ще грошей додати, ми домовилися, що трохи облрада додасть – 7 млн грн, трохи ми – 4 млн. Всього 11 млн грн ще потрібно на цей проєкт, але це разом із благоустроєм, відновленням дороги. Думаю, десь у вересні-жовтні ми завершимо.

- То це новий колектор чи просто старий ремонтуєте?

- Ні-ні, все нове, але це не вся каналізаційна система. У нас колектор провалюється і в інших місцях. Те, що ми зробили – десь 50 % від всієї довжини міського колектора, який треба ремонтувати або міняти.

- Кажете, бракує коштів на все. А не змінюється система з фінансуванням після децентралізації? У вас уже створені громади, є міська ОТГ?

- У нас громада є давно. Ще раніше, задовго до реформи, це було місто і два села, а зараз додалося ще одне село – оце і все. У нас ОТГ компактна, зручна, тут питань нема. Але ж територіальна реформа не закінчилася, далі ж треба ліквідувати нікому не потрібні районні та обласні адміністрації. А найбільша біда України тут, я вважаю, це партійна система місцевих виборів. Тому що всі олігархи утримують партії, і якщо у вас є гроші, ви собі можете купити «ліцензію» на одну, а то й дві партії – і всіх своїх родичів завести у місцеву раду. І все. А де громада при цьому?

Коли я був заступником директора Асоціації міст України, то курував українсько-канадський проєкт і возив мерів наших міст у Канаду. Ідеальна система місцевого самоуправління – у Канаді: від кожного кварталу чи від кількох обирається одна авторитетна людина, яка і займається суто міськими проблемами. А в нас сидять люди, які просто підіймають руку, коли їм скажуть або напишуть смс-ку. Кого ми дуримо, де самоврядування?

- Ви працюєте в Асоціації міст, один із ініціаторів створення Клубу мерів – з ким із колег тісно взаємодієте, може, досвід переймаєте чи своїм ділитеся?

- Ой, із багатьма ми підтримуємо хороші стосунки: із Андрієм Садовим (мер Львова – авт.), Русланом Марцінківим (мер Івано-Франківська – авт.), Сергієм Надалом (мер Тернополя – авт.) і іншими. А своїх співробітників я зараз відправляю навчатися в Мелітополь, наприклад. Раніше Мелітополь до нас їздив, навпаки. У Миргород своїх зараз буду посилать, там система прибирання сміття дуже хороша. Я дивлюсь, де що у кого доброго є. Раніше, коли ще Олександр Попов був мерам Комсомольська (нині – Горішні Плавні, – авт.), то ми їздили до нього вчитися, бо в місті там була дуже хороша система медичної первинки. Мазурчак Олександр (колишній мер Кам’янця-Подільського, нині голова Печерської райдержадміністрації, – авт.) культурну спадщину розвивав, усе, що стосується туризму в Кам’янці-Подільському. А в Бердянську ми проводили літні муніципальні школи.

- Чи залишилися зараз такі проєкти, міжмуніципальні?

- Уже майже два роки ніхто нікуди не збирається через COVID. Може, цього року нарешті буде зустріч.

- Хочу таки повернутися до питання подовження у Бердянську туристичного сезону. Усі озвучені вами довгострокові плани – це чудово, але що можете запропонувати відпочивальникам уже найближчим часом? Ось настане осінь…

- От прямо вже, крім оксамитового сезону, насправді, мало що. А щоб люди поїхали до нас не тільки на море, треба сьогодні починати робити щось. А що ми можемо робити? От зараз є багато айтішників у нас, які можуть працювати дистанційно. Чи він сидить у Києві (чи в іншому місті) за комп’ютером, чи сидить на березі моря, навіть у жовтні або грудні? Так от, ми хочемо створювати для айтішників і всяких таких фахівців спеціальні центри, хаби. Є у нас один бізнесмен, який купив колишнє машинобудівне підприємство і хоче там щось таке організувати. Крім того ми таки хочемо налагодити цілорічну роботу наших санаторіїв (як було раніше), зробити їх реабілітаційними (постковідними).

- Можливо, ще міський туризм, екскурсії якісь авторські? Чи розвивається такий напрям?

- Розвивається, у нас є цілий відділ у міськраді, план стратегічного розвитку і гарні люди, які цим займаються. І туристичні маршрути нові є. У нас є Національний парк поблизу Бердянська, ми домовилися з керівником, що цього року там будуть туристичні маршрути. І я за те, щоби цим займався приватний бізнес. Бо, якщо є приватний інтерес, то це буде якісно і красиво. Проблема: в українців низькі доходи для туризму.

ЧИМ ПРИВАБИТИ ЛІКАРІВ ТА ІНВЕСТОРІВ

- Ви згадували про нестачу медичних кадрів, зокрема педіатрів. Як ви це вирішуєте?

- От у нас була сесія міськради, я попросив наше управління охорони здоров'я міське, щоби вони проаналізували: хто в нас є, кого нема, кого не вистачає, якої кваліфікації тощо. І в нас є недобудований будинок триповерховий – це як один варіант – його можна добудувати й дати фахівцям квартири. А мені ще кажуть депутати: давайте порахуємо, може, нам краще просто купити ці квартири, може, так буде дешевше. От ми аналізуємо, дивимось, кого, яких фахівців нам не вистачає, а тоді порахуємо і виділимо кошти з бюджету. А тоді скажемо: запрошуємо, їдьте, житло даємо.

- А що ви можете запропонувати для розвитку і для заохочення приватного бізнесу як міський голова? Адже багато його просто працює в тіні.

- Батіг і пряник. Нічого іншого ніхто не вигадав. Я, спілкуючись з усіма, хто до мене заходить, кажу: «Якщо ви щось будете у нас будувати, я пішов за хлібом-сіллю, щоб вас зустрічати. Готель, підприємство – що завгодно – якщо ви створюєте три робочих місця чи триста, всі ваші документи будуть проходити бігом, як ракети. Щоб тільки ви вклали гроші і тут у нас працювали. Я би для малого бізнесу – ресторанів, кафе, готелів – зробив би для цієї категорії податок з обороту. От 7 %, наприклад.

- Але в нас є такий момент, що люди навіть підприємцями, ФОП-ами іноді не оформлюються. Жодних податків узагалі не сплачують.

- Ну, це така психологія «радянської людини», так. У нас, наприклад, мініготелі. От у приватному секторі – чоловік і жінка, сім’я живе, то вони навіть лічильник не ставлять, їм по-середньому рахують, а влітку до них приїжджає 50 осіб. І води вони споживають у 50 разів більше, а платять за двох. То ми зараз робимо обходи подворові, ми почали разом із податковою пропаганду, створили у місті координаційну раду з розвитку туризму та підприємництва у курортній сфері, щоби переконувати людей оформлюватися ФОП-ами.

- Це ви все про «батіг», а який же «пряник» міська влада може запропонувати підприємцям?

- Плата за землю та оренду комунального майна, нерухомості. Все. От зараз під час пандемії COVID-19 – всіх підприємців, які писали заяви, ми звільнили від орендної плати за комунальне майно, жодному не відмовили. І так само знижували плату за землю їм.

У нас же ще є дві проблеми, які впливають на наше життя, інвестиції, бізнес. Перша – корупція в державі, а друга – це війна на сході.

- Відчувається в місті, що зовсім близько війна?

- Ні, у нас поряд полігон, на якому навчання йдуть артилерійські, то коли стріляють із крупного калібру, на березі моря в деяких районах чутно. Але ми всім відпочивальникам кажемо, щоби не хвилювалися, бо це наші. А так, до війни – 100 кілометрів. І на інвестиції це впливає.

Ірина Мамчур, Київ
Фото Геннадія Мінченка

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-