Будинок-«термос», де не економлять на світлі

На першому поверсі - кухня, спальня, робочий кабінет, вітальня… На дверях кожної з кімнат висить табличка з відповідним написом. Це для того, аби ті, хто заходять у незвичний будинок, не заблукали в ньому.

А заблукати на 110 квадратних метрах сферичного будинку дуже легко, бо в ньому весь час ходиш по колу. Ба, навіть по двох. 54-річний господар — військовий пенсіонер із Полтави, за освітою інженер телекомунікацій, керівник громадського об’єднання «Центр підприємливих людей» Віталій Майборода — весь час щось добудовує у своєму помешканні й удосконалює. Розширятися, зокрема, його спонукали часті наїзди друзів, котрих ніде було розміщувати на нічліг. Тож він відступив кілька метрів від круглої зовнішньої стіни і спорудив ще одну таку ж. Між ними, таким чином, з’явилося три додаткові кімнати.

Будинок-«термос» Віталій почав споруджувати сім років тому після розлучення з дружиною. Колишня прибрала до рук практично все спільне майно, натомість залишивши йому малолітню доньку. Та підприємливий чоловік рук не опустив і разом з однодумцями взявся споруджувати житло на новому місці. На купленій громадською організацією маленькій – 6 соток – земельній ділянці не було ні газу, ні світла. Власне, газу нема й зараз, а житлова будівля у вигляді купола обігрівається дармовою енергією сонця й вітру.

— Залишається пробурити власну свердловину для води, щоб отримати абсолютну незалежність від путінського газу й дорогої електроенергії вітчизняних олігархів, — проводить доволі захопливу екскурсію своїм володінням Віталій Майборода. — Звісно, було б дешевше платити кооперативу по 16 гривень за куб води (у місяць набігає 50-60 гривень), аніж бурити свердловину за 30 тисяч. Але я поставив за мету довести будинок до повної автономії.

ЗИМОВИЙ САД ЗАСОХ, ЗАТЕ ЗІГРІВ УСЕ ПОМЕШКАННЯ

Першочерговий задум — збудувати приватний будинок за ціною однокімнатної квартири в Полтаві (18 тисяч доларів) Віталій практично виконав. Але його так захопив процес модернізації житла та присадибної ділянки, що, цьому, здається, кінця-краю не видно. Адже новітні технології розвиваються досить швидко, тож чоловік надихається все новими й новими ідеями.

Скажімо, сім років тому для обігріву тоді ще 30 квадратних метрів він використовував дрова. Щоправда, для ефективної віддачі тепла збудував пічку з реактивною тягою, обклав її вогнетривкою цеглою. Особливістю такої печі є те, що процес згорання дров (палет, вугілля) у ній максимально повний. А ось димохід на всі руки майстер Віталій Майборода не на вулицю вивів, а проклав під кахляною підлогою у формі змійовика. Вийшов своєрідний тепловий акумулятор: три години пічка нагрівається — три-чотири доби віддає тепло. Значить, дров утричі менше треба.

Піч-«ракета» у новобудові вже давно «антикваріат». Нині будинок-сфера взимку обігрівається від керамогранітних кахлів у вигляді панелей, які господар сконструював власноруч. Кахлі «закував» по краях у металеві рамки, а ззаду них пристосував електродроти, що підключаються до розеток, струм у які подається від сонячних панелей і вітрогенераторів. Одна така батарея розміром 60 на 60 сантиметрів споживає 250 Вт енергії. У будинку змонтовано 16 настінних батарей. Це забезпечує взимку комфортну температуру — 22 і більше градусів.

До минулої зими Віталій Майборода використовував ще й інший альтернативний вид опалення — сонячні повітряні обігрівачі. Він їх також виготовляв самотужки. Для цього потрібно мати лишень лист металу, пофарбований у чорний колір (для кращого поглинання сонячних променів) і добре утеплений ящик (каркас). Лист треба помістити усередину ящика й закрити склом. Знизу робиться отвір, через який надходитиме холодне повітря, а зверху — інший, через який уже підігріте повітря за допомогою установленого вентилятора потраплятиме до приміщення. А використовувати його можна на дачі, у гаражі, й у звичайній квартирі.

— Я давно виношував ідею розмістити на південній стороні другого поверху зимовий сад, — розповідає Віталій. — Сад, якщо чесно, засох. Звичайні кімнатні рослини не витримали взимку високої температури, бо тут зашкалює за 50 градусів. Зате це наштовхнуло мене на думку обладнати іншу, потужнішу, систему сонячного повітряного опалення. Через оцю ось оцинковану трубу, в якій установлений вентилятор, нагріте сонцем повітря подається по трубах на все житлове приміщення (раніше панелі обігрівали лише одну простору кімнату на другому поверсі). Парниковий же ефект у зимовому саду забезпечує плаский прозорий шифер, який у європейців давно популярний, а в нас лише недавно з’явився. Звісно, повністю така система опалення не замінить основну, але 30-40% необхідного тепла у житло дасть. У міжсезоння це взагалі краса.

Та все ж найближчим часом Віталій має намір установити тепловий насос, який влітку працює як кондиціонер, а взимку – як обігрівач. Наразі це найефективніша (хоч і найдорожча) система опалення, що перетворює енергію землі чи повітря в теплову.

ПІНОПЛАСТОВИЙ КУПОЛ: ВІН ЖЕ СТІНИ, ВІН ЖЕ ДАХ

— Мені здається, що дешевий купольний будинок не такий уже й дешевий, — кажу своєму співрозмовнику, прикинувши вартість усіляких пристосувань, необхідних для його автономного існування.

— Собівартість одного квадратного метра такого житла становить 200 доларів. Ви знайдете сьогодні щось дешевше? Нині середня ціна в Полтаві понад 13 тисяч гривень, — заперечує Віталій. — Найбільша економія досягається за рахунок будівельних матеріалів. Кожен, хто вміє користуватися інтернетом, звідти може взяти потрібну інформацію; хто має навички самонавчання, у кого є дві руки і трохи грошей, без особливих труднощів за кілька днів складе до купи пінопластові блоки, і це вже готовий каркас приміщення. Я, наприклад, раніше ніколи не займався будівництвом, але більшість робіт тут виконав без залучення спеціалістів. А загалом бригада будівельників здає будинки-сфери під ключ у середньому за три-чотири місяці. Майбутнє саме за такими купольними сферичними будівлями. Вони дешевші за звичайні прямокутні у 2-3 рази. Адже в них стіни й дах — одне ціле, а витрати на дах, як відомо, найвищі і складають до 30 відсотків вартості споруди. У цьому випадку нам не треба ні перекриттів, ні крана для подачі їх нагору, ні шиферу. Замість нього використовується м’яка черепиця — дешевший і простіший при укладенні покрівельний матеріал. Пінопласт, який є основою будівлі, це не що інше, як утеплювач, який має високу енергозберігаючу здатність. Завдяки йому в приміщенні нагрівається повітря, а не стіни, тому неважливо, яку систему опалення використовувати. А влітку, навпаки, приміщення залишається прохолодним, бо стіни не нагріваються. Тобто це той самий термос, який утримує температуру залитої в нього рідини.

Про переваги пінопласту як будівельного матеріалу, що часто викликає в українців сумніви, Віталій може говорити дуже довго. «У кого язик повернеться назвати японців, які придумали споруджувати будинки-сфери з пінопласту, і називають його будівельним матеріалом ХХІ століття, дурнями?» — один із його аргументів.

— Так, пінопласт горить, — відповідає на запитання про горючість матеріалу. — Але він сам і затухає. Насправді його важко підпалити, оскільки і зовні, і зсередини він заліплений шпаклівкою і до нього немає доступу повітря. До речі, товщина таких стін сягає двадцяти сантиметрів, що за тепло- і шумовими характеристиками прирівнюється до цегляної стіни товщиною у два метри! Але ті, хто боїться пінопласту, можуть використовувати мінеральну вату.

ВІТРОГЕНЕРАТОРИ НА «ПІДСТРАХОВКУ» 

Найдорожче ж пристосування, що забезпечує енергетичну незалежність незвичного житла, розміщене у невеликій комірчині й має вигляд прямокутного залізного ящичка.

— Це серце будинку — мережевий інвектор «Грін», яким я управляю з допомогою мобільного телефона, — пояснює господар. — До нього під’єднані всі чотири сонячні батареї та будинкові комунікації. Він перетворює дармову енергію в електричний струм потужністю 220 вольт, і я можу одночасно підключати хоч усі електроприлади разом. Грін-інвектори відрізняються від інших сонячних станцій тим, що можуть працювати без акумуляторів. Це дуже зручно, скажімо, для власників невеликих кіосків, які працюють у денний час.

Наша розмова плавно переходить на тему сонячних панелей.

— Китайці буквально завалили цим товаром український ринок, тому панелі значно впали у ціні, — говорить Віталій Майборода. — Якщо кілька років тому одна штука коштувала 400-500 доларів, то нині 100. Але треба враховувати, їхня ефективність із листопада й до березня, коли мало світла, знижується у 2-5 разів. Тому я всім рекомендую обов’язково мати вітрогенератори для підстраховки в осінньо-весняний період.

Вітрогенератори військовий пенсіонер виготовив із металевих бочок. Розфарбовані в жовто-блакитні кольори, вони мають не лише різну величину, а, значить, і потужність, а ще й різняться способом установки: одні вертикальні, інші — горизонтальні. Кілька стоїть на земельній ділянці, один — на вершку купола. Вище нього — тільки держаний прапор. І це яскравий орієнтир для тих, хто вперше їде на гостину до Віталія Майбороди — патріота і людини з нестандартним мисленням.

— Планую установити на даху додатково 16 сонячних панелей, щоб мати оптимальну потужність станції для свого будинку, а далі, можливо, надлишки енергії продаватиму державі, — ділиться найближчими планами мій співбесідник. —Тим паче, закон про зелений тариф у його нинішній редакції дозволяє установлювати сонячні станції не лише на спеціальних конструкціях, а й на землі, а також нарощувати їхні потужності до 50 кіловат. Через 3,5-4,5 роки вони почнуть давати чистий прибуток, а бізнес слугуватиме нащадкам.

Досвід моєї енергонезалежності може бути хорошим прикладом для тих, хто гостро потребує житла, для ветеранів АТО/ООС, які отримують земельні наділи десь за межам населених пунктів, де нема ніяких комунікацій, і не знають, що з ними робити.

Віталій зізнається, що виношував ідею разом зі своєю командою розпочати в Україні будівництво купольних будинків, але поки що черга до них не стоїть. Певно, психологія наших людей до цього ще не дозріла.

— А чи існує можливість так обігрівати багатоквартирні будинки? — цікавлюся.

— Єдиний вихід — ставити лічильники тепла й використовувати енергію сонця та вітру. Але для цього потрібне бажання переважної більшості мешканців відключитися від централізованого опалення, — каже Віталій. — Реальніше, щоб не залежати від рішення сусідів, установити чотири невеликі сонячні панелі на балконі, щоби безплатно користуватися електроенергією. Це особливо вигідно, якщо вода підігрівається бойлером. А найпростіше продати квартиру, купити 6 соток землі й збудувати свій дім з автономним енергозабезпеченням.

…Уже закінчивши огляд «будинку майбутнього», буквально на порозі нагадую господареві вимкнути світло.

— А навіщо? — дивується він. — Я на ньому не економлю…

Ах, так, він живе трохи в іншому вимірі.

Між іншим, Віталій — ще й холостяк, який уміє навіть торти пекти.

Ганна Волкова, Полтава

Фото автора