Шедеври, які здавали в макулатуру. У Львові відкрито музей модернізму

Шедеври, які здавали в макулатуру. У Львові відкрито музей модернізму

Укрінформ
У колекціях міста зберігається близько мільйона творів модерністів

У Львові урочисто відкрили Музей модернізму. Це нова експозиційна локація Львівської національної галереї мистецтв, яка об’єднала митців історичного авангарду та високого модернізму — від початку минулого століття і до сьогодення. Роботи галицьких митців засвідчують розвиток модерної течії на Західній Україні від початку ХХ ст. і відкривають новий пласт культурної світової спадщини.

Укрінформ побував на відкритті музею і довідався, як виникла ідея створення нової культурної локації та чим здивує поціновувачів мистецтва нова експозиція.

ЗОЛОТО ПІД НОГАМИ

“Львівський модернізм різко відрізняється від того, що діялося в 20-30-х роках минулого століття в центральній і східній Україні, яка була під совєцькою владою. Галичина була тоді ще інтегрована в загальноєвропейські процеси», – каже директор Львівської галереї мистецтв ім. Бориса Возницького Тарас Возняк.

Тарас Возняк
Тарас Возняк

Він є особливим, адже формувався під впливом кількох факторів: з одного боку – різні європейські школи, з другого – сама територія і природа, що впливають по-своєму на мистецтво, а третій важливий фактор – це ментальність і тиск тоталітарного режиму.

«Тому ці твори дуже специфічні, й їх треба як явище розглядати в масштабах світу», – зазначає Возняк.

Ідея створення Музею модернізму у Львові зародилася півтора року тому, коли у Музеї сучасного мистецтва Корсаків на Волині відкрили виставку львівського модернізму.

В дворику палацу Потоцьких помічаю з великим букетом і шампанським Лесю та Віктора Корсаків, вони приїхали вітати своїх колег із відкриттям. Власники музею в Луцьку розповідають, що у своїй виставковій діяльності висвітлюють генезу сучасного мистецтва.

«Ми експонуємо шість основних осередків у мистецтві по Україні, й один з дуже знакових – це саме львівський. А говорити про львівській осередок без модернізму – це говорити ні про що, тому ми зробили з паном Богданом Мисюгою дуже потужну виставку по академії Карла Звіринського і його учнів, випустили каталог», – каже Віктор Корсак.

Віктор Корсак
Віктор Корсак

“Спочатку планували виставку, але потім постановили, що це має бути Музей модернізму», – зізнається Тарас Возняк.

Анна Легеза, заступниця директора Львівської галереї мистецтв з наукової частини, зазначила, що модернізм як напрямок проявляється лише фрагментарно. Причиною цього є складні періоди історії минулого століття, внаслідок чого спецфонди Галереї систематично руйнувалися.

Анна Легеза
Анна Легеза

“Найбільшою проблемою українського модернізму є об’єктивна оцінка матеріального спадку, адже на сьогодні панує певна хронологічна розбіжність у різноманітних визначеннях напрямків і течій модернізму, пов’язана з відсутністю фактологічного і теоретичного матеріалу. Також нам дещо бракує візуального ряду. Але цей ряд, який ми сьогодні бачимо у нашій постійній експозиції, стане підтвердженням повнокровного життя львівських митців у ХХ ст.”, – додала Легеза.

Богдан Мисюга
Богдан Мисюга

“У Львові є близько мільйона творів модерністів, такого рівня, як тут на експозиції. Це є справжній капітал. Ми ходимо по золоті», – зазначив директор новоствореного музею Богдан Мисюга і додав, що зберегти твори в приватних колекціях 1970 років у той час, коли їх усі нищили – це подвиг.

“Наразі треба користатися моментом і твори приватних колекціонерів, які тут є в експозиції, викупити. І чим дорожче держава їх викупить, тим більше цінуватиметься українське мистецтво на світовому ринку», – зазначив Мисюга.

ЗБЕРЕЖЕНИЙ АВАНГАРДИСТ ВАСЬКІВ

У семи залах новоствореного музею відвідувач зможе ознайомитися з ретроспективою львівського модернізму: від перших ранньомодерних експериментів – до рафінованих прикладів естетики пізнього структуралізму.

Глядачам представили 183 роботи 76-х митців , 70% з яких поціновувачі мистецтва побачили вперше. Це, зокрема, роботи Любомира Медвідя, Івана Остафійчука, Романа Жука, композиції Романа Петрука, Андрія Сагайдаковського, Мирослава Ягоди, Зиновія Флінти, Андрія Бокотея, Бруно Шульца, Карла Звіринського, Євгена Лисика, Олега Мінька та ін.

«Кубістична Єва» Осип Васьків

«Ми не все мали, але хотіли все представити! Тому звернулися до музеїв-колег, безпосередньо до самих художників, родичів, які передали свої робити в цю першу експозицію», – каже директор Львівської галереї мистецтв. І додає, що особливо його вразило відкриття Осипа Васьківа: «Це щось таке, чого ніхто не бачив у Львові».

Хто ж такий Осип Васьків? Він – один із найменш досліджених українських модерністів (1895-1972). Творча манера художника у 1920-х роках визначилася під впливом модерного мистецтва, насамперед постімпресіонізму. Про що свідчать і збережені твори цього періоду – лінійні графічні композиції, виконані олівцем, тушшю, та деякі акварелі, представлені для огляду в музеї. Довгий час художник проживав і навчався у Львові, потім у Варшаві, виставляв свої твори на виставках у Європі разом із Казимиром Малевичем. Та в часи радянської влади вимушений був відійти у тінь, оселився в містечку Делятині на Франківщині, де вчителював. Після смерті художника в 1970-х роках його роботи забулися й загубилися.

«Портрет Казимира Малевича» Осип Васьків
«Портрет Казимира Малевича» Осип Васьків

«Родзинка виставки – це подвиг людей із Карпат, які зберегли для мистецтва авангардиста Осипа Васьківа. Він творив кубістичні композиції найраніше, починаючи з 1923 року, випереджаючи всі мистецькі групи і явища у Львові. Завдяки Делятинському краєзнавчому музею, завдяки Андрію Мисюку ми маємо авангард, який починається не з міжвоєнного польського, а з нашого українського», – зазначає Богдан Мисюга.

Андрій Мисюк, директор Делятинського краєзнавчого музею розповідає, що зараз має понад 700 робіт, а пошуки творів Осипа Васьківа схожі на детективні історії. Пригадує, як один із дослідників Франкового краю якось написав, що «творчість Васьківа недолугі сусіди здали в макулатуру» й опублікував чотири роботи, які вдалося зберегти. А це якраз був 2012 рік, коли в Делятині створювали музей.

«Це мене зачепило. Я на той час знав, що то крутий художник, який пів життя прожив у Польщі, а потім приїхав у Делятин, де й помер. Я почав шукати, розвідувати, сліди мене привели до його родича у Львів. Цей чоловік свого часу приїздив до рідні в наше містечко і забирав роботи художника сюди. А ніхто цього не знав. Він просто зберігав це вдома, але коли вже став поважного віку, захотів віддати в музей, але музейники навіть не знали – хто такий Васьків. Нема в інтернеті такого художника», – гірко посміхаючись розповідає Мисюк.

Ще один розділ експозиції ілюструє стан соціального відчуження львівських інтелектуалів у добу тоталітарного пресингу 1939-1953-х років. Тут уперше системно представлено різновиди тактильної абстракції та раннього структуралізму в авторстві Карла Звіринського і митців його “герметичного кола”.

Центральний зал повністю присвячений феномену Євгена Лисика – унікального модерного сценографа та митця-екзистенціаліста. У залі експонуються унікальні ескізи його сценічних рішень та авторська великоформатна графіка 1960-1980-х років.

На центральній стіні вивішено масштабний ескіз (6х3 м) інтермедійної завіси балету Адама Хачатуряна «Спартак». Якщо говорити про фото в музеї, то саме цей експонат став найпопулярнішім серед глядачів.

«Євген Лисик піднімає гострі екзистенційні теми, про які в Радянському Союзі ніхто не говорив. При житті Лисик не мав жодної персональної виставки, а постійною експозицією його творчості залишалася сцена Львівської національної опери», – зазначає Мисюга.

Четвертий зал присвячений постіндустріальному бунту львівських нонконформістів – Любомира Медвідя, Івана Остафійчука, Романа Жука, композиції Романа Петрука 1970-х рр. У творах відстежуються впливи європейських течій: дадаїзму, сюрреалізму та неоекспресіонізму.

В останньому залі представлено перехідну добу між львівським модернізмом та постмодернізмом. Твори Мирослава Ягоди, Романа Жука, Ростислава Лаха, Андрія Сагайдаковського – розкривають явище антисоціального відчуження та екзистенційного крику, близького до західного означення “трансавангарду”.

БАННО-ПРАЛЬНИЙ КОМБІНАТ ІЗ “КРИЛАМИ”

Ніяк не можна обійти увагою саме приміщення, в якому облаштували Музей модернізму. Це двоповерхова споруда позаду Палацу Потоцьких на Коперника, 15. Вона наче фурункул на тлі ідеальної архітектури палацу. Ця локація виглядає символічною – модерний совковий експонат. Вона наче затискає мистецтво модернізму в своїх стінах, як свого часу це робила радянська цензура.

«Ми створили наш музей у цій прекрасній будові, яка залишилася після «банно-прального комбінату львівського метробуду», – каже Тарас Возняк.

«Сам будинок – це така печалька, але він таким і має бути. Тут був свого часу Музей книги, своєрідний гуртожиток для художників, які приїжджали і творили в галереї. У 2020 році приміщення було в жахливому стані, тому всередині все знесено і відбудовано. Фасад ми взагалі не чіпали, він нагадує радянську хрущовку-трущобу. Вона відображає те життя, яким жили більшість художників минулого століття», – додає Андрій Рибка, керівник відділу експозиції Львівської національної галереї мистецтв.

 Андрій Рибка
Андрій Рибка

Зовні стіну будівлі прикрашає чимала залізна конструкція, яка додає музею ще дивнішого вигляду. Це – «Крила». Як розповідає Рибка, подарунок від професора художньої академії в Києві Володимира Буднікова.

«Він 10 років тому робив їх у Криму, вони прилетіли до Львова і тут сіли, ми їх вмонтували в стіну. А ще перед будівлею «сховок для світла» – це бетонний постамент, на якому стоять скульптурні композиції: ввечері вони мають освітлення, яке відбиває певні тіні», – каже керівник експозиційного відділу.

«Абрукадабра» Роман Жук
«Абрукадабра» Роман Жук

І звісно, неможливо піти з музею, не звернувши увагу на «Абрукадабру», яка прилетіла сюди з Амстердама й оселилася… на стелі. Тому під час відвідин музею, коли підніматиметеся сходинками з першого на другий поверх, обов’язково підніміть голову і привітайтеся з хамелеоном, авторства Романа Жука, українського художника з Нідерландів. Його називають одним із засновників українського трансавангарду. Восени він мав виставку в Львові й подарував цю милу тваринку новому музею.

Музей модернізму в Львові відкритий для відвідувачів з вівторка по п'ятницю з 11:00 до 17:00 год., у вихідні – з 10:00 до 18:00 год. Організатори наголошують, що тут відбуватимуться кураторські виставки, а експозиція оновлюватиметься що два роки.

Людмила Гринюк, Львів
Фото Маркіяна Лисейка

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-