Костюм як візитна картка

Костюм як візитна картка

Укрінформ
Відомі люди, починаючи з депутатів, мають вбиратися у вітчизняний одяг

Харківський підприємець, 44-річний Мирослав Кіндрачук починав свій бізнес у 1990-х роках з роботи вантажника і реалізатора на одному з найбільших харківських ринків "Барабашово". Нині він має магазини чоловічих костюмів у Харкові, Запоріжжі та Дніпрі, партнерів-швейників в Україні та постачальників тканин для пошиття цих костюмів з Туреччини та Китаю. А ще він мріє виховати повагу до цього виду одягу, який був, є і буде символом стилю і смаку: адже людину зустрічають по одежі, а проводжають по розуму, вважає Кіндрачук.

Його бізнес почався з п'ятдесяти доларів у кишені і бажання досягти більшого.

"Я ж не харківський, свого часу приїхав сюди з Івано-Франківської області, навчався в технікумі молочної промисловості, жив у гуртожитку. Хоч я не став харчовиком, але технікум згадую добром, адже саме там я познайомився з майбутньою дружиною Танею. У "лихі" 90-ті жили важко. Часом однорічному синові Дімі - зараз йому 23 - не було як молока купити. Але молодість брала своє, були сили, а головне мета: знайти таку дорогу в житті, щоб ніколи не пошкодувати про свій вибір", – каже Мирослав.

Мирослав Киндрачук
Мирослав Кіндрачук

У мого співрозмовника до чоловічого костюма особливе ставлення, типове для регіонів Західної України. Джинси джинсами, але костюм у гардеробі має бути обов'язково. Цьому його вчив і батько. Він все життя працював водієм автобуса, але на роботу завжди йшов у костюмі. Тим більше в свято, коли стандартом одягу для будь-якого жителя Західної України були класичний костюм, біла сорочка і краватка.

"Батько вважав костюм візитною карткою кожного чоловіка. І я так вважаю", - каже Мирослав.

Перше робоче місце знайшов 23 роки тому на ринку "Барабашово". Роботодавець - Світлана-торгувала одягом для жінок, і саме там хлопець навчився розбиратися в якості пошиття, тканин, фурнітури. Через 2 роки і сам ризикнув відкрити свою справу, зареєструвався як приватний підприємець. Оскільки у кишені справді було лише 50 доларів, почав з того, що запропонував виробникам чоловічого одягу із заходу України налагодити збут їхньої продукції на сході країни. Співпрацюють досі.

Першу оптову партію костюмів продавав у звичайному металевому контейнері. Кожна нова партія ставала дедалі кращою, її вже не соромно було виставити у будь-якому магазині в центрі міста. У 2010 році зареєстрував власну торгову марку, у назві використав своє ім'я та ім'я дружини.

Згодом навчився визначати рівень надійності партнерів так само, як і якість товару. У Львові та Івано-Франківську знайшов гарних швейників, які використовували італійські, французькі, німецькі лекала. Зрозумів, що багато що залежить від крою, але ще більше – від тканини. "Наприклад, найкраще для костюма підходить вовняна тканина, особливо, якщо йдеться про одяг до свят – весілля, випускного балу. Однак користуються попитом і вироби з віскози. Справа в ціні: якщо пристойний костюм з віскози можна в роздріб придбати і за 2 тисячі гривень, то чисто вовняний – починаючи від 100 євро в оптовій закупівлі", – каже Мирослав.

Інша справа, уточнює, що в Україні немає тканин, немає сировини, якість вовни низька. Водночас зарубіжні виробники тканин довгий час залишалися для українських швейників недосяжними. Коли у 2018 році Мирослава запросили на виставку тканин до Мілана, де він на власні очі побачив зразки, то зрозумів: забезпечуватиме партнерів-швейників тканинами, які гарантують якість костюма: він має сидіти по фігурі, не м'ятися і виглядати завжди як свіжовигладжений.

"У цьому плані співпрацюю з італійськими і турецькими постачальниками, сам вибираю тканини за зразками, наприклад, ось такі (дістає з кейса клаптики тканин – м'яких на дотик і приємних оку). Через посередників придивляюся і до китайських постачальників: їхній товар дешевше, хоча теж якісний. Найближчим часом поїду на запрошення на виставку костюмів, тканин і фурнітури до Гонконгу, розраховую і там знайти партнерів...",- розповідає Мирослав.

Цікавлюся у нього модою на костюм, як вона змінилася з часом.

"О, це секрети крою! Є мас-маркет і є індивідуальне пошиття. Справжні майстри-закрійники увійшли в історію", - каже мій співрозмовник.

Серед них, за словами Мирослава, відомий український закрійник 1990-х років, академік технічних наук НАНУ Михайло Воронін. Магазини під його брендом і сьогодні діють по всій Україні, його ім'я відоме у всьому світі. Серед іншого, Воронін створив і запатентував своє ноу-хау: знаменитий мірний жилет, який спрощує зняття мірок при пошитті костюма і гарантує ідеальну посадку костюма по фігурі.

Мода змінюється, часом непередбачувано, уточнює Кіндрачук. І проводить для мене екскурс в історію. Скажімо, за часів Пушкіна усі носили сюртуки з довгими фалдами. Але коли один з його сучасників жартома відрізав фалди, пішла мода на піджаки. Зараз повернулися пам'ятні нашивні кишені на піджаку. Раніше рукав довжиною сягав зап'ястя, а зараз став коротше: якщо зігнеш руку в лікті, побачиш і годинник на руці, і манжет рукава сорочки. У сьогоднішній моді, яка прийшла з Італії, – завужені донизу брюки, а з-під брюк мають виглядати шкарпетки або навіть щиколотка голої ноги, також популярні літні приталені піджаки.

"Мені особисто до душі американський вільний крій - через комплекцію. Але рекомендував би й інші фасони – для фігури класу "стандарт" або для особливо струнких чоловіків". Мирослав стверджує, що його партнери – швейники зі Львова та Чернівців – вміють реалізувати будь-який модний задум на гідному рівні.

Сам підприємець закуповує у постачальників відразу 1 км тканини, при тому, що на один костюм йде 3,2 метра, він розраховує отримати 300 готових костюмів. Для покупця залишається у середньому ціновому сегменті, хоча є й інший, "преміальний" сегмент.

Є у фірми і специфічні покупці, в тому числі оптові. Нещодавно, наприклад, одягли хореографічний ансамбль з тридцяти осіб, зараз у виробництві 60 костюмів для охорони одного з київських казино, є замовлення на костюми для конкурсу бальних танців, і навіть – для спортсменів-кікбоксерів.

"Як ви оцінюєте костюми відомих людей - лідерів нації, президентів?",- цікавлюся у Мирослава.

Підприємець переконаний, що відомі люди, починаючи з депутатів, мають вбиратися у вітчизняний одяг і своїми законами підтримувати вітчизняну легку промисловість. Що стосується президентів, каже він, у президента Франції Макрона костюми виключно французької марки. Володимир Зеленський, на його думку, зобов'язаний вбиратися в костюми супер-класу, оскільки він є обличчям держави, і теж пам'ятати про вітчизняного виробника.

"Чув від колег, що Путін шиє костюми за індивідуальним замовленням, причому в тканинах використовується шерсть парнокопитної вікуньї, яка мешкає високо в Андах – найбільш рідкісна і найдорожча в світі, а її плетіння таке, що тканина ніколи не мнеться".

Поки ми розмовляли, звернула увагу, що сам Мирослав був у джинсах і светрі. Поцікавилася, як часто він носить костюми, і скільки їх у нього.

Виявилося, Мирослав щойно з відрядження, просто не встиг переодягнутися. Він вважає, що чоловік повинен мати не менше семи костюмів – зимові, літні, повсякденні, вечірні, парадно-вихідні... У нього поки що чотири костюми, але є два додаткових піджака, в тому числі в модну зараз клітку.

"Нагадаю - це класичні костюми. Хоча я спокійно ставлюся і до так званого вуличного одягу: джинси, футболка, кеди. Це зручно. Тим більше, що через карантин ми рідше ходимо в гості, більше сидимо вдома".

Оскільки у Кіндрачуків сімейний бізнес, поцікавилася, чим займаються дружина і син. Виявилося, у віданні Тетяни - документація, витрати і доходи, ділові контакти і маркетинг. А син Дмитро, магістр права, займається інтернет-рекламою, веде сайт і соціальні сторінки, контролює інтернет-продажі.

"Нещодавно відкрили на нашому сайті власне ноу-хау - електронну примірочну, за допомогою якої можна легко і просто підібрати для себе костюм з наявного асортименту. Всі разом беремо участь і в благодійності. Допомагаємо дитячому будинку, шефствуємо над ветеранами Другої світової...", - перерахував досягнення родини Мирослав.

Є до цього переліку ще одна хороша новина: Мирослава обрали членом правління Харківського кластеру легкої промисловості та дизайну, що об'єднує виробників і дизайнерів одягу та аксесуарів, навчальні заклади та експертів моди. Головне завдання кластера - створити ефективну еко-систему моди регіону, яка об'єднує кращих представників галузі з метою просунути харківський модний продукт в Україні та світі.

Поради від Мирослава Кіндрачука:

● Спеціально для молоді: не ходіть до магазинів чоловічих костюмів з батьками, краще - з другом або дівчиною, вони розуміють тренди.

● Для всіх: ніколи не вішайте піджак на гвоздик, кожен костюм повинен мати свою окрему вішалку.

● Чи потрібно загладжувати стрілку на брюках? - Так, якщо вона є.

● Брюки можна прати у пральній машині, а піджак – здавати в хімчистку, хоча дрібну пляму від губної помади прибере і чистий спирт.

● Щодо довговічності: будь-яку річ можна порвати за 1 день, але костюм розрахований хоча б на 1 рік при щоденному носінні, причому бажано до піджака мати дві пари брюк.

● Костюм не стане вашою візиткою, якщо ви надягнете до нього старі туфлі з рваними шнурками: взуття – це обличчя чоловіка.

● Краватка є обов'язковою для офіційної зустрічі, і якщо сорочку вам вибирає дружина, а костюм – друг або подруга, то краватку завжди вибирайте особисто, саме в ній проявляється ваша індивідуальність.

Світлана Лігостаєва, Харків

Фото В'ячеслава Мадієвського

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-