Україна,

Україна, "вишита" з акації, вільхи та індонезійського падука

Укрінформ
Кримський татарин, переселенець з Судака, зібрав мозаїку із 350 тисяч деталей і 12 порід деревини

Кілька днів тому у Рівному відбулася реєстрація нового рекорду України – унікального мозаїчного панно «Вишита Україна», цінність якого полягає у тому, що воно виготовлене з понад 350 тисяч дрібних елементів. Автор панно, виконаного з цінних порід дерев і інкрустованого натуральним бурштином, - кримський татарин, переселенець з Судака Менан Менанов. Укрінформ вирішив ближче познайомитися з творцем «Вишитої України» і розповісти, що надихало його на шляху до рекорду.

ДО РІВНОГО ПРИЇХАВ, ЩОБ ЗАЙМАТИСЯ МОЗАЇКОЮ ПО ДЕРЕВУ

Менан Менанов виїхав із Судака відразу після окупації Криму. Він нічого не чекав, ні про що не шкодував і чітко розумів, що «життя тепер в Криму не буде».

«Я тоді був вільною, несімейною людиною і міг собі дозволити виїхати. Батьки залишилися під опікою моїх двох сестер. Від паспорта російського відразу відмовився. Правда, коли востаннє перетинав адмінкордон з Кримом, на митниці мені сказали: «А чому ви не хочете зробити паспорт російський?» На що я їм відповів: «Не хочу принципово», – розповідає наш герой.

Він поїхав з Криму не до Мелітополя, де народився, не до Херсонської області, звідки відстань до півострова є найближчою. Він поїхав до Рівного, де колись, у 1990-х роках, купував машину і де з усіх міст материкової України у нього залишилося найбільше знайомих і друзів, які приїжджали потім до нього в гості в Судак.

Друга причина, через яку він опинився у Рівному - природа, ліс, дерева.

«Це ж місто майстрів, ліс та інша сировина тут під ногами, це найголовніше. Мені подобається природа тутешня. Я байдужий до моря, мені більше до душі ліс. За кримським морем не сумую, я там більше гори любив. А якщо море – то лише у Новому Світі або Меганомі, де чиста вода і немає каналізаційних стоків».

Як пояснив кримчанин, до Рівного він приїхав з конкретною метою: займатися мозаїкою по дереву.

При цьому освіти у цій сфері він не мав, учителів і наставників теж ніколи не було, тому тонкощі майстерності досі вивчає сам і вважає себе в цій справі самоучкою. Єдиний досвід у житті - допомога батьку в столярній майстерні, захоплення малюванням і виготовленням дерев'яних шкатулок у дитинстві. З усього, чим доводилося займатися в житті, – обслуговування курортників, виготовлення вина і багато іншого, що зазвичай практикують у курортному Криму, саме робота з деревом його радувала найбільше. І саме мозаїка, яка вимагала від майстра терплячої, копіткої праці та наполегливого характеру, стала основним засобом існування на новому місці.

З його приїздом у Рівному на місцевих риночках і художніх «розкладках» почали з'являтися нові товари – нарди, шахи, меблі, дерев'яна плитка - усе виконано за технологією мозаїки.

"Досі у іменитих майстрів щелепи вивертаються - вони зрозуміти не можуть, як я це роблю без обладнання, без верстатів з ЧПУ (числове програмне управління - ред.), без лазера. Деякі, коли дивилися на мою роботу, коментували: «Ти подивися, який шпон якісний», сприймаючи його авторську технологію виготовлення мозаїчних виробів за підфарбований тонкий лист дерева", – розповідає герой.

На одному з ярмарків рівненського фестивалю «Музейні гостини» серед тих, хто зацікавився його роботами, був і майстер, який викладав місцевим студентам прикладне мистецтво.

«Я розумію, каже він, що це блокова мозаїка, але як 200 з гаком елементів у тебе вмістилися у цьому квадраті, я не розумію». Я пояснюю йому, що працюю не штангелем, а під мікрометром, який чітко регулює задані розміри, тому вони і вміщаються», – розповідає майстер.

Усі вигуки, як недовіри, так і подиву щодо його робіт, підстьобували майстра ще більше. Він сприймав реакцію людей як виклик, доводячи і собі, і іншим, що межі досконалості немає і «блоху підкувати» може не лише казковий герой Лєвша, а й конкретний майстер Менан Менанов.

ЗІБРАТИ ВСІ ОРНАМЕНТИ СВІТУ

Для того, щоб удосконалюватися в майстерності і далі освоювати обрану технологію блокової мозаїки, наш герой вирішив здійснити амбітний проєкт – створити панно української вишивки з використанням цінних порід дерев.

Чому українська вишивка? "Тому що мені завжди подобався цей орнамент. І він під мою технологію блокової мозаїки найбільше підходить", - пояснив майстер.

За його словами, крім того, що орнамент вишивки є дуже виразниим, він лаконічно вписується в квадратну схему технології блокової мозаїки.

На запитання, чи збігаються українські та кримськотатарські мотиви вишивок, Менан згадав, як одного разу демонстрував своє панно з українською вишивкою. Тоді він почув: "Ти подивися, який цікавий східний орнамент".

"Думаю, що, напевно, люди говорили так, дивлячись на мене як на «східну людину» і відповідно сприймали мою роботу", – зазначив кримський татарин.

З іншого боку, вважає він, якби нічого спільного у кримськотатарському та українському орнаментах не було, то і такого сприйняття у людей не було б.

«У мене взагалі іноді є бажання зобразити в панно орнаменти всього світу, знайти спосіб, щоб їх якось і в чомусь зістикувати і об'єднати», - зізнався майстер.

ВИШИВАНКА, В ЯКІЙ НЕМАЄ ЗЕЛЕНОГО І СИНЬОГО КОЛЬОРІВ

Отже, зареєстроване як рекорд панно «Вишита Україна» спочатку було задумано автором як виклик самому собі, як сміливий експеримент, результатів якого він не прогнозував. Він думав не про те, вийде чи не вийде, а про те, що робити, щоб вийшло, прораховував кожен міліметр і шукав зразок візерунка, який би його справді надихав.

«Я зупинився на варіанті, де кожен піксель-елемент мав розмір два на два міліметри. Почав шукати в Інтернеті зразки української вишивки. Трапився каталог вишиванок авторства Ксенії Колодій, які засновані на старовинних українських орнаментах. Багато чого звідти взяв, але деякі моменти довелося змінювати, тому що в дереві немає таких квітів, як в тих вишиванках. Наприклад, немає зеленого і синього кольорів, тому я брав на основу малюнок і потім змінював його, доповнював своїми фішками – і виходив практично новий варіант орнаменту. Я шукав таку модель, яку можна було реалізувати в килимі – так я ніжно називаю своє панно», – розповідає Менан.

За його словами, у цьому проєкті основу його мозаїки складають стандартні блоки розміром 34 на 34 мм, у кожному з яких – 17 рядів елемента. Розмір кожного елемента – 2 на 2 мм. Ба більше, в рамці панно є фрагменти по 0,5 мм. Експертами було підраховано, що панно розміром 126 на 126 сантиметрів має 350 324 найдрібніших частинок. Ці дані і стали підставою для реєстрації виробу як рекорду.

За словами керівниці Національного реєстру рекордів Лани Вєтрової, цифра в понад 350 тисяч елементів свідчить про те, що автором виконана колосальна робота. "Вона дуже вражає, нічого подібного у номінації мозаїки в Україні створено не було. Це авторська робота майстра, який взяв за основу старовинні українські вишивки, додав у зразки свої елементи. Панно інкрустовано натуральним бурштином. Це дійсно творча робота", - прокоментувала Вєтрова Укрінформу роботу Менанова.

Крім того, вважає керівниця Національного реєстру рекордів, унікальність мозаїчного панно у тому, що автор використовував лише натуральні матеріали, без барвників.

"Жодних барвників, лише натуральна деревина 12 порід: морений дуб, акація, горіх, шовковиця, падук, черешня, ялівець, вільха, граб, груша та інші. Панно автор створював своїми руками і щоденною працею протягом двох років", - зазначила Вєтрова.

Сам автор зізнається, що не дуже задоволений «килимом».

"Якщо чесно і поклавши руку на серце, в ньому є ділянки, де маленькі квадратики трохи танцюють. З іншого боку, у майстрів існує поняття, що ручна робота – не верстат, в ній допускається до 19% відхилень, на те вона і ручна робота. Це панно, над яким я працював два роки, багато чому мене навчило, багато секретів відкрило. У наступній роботі я все це вже врахую", - зізнається Менан.

НАЙКРАЩИЙ ЧАС ДЛЯ ТВОРЧОСТІ

На запитання, скільки годин на день протягом двох років займало панно, відповів запитанням: «А якщо просто прокручую в голові малюнок, продумую технологію, як реалізувати малюнок - це вважається роботою?».

«В основному працював на свята. Тривалі українські свята дуже підходять для цього – Новий Рік, Трійця, Різдво, в такі дні добре працюється, але тільки після обіду, коли пройде служба. Люди казали мені: «Свято, не можна працювати». А я відповідав: «Я ж не заробляти йду, мені треба творити, а за це Бог не карає», – і їхав до майстерні. Бувало, допрацьовую, а за вікном вже світає», – пояснює він.

Майстер погоджується, що проблеми монотонності робочого процесу можна вирішити, якщо поставити на конвеєр всю ручну роботу за допомогою учнів, яким були б цікаві секрети і тонкощі його ремесла, винайдені ним технології. Але проблема в тому, що молоді сьогодні це не цікаво. Та й сам майстер не дуже любить організовувати.

"Мені 52 і у своєму житті я ще ні на кого не працював, ніколи не мав трудової книжки і ніколи не отримував зарплату. Сам себе забезпечував і іншим допомагав. Ніколи нікому не підкорявся і ніким не керував", - пояснює Менан Менанов.

Можливо, він лише удає скромного, бо одну справу він все ж таки організував.

РІВНЕ ТА КРИМСЬКІ ТАТАРИ

Коли Менан приїхав до Рівного, він зареєструвався у соціальних службах як переселенець з Криму. А за якийсь час, це було напередодні 18 травня – дня депортації кримських татар з Криму, він зателефонував соцпрацівнику і попросив номери телефонів усіх зареєстрованих в місті співвітчизників з Криму.

«Я подумав, що треба б зібрати кримських татар, напевно, вони тут є, може, комусь допомога потрібна, та й просто для того, щоб знати один одного і спілкуватися. Співробітниця соцуправління, яка мене ставила на облік, не дала телефони інших кримських татар, але погодилася зателефонувати їм і передати моє прохання – зібратися 18 травня на площі Шевченка у Рівному. Люди прийшли, мало, звичайно, осіб 6-7, але з деякими з них я досі підтримую стосунки», – розповів кримчанин.

За його словами, часто зустрічатися з земляками не виходить, зрідка бачаться у мечеті, точніше, у будівлі, яка пристосована під мечеть. Як розповів Менан, у когось із кримських татар вийшло розкрутити серйозний бізнес у місті, а хтось, навпаки, повернувся до Криму.

«Рідко перетинаємося. Шкода, що немає з ким поговорити рідною мовою, я вільно розмовляю українською і російською, а кримськотатарською поговорити немає з ким», – із сумом зізнався Менан.

Як розповів наш герой, його батьки, як справжні патріоти кримської землі, намагалися повернутися на батьківщину ще у 60-х роках, після виходу в 1967 році Указу Президії Верховної Ради СРСР «про громадян татарської національності», який начебто реабілітував народ, але повернутися до Криму не дозволяв.

«Коли вийшов цей лохівський указ, що татарам можна їхати до Криму, батько з матір'ю, а вони мешкали у Ферганській області, взяли дві валізи, сіли на мотоцикл і поїхали до Криму. Приїхали, а їм не дають ні роботи, ні прописки. Поїздили, покрутилися, потім їм порадили – їдьте до Мелітополя, там майже як в Криму, і вони поїхали. У 1968 році у Мелітополі народився я. А у 1992 році батьки все-таки повернулися до Криму», – розповів він.

У нашого героя дві доньки: старша – Ліана – мешкає в Криму, викладає танці, але він хоче її забрати до себе. Молодшій - Аміні - всього 4,5 роки, вона народилася у Рівному і вже дуже любить малювати.

ПОСИЛ АВТОРА «ВИШИТОЇ УКРАЇНИ»

Запитую у переможця - чи змінилося його життя після реєстрації рекорду Укріни?

«Може і зміниться, якщо вдасться продати панно і з'явиться стартовий капітал для початку більш грандіозної справи. А поки я, як і раніше, все роблю на коліні у своєму гаражі-майстерні розміром три на шість метрів», – відповів Менан.

Він також приймає замовлення на мозаїку через "сарафанне радіо", тому що у нього немає свого сайту і просто тому, що не продає свої вироби усім підряд: пояснює це тим, що не хотів би, щоб його роботи стояли у поганих людей. Він також замовляє через Інтернет екзотичні породи дерев і платить по 200 доларів, наприклад, за невеликий брусок індонезійського падука, що має помаранчевий колір. Він також стоїть і продає на ярмарках свої вироби і слухає коментарі людей: «Ти подивися, як намальовано і розфарбовано», які не підозрюють, що в цей колір деревину пофарбувала сама природа.

«Саме тому я з торця своїх великих виробів розміщую зразки породи дерев, які були використані в цій роботі, і лазером вишиваю їхні назви», – зауважив Менан.

На трохи високопарне запитання: "Який посил панно «Вишита Україна» несе людям?", наш герой відповів так:

«Я почав цим проєктом займатися з величезним бажанням щось зробити, але не мав можливості через відсутність знань, досвіду і якоїсь матеріальної бази. Однак, починаючи з малого, можна досягти дуже багато чого. Наприклад, робиш спочатку зовсім маленьку річ або деталь – вона дається важко, а далі дивишся – справа пішла-пішла і привела тебе до більшого і масштабнішого. Мій посил, напевно, такий: робіть, пробуйте – і результат буде обов'язково. Найважче - це почати, але якщо є наполегливість і азарт – результат буде».

Зера Аширова, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-