Заручники сміттєвої квартири

Законодавство в Україні визначає охорону дитинства як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і має забезпечувати практично всі інтереси дитини відповідно до її статі та віку від моменту народження до повноліття, тобто, до 18 років.

У Харкові, втім, як і в інших обласних центрах, у реалізації Закону беруть участь: Департамент служб у справах дітей міськради та його районні підрозділи, опікунська рада з 12-ти фахівців, у тому числі юристів, лікарів, педагогів, психологів, які повинні займатися захистом дітей, а також представники поліції, включно з профільним відділом ювенальної превенції. Від цих структур вимагається суворе дотримання букви закону, вся їхня діяльність регламентована, до того ж перевіряється різними інстанціями, включно з ЄС.

Здавалося б, за такого підходу дитина надійно захищена з усіх боків, і ті, хто зазіхає на її життя і здоров'я у рідному домі або на вулиці, будуть негайно покарані, а держава, позбавивши батьків прав на дитину, візьме цей важливий обов'язок на себе і таки забезпечить дітям їхні законні права.

Але життя складніше за закон. Поліція раз у раз виявляє факти порушення прав дітей, коли їх піддають насильству, принижують побоями і образами, позбавляють права бути здоровими і здобувати освіту, "підсаджують" на алкоголь і наркотики, змушують займатися проституцією і крадіжками, жити в нелюдських умовах.

Нещодавно подібний факт було виявлено і у Харкові. 26 січня з сім'ї, яка мешкає у середмісті в будинку по вулиці Римарській, довелося забрати відразу трьох дітей різного віку з причин, що загрожували їхньому здоров'ю та життю. А саме - діти проживали у квартирі серед сміття, тарганів і щурів. Причому відповідні інстанції не лише знали про цю сім'ю з початку 2019 року, а й займалися її проблемами. Проте вилучення дітей відбулося лише через 2 роки.

Так у чому ж справа, що завадило фахівцям сфери захисту дітей раніше допомогти неповнолітнім?

За словами директора Департаменту у справах дітей Харківської міськради Олександра Малька, у того факту, що відповідні служби 26 січня тимчасово вилучили у багатодітної 30-річної матері трьох дітей – дворічного хлопчика і двох його сестер – 11 і 6 років, є своя передісторія.

"Встановлено, що мати та дві її доньки (батько дівчаток невідомий) до 2017 року мешкали в райцентрі Дергачі під Харковом, причому чоловік – глава сім'ї – визнав батьківство лише щодо хлопчика, який народився у 2014 році в результаті цього спільного проживання. Хлопчик, до слова, і зараз мешкає в Дергачах. Після того, як з місцевої школи повідомили, що дівчинка не відвідує занять, і ми почали розбиратися в цій ситуації, мати з доньками терміново виїхала до Одеської області, тобто, просто втікла від нагляду Служби у справах дітей. Там у 2019 році у неї народилися близнюки: хлопчик і дівчинка. Дівчинка, як з'ясувалося, померла на першому році життя, але мати не з'явилася ні за тілом дитини, ні за свідоцтвом про її смерть, стверджуючи, що дитину підмінили, а їй підсунули померлу. Дівчинку поховали державним коштом наприкінці 2019 року", – пояснив Олександр Малько.

За його словами, того ж 2019 року мати з трьома дітьми – дві дівчинки і хлопчик-близнюк – разом з 57-річною бабусею дітей повернулися до Харкова: "Деякий час вони переховувалися по хостелах, але згодом все ж прислухалися до умовлянь соціальних працівників і оселилися як співвласники у приватизованій квартирі зведеного брата бабусі по вулиці Римарській".

"У 2019 році старша дівчинка також не ходила до школи. Ми пропонували матері кілька шкіл на вибір і індивідуальне навчання дівчинки вдома, але вона проігнорувала всі звернення. Це стало підставою для того, щоб у 2019 році до Дзержинського райсуду Харкова направили позов про відібрання – такий юридичний термін – доньки у матері. У зв'язку з тим, що мати не намагалася поліпшити умови проживання та утримання своїх дітей, не реагувала на профілактичні заходи працівників соціальних служб, до Дзержинського райсуду Харкова була подана уточнена позовна заява про відібрання у матері всіх трьох дітей. Слухання, призначене у цій справі на 3 лютого 2021 року, вкотре – з грудня 2020 року – не відбулося, бо суддя був зайнятий у нарадчій кімнаті по іншому процесу. Нова дата засідання суду поки також не оголошена", - додав Олександр Малько.

За його словами, щодо матері у 2020 році співробітниками поліції був складений спочатку один, а потім другий адмінпротокол за ухилення від виконання передбачених законом обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання і виховання неповнолітніх дітей. Протоколи направлені до Дзержинського райсуду Харкова: "За результатами розгляду, матір визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення (ч.1. ст. 184 Кодексу України Про адміністративні правопорушення – ухилення від батьківських обов'язків – ред.) з санкцією накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу та попередження".

"Оскільки мати не змінила спосіб життя і своє ставлення до дітей, до Дзержинського райсуду Харкова були направлені адміністративні протоколи щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за подібні дії, вчинені протягом року після адміністративного стягнення (ч.2 ст. 184), але... її не покарали через відсутність складу злочину", - додав Олександр Малько.

За його словами, у зв'язку зі злісним ухиленням від виконання батьківських обов'язків, у 2021 році в поліції відкрили проти матері кримінальне провадження за ч.1 ст. 166 КК України з санкцією до 5 років позбавлення волі.

"Відібрання дітей - це ще не позбавлення матері батьківських прав. Згідно із законом, треба врахувати, що мати не перебуває на обліку у нарколога і не зловживає алкоголем. Однак задоволення позовних вимог про відібрання дітей надасть право органам опіки та піклування надати дітям статус осіб, позбавлених батьківського піклування і забезпечити їм сімейні форми виховання або влаштувати в установи, наближені до них. Якщо мати змінить свою поведінку і доведе, що може здійснювати належний догляд за дітьми, а також приведе до ладу квартиру, суд поверне їй дітей", – пояснив Олександр Малько.

За його словами, у 2020 році в Харкові за рішенням суду здійснено 14 відібрань дітей з неблагополучних сімей, а також вилучено 63 дитини, які постраждали від жорстокого ставлення.

"Що стосується вилучення дітей 26 січня, то попри те, що мати усіляко перешкоджала обстеженню квартири, встановлено, що сходи, які ведуть на другий поверх, завалені сміттям. Сусіди неодноразово викликали поліцію, але проникнення в квартиру неможливе без відповідної санкції. Водночас двері були завжди замкнені зсередини, і дітей не виводили гуляти, хоча, за свідченням сусідів, у квартирі тримали і кількох собак. Однак інформація в мережі про те, що сім'я їла цих собак, не підтвердилася. Що стосується мотлоху на сходах, то комунальні служби його вже прибрали, а лад у квартирі – вона приватизована – повинні навести господарі", – розповів Олександр Малько.

За його словами, дітей направили до міської дитячої лікарні на обстеження: "Усі троє визнані здоровими психічно і фізично. Наразі діти з лікарні переведені до одного з центрів психологічної реабілітації і можуть там перебувати до остаточного судового рішення щодо влаштування їхньої долі. Що стосується психіатричного обстеження матері у зв'язку з її схильністю до збору усіляких відходів у квартирі і на сходах, то воно можливе тільки за рішенням суду. Поки жодна інстанція, включно з поліцією, з подібною заявою до суду не зверталася", - додав Олександр Малько.

"Про матір нам відомо, що вона ніде не працює. Свого часу їй була призначена допомога як матері-одиначці, до того ж за поданою нею заявою – на 5-х дітей. Коли з'ясувалося, що одна дитина живе з батьком, а інша померла, і вона має право на допомогу лише на трьох дітей, виплати були припинені до повернення надлишків переплати. З січня 2020 року мати могла звернутися із заявою про призначення допомоги до управління соціального захисту населення, однак так і не зробила цього. Бабуся, яка не досягла пенсійного віку, не отримує пенсію і також ніде не працює. Сім'я живе за рахунок сортування сміття і перепродажу речей з секонд-хенду. Попри те, що мати жодного разу як слід не звернулася із заявою за допомогою до відповідних органів, їй надавалися продовольчі пайки по лінії Департаменту соціального захисту населення, а також від волонтерів Центру соціальних служб", – додав Олександр Малько.

За його словами, Служба у справах дітей не може впливати на суд у плані прискорення розгляду справ: "Необхідні зміни до законодавства щодо захисту дитинства. Усі профільні структури сьогодні діють за своїми відомчими правилами, що часом призводить до затягування як виявлення порушень, так і вжиття відповідних заходів. Необхідно на законодавчому рівні передбачити таку взаємодію Служби у справах дітей, ювенальної поліції і судів, щоб всі вони працювали на загальний результат, а не окремий, для кожної зі структур".

З ним погоджується інспектор відділу ювенальної превенції Управління превентивної діяльності ГУ Нацполіції у Харківській області капітан поліції Олександр Сало.

"Почну з того, що діти з будинку №16 перебувають під наглядом відповідних служб з 2019 року, однак мати систематично не виконує приписаних вимог щодо належного догляду за дітьми та створення сприятливих умов для проживання. І ось свіжий факт: вранці 21 січня до поліції надійшов дзвінок про те, що з квартири по вулиці Римарській, 16, чути гучний плач дитини і крики про допомогу. На місце, як належить, негайно прибув наряд патрульної поліції разом з представниками оперативно-слідчої групи та ювенальної превенції. Прохід сходами до квартири на другому поверсі, перекритої барикадами з мішків з мотлохом, був неможливий. Мати двері не відчинила, а проникнення в житло без відповідної санкції суду неможливе", – зазначив Олександр Сало.

За його словами, 26 січня отримано дозвіл на доступ до квартири, і хоча мати, як і раніше, не відчиняла двері, за допомогою сусідів був знайдений господар квартири - брат бабусі дітей, і він своїм ключем відімкнув двері.

"В результаті комісійного обстеження стану квартири - за участю представників Служби у справах дітей, поліції, ювенальної превенції, соціальних працівників і лікарів, які прибули на місце події – складені оцінки ризиків безпеки дітей, які проживають у неналежних умовах, що становить загрозу для їхнього здоров'я та життя. На підставі цього акта ухвалено законне рішення про вилучення дітей в рамках постанови Кабміну України №800 від 2018 року. Подальше рішення має ухвалити суд. Однак відомими є факти, що розгляд таких справ розтягується на роки. Необхідні зміни до законодавства, які встановлять для судів точні строки – три, шість місяців – для розгляду подібних справ", – вважає Олександр Сало.

Відповідаючи на запитання кореспондента Укрінформу, як можна підвищити результативність дій різних структур із захисту дитинства, секретар Харківської міськради Ігор Терехов, виконувач обов'язки мера Харкова, сказав: "Це системні прорахунки, і на рівні міста їх не вирішити. Необхідний єдиний алгоритм надання соціальних послуг в країні, чи то це пансіонати для престарілих, чи неблагополучні сім'ї, в яких страждають діти. Має бути єдиний регламент, нормативи з надання таких послуг, і про це я обов'язково скажу на найближчій селекторній нараді з керівництвом Міністерства соціальної політики. І ще, я за те, щоб у сфері охорони дитинства всі служби працювали на загальний результат".

Водночас, за словами прессекретаря Харківської обласної прокуратури Дмитра Чубенка, Харківська прокуратура №1 порушила кримінальну справу і почала розслідування за фактом службової недбалості у сфері захисту дітей з боку посадових осіб відповідних державних органів (ч. 2 ст. 367 КК України) із санкцією обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк з позбавленням права обіймати відповідні посади на строк до 3 років з виплатою штрафу від 250 до 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого: "Зазначене кримінальне провадження - на контролі керівництва обласної прокуратури".

І все-таки, питання захисту дітей, попри вжиті заходи, залишається відкритим. Ніби і закон хороший, і виконавці діяли за інструкціями і приписами, а троє дітей довгий час залишалися без захисту. Але ж сім'я жила не у безповітряному просторі, є сусіди, можливо, друзі. Що вони думають з приводу всього цього?

...Будинок по вулиці Римарській - у середмісті, за 5 хвилин від площі Конституції. Поряд - вихід з метро "Історичний музей". Зовсім близько - тильна частина будівлі Харківського академічного українського драматичного театру імені Шевченка, який виходить на Сумську, головну вулицю міста, трохи вище - знаменита Харківська обласна філармонія. Тут чимало багатоповерхових житлових будинків побудови минулого століття, багато з них оновлені.

Але не всі житлові будинки є такими привабливими. Будинок, в якому мешкали троє згаданих дітей, наприклад, захований у дворі, за магазинами. Він зовсім невеликий, двоповерховий. Кілька днів тому я вже приходила до під'їзду, на вхідних дверях якого крейдою написано: "№1" і розміщені два дзвінки, у тому числі до згаданої квартири. Але не пощастило: до будинку саме під'їхала спецмашина "Харківміськгазу", виявляється – відрізати газ у спорожнілій квартирі. Як сказав сусід з першого поверху, квартира спорожніла, дітей забрали тиждень тому, а слідом за ними невідомо куди поїхали мати і бабуся. Мовляв, за ними прийшла жінка, яка представилася адвокатом, і забрала їх з собою. Тоді чоловік відмовився спілкуватися, ба більше, пригадав "злі язики", які, мовляв, всяке говорять.

Може, цього разу пощастить?

І точно, прямо біля під'їзду мене зустріла жінка, як виявилося, сусідка з першого поверху. Дізнавшись, що я журналістка, навіть зраділа: "От і добре, раніше було повно і журналістів, і поліцейських, і з соціальної служби, а зараз нікого (кричить у двері під'їзду:" Сашо, виходь, це журналіст!"). Так, дітей забрали, а мати і бабуся зникли, і нікому діла нема!"

Саша, який вийшов до нас у двір, виявився тим самим сусідом, якого я вже бачила. Цього разу він не був суворим, хоч і урезонював дружину: "Дуся, що ти втручаєшся в чужі справи? Куди поділися, куди поділися, нехай займаються ті, хто на це поставлений".

Саша і Дуся - пенсіонери, обом за 60, обидва на заслуженому відпочинку: Дуся у минулому працювала на будівництві, Саша – сантехніком. Вони живуть на першому поверсі. Під вікном Дуся розвела квіти, тут припаркована їхня машина - хоч і не престижної марки, але чиста, доглянута. За словами Дусі, у людини в усьому має бути порядок - хоч у дворі, хоч на кухні. Але, як вона згадує, із сусідами з другого поверху їм не пощастило.

"Це приватизована квартира з розділеними рахунками. Дві кімнати належать брату бабусі, який тут не жив, дві інші – бабусі. Є ще одна кімната, в якій жила прабабуся. Але життя не було. Мати не займалася ні дітьми, ні господарством, ні роботою, схоже, лише народжувала дітей, і так думала прожити на допомогу. Такою самою була і бабуся. Галас, крики, скандали, собачий гавкіт, до того ж собак били усім, що під руку трапиться, навіть молотком, якщо не слухалися. І все це на очах дітей, тому вони стали такими нервовими. Був випадок, старша дівчинка накинулася на прабабусю (нібито з ножем), відкривала і газ на кухні, – ми викликали газівників. Зрештою, брат бабусі забрав свою матір до себе, а сім'я зайняла всю площу і повністю захаращила її. Хочете, пройдемо на другий поверх. Квартира не замкнена, хто ж туди піде, але хоч самі подивитеся, як вони жили", – запрошує Дуся.

...Зі сходів сміття вже прибрали комунальники. Двері до квартири туго прихлопнуті, Саша, який виконує обов'язки двірника, допомагає відчинити. Заглядаю. Світло відключене, як і газ. Світимо ліхтариком. Повітря важке, пахне вогкістю і гниллю, так, якби це був підвал. Серед мішків видно ліжко: біле простирадло, наволочки. Дуся пояснює: "Це вони перед приїздом поліції поміняли білизну, а раніше все було чорне".

Більше дивитися нічого. На що ж жила сім'я?

- Мати отримувала допомогу на дітей як одиначка, але вони начебто ввели в оману державу, приписали двох дітей, на яких допомога не передбачена, тепер нічого не отримують. Хоч би розібрали свої мішки, може, щось можна помити-почистити, здати в утиль або продати, все-таки копійка, але вони, судячи з усього, працювати не хочуть. Може, знайшли людей, яким було шкода дітей і ті давали їм гроші. Намагалися і у мене брати в борг, але я зі своєї пенсії не можу нічого зайняти. Іноді харчувалися зі смітника - все було.

- Що ж буде з дітьми, з матір'ю і бабусею, з квартирою?

- Нічого не буде. І все за законом: квартира приватизована, господарі живі і здорові. Мати варто було б позбавити батьківських прав. Там ніби і кримінальна справа порушена - нехай зрозуміє, що дітей треба не лише народжувати, а й виховувати. Про дітей має подбати держава. Старші сестри вже багато чого надивилися у своєму житті, вони ображені на всіх, обізлилися, а маленького братика шкода.

- Хто-небудь з чиновників або поліції приходив сюди після того, як вилучили дітей?

- Ні. А навіщо, заходи ж вжиті. Шукати матір і бабусю ніхто не буде. Ми теж не будемо писати заяву в поліцію щодо цього. Я маю 40 років трудового стажу, і все життя платила податки, а де той дільничний, який за законом повинен знати про все, що робиться на його ділянці?

Ось така історія. Газ і світло до квартири, звичайно, підключать, якщо сім'я відновиться і повернеться додому. Але ж тут йдеться не про газ.

Світлана Лігостаєва, Харків