Австралійська рослина-комахоїд окуповує Полісся

Австралійська рослина-комахоїд окуповує Полісся

Укрінформ
Науковці вважають, що потрібно внести зміни в Червону книгу України

Рослини, про існування яких раніше було відомо лише в окремих регіонах та областях України, науковці вже не один рік виявляють і досліджують на Житомирщині.

Занесена на терени області флора адаптується до тутешніх умов, дичавіє і починає витісняти звичайні для регіону рослини. Майбутні наслідки цього спрогнозувати наразі складно.

Науковці вважають, що з огляду на процеси у рослинному світі – потрібно внести зміни в Червону книгу України, адже за 11 років, відколи востаннє оновлювали видання, частина видів поступово змінили категорію рідкісності.

Про рослинний світ Житомирського Полісся та зміни, що в ньому відбуваються, кореспондент Укрінформу розмовляла з кандидатом біологічних наук, старшим науковим співробітником ДУ «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» Олександром Орловим і доктором сільськогосподарських наук, професором, керівником навчально-наукового центру екології та охорони навколишнього середовища Поліського національного університету Тетяною Федонюк.

ПУХИРНИК ПІВДЕННИЙ РОСТЕ НЕ ЛИШЕ НА ЗАКАРПАТТІ

На початку листопада на сайті Укрінформу вийшла новина про те, що у річці Тетерів під Житомиром науковці виявили тропічну ряску, яка досі не зустрічалася на території України. Про неї тоді розповіла Тетяна Федонюк і акцентувала, що це не перша нова для Житомирщини рослина.

Як зауважив Олександр Орлов, це вже друга чужорідна, занесена в область ряска, яку знайшли науковці. Свого часу він виявив у природному заповіднику «Древлянський» ряску туріоноутворюючу. Рослина вже добре адаптувалася й інтенсивно витісняє з водойм інші види рясок, оскільки швидше розвивається і не вимерзає.

Запитую в науковця, скільки (хоча б орієнтовно) не притаманних для Полісся рослин за 5-10 років виявили на Житомирщині, на що він відповідає: «Не можу сказати точно, але десятки. Житомирська область у плані дослідження адвентивних (з’явилися внаслідок навмисного або випадкового занесення людиною – ред.) та інвазійних (активно розмножуються у нових природних умовах, захоплюють території та можуть витісняти аборигенні види – ред.) рослин є однією із найкраще вивчених в Україні. Донедавна в Україні було відомо 6-7 локалітетів пухирника південного (Utricularia australis), причому виключно на Закарпатті. На Житомирщині за останні кілька років пухирник звичайний я знайшов лише один раз, а цей вид – десятки».

За словами Тетяни Федонюк, разом із Олександром Орловим вони написали статтю про пухирник південний у видання «Journal of Water and Land Development», яку невдовзі опублікують. Вона каже, що довелося опрацювати великий масив інформації, що забрало багато часу.

Рослина занесена до Червоної книги України. У її редакції від 2009 року зазначається про 8 локалітетів пухирника південного, які зосереджені на Закарпатті. Вперше на теренах Житомирщини рослину в 2014 році знайшов учень Олекандра Орлова, а тепер професор Дмитро Якушенко. Фото рослини він надіслав дослідникам у Німеччину, звідки відповіли, що це саме пухирник південний.

У всій Європі рослина вважається занесеним видом, а її батьківщина – Австралія та Південно-Східна Азія. Досі незрозуміло, яким чином пухирник південний опинився у Європі. Швидше за все, рослина потрапила сюди з перелітними водоплавними птахами. В області свого природного ареалу він цвіте і плодоносить. Натомість у Європі цей вид квітне рясно, але дуже рідко дає плоди, в Україні його плодоношення поки що не зафіксовано.

«Протягом 2014 року я виявив його 5-6 знаходжень під Житомиром у Барашівському глиняному кар’єрі, в Богунському гранітному кар’єрі, у Коростишівському районі, в озерах під самим Коростишевом, у Лугинах. Ми з Дмитром Якушенком опублікували в «Українському ботанічному журналі» статтю про першу знахідку пухирника південного на Українському Поліссі. Упродовж усіх наступних років кількість цих локалітетів збільшувалася. Пухирник південний – це підводна хижа рослина, яка завжди цвіте над водою», – зауважує Орлов.

Він показує на фото, як виглядає пухирник південний. Рослина у вигляді гілочки, з дуже розсіченим на нитковидні частки листям, на яких розташовані пухирці, що будовою нагадують глечик із кришкою, де є сигнальні щетинки. Саме вони реагують, коли поруч пропливають дрібні рачки, великі інфузорії, личинки дрібних комах. Тоді глечик відкривається і туди з водою потрапляє тваринка. Потім спеціальний апарат відкачує з пухирця воду, а натомість закачує ферменти, які перетравлюють тваринку. Рослина не має кореневої системи і, на думку науковців, розмножується вегетативно. Вона може зростати як у дуже бідних водах, так і в досить багатих, і навіть у забруднених органічними рештками. Її комахоїдність є пристосуванням для виживання у бідних водах, відтак пухирник отримує азотисті сполуки з тварин.

ЧЕРВОНА КНИГА ПОТРЕБУЄ ЗМІН

«На нашу думку, цей вид витісняє наш аборигенний, місцевий пухирник звичайний, тому що у них практично збігаються екологічні вимоги, але в пухирника південного екологічна амплітуда ширша і він має можливість маневру», – наголошує Олександр Орлов.

Науковці вважають, що в Червоній книзі треба змінювати статус пухирника південного, бо критично рідкісним він уже точно не буде. Утім востаннє її публікували у 2009 році, а це треба робити через 10 років, але в ні 2019-му, ні в 2020-му нове видання не вийшло.

«У Червону книгу я включив водяний жовтець потоковий, – продовжує Олександр Орлов. – Це дуже рідкісна рослина з не менш цікавою історією знахідки. Зі мною в експедицію поїхали гідробіологи, вони ловили рибу сітками у річці Жерев у Лугинському районі. Приходжу до них в обід, а вони нарікають, що риба повтікала, і якась довга рослина у сітках заплуталася. Глянув і кажу, що бачив таку лише у Швеції. Це водяний жовтець потоковий (Batrachium fluitans). Відкрив визначник, а там написано, що він росте по всій Україні. У гербарії в Інституті ботаніки НАН України його взагалі не було. Тоді я зрозумів, що це унікальний вид і він помилково занесений у визначник, хоча його достовірної знахідки не було в Україні. Це водна рослина завдовжки 2-5 м з плаваючим листям і біло-рожевими пахучими квітами. У річці Жерев біля села Рудня-Повчанська (Лугинський район – ред.) його зарості займають по течії річки більше кілометра. Кілька локалітетів цієї рослини є в Прибалтиці, Білорусі й один – у нас».

Науковець розповідає і про червонокнижний еритроній собачий зуб. Раніше вважалося, що рослина поширена в основному на Закарпатті. Утім він виявив, що вона росте на 400 га у Романівському районі Житомирщини. Там утворили заказники місцевого значення «Собачий зуб» і «Довгий брід».

ЯК ЗМІНИ КЛІМАТУ І ЛІСОВІ ПОЖЕЖІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФЛОРУ

Під час розмови цікавлюся, як посуха та масштабні лісові пожежі, що вирували весною на півночі Житомирщини, впливають на рідкісну флору.

Орлов розповідає, що цього року в природному заповіднику «Древлянський» не зміг знайти червонокнижну росичку проміжну. У заповіднику на Мертвому озері є стаціонар та відділені стовпами облікові ділянки, на яких раніше від листя цієї маленької рослинки (висота 2-5 см) все було червоним, але тепер залишився лише сухий торф, а росичка зникла. Такі зміни обумовлені пересиханням Мертвого озера та прилеглих заболочених ділянок.

Тетяна Федонюк зауважує, що після пожеж у Чорнобильському радіаційно-екологічному заповіднику з’явилося багато чужорідного виду – ваточника сирійського. Там також розростається північноамериканський «бур’ян пожеж» – еректитес нечуйвітровий (Erechtites hieracifolia), який бурхливо поширюється на теренах Полісся, особливо Західного та Житомирського. Він любить згарища і дуже швидко розвивається на мінералізованих пожежею залишках. Одна його рослина дає від 200 тисяч до 2,5 млн насінин. «Бур’ян пожеж» може затримувати лісовідновлення, адже виростає до 2 метрів у висоту і створює суцільні зарості.

«На території Древлянського заповідника є ліси, які згоріли за 10 років до його створення (заповідник утворили в 2010 році – ред.). Там було 2 катастрофічні пожежі, кожна з яких охопила тисячі гектарів, вирували вони 20 років тому. Ми ходили тими місцями, де були низові пожежі високої інтенсивності й стовбури сосни досі обпалені на висоту 3-4 метри. Рослинний покрив тоді сильно пошкодила пожежа, особливо нижні яруси лісової рослинності, але зараз він відновлюється, і там ми вже знаходили види з Червоної книги – сон розкритий, лілію лісову та інші», – ділиться Олександр Орлов.

Наостанок Тетяна Федонюк проводить екскурсію аудиторією, де на підвіконнях ростуть тропічні комахоїдні рослини. І вони не в тропіках, а на сьомому поверсі університетського корпусу в центрі Житомира, тому нові відкриття науковців іще попереду.

Ірина Чириця, Житомир
Фото надали Тетяна Федонюк та Олександр Орлов

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-