Кордишів. Крізь товщу землі

Кордишів. Крізь товщу землі

Точка на карті
Укрінформ
Сьогоднішня мандрівка - до «Точки на карті» у волинській частині Тернопільщини, де могильні кургани, ці своєрідні «українські піраміди» увічнюють пам’ять про наших предків

На території України у різних місцях то тут, то там, височіють могильні кургани - як своєрідні свідчення життя стародавніх народів, їхнього побуту, уподобань та вірувань.

Серед таких рукотворних «українських пірамід», окремі з яких – ровесники єгипетських, є й такі, що досі дивують своєю самобутністю. Їх можна побачити, зокрема, і на Тернопільщині.

Тож наша сьогоднішня мандрівка - до «Точки на карті» у волинській частині Тернопільщини, на околиці села Кордишів Шумського району.

А допоможуть нам у цій подорожі двоє археологів. Це - директор Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини, автор багатьох дослідницьких праць, кандидат історичних наук Марина Ягодинська та її колега, науковий співробітник науково-дослідного центру «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України Василь Ільчишин.

ПРО КУЛЬТУРУ, ШНУРКИ ТА ІНДОЄВРОПЕЙЦІВ ІЗ СОКИРКАМИ

- Марино Олександрівно, у чому особливість курганів на околицях Кордишева?

- Передусім зазначу, відомості про ці кургани були ще на початку ХХ ст. Окремі дослідження засвідчують, що наприклад, в урочищі Замчисько на захід від Кордишева нараховувалось біля 20 курганів, які згодом були розорані. Нині вони практично знівельовані, але є окремі місця, що вивищуються над навколишньою територією. Саме там, де ділянку поля обмежує лівий берег Вілії та заболочена балка, ще у 2012 році із моїм колегою Василем Ільчишиним вперше обстежували територію імовірного могильника. Там і знайшли дрібні фрагменти кераміки епохи бронзи, ранньозалізного віку, давньоруського часу Х–ХІІІ століть.

- І це все в одному кургані?

- Саме так. І в цьому його особливість, отаке нашарування різних епох, між якими – не одне тисячоліття. Більше того, там ми знайшли кременієві відщепи та пластини доби пізнього палеоліту, мезоліту та епохи бронзи. Також на одному із курганних підвищень знайдено уламок тильної частини крем’яного вістря списа, який за аналогіями може бути віднесене до культури шнурової кераміки.

Василь Ільчишин
Василь Ільчишин

- Що це за культура була і коли вона існувала? - звертаюся до археолога Василя Ільчишина.

- Ця культура належала до бронзового віку, який тривав на території нашої держави близько п’ятисот років, приблизно від XXІІ до XVІІІ ст. до н.е. Свою назву культура, яку ще називають культурою клиновидних «бойових сокирок», отримала від характерного орнаменту на посуді. Тогочасні люди наносили його на глиняні вироби за допомогою перевитого шнура, що залишав слід на сирій, невипаленій глині. Такі відтиски, заглиблені орнаменти залишалися на вогких стінках глиняного посуду, горщиках, різноманітних мисках, амфорах із ручками.

- А хто був носіями цієї культури, місцеві чи чужі племена?

- Є різні версії щодо цього. Одні науковці кажуть, що такі племена культури шнурової кераміки були індоєвропейцями, інші – що формувалися вони у степах Східної Європи і тут, на території нинішньої України вже осіли, асимілюючись з автохтонним населенням.

БАГАТОШАРОВИЙ МОГИЛЬНИК: 20 ПОХОВАНЬ РІЗНИХ ЕПОХ

- Повертаючись до запитання про особливість давніх курганів у Кордишеві, варто зазначити ще ось що, - продовжує розповідь Марина Ягодинська. - На розкопах у цій місцевості ми працюємо понад десять років поспіль. І саме у розкопаному там кургані, вік якого щонайменше 4 тисячі років, ми знайшли не тільки уламки керамічних горщиків культури шнурової кераміки та сокиру. Крім цього, ми там виявили 20 поховань!

- Усі вони здійснені в один часовий відтинок?

- Якраз у тому й річ, що ні. Мова про насправді унікальний багатошаровий могильник. Спочатку там були поховання представників уже згадуваної культури періоду ранньої бронзи, потім туди почали хоронити носіїв комарівської культури. А пізніше знайшли там одне трупоспалення представників вельбарської культури. І там же є могильник дванадцятого-тринадцятого століть, періоду давньоруської культури.

У тому кургані в Кордишеві поховання перемішані. Одні вище, інші - нижче. Наприклад, як я вже говорила, знайшли зразки вельбарської культури, що була поширена на території північно-західної України наприкінці II - V століть. Племена тих часів жили у невеликих поселеннях. Переважно вони мали окремі двори з прилеглими господарськими приміщеннями, в яких мешкали патріархальні родини. За помешкання їм слугували заглиблені в землю будівлі площею 15-20 кв. м. Були і великі наземні споруди площею 60-100 квадратних метрів, з глинобитними стінами. Давні люди використовували посуд, виліплений як руками, так і за допомогою гончарного круга. Ховали померлих за обрядом кремації, попіл зсипали в горщики – урни, часто разом із поховальним інвентарем.

- А щодо інших зразків культур, знайдених у цьому кургані?

- Ми виявили також п’ять поховань комарівської культури - XV-XIІI століття до н.е. характерною ознакою яких, власне, є яскраві курганні могильники і дев'ять поховань давньоруської культури.

ПОХОВАНІ У ПОЗІ «ЕМБРІОНА»

- Я хотів би ще додати, - каже археолог Василь Ільчишин, - що під час розкопок у Кордишеві ми знайшли скелети людей разом з особистими речами та горщиками для ритуальної їжі. Наприклад, виявили групове поховання бронзової доби періоду комарівської культури. У поховальній ямі розкопали 6 скелетів. Характерно, що усі вони лежали у позі ембріона – на боці, з підігнутими ногами. Тобто, земний цикл їхнього життя завершено – як були вони в утробі матері у такій позі, так і їх поховали…

- А що це за люди були - воїни, землероби, представники однієї родини чи чужі один одному?

- Достеменно не можемо стверджувати, але видно, що то була одна сім’я - батько, мати і їхня дитина років десяти, це за станом її зубів визначили. А поруч, видно з усього, були поховані слуги цієї родини. Там же, у ногах цих слуг ми виявили деякі рештки їхніх тіл – голову, руки… Був такий обряд у ті часи, коли слуг, а можливо, полонених або інших членів родини розчленовували й ховали разом із господарями…

- Моторошна картина. І що, там у такому колективному похованні не було нічого, крім скелетів?

- Ні, ми знайшли поруч з ними деякі предмети. Зокрема, ліпні посудини – два тюльпаноподібні горщики, одноручну вазу з відбитою ручкою та одну дворучну вазу з наліпними ґудзиками над верхнім краєм ручок. А ще - різноманітні прикраси: браслети, намисто, скроневі кільця, шийну гривну…

Подібні прикраси могли собі дозволити носити не всі, а ті, хто мав досить високий статус у тогочасному суспільстві.

- А ще під час однієї із експедицій, ми знайшли і кілька дитячих поховань часів давньоруської культури ХІІІ століття, які теж мали прикраси - три мідні скроневі кільця з дроту, - вступає у розмову археолог, кандидат історичних наук Марина Ягодинська. – Там, у Кордишеві ми виявили і курган давньоруського часу. Він мав ритуальний рів, де знайдено залишки проведення обряду тризни – поминок. А в центрі були останки дитини, очевидно зі знатного роду.

- Чому так вважаєте?

- Бо саме для цього був насипаний курганчик, у якому виявили залишки труни. До речі, нещодавно експерти із Києва підтвердили наші здогадки, що труна була з дуба. Все це засвідчує приналежність померлої дитини до знатної родини. Це перший випадок фіксації залишків труни ХІІІ ст. не лише на території Кордишівського могильника, але й на території Тернопільської області. Унікальність такої знахідки ще й у тому, що упродовж останнього століття давньоруські підкурганні поховання на території нинішньої Тернопільщини не досліджувались, - каже Марина Ягодинська.

СИМБІОЗ КУЛЬТУР

Окрім згаданих артефактів, про які розповіли мої співбесідники, у Кордишеві знайшли два скелети з пишним інвентарем з бронзових прикрас, шийну гривну зі спіральними щитками, спіральні дротяні браслети, кубок із аркоподібним валиковим орнаментом, класичні тюльпаноподібні стрункі горщики. Знайдено тут і поховання, де померлі лежали «валетом».

- Це поховання – характерне для вже згадуваної комарівської культури, - продовжує археолог Василь Ільчишин. - Судячи із збереженої частини, ми побачили, що скелет лежав у випростаному положенні на спині, чітко головою на південь, а біля його голови був приземкуватий тюльпаноподібний горщик. Такі поховання, навіть групові, ми виявили не в одному кургані, де розташування скелетів було теж чітко по лінії північ–південь.

- Це всіх померлих так тоді ховали?

- Такий тип захоронень покійників був характерним для заможних і родових общинників наприкінці середнього і на початку пізнього періодів епохи бронзи в межиріччі верхів’їв Збруча, Горині та Західного Бугу. Це цілком відображає елітний характер поховань цілого кургану.

- Які ще знахідки підтверджують таку тезу?

- Цей висновок підтверджує і виявлений у похованні біконічний кубок із шишкоподібними виступами на боці. До речі, характерною рисою цілого керамічного комплексу з цього поховання є те, що у матеріалі посудин відсутні домішки перепаленого кременю. Натомість, у них були домішки шамоту та піску, що є підтвердженням пізньої ознаки для керамічного комплексу комарівської культури.

Таким чином, поховання багатошарового могильника у Кордишеві уособлюють симбіоз двох культур – Ноуа та комарівської, що яскраво відобразилося як у поховальному обряді, так і в інвентарі елементів культури Ноуа, що існувала на межі Волині і Поділля.

- Це ж треба, цілий конгломерат прадавніх культур – в одному місці!

- Саме так. Тут дійсно перемішані поховання кількох епох. А сама культура Ноуа, датується ХІV-ХІІІ ст. до н.е. Племена, представники цієї культури займалися головним чином скотарством, меншою мірою – землеробством.

Василь Ільчишин, Марина Ягодинська та Володимир Данилейко
Василь Ільчишин, Марина Ягодинська та Володимир Данилейко

Окрім матеріальних доказів, виявлених під час досліджень на могильнику, про симбіоз двох культур – комарівської та Ноуа свідчать і проведена антропологічна експертиза людських останків. Антропологічні дослідження виявлених скелетів із Кордишівського могильника проводила кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу біоархеології Інституту археології НАН України Олександра Козак. Згідно з її висновками, у похованні № 1 в кургані, дослідженому у 2015 році було два жіночих скелета, які мали ознаки різних антропологічних типів, тобто були представниками різних етносів. Крім того, досліджені жіночі скелети свідчать про те, що ці давні люди вели різний стиль життя та мали різне харчування, мешкали на різних територіях. Тобто, це є ще одним підтвердженням наших висновків, про симбіоз місцевого комарівського населення із прийшлими з півдня людьми – представників культури Ноуа.

А щодо комарівської культури, то вона займала великий масив лісостепової та лісової зони України і входила до складу такого культурного явища, як комарівсько-тшинецьке культурне коло.

- Культурне коло, це мається на увазі, якась локалізована територія?

- Не зовсім, швидше, мова про певну спорідненість культур пізньої бронзової доби, яка була поширена на теренах нинішньої Польщі, Галичини, Волині, Буковини, північної Румунії та Молдови, частково на Брянщині, у Латвії та Естонії.

- Тобто, йдеться про певну схожість цих територій у культурному контексті?

- Саме так, мова про об’єднані між собою спільні явища матеріальної і духовної культур.

- Я би тут додала ще одну обставину, - вступає у розмову Марина Ягодинська. – Завжди твердили, що от, прийшло християнство й одразу всі почали ховати померлих за християнськими канонами, без курганів, які вважали проявом язичництва. Але, як засвідчують і наші дослідження, і розкопки інших археологів, ще у XIII столітті поховання у таких курганах, як в Кордшеві, практикувалися. Ось так і виходило, що прості люди ховали своїх померлих на звичних, як тепер, цвинтарях, а багаті люди ховали родичів у ямах, але під курганом, причому, із ритуальним ровиком, де вдавалися до тризни, про що свідчать залишки горщиків, вугликів від вогнища. Саме це і спостерігається у курганах Кордишева, де проводився поминальний обряд…

А в цілому, скажу, що процес вивчення курганів на околицях Кордишева триває. Наші знахідки засвідчують, що серед численних пам’яток як давньоруського часу, так і попередніх тисячоліть виділяються поховальні пам’ятки – могильники та кургани. Кожен з них, по суті, був складовою частиною тогочасних городищ і поселень. І прикро, що коли йдеться, зокрема, про Кордишів, то у різні часи курганні надмогильні насипи були зруйновані. Передусім, оранкою.

Але тим не менше, дослідникам це не заважає їх розгледіти, оскільки сліди цих гігантських могил видно й досі на поверхні. Так що їх вивчення продовжуватиметься. Зокрема, разом із польськими дослідниками із Познані передбачається проведення комплексної геомагнітної зйомки, щоб краще побачити загальну картину усіх поховань у Кордишеві…

За словами моїх співбесідників-археологів – Марини Олександрівни Ягодинської та Василя Ільчишина нині на території Західного Поділля нараховується понад 70 могильників, в тому числі й курганних. У різні часи було досліджено майже 340 поховань.

Але всі вони потребують додаткового вивчення, досліджень задля кращого пізнання історичних витоків нашого краю та України.

Олег Снітовський, Тернопіль

Фото автора, Марини Ягодинської та Василя Ільчишина

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-