Будівництво в кредит і мода на безкоштовну медицину. Історія першого запорізького пологового будинку

Будівництво в кредит і мода на безкоштовну медицину. Історія першого запорізького пологового будинку

Точка на карті
Укрінформ
Ця будівля у Запоріжжі на розі вулиць Святого Миколая та Покровської побудована у 1911 році в стилі "північного модерну"

Красива будівля зі шпилястою вежею – історичний "привіт" Олександрівська (так до 1921 року називалося Запоріжжя) сучасному місту. Знаходиться вона на розі вулиць Святого Миколая та Покровської, побудована у 1911 році в стилі "північного модерну". Це перший пологовий будинок Олександрівська. Засновник пологового будинку – Генріх Бер – став першим, хто оголосив негласну війну повитухам і почав приймати породіль безкоштовно.

КРЕДИТНА СПРАВА БЕРА

Генріх Бер походить з Цюріха (Швейцарія). Закінчив Сімферопольську гімназію, згодом, отримавши диплом повітового лікаря, займався лікувальною практикою в Аблеші (татарське село). Він одружився з прибалтійською німкенею Вільгельміною-Марією-Софією, яка працювала акушеркою. Через якийсь час вони разом переїхали до Олександрівська.

“Бер був практикуючим лікарем і знімав приміщення на цій же вулиці на перехресті Базарної та Святого Миколая – там була лікарня. Він орендував кімнати для надання приватної медичної практики, був дуже освіченою людиною", - розповідає історик Валерій Стойчев.

Валерий Стойчев
Валерій Стойчев

Стойчев шукав інформацію про Генріха Бері кілька років. Знайшов у харківському архіві. Саме там зберігається кредитна справа Бера. Як з'ясував історик, на будівництво пологового притулку лікар взяв позику у Харківському земельному банку. Філії банку працювали на території різних губерній, в тому числі і Катеринославській. Кредити могли брати усі охочі. Перш ніж видати кошти, на місце виїжджав банківський агент, робив оцінку майна. Бер залишив банку в заставу будівлю, яку будував.

“У запорізькому архіві був лише дозвіл на будівництво, а у Харкові - знайшов креслення будівлі і саму кредитну справу. Там є оціночна вартість, скільки років виплачувався кредит. Скоро ми ці документи скопіюємо і вони теж будуть у нас у Запоріжжі", - ділиться Стойчев.

Пологовий притулок був побудований у 1911 році. Він мав хірургічне та офтальмологічне, а також пологове відділення.

Лікар зі своєю родиною мешкав у цій самій будівлі.

МОДА НА БЕЗКОШТОВНІ ПОЛОГИ

У пологовому притулку Бера була так звана квота на соціальні ліжка – деяких породіль обслуговували безкоштовно.

“Вперше приватний бізнес почав вирішувати соціальну проблему. Бер став осноположником резерву для малозабезпечених. Було зарезервовано до 5 ліжок і породіллі могли безкоштовно звертатися за медичною допомогою. Він ввів моду на надання безоплатної кваліфікованої медичної допомоги. Він не відмовляв у лікуванні", - каже Валерій Стойчев.

Річ у тому, що на початку ХХ століття поширеним явищем було звертатися за допомогою до повитух. Вони не могли забезпечити ні належних санітарних умов, ні якісно надавати медичну допомогу. Як результат - половина породіль вмирали або втрачали дітей.

Бер приймав тих, у кого не було грошей. Міська влада частково покривала витрати. Це була лікарня з доступною медициною.

У 1918 році Генріх Бер був змушений продати ділянку. Незважаючи на те, що це був розпал революції, її купили. Новими власниками будівлі стали олександрівські підприємці єврейського походження.

Бер разом зі своєю родиною виїхав до Криму, де працював у міськздороввідділі. Він захворів на туберкульоз і помер. Де похований легендарний лікар і основположник першого запорізького пологового будинку, сьогодні не знає ніхто.

Втім, довгий час ніхто не знав і як виглядав сам Бер. Ситуація змінилася наприкінці весни 2019 року, коли знайшлася онука Бера.

УНІКАЛЬНІ ЕКСПОНАТИ ДЛЯ ЗАПОРІЗЬКОГО МУЗЕЮ

Людмила Носова – рідна онука Генріха та Вільгельміни-Марії-Софії – народилася у Запоріжжі, у п'ятирічному віці разом з мамою була вивезена німцями спочатку до Австрії, потім до Німеччини, а після - переїхала до Карагандинської області. Три роки тому Людмила поїхала до Москви до племінника і він розповів про те, що знайшов в інтернеті будинок її діда.

“Мене це зацікавило. Коли я подивилася фотографії, у мене з'явилося бажання приїхати до Запоріжжя. Тим більше, що документів і різних реліквій у нас збереглося багато. Кудись їх треба було передати. Мама, тітка і я – ми довгі роки зберігали їх. Хотілося просто віддати. Через деякий час після розмови з племінником я натрапила на коментар жінки, яка написала, що у захваті від будівлі (пологового будинку – авт.), але на ній немає жодної таблички, яка могла б розповісти історію будівлі та її засновника. І тут я дала собі слово: "Їду до Запоріжжя", - поділилася Людмила Носова.

Вона розповіла, що дуже хвилювалася, коли їхала на батьківщину. Хвилювалася про те, як зустріне її місто і що про її дідуся думають мешканці. З собою взяла оригінали документів, багато сімейних фотографій, портрети, іменний посуд, з якого годували породіль у пологовому притулку, рушники – загалом 56 предметів.

“Те, що привезла Людмила – це унікальні речі для музею. Це те саме, що знайти кілограм золота. Ми роками в архівах збирали по крихтах інформацію і раптово нащадок Бера сама вийшла на нас, приїхала до нас, та ще з таким клондайком. У мене таких проектів, пов'язаних з історією старого Олександрівська, 4-5, на які я витратив від 3 до 20 років. Але те, що люди самі постукали до нас – це просто унікально", - каже історик Валерій Стойчев.

Людмила розповіла, що в роду, окрім діда, були ще медики: тітка закінчила Сімферопольський медичний технікум. Сама Людмила закінчила Карагандинський медінститут, викладала в університеті. На цьому медична династія Берів закінчується.

Дружина Бера похована у Сімферополі на старому цвинтарі.

Людмила пробула у Запоріжжі майже тиждень. В пам'ять про її діда на будівлі пологового притулку, який він заснував, з'явилася меморіальна табличка, а в музеї готують до відкриття цілу залу, присвячену Генріху Беру та його сім'ї.

“Я перебуваю між небом і землею. Радість переповнює мене. Ці емоції неможливо передати. Їх треба тільки пережити", - сказала Людмила Носова.

ЗБЕРЕГТИ НЕ МОЖНА ЗРУЙНУВАТИ

У наш час цю будівлю зі сторічною історією знають багато запорізьких родин. Там "на збереженні" лежали тисячі мешканок міста. Сьогодні, у зв'язку з медреформою, відділення патології пологового будинку №1 довелося закрити. Сама будівля потребує реставрації.

Наступного року їй виповнюється 112 років. Але незважаючи на такий солідний вік, вона прекрасно збереглося зовні, на фасаді навіть залишився слід від "рідної" назви "Родильный приют Г.Бэра".

“Роботи виконані якісно. Дуже грамотно все розробив архітектор. Є звичайно тріщини, міняти комунікації треба. Ця будівля унікальна, її обов'язково потрібно зберегти і створити в ній музей медицини, наприклад. Ми хочемо внести її до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення. Наразі будівля є комунальною власністю міськради", - каже Стойчев.

У вересні історик планує продовжити вивчати архіви і має намір отримати дозвіл на копіювання документів. Інакше Запоріжжя у будь-який момент може втратити унікальний об'єкт і замість реставрації хтось вирішить знести його, щоб побудувати новий сучасний житловий або торговий комплекс. Наразі будівля пологового будинку не захищена охоронними статусами і якщо об'єкт, наприклад, продали б, новий власник у кращому разі заплатить лише штраф у 1780 гривень навіть за його знесення, а запорожці назавжди втратять "перлину", яку отримали у спадок від Олександрівська.

Ольга Звонарьова, Запоріжжя

Фото Дмитра Смольєнка

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-