Сільський хор, який здобув звання народного, молодіжний центр, яким не погребувала б і столиця, феєричні святкування Водохреща та інших подій із релігійного та світського календарів, оновлені й переформатовані сільські бібліотеки та народні доми — усе це сьогодні складає мозаїку культурного життя Жовтанецької ОТГ на Львівщині. А його натхненником є завідувачка відділу культури громади Надія Шостак. Вчителька за освітою, вона знайшла себе у новій сфері, а завдяки професійним організаторським здібностям стала душею і об`єднавчою ланкою усіх починань.
Розмова з Надією Шостак організована за сприяння Львівського Центру розвитку місцевого самоврядування, створеного за підтримки програми "U-LEAD з Європою" та Мінрегіону.
ДО БІБЛІОТЕКИ — НЕ ЛИШЕ ЗА КНИЖКОЮ
- Надіє, ви здійснили нелегке переформатування сільської культури у культуру села. Вірніше, навіть дванадцяти сіл, котрі входять до ОТГ. Як вибудовували свою стратегію і тактику?
- Свою “культурну революцію” ми починали, як і всі, — з нуля. Адже, як правило, сільська культура, дозвілля обмежувались дискотеками та шкільною самодіяльністю. Але мали непоганий спадок: народні доми, ентузіастів, кваліфікованих працівників, талановитих виконавців, з якими можна було реалізувати найсміливіші проекти та фінансову підтримку громади. З таким ресурсом можна було створювати культурне життя зовсім в іншому форматі, аніж раніше. Хотілося нових форм роботи, нових заходів, проектів.
Насамперед створили централізовану бібліотечну систему, працюємо над реформуванням своїх книгозбірень.
- У чому воно полягає, адже в багатьох ОТГ взагалі закривають бібліотеки “за непотрібністю”?
- На базі бібліотек створюємо простори — молодіжні, освітні, культурні, інформаційні. Щоб людина зверталася туди не лише за книжкою чи газетою, а могла посидіти в інтернеті, поспілкуватися з односельцями, взяти участь у тематичному клубі за інтересами, тобто, щоб був вибір та інтерес завітати до закладу.
Щоправда, не всі сільські бібліотеки отримали такий “привілей”. У кількох селах, де, образно кажучи, дорога до них заросла травою, книгозбірні трансформували у пункти видачі літератури. Двічі на тиждень сюди приїжджають бібліотекарі з сусідніх сіл й обслуговують читачів.
Проте процес змін ще не завершено. Ми запозичуємо усе нове і краще, щоб бібліотеки стали потрібними людям. Так, нещодавно наші бібліотекарі відвідали урбан-бібліотеку в Львові, щоб дізнатися, за яким принципом вона створювалася, як і з чого починали, які форми проведення заходів використовують, щоб зацікавити і молодих, і старших людей. Тепер цей досвід запроваджуємо у себе.
Ще маємо ідею бібліотеки-кафе. Її теж запозичили у Львові. Тут можна буде попити кави, чаю, поспілкуватися з іншими відвідувачами в неформальній обстановці.
КЛУБИ ТА ШКОЛИ ДЛЯ МОЛОДІ
Хочемо зробити кіноклуб – один у нас вже є в молодіжному центрі, клуб настільних ігор. Початки такого теж уже є. Люди збираються в певні дні, щоб пограти, поспілкуватися. Деякі ігри закупили. Інші гравці купують самі, залишають їх у клубі.
Маємо на меті створити школу молодих сімей. Це ідея місцевого священика, яку ми підтримали. На базі молодіжного центру будемо робити зустрічі, перегляди кінофільмів. Адже у молодих пар чи батьків є багато питань, на які вони самі не можуть знайти відповіді. Погодьтеся, не кожен ходить до церкви, не кожен наважиться поставити питання священику. А в неформальній обстановці це зробити легше.
- У вашій громаді створений і набирає популярності молодіжний центр.
- Ми вирішили пошукати нестандартні рішення й організували пілотний проект облаштування молодіжного центру на базі Народного дому села Велике Колодно. Активізувалася молодь, активізувалися працівники, назустріч пішов депутатський корпус і насамперед – голова ОТГ. Ми апробували цю ідею, щоб переконатись, чи стане центр платформою для змін у культурному житті громади. Зараз уже йдеться про створення молодіжної ради. Такі ж центри будемо створювати й в інших селах. У селі Горпин зараз проводиться капітальний ремонт народного дому, де буде культурний простір. Тут і бібліотека, і народний дім будуть разом працювати та надавати послуги населенню.
СВЯТО — І РОЗВАГИ, І МОЖЛИВІСТЬ ДОПОМОГТИ
- Чи новий формат дав сподівані зміни?
- У першу чергу змінилось ставлення людей до культури, їхня громадська та громадянська позиція. Мешканці самі починають виявляти ініціативу до змін, пропонують свої проекти. Це тішить, тому що семінари, тренінги, які ми проводимо, дають свої перші плоди. Можливо, вони ще не такі, як хотілось би, але процес пішов.
- Конкретизуйте, будь ласка, які ініціативи пропонують?
- Ми взяли участь у конкурсі проектів від департаменту культури “Активуйся”. Мешканці, а також духівництво, депутатський корпус, місцеві підприємці створили соціокультурний фотопроект “На лінії вогню”. Його мета – привернути увагу до людей, яким ми завдячуємо спокоєм у своїх домівках. Юне покоління має знати своїх героїв в обличчя. Ми реалізували цей проект, залучивши до нього велику кількість учасників АТО. Була багатолюдна презентація до Дня захисника України.
Резонанс був настільки позитивним, що вирішено дати проекту продовження. Адже в громаді мешкають близько ста учасників бойових дій. І кожен із них — це людина-легенда. Двоє земляків загинули. Їх подвиг увічнено на меморіальному стенді в селі. Про кожного з них розповідаємо окремо.
- У вас багато яскравих проектів, зокрема, святкування Водохреща.
- Ще донедавна це свято у нас було таким, які й у кожному місті чи селі – традиційно освячували воду, хто хотів — занурювався у крижану купіль. Проте коли виникла ідея об’єднати його з благодійним ярмарком на користь бійців АТО, свято набуло масштабності й додаткового змісту. Люди приносять на ярмарок власну випічку, фрукти, канапки, вино, різні вироби, щоб допомогти іншим. Тепер ми вже не обмежуємося допомогою АТО-вцям, але поширюємо благодійність і на хворих. Наприклад, у сусідньому селі була онкологічно хвора жінка. Для неї ми зібрали 60 тисяч гривень. Вона сприйняла це як справжнє диво, адже через кілька днів мала їхати до Туреччини на лікувальний курс, і їй не вистачало саме такої суми!
Такий же популярний фестиваль проводимо на Івана Купала. Можливо, він менш масштабний, проте залучає багато молоді до народних танців, співів, участі в концерті. Людям це подобається, вони хочуть свята. Адже в селі немає таких можливостей для дозвілля, як у місті, й коли відбуваються якісь події, то вони вельми популярні.
СПІЛЬНА РОБОТА ПРОДУКТИВНІША
- Що плануєте на найближчу перспективу?
- Є багато ідей, які хотілося б втілити у життя. Насамперед, покращити умови нашої музичної школи, яку очолює заслужений працівник культури України Євген Заставний. Тут працює багато талановитих викладачів, навчаються обдаровані діти, яким ми намагаємося надавати всебічну підтримку. Маємо на меті створити в громаді центр творчості та дозвілля, куди будуть входити всі заклади культури. Будемо разом планувати, розробляти і проводити заходи. Коли робота спільна, вона завжди продуктивніша і дає цікавіші результати.
- Головне, щоб не зводилась до проведення дискотек.
- Якщо чесно, дискотеки вже відходять на задній план і стають неактуальними. Ми розуміємо, що живемо в інший час і дискотеки, які були років 25 тому, стають нікому не цікавими. А ось на тематичні чи благодійні дискотеки йдуть. До Геловіна, Нового року, дня Валентина молоді люди самі розробляли костюми, підбирали музику, писали сценарії.
- Нещодавно хор одного з сіл вашої громади став народним. Чим він заслужив престижне звання?
- У нашому селі Колодно провів дитячі роки відомий композитор Євген Козак, який уславився багатьма власними творами, обробками народних пісень. Ще за його життя, з 1930-х років тут зародився перший хор, церковний. Потім він діяв при будинку культури. Років п`ять-шість тому оновився склад колективу, прийшло багато молоді, почали працювати більш професійно, вивчили багато творів Козака, завдяки чому нас запрошували на різні фестивалі, концерти. Звання дається за конкретні напрацювання. В грудні минулого року, в день смерті композитора, колективу присвоїли звання народного хору імені Євгена Козака. Це заслужена честь. Хористи на чолі з керівником Романом Лозою довго йшли до цього, багато працювали.
- Щось знакове на майбутнє плануєте?
- Маємо запрошення за кордон із нашими колективами й хором. Запрошують і хлопці з фронту, так що збираємось на Схід. Готуються до поїздки і дівочий ансамбль, і змішаний фольклорний із села Горпин. Він виконує лише автентичні пісні. Навіть їздив на телепередачу, присвячену фольк-музиці. Жіночки грають на граблях, маглівницях (те саме, що рубель для качання білизни – ред.), терлицях (старовинне знаряддя для тертя льону або конопель – ред.). Скрізь, де виступаємо, «на біс» викликають. Ось і наших бійців потішать своїм мистецтвом.
Хочемо робити фестиваль громади. Маємо за зразок Давидівську ОТГ Пустомитівського району, але будемо діяти на свій лад, не копіюючи. Запросимо до себе сусідів, інші громади. Такі фестивалі дадуть можливість тергромадам перезнайомитись, перейняти все краще, урізноманітнити життя, побудувати спільні подальші плани. В області вже понад 40 ОТГ, і в кожній – свої ініціативи, ідеї, напрацювання. А це – невичерпне джерело для нових проектів.
Програма «U-LEAD з Європою» спільно фінансується Європейським Союзом і його країнами-членами Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією й підтримує реформу децентралізації та її секторальні напрямки.
Нінель Кисілевська, Львів
Фото: Николаєвич Альона