Чернігів у липні "тонув" і сперечався - 03.08.2018 16:28 — Новини Укрінформ
Чернігів у липні "тонув" і сперечався

Чернігів у липні "тонув" і сперечався

1018
Ukrinform
Місяць, котрий став для Чернігівщини найспекотнішим не лише кліматично

Найспекотніший літній місяць на Чернігівщині завжди відзначався загальним інформаційним затишшям, яке час від часу розбавлялося повідомленнями про фестивалі. І це було нормально як для періоду масових відпусток і відпочинку. Що там у космосі сталося цього літа – невідомо, але цьогорічний липень просто вразив величезною кількістю подій – надзвичайних ситуацій, скандалів, дискусій і суперечок.

Найбільш позитивною новиною липня в Чернігові була перша гра місцевого футбольного клубу "Десна" в українській Прем’єр-лізі, причому одразу з чемпіоном України "Шахтарем". І хоча "Десна" програла, вболівальники дали високу оцінку професійній грі й самовіддачі чернігівських спортсменів. Несподіванкою ж останніх днів місяця стало звільнення з посади голови Чернігівської облдержадміністрації Валерія Куліча, який протримався на ній доволі пристойний час – три з половиною роки і працював на совість.

МАЙЖЕ ТРОПІЧНІ ЗЛИВИ Й ПОТОПИ

У Чернігові липень почався, можна сказати, на світанку 30 червня – коли за кілька годин в обласному центрі випала більш як місячна норма опадів. Такої біди місто не знало давно. Горбистий рельєф, наявність низин і западин, а також багаторічна відсутність уваги до стану зливової каналізації призвели до затоплення 40 вулиць із розташованими там будинками, передусім, житловими. Люди заволали "SOS", а рятувальники кинулися відкачувати воду й надавати іншу допомогу постраждалим.

Спочатку мова йшла про підтоплення 90 будинків, далі нарахували 110, а нещодавно оприлюднена міськрадою цифра засвідчила про 179 потерпілих від стихії домогосподарств. Сюди увійшли не тільки ті, чий будинок затопило з усіма речами, а й ті, де зруйнувався дах чи постраждав сарай.

Найбільшого лиха зазнали люди, чиє житло після зливи визнали аварійним і непридатним для проживання. Таких будинків нарахували три. Мешканців (51 особу) відселили, і як їх доля складеться далі – поки що невідомо.

Значних втрат зазнали власники, котрі під час аномальної зливи тримали свої автомобілі на стоянці, що багато років спокійно собі функціонувала на вул. Декабристів у Чорториївському яру. Її добре видно з центрального проспекту Миру кожному, хто проходить чи проїжджає повз. На світлинах, викладених у соцмережі Facebook відразу після зливи, було зафіксовано, що десятки легковиків на стоянці потонули практично повністю, а у великих вантажівок з-під води стирчав лише кузовний дах.

Інтелектуальною катастрофою Чернігівщини стало затоплення книгосховища обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка. Бурхливий потік води, який нісся проспектом Миру, вибив посаджені дуже низько вікна першого поверху установи й затопив приміщення книгосховища. У трьох із них рівень води сягав 165 см, у інших – 20-25 см. Усього залило 15 кімнат.

Постраждало орієнтовно понад 25 тис. одиниць літератури з мистецтва, близько 2800 газетних підшивок, 31 тис. примірників журналів, 300 нотних збірок і платівок, а ще – майже 5 тис. книжок обмінного фонду. Сушили їх як бібліотекарі, так і небайдужі чернігівці, котрі брали книжки й підшивки додому. Долучились до порятунку книг і окремі установи та організації. Це була величезна робота для всіх.

"Ми намагалися, перш за все, врятувати газети, бо це – найбільша наша цінність. Адже якщо книги виходять великими тиражам і зайвим із нами можуть поділитися колеги з інших бібліотек України, то підшивок чернігівських газет практично ніде немає", – розповіла директор бібліотеки Інна Аліференко.

Зараз в установі працює комісія, яка займається переобліком фондів і рахує кількість втраченої літератури. Затим бібліотекарі визначать розмір збитків і займуться ремонтом і поповненням книгозбірні. Думатимуть і над тим, що робити з низько посадженими вікнами, щоб подібне більше не трапилося.

Аномальна злива 30 червня вказала іще на один момент, який не можна випускати з уваги в такому різноманітному за рельєфом і багатому історичними об’єктами місті як Чернігів. Це – зсуви ґрунту, що відбулися в різних місцях і створили загрозу існуванню пам’яток. Такі зсуви були помічені на пагорбі під знаменитими гарматами історичного Валу та поблизу Єлецького монастиря. А в Болдиній горі, у пагорбі Слави, де стоїть обеліск на честь загиблих у Другій світовій війні, навіть виникла тріщина.

У зв’язку з цим історики стали звертати увагу на необхідність укріплення схилів під час перепланувань та спорудження в історичній зоні нових об’єктів. Міська рада повідомила, що цим питанням займеться комунальне підприємство "Зеленбуд". Воно не тільки засипле землею утворені зливою вимоїни, а й постарається убезпечити пам’ятки від сповзання після сильних дощів. Для цього, передусім, удосконалить поблизу них систему водовідведення.

Відсутність у день зливи і ще кілька днів потому в Чернігові міського голови Владислава Атрошенка (подейкували, що він – на відпочинку) викликала невдоволення і критику з боку певної частини користувачів соцмереж. Мовляв, мав би перервати відпустку і бути разом із людьми. Однак відомо, що незамінних людей не буває. Присутні на роботі заступники мера оперативно створили комісію з ліквідації наслідків підтоплення та координували дії всіх залучених служб. Міський голова все одно воду б не відкачував. А коли він повернувся, то зайнявся вирішенням питань, які були на часі. Зокрема, наданням фінансової та іншої підтримки постраждалому населенню. Відтак, було вирішено виділити по 5 тис. грн на кожну постраждалу від стихії оселю. По 1 тис. грн дали тим, у кого злива зруйнувала господарські приміщення. Суми ці вочевидь невеликі. І коли пізніше на розвиток матеріальної бази стадіону ім. Ю. Гагаріна, що перебуває в приватному користуванні й де очікувався матч між "Десною" та "Шахтарем", міськрада виділила 1,4 млн грн, користувачі соцмереж засудили такі підходи міської влади.

Загальні збитки, завдані Чернігову зливою 30 червня, міськрада оцінила в суму понад 58 млн грн. Це дало привід надати надзвичайній ситуації статусу регіональної й готувати документи на отримання допомоги з державного бюджету.

Доки ліквідовувалися наслідки стихії 30 червня, на місто впала ще одна величезна порція води. Це сталося вранці 21 липня. Від тієї зливи знову постраждали розташовані в пониззі вулиці (20 житлових будинків та 5 окремих будівель), присадибні ділянки, підвали багатоповерхівок, дороги, а також каналізаційно-насосна станція водоканалу №4. Затоплену, її було знеструмлено, внаслідок чого без води залишився цілий мікрорайон. Завдана шкода не була такою масштабною, як попереднього разу, але сам факт майже тропічних опадів змусив владу замислитися над очевидними тенденціями у зміні клімату й почати працювати на випередження негативних наслідків.

Зокрема, міськрадою було прийнято рішення відновити в Чорториївському яру, де вулиця Декабристів найбільше страждає від злив, озеро. Виявляється, кількадесят років тому воно там було. Однак його засипали й на тому місці збудували гаражний кооператив і автостоянку. Природа ж, як відомо, помилок не прощає. Тому саме на тій стоянці 30 червня і потонули десятки автомобілів.

Третя потужна злива, але вже з мінімальними наслідками, мала місце в окремих районах Чернігова ввечері 24 липня. Про підтоплення після неї не повідомлялося, хоча машини на вулицях-річках "плавали". А загалом, за інформацією Чернігівського обласного гідрометцентру, у липні на місто випала двомісячна норма опадів.

Про те, чому Чернігів так постраждав, можна було чути різні думки, але більшість коментаторів сходилася на двох поясненнях. По-перше, посушливі попередні роки і, як наслідок, відсутність уваги комунальників до стану дощової каналізації. І, по-друге, нерозумність і непередбачливість самих жителів міста під час забудови і ведення господарської діяльності. Що ж, краще це зрозуміти пізно, аніж ніколи.

ІДЕОЛОГІЧНИЙ ПОЄДИНОК: РОКОСОВСЬКИЙ ПРОТИ ЛУК’ЯНЕНКА

Дискусія про те, як вшанувати пам’ять видатного уродженця і почесного громадянина Чернігівської області, відомого борця за незалежність України Левка Лук’яненка, розпочалася в Чернігові одразу після його кончини 7 липня. Представники влади і громадськості вирішили, що іменем Героя України обов’язково треба назвати вулицю чи площу. Одну з перших ініціатив подав Чернігівський міський голова Владислав Атрошенко. Він запропонував облаштувати в районі так званих П’яти кутів площу, якій і присвоїти ім’я Левка Григоровича.

Чернігівці з яскраво вираженою патріотичною життєвою позицією не погодилися з підходом Атрошенка, зазначаючи, що "П’ять кутів" – це народна й неофіційна назва великого перехрестя, яка залишиться такою назавжди, ніякої площі там немає і з боку мера така пропозиція – просто формальність "для галочки".

"Якщо ми хочемо увічнити пам’ять борця за незалежність України, з урахуванням того, що за останні 60-65 років це – найперша фігура для українців, ми повинні свідомо подбати про те, щоб ця пам’ять була значуща", – вважає голова Деснянської районної ради в м. Чернігові Володимир Грецький.

Фото: Chernihiv post
Фото: Chernihiv post

За його підписом на сайті міської ради з’явилася петиція з пропозицією перейменувати вулицю імені видатного радянського полководця Костянтина Рокосовського, де Лук’яненко свого часу кілька років жив і зустрічався з однодумцям. Хоча сама ідея належить не йому, а журналісту Василю Чепурному, який курував декомунізаційні процеси в області.

На думку Грецького, пропозиція Атрошенка назвати "П’ять кутів" площею імені Левка Лук’яненка – ні що інше, як намагання "вбити двох зайців" з найменшими втратами: і вшанувати пам’ять героя, і не збурити населення, яке, ймовірно, у більшості буде проти перейменування. Адже, з одного боку, до цієї назви всі дуже звикли, а з іншого – люди не вважають Рокосовського постаттю, що заслуговує на декомунізаційне забуття. Це що стосується старшого покоління. Молодь же часто навіть не знає, чиє ім’я носить та чи інша вулиця і тому проявляє інертність у таких питаннях. Є звичка, є район "Рокосухи" – і все всім зрозуміло, навіщо перейменовувати.

Тому Грецький вважає, що з населенням треба вести діалог, допомогти людям зрозуміти або, як мінімум, задуматися – що вони знають про того ж Рокосовського і наскільки ця фігура є важливою з точки зору патріотичного виховання їхніх нащадків і взагалі майбутнього незалежної України.

Прихильником перейменування вулиці Рокосовського на проспект Левка Лук’яненка є і доктор історичних наук, професор і відомий у Чернігові громадський діяч Сергій Лепявко. В ефірі радіо Svoboda.fm він зазначив, що на сьогодні головне питання не в тому, якими були Рокосовський і Лук’яненко. Бо в такому випадку буде нібито протиставлення цих двох постатей, які не можна ні протиставляти, ні навіть порівнювати.

"Протистоять між собою дві ідеології – українська і залишки радянської. Рокосовський важливий для чернігівців, які ще залишилися в радянському дискурсі, якщо говорити красивими словами, а Левко Лук’яненко – для українців, які живуть у дискурсі незалежної України", – прокоментував ситуацію науковець.

Він повідомив, що, обдзвонивши своїх знайомих із вул. Рокосовського, які переважно розділяють його погляди, зрозумів, що більшість їхніх сусідів будуть проти перейменування. Отже, треба думати, як і закону дотриматися (а він вимагає врахування громадської думки), і вулицю перейменувати.

Політичний експерт Юрій Паперний говорить, що все вирішується дуже просто – шляхом проведенням місцевого референдуму або громадських слухань.

Фото: ProCn
Фото: ProCn

Спостерігаючи за пристрастями довкола перейменування вулиці Рокосовського, міська влада вирішила поки що вивчити громадську думку. Для цього 31 липня розмістила на своєму сайті опитування щодо перейменування. Окрім вулиці Рокосовського та "П’яти кутів", у списку – також площа Дружби народів, вулиці 1 Травня і Всіхсвятська, на неоковирну назву якої скаржаться чернігівці. Станом на 2 серпня лідирує Всіхсвятська.

"ВАТНИК", ЯКИЙ ХОЧЕ У РОСІЮ

Великого резонансу в Чернігові та й по всій Україні набула історія з прив’язуванням до стовпа 50-річного чоловіка з табличкою "Я ватнік" і прямою трансляцією акції в мережі Facebook. Відео знімав громадський активіст і учасник АТО Олександр Тарнавський. При цьому розповідав, що прив’язаний нещодавно вчиняв наругу над пам’яттю Героїв Небесної сотні (кидав у стелу з їхніми фотографіями пляшки), а раніше сидів у тюрмі за педофілію. Крім того, "ватник" показував активістам папірець, де зазначав, що він – уродженець Амурської області й хоче на батьківщину в Росію (негідник, значить, і сепаратист).

Коли на місце приїхала поліція, вона побачила там добре знайомих їй представників національного корпусу "Азов". Хлопці говорили, що чоловік сам попросив його прив’язати, а хто це зробив – не знають. Правоохоронці звільнили росіянина (він був приклеєний скотчем) і повезли у відділок для з’ясування обставин інциденту. І хоча той відмовився писати заяву і сказав, що претензій ні до кого не має, поліцейські все одно відкрили кримінальне провадження за фактом хуліганства.

Ця історія стала предметом жвавої суспільної дискусії у ЗМІ та соцмережах. Одні схвалювали такі методи покарання "сепаратистів", які чинять наругу над пам’яттю героїв сьогодення. Інші категорично виступали проти дикунства у цивілізованій європейській державі, якою Україна так хоче стати.

Водночас пригода з "ватником" висвітлила ще один бік медалі – роботу правоохоронних органів, які, на думку окремих чернігівців, у даній ситуації спрацювали недостатньо професійно.

"Прибувши на місце, я побачив поліцію, яка використовувала не інструкцію, не закон, а мобільний телефон. Правоохоронці почали телефонувати своїм начальничкам, ті – своїм, і аж поки "згори" не спустили, що вони мають робити, реакції ніякої не було. Тому мені б дуже хотілося, щоб у нас були впливові правоохоронні органи – СБУ і поліція. Щоб у нас була сильна законодавча база, яка б виконувалась. Тобто, не мобільником все вирішувалось, а буквою закону", – сказав у передачі на радіо Svoboda.fm відомий у місті громадський активіст і волонтер Сергій Зосименко.

Як людина небайдужа до того, що робиться в місті, й яка свого часу побувала на сході України, він також засудив дії тих, хто прив’язував "ватника" і вів пряму трансляцію з-під "стовпа ганьби".

"Мене дуже збентежило те, що я побачив на стрімі. І я не хочу, щоб це робив Сашко чи хто інший, щоб хтось елементи війни перетягував сюди. Тому що коли я повертався з АТО, я розумів: там проблема не вирішиться, доки ми тут не повирішуємо питання із законом", – зазначив Зосименко.

На недопрацювання правоохоронних органів звертає увагу й політолог Юрій Паперний. У коментарі Укрінформу він сказав, що на дану подію вони мали б відреагувати так, щоб усім стало зрозуміло: чи чоловік не сповна розуму, чи він дійсно сепаратист. Якщо останнє – вжити відповідних заходів, аби він більше таких акцій не проводив.

Розібратися, вважає Паперний, треба і з тими, хто влаштував весь цей спектакль і привернув до нього таку шалену увагу.

"Я би зараз попрацював із тією молоддю, аби зрозуміти, чи не була це провокація з її залученням. Тому що наші радикально налаштовані патріоти часто не розуміють, що роблять, роздмухуючи такі справи. Або вони так чинять з причини "несвідомого патріотизму", або їх використовують "втемну", щоб показувати Чернігівщину як регіон, де можливі катування", – говорить Паперний.

Акцентує він і на моменті озвучення інциденту як розправи з нібито сепаратистом, яким той чоловік, можливо, і не є.

"Люди часто чують не те, що їм розказують, а те, що вони хочуть почути. І ця подія дуже добре показала, що, прив’язавши чоловіка і зробивши картинку, озвучити її можна як завгодно", – сказав експерт.

Наслідком неврегульованості ситуації зі злощасним "ватником" стало чергове привернення ним уваги до своєї особи. Відбулося це 30 липня, і знову в центрі Чернігова. Чоловік, якого нещодавно прив’язували до стовпа, роздавав листочки, у яких від руки написав, що він – юридично беззахисний і просить притулку в Росії. На запитання журналістів відповідати не схотів, зазначивши: "Читайте, тут все написано".

Коли прибулі поліцейські попросили чоловіка сховати листівки, він це слухняно зробив, а згодом поїхав із ними до відділку. З опублікованого в соцмережі відео було ясно, що правоохоронці чоловіка просто виручили, забравши від докучливих медійників.

Чи зрозуміли стражі порядку, що своїми діями, можливо, й не зовсім адекватний чоловік просто привертає увагу до своєї проблеми? Адже під час кожної акції він говорить, що хоче в Росію, і показує цидулку з відповідним записом. Якщо він дійсно не знає, як це зробити й шукає допомоги, то чому б не знайти можливості його туди спровадити?..

ЦЕРКОВНІ ОБРАЗИ

Буквально напередодні відзначення 1030-річчя Хрещення Русі, на Чернігівщині одна за одною сталися дві події, пов’язані з Українською православною церквою Московського патріархату. Першими про них розповіли саме церковні інформаційні ресурси. Зокрема, офіційний сайт Чернігівської єпархії УПЦ, який зазвичай висвітлює тільки релігійні та благодійні заходи, раптом розмістив новину кримінального характеру. У ній ішлося про нічний розбійний напад на родину священика в селі Локнисте Менського району. Удома тоді були сам господар, його дружина та 6-річний онук. У будинок зловмисники проникли, виставивши раму на веранді. Дитину закрили в іншій кімнаті, а священика з матушкою зв’язали, катували сльозогінним газом, били та вимагали гроші – 10 тисяч доларів. Знайшли, пише єпархія, незначну суму. Потім сіли в хазяйський "Жигуль" і поїхали. Машину правоохоронці пізніше знайшли в Чернігові.

Цікаво, що сектор комунікації обласної поліції подію вчасно не висвітлив, а пізніше дав без будь-якої згадки про те, що постраждав священик. На відміну від єпархії, поліція написала про викрадення у потерпілих значної суми грошей і коштовностей.

Не встигла "охолонути" ця новина, як відразу з’явилася інша, з красномовним заголовком "Націоналрадикали погрожують дітям та побили журналіста, який написав статтю про молодіжний православний табір на Чернігівщині". Цього разу церковними неприємностями поділився синодальний інформаційно-просвітницький відділ УПЦ (МП). Церковна прес-служба повідомила про хуліганські дії групи осіб із символікою ВО "Свобода", яка вдерлася в Борзнянську райдержадміністрацію і чинила насильство над чиновниками та редактором місцевої газети, яка написала про православний табір. Зазначалося, що нападники вдарили журналіста по голові та змусили скласти заяву на звільнення з роботи. Так само, під тиском погроз фізичної розправи, заяви подали троє чиновників РДА.

Того ж дня, йшлося далі у повідомленні, нападники зі "Свободи" намагалися змусити місцевих перевізників відмовитися від надання транспорту вірянам УПЦ (МП) для приїзду в Київ 27 липня 2018 року на Хресний хід. Інакше погрожували спалити автобуси.

Цього разу обласна поліція у повідомленні вже згадувала церкву і вказала, що кримінальні провадження за фактами хуліганства політичних активістів у Борзнянській РДА та погроз редактору районної газети вона відкрила за заявою Ніжинської єпархії УПЦ (МП).

Коментуючи ці дві події, Паперний зазначив, що їх висвітлення церковними ресурсами є не що інше як бажання УПЦ (МП) перед великим православним заходом стати більш публічною і привернути до себе увагу як приниженої й скривдженої. Для цього й були використані наявні інформприводи.

"На загальноукраїнських каналах Чернігівщина прозвучала як регіон, де переслідують релігійних діячів і, насамперед, Московського патріархату. Хоча на мою думку, коли це питання стане менш актуальним, Московська церква знову буде інформаційно закрита. У найближчий місяць, гадаю, вона продовжить використовувати подібні інформаційні приводи для того, щоб показати себе приниженою. Тому що вона – ідеологічний орган, який впливає на свідомість населення. А на Чернігівщині Московський патріархат має великий вплив", – підвів риску експерт.

Наталія Потапчук, Чернігів

Фото: Facebook

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>