Історія юних комп’ютерних геніїв з батьківщини Сергія Корольова
Рідне місто Сергія Корольова Житомир гідно відстоює своє реноме батьківщини талантів і винахідників. Знаковим для світу й України став початок 2018 року, адже кілька подій із нашої найближчої історії мають саме житомирський акцент.
У лютому Олексій Пахунов із Житомира прославився тим, що розробив програмне забезпечення для запуску ракети-носія надважкого класу «Falcon Heavy» компанії Ілона Маска.
Згодом ще зовсім юні Даніїл Шмідт та Павло Шкаєв із Житомирської загальноосвітньої школи №17 встановили свої рекорди, до яких вони наполегливо готувалися зі своїм учителем інформатики Миколою Тарасюком.
На Всеукраїнському конкурсі винахідницьких і раціоналізаторських проектів еколого-натуралістичного напряму серед учнів і студентів одинадцятикласник Даніїл Шмідт виборов І місце за розробку «Інклюзія», а Павло Шкаєв став другим завдяки своєму проекту «Віртуальний інкубатор стартапів».
Минуло не так багато часу, як хлопці привезли рідному місту ще дві найвищі нагороди. На Всеукраїнському конкурсі комп’ютерних розробок «Екософт-2018» у Даніїла І місце в категорії «Навчальні програми», у Павла теж І нагорода у категорії «Web-розробки». Та це ще не все. У травні Павло Шкаєв представлятиме Україну на міжнародному конкурсі «INFOMATRIX-2018» у Румунії.
Ідея цієї публікації виникла ще після першого конкурсного тріумфу хлопців, але карантин, хвороби, поїздка на новий конкурс ставали на заваді знайомству зі школярами-винахідниками. І от нарешті кореспондентові Укрінформу вдалося поспілкуватися з директоркою школи, вчителем інформатики і самими юними геніями програмування.
КОЛИ МИ ВЗЯЛИ ДВА ПЕРШИХ МІСЦЯ, ВЕСЬ ЗАЛ АПЛОДУВАВ НАМ СТОЯЧИ
До слова, талановиті програмісти навчаються у житомирській школі, яку свого часу закінчили віце-прем'єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко та відома триатлоністка Юлія Єлістратова.
Директорка ЗОШ №17 Марія Сервачук не приховує, що пишається досягненнями своїх учнів: «У нас незвичайна школа, де навчаються найкращі діти. Ми робимо гарні справи тихо і без помпезності. Пишаємося успіхами Дані і Паші, які прославляють школу №17 не тільки в місті, а й в Україні та за кордоном».
Вчитель інформатики Микола Тарасюк володіє справжнім даром помічати у дітей здібності до програмування і розвивати такі таланти. Серед його вихованців чимало переможців різних конкурсів та досвідчених ІТ-фахівців. Життєве кредо Миколи Дмитровича говорить саме за себе: «Кожного вчителя творять його учні».
«Я працюю у цій школі вже 14 років, і щороку ми знаходимо одну обдаровану дитину. Учнів зі здібностями до інформатики відрізняє інтерес до занять, вони постійно про щось запитують і проявляють ініціативність. Кожна дитина обирає сферу, яка їй подобається, а далі ми вдосконалюємо її навички. Усі конкурсні проекти розробляємо разом зі школярами так, аби вони мали життя в майбутньому і над ними можна було продовжувати працювати. Вже так склалося, що звичайний учитель разом зі звичайними дітьми виконують надзвичайну роботу», - розповідає Микола Тарасюк.
Учитель добре пам’ятає, що у його нинішніх переможців спочатку вдавалося не все. Із Даніїлом почали займатися web-розробками у 8-му класі, перші кроки не приносили перемог. Натомість у 10-му він продемонстрував вагомі результати, коли привіз із міжнародного конкурсу «INFOMATRIX-2017» бронзову нагороду за свою авторську програму «Розумійка».
Павло Шкаєв переїхав із сім’єю до Житомира з Донецька, коли там почалися військові дії. Кілька разів хлопець приходив на гурток з інформатики, а потім його залишив. Але згодом Павло проявив інтерес до розробки сайтів. Микола Тарасюк наголошує, що за 2 місяці учень примудрився освоїти матеріал, який інші вчили впродовж року. Нещодавно Паша здивував усю школу, коли на трьох олімпіадах виборов призові місця та ще й став третім в області на конкурсі Малої академії наук.
Микола Тарасюк продовжує допомагати хлопцям удосконалювати конкурсні розробки, аби нарешті втілити їх у життя.
«Працюємо над тим, аби наші учні популяризували Житомир і про місто знали не лише як про батьківщину Корольова. Ми постійно привозимо високі нагороди зі всеукраїнських конкурсів, але прикро, що на таких дітей майже не звертають уваги тут, удома. Коли ми на останньому конкурсі взяли два перших місця, весь зал аплодував нам стоячи», - підкреслює вчитель.
ПРОГРАМІСТ ЧИ ГУМАНІСТ?
Самі ж Даня та Паша, як їх у школі всі називають, руйнують стереотип про те, що програмісти здебільшого інтроверти, некомунікабельні і нудні люди. Це точно не про цих юних житомирців. Даніїл володіє гарними ораторськими здібностями і вміє напрочуд просто пояснювати складні речі. З обличчя Павла не сходить сяюча посмішка і його легка підліткова непосидючість стає зовсім непомітною, коли він починає про щось розповідати. Обоє хлопців мріють стати програмістами.
Одинадцятикласник Даніїл Шмідт зараз готується до вступу в університет, займається з репетиторами, але праці над своєю конкурсною роботою не припиняє, вдосконалюючи її. Він розробив програму «Інклюзія» для дітей із синдромом Дауна. Хлопець каже, що почав працювати над нею ще до прийняття закону про інклюзивну освіту.
Школяр розповідає, чому обрав саме цей напрямок програмування: «Мене здивувало, що зараз ХХІ століття, технології постійно розвиваються, але для таких дітей ще нічого не створили. Немає жодних програмних розробок і навіть комп’ютери для них незручні».
Програму «Інклюзія» розробник апробував у центрі громадської організації «Діти сонця», де займаються з дітьми із синдромом Дауна. Даніїл пояснює, що доступність кожного модулю оцінювали вчителі та психологи, які щодня працюють з особливими дітьми. Відтак багато чого довелося спрощувати або розширювати. З вихованцями центру Даня познайомився особисто, аби налагодити живу комунікацію та ще більше перейнявся цією проблематикою.
Розробка Даніїла – це навчання в ігровій формі. Нині в центрі займаються за окремими програмними модулями. До прикладу, «Фрукти та овочі» –ознайомчий етап, який вчить дітей користуватися мишкою, тачпадом, та клавіатурою. Частина «Зроби світ кращим» орієнтована на екологічну освіту, коли дитина ходить віртуальним містом і збирає сміття, а на наступному рівні сортує його та заробляє за це гроші. Модуль «Готуємося до школи» розподілений на текст, кольори, математику та геометрію.
Школяр додає, що програма ще й привчає дітей до життя у місті, адже вони засвоюють дорожні знаки, ходять до магазину, планують свої покупки, бавляться у парку. Більше того, це не просто гра, бо за допомогою клавіатури, мишки і тачпаду паралельно розвивається моторика рук.
«Інклюзія» складається із п’яти модулів, а ще два Даня розробляє зараз, одним із них буде «Логопедія». До кожної частини є відеоурок з інструкцією для батьків і вчителів - як допомогти дітям, коли у них щось не виходить. Програма доступна українською, англійською та російською мовами.
Інтерес до сучасної навчальної програми для дітей із синдромом Дауна проявило чимало людей. Зокрема, зараз тривають перемовини про співпрацю зі Львовом, а ще нею цікавляться батьки дівчаток та хлопчиків з особливими потребами у Полтаві, Івано-Франківській та Хмельницькій областях.
Самому ж автору розробка жодних прибутків поки що не приносить, але він упевнено йде далі.
«Ми не можемо заробляти на цих дітях, бо у них дуже багато проблем. Та й не кожна сім’я має можливість платити гроші за таке навчання. Якщо закину цю справу, то просто залишу дітей, яким пообіцяв, що розроблю для них програму», - розмірковує Даніїл Шмідт.
ОСЬ КУДИ МОЖУТЬ ІНВЕСТУВАТИ ІНОЗЕМЦІ
Розраду і натхнення Павло Шкаєв знаходить у комп’ютерних іграх, у які інколи дозволяє собі пограти. У школі кажуть, що після останніх блискавичних перемог у нього навіть з’явилися фанати, але зіркова хвороба хлопцеві не загрожує. Він знає, що в разі чого поруч є вчитель інформатики Микола Дмитрович, який швидко поверне його у правильне русло.
«Взагалі я починав із розробки сайтів. У мене все виходило і згодом створив шаблон, на основі якого можна розробити соцмережу. Потім виникла думка пов’язати це з розробкою Дані для батьків дітей з особливими потребами, аби вони могли ставити запитання і отримувати на них відповіді. Навіть не пригадаю, як ми дійшли до ідеї, що це має бути віртуальний стартап. Тобто, платформа, на яку кожен розробник може викласти свою ідею. Туди будуть заходити інвестори і відслідковуватимуть, що їм цікаво. Платформа передбачає можливість зв’язатися з автором. Отак і з’явився віртуальний інкубатор стартапів», - розповідає про своє досягнення Павло.
За словами Миколи Тарасюка, розробка його учня повністю авторська. Окремі частини для програми можна було б запозичити у вже готових зразках, але Паша вперто відмовився, відзначившись оригінальністю. До речі, цей проект також перекладений на англійську мову.
За ідеєю хлопця, розробник платформи зобов’язаний звітувати перед інвестором, куди пішли його гроші і надавати фотозвіт про те, як працює проект. Формула роботи з тими, хто інвестує у розвиток стартапів, тримається на трьох китах – це чесність, порядність і результативність. Саме такий підхід і сприятиме утвердженню позитивного іміджу нашої держави у світі.
Юний програміст сподівається, що віртуальним інкубатором стартапів зацікавляться закордонні інвестори. Багато надій він покладає на міжнародний конкурс у Румунії, де будуть представники з різних держав.
Продовжувати далі Павла мотивують перші охочі розмістити свої проекти на його віртуальному інкубаторі. Зокрема, це платформа екологічно дружніх вчинків «Кліматичні краплі», мережа кав’ярень «Sharikava» та приятель Даніїл Шмідт.
На запитання, що спонукає його продовжувати працювати над своїм винаходом, Павло з посмішкою відповідає: «По-перше, у мене ситуація така, що сім’я переїхала з Донецька. Тато дуже важко фізично працює, щоб заробити гроші. І я хочу вчитися, аби теж заробляти. По-друге, мені просто цікаво цим займатися».
ГЕНІЇ З ПРОТЯГНУТОЮ РУКОЮ
Микола Тарасюк і далі допомагає Даніїлу та Павлу вдосконалювати «Інклюзію» і «Віртуальний інкубатор стартапів». Паралельно готує Пашу до міжнародного конкурсу.
Здавалося б, така шкільна ідилія, в якій усі самовіддано займаються своєю справою. Насправді ж, це тернистий шлях до зірок, бо найважливіше зараз – зібрати гроші на поїздку в Румунію для учня та вчителя. Саме тут і виникає найбільше труднощів, адже знайти спонсорів украй непросто.
«Поки сидимо з протягнутою рукою і просимо грошей…», - зізнається Микола Тарасюк.
Ірина Чириця, Житомир
Фото з архіву Миколи Тарасюка
