Про що говорили у Запоріжжі: депутатський конфлікт, хресна хода і літак в Європу
Демарш депутатів одразу чотирьох фракцій Запорізької міськради. Мітинг з бутафорським кровопролиттям з приводу закінчення Сталінградської битви. Старт регулярного прямого авіасполучення з Європою і майже непомітна хресна хода УПЦ МП. Такими подіями ознаменувалося закінчення зими у Запоріжжі.
ЗАПОРІЗЬКУ МІСЬКРАДУ ЗАЛИШИЛИ ДЕПУТАТИ ЧОТИРЬОХ ФРАКЦІЙ З СЕМИ
Гучні політичні скандали для Запоріжжя давно стали нормою. Гучна історія з е-декларацією голови ЗОДА Костянтина Бриля, корупційний скандал навколо заступника голови облради і заступника мера Запоріжжя, численні кримінальні провадження і суди за участю посадових осіб комунальних підприємств і сфери охорони здоров'я – лише незначна частина «гучних» подій, якими Запорізький край «прославився» минулого року.
Початок 2018 року зі всією очевидністю показав, що традицію вирішувати протиріччя «голосно» запорізький політикум не має наміру змінювати і надалі.
Перша сесія Запорізької міської ради 31 січня ознаменувалася демаршем депутатів одразу 4 з 7 фракцій: сесійну залу демонстративно залишили представники «Українського об'єднання патріотів-УКРОП», ВО «Батьківщина», «Об'єднання «Самопоміч» та фракції «Солідарність» блоку Петра Порошенка – меншість, яке називає себе демократичними фракціями.
За словами депутатів, у такий спосіб вони висловили протест проти ігнорування більшістю їхніх проектів і думки при вирішенні питань щодо проведення закупівель за бюджетні кошти, контроля за діяльністю комунальних підприємств та розвитку міста.
Після демаршу у сесійній залі залишилися представники «Опозиційного блоку», фракції «Нової політики», що асоціюється у Запоріжжі з главою «Мотор Січ» В'ячеславом Богуслаєвим, і фракції «Наш край». Загалом – 35 депутатів – кількість, достатня для того, щоб сесія була правомочною, а всі прийняті на ній рішення – легітимними. Однак розглянули депутати, які залишилися в залі, лише питання надання матеріальної допомоги городянам на лікування і оргпитання, без вирішення яких співробітники департаментів виконкому залишилися би без зарплати. Потім ініціювали перерву – «щоб не допустити розколу і протистояння у суспільстві» і розійшлися на тиждень.
Серед запорожців, далеких від політики, скандал у міськраді особливо резонансу не викликав. Можливо, саме тому, що безпосередньо по кишені нікого з городян не вдарив. Хоча експерти вважають, що коріння значно глибше.
«У Запоріжжі нова міська влада за чотири роки так і не змогла «народити» яких-небудь значущих проектів. Ні у плані «листівки», що покращує естетичне сприйняття міста. Ні в роботі житлово-комунального господарства – підвищення комфортності проживання пересічних городян. Ні в плані транспортного сполучення, для якого нові автобуси купили, але в організації пасажироперевезень до низки районів міста – проблеми як були, так і залишилися. Але і опозиція нічого альтернативного і дієвого не пропонує: лише «гнобить» чинну владу через те, що «мер Буряк – ставленик Ахметова» і «пережовує» раз за разом тему «заводомерії» (у міській владі Запоріжжя, дійсно, багато вихідців з МК «Запоріжсталь» – авт.), а також «донецьких» і «ЗНР». Тобто, поміняй зараз владу і опозицію місцями – у місті нічого не зміниться. Люди це відчувають і розуміють», – упевнений політексперт Ігор Громов.
Для самих депутатів міськради тиждень між пленарними засіданнями скандальної сесії став знаковим. Переговори відбулися лише з другої спроби. Причому, після невдалої першої озвучена позиція більшості полягала в тому, що 7 лютого за наявності кворуму міськрада у будь-якому випадку буде працювати. Який вплив справив цей «аргумент» та які «аргументи» озвучувалися під час міжфракційних переговорів, для журналістів залишилося загадкою.
Але 7 лютого у сесійній залі зареєструвалося 56 депутатів, в тому числі і представники «бунтівних фракцій», пояснивши своє повернення тим, що «порозуміння знайдене» – питання, які хотіла розглянути меншість, до порядку денного внесено.
Ці питання – про створення наглядових рад при міських комунальних підприємствах, визначення меж прибудинкових територій, що впливають на вартість комунальних послуг, та створення нового КП – «Інституту розвитку міста», дійсно були розглянуті. Щоправда, рішення прийняті «проміжні». Так, щодо наглядових рад для КП – лише про створення комісії, яка визначить, що вони мають являти, як працювати, і якими повноваженнями володіти. Однак голосували депутати небувало злагоджено і закінчили роботу не в районі опівночі, як традиційно відбувалося раніше, а близько п'ятої вечора.
Експерти подію у Запорізькій міськраді кваліфікували по-різному.
На думку політексперта Павла Скурського, конфлікт, який вилився в демарш. назрівав давно і повинен був вирішитися у тій чи іншій формі, оскільки «миритися далі з роллю статистів так званим демократичним фракціям було політично убивчо, особливо напередодні президентського і парламентського політсезонів». За його словами, час для спроби змінити ситуацію, було обрано вдало.
«Після корупційного інциденту з заступником мера Анатолієм Пустоваровим змінилася політична кон'юнктура і в міськраді, і в місті, де ситуація «підігріта» конфліктом навколо фінансування житлового фонду міста і тарифів за опалення, виставлених місцевою «Тепломережею» дрібному і середньому бізнесу. Опозиційні фракції вчасно використали критичний фон для наступу на мера і фракції,які його підтримують. Досить успішно використали», – упевнений Скурський.
Іншої думки дотримується керівник Запорізького відділення Комітету виборців України Роман П'ятигорець.
«По суті, це був «гол у свої ворота», оскільки у фракцій, які залишили сесійну залу, немає не тільки більшості в міськраді, але і ресурсів, з допомогою яких можна активно доносити свою позицію до городян: усі рейтингові медіа Запоріжжя контролюються їхніми політичними супротивниками. Тому, після демаршу меншості просто необхідно було негайно повернутися. Інакше міськрада продовжила б роботу, а дії фракцій, які пішли, підносилися б запорожцям, як відмова займатися проблемами міста і городян. Після такого на політичному майбутньому можна поставити хрест. Я думаю, депутатам варто «подякувати» меру за надану можливість повернутися, «зберігши обличчя», – впевнений Роман П'ятигорець.
АКЦІЯ ДО ЗАКІНЧЕННЯ СТАЛІНГРАДСЬКОЇ БИТВИ. КРОВ-СКАНДАЛ-ФОН
Поки депутати Запорізької міськради протестували і домовлялися, у соцмережах кипіли пристрасті навколо акції, приуроченої до закінчення Сталінградської битви. Про її проведення на Алеї слави (практично під стінами запорізької мерії) заявила громадська організація «Полк Перемоги». За словами її керівника Андрія Іванова, вона планувалася масштабною – «такою, що відповідає значенню битви, яка стала переламною для Другої світової війни». Дізнавшись про це, заявки на проведення заходів у тому ж місці і в той же час подали ВО «Свобода» та організації ветеранів АТО і «Азова», які побачили у дійстві потенційну можливість провокацій.
«Ні для кого не секрет, що у лютому в Росії відзначається День військової слави і країною-агресором робиться все можливе, включаючи фінансову допомогу, щоб цей день так само – як день слави російської зброї, яке зараз вбиває наших хлопців в АТО, – святкувався на території країн, які раніше входили до СРСР. Саме тому ми не можемо виключити можливості провокацій: від використання забороненої символіки до створення «картинки нападу «бандерівців» на беззахисних бабусь і дідусів», – пояснив керівник Запорізької обласної громадської організації ветеранів АТО і ОЗСП «Азов» Максим Зайченко.
У результаті виникла ситуація, за якої на площі в центрі Запоріжжя 2 лютого могло зібратися більше тисячі осіб з діаметрально протилежними політичними поглядами.
Щоб не допустити сутичок і провокацій, виконком міськради звернувся до суду, сподіваючись отримати заборону на проведення усіх заходів. Однак, той лише «розвів» акції у часі. У підсумку на Алеї слави зібралося близько 20 осіб, які мали бажання покласти квіти з нагоди завершення Сталінградської битви, близько 200 чоловік з прапорами України та близько сотні співробітників поліції. Ще приблизно 200 правоохоронців – військовослужбовців Нацгвардії, зайняли позиції за межами площі. Примітно, що самого організатора акції на ній не було: як з'ясувалося, цього дня у керівника ГО «Полк Перемоги» співробітники СБУ проводили обшук.
Вся акція тривала не більше години. І пройшла під звуки українських пісень, що лунали на площі з принесених активістами колонок. Єдиною «яскравою подією» заходу став «перфоманс», організований двома жінками. Одна з них поливала дорогу перед тими. хто йшов покладати квіти, кров'ю з пляшки, друга – кидала під ноги шматки закривавленого м'яса. За словами самих активісток, у такий спосіб вони намагалися наочно показати, що своїми діями учасники акції закликають на нашу землю війська РФ і фактично «йдуть по крові хлопців, які зараз помирають на сході України, захищаючи нашу батьківщину від агресора». Цією моторошнуватою «картинкою» не забули скористатися для своїх цілей проросійськи орієнтовані ЗМІ.
На думку Павла Скурського, «інформаційна мета акції: інцидент-кров-скандал-фон, була досягнута», хоча сама подія «не є зрізом або індикатором якихось серйозних настроїв у Запоріжжі та регіоні».
«Опитування показують, що населення міста хвилюють соціально-економічні питання: безробіття, доходи, тарифи, побут, медицина. Політичні маркери та тонкощі трактуванні історії відійшли на третій план», – констатує Скурський.
У тому, що подібні акції не є і не можуть стати значущими, впевнений і керівник Запорізького відділення Комітету виборців України Роман П'ятигорець.
«Ці акції приречені бути нечисленними – підтримуваними одиницями. Тому що в країні зараз йде війна! Війна, яка так чи інакше вже торкнулася кожного: на якій «тут і зараз» гинуть знайомі, рідні та близькі. Тому «риторика про дідів» сьогодні в Україні просто не має шансів», - впевнений Роман П'ятигорець. У той же час, за його словами, подібні акції, безумовно, можуть бути використані для провокацій, тому правоохоронні органи та СБУ повинні «працювати на випередження».
«А на місці всіх інших, я б не реагував», – говорить керівник Запорізького відділення Комітету виборців України, зазначаючи, що «відсутність реакції позбавляє подібні акції можливості отримання невиправданого резонансу в суспільстві».
ХРЕСНА ХОДА УПЦ МП ОБІЙШЛАСЯ БЕЗ ЕКСЦЕСІВ
Саме такою «відсутністю реакції» ознаменувалася у Запоріжжі хресна хода УПЦ Московського патріархату. Після дикої історії з відмовою священиків відспівувати трагічно загиблу дитину, побиття учасника АТО, який приніс до храму в Запоріжжі ляльку, і виявлення у членів організації "Союз православний "Радомир" зброї та проросійської символіки, УПЦ МП заробило собі таку репутацію, за якої організована нею хресна хода мала всі шанси викликати вуличні протистояння. Особливо з урахуванням того, з якого приводу проводилася: Чину Торжества Православ'я, частиною якого є «проголошення анафеми єресіархам», – засновникам і керівникам «помилкових» релігійних об'єднань, до яких УПЦ МП не втомлюється зараховувати і Київський патріархат.
Однак спровокувати виникнення у прифронтовому Запоріжжі вогнища конфлікту на релігійному ґрунті не вийшло. Спочатку міська влада, прозоро натякнувши на провокаційний характер дійства, змусила Запорізьку єпархію відмовитися від ходи головним проспектом міста.
Потім захід «проігнорували» активісти: супроводити хресну ходу прийшло лише троє ветеранів АТО з національними прапорами і лялькою – нагадуванням про те, що священнослужителі, які ведуть людей, поставили церковні догми вище за співчуття та людяність.
Участь в організованому УПЦ МП дійстві взяли близько 600 віруючих. Хресна хода тривала близько години, пройшла другорядними вулицями міста у супроводі співробітників поліції, які забезпечували правопорядок, спостерігачів місії ОБСЄ, і... практично непомітно для більшої частини жителів Запоріжжя.
ЄВРОПА СТАЛА БЛИЖЧОЮ
Набагато більше уваги привернув візит до Запоріжжя представників польської авіакомпанії LOT, які заявили про запуск прямого авіасполучення з Європою. Та й не дивно: після скасування візового режиму з ЄС кількість українців, які працюють і навчаються в країнах Євросоюзу, суттєво зросла. І кількість бажаючих відправитися до Європи для відпочинку або бізнесу - теж. Тому старт (вперше за всю історію існування запорізького аеропорту!) прямого регулярного сполучення з Європою з ентузіазмом сприйняли багато людей. Навіть з урахуванням того, що де-факто анонсоване днями авіасполучення відкриється лише з 2 липня і LOT, безумовно, не найбюджетніший європейський авіаперевізник.
«Європа стала не дешевше, але ближче», – резюмують досвідчені мандрівники. А міська влада та керівництво аеропорту запевняють, що переговори ведуться і з іншими компаніями, що не може не радувати: чим більшою буде конкуренція і ширшим вибір, тим краще для нас, клієнтів.
Олена Запорізька, Запоріжжя
