Щаслива історія вівчарки Айни, яка жила у "Доброму домі"
Марк Твен якось сказав: "У рай приймають не за заслуги, а за протекцією, інакше ви залишилися б за порогом, а впустили б вашого собаку". Генріх Гейне ж увічнив іншу фразу: "Чим більше я пізнаю людей, тим більше мені подобаються собаки".
Про це згадуєш при погляді на вівчарку Айну, яка з певного часу, після нещастя, яке з нею сталося, всі емоції змушена висловлювати лише поглядом. Заздалегідь вдячна за увагу, ласку, їжу. І всепрощаюча, якщо нічого цього немає: побитий собака, як відомо, не кусається. Не кусається і хворий собака. Але як витримати цей погляд, коли точно знаєш, що в іншому випадку Айна, радіючи спілкуванню, піднялася б на задні лапи, дивлячись вам у вічі, довірливо притулилася б всім тілом, ловлячи кожен звук своїми широко розставленими вухами - завжди сторчма! - і лизнула б вас у щоку, виляючи хвостом, що її собачою мовою означає: "Собаки теж сміються, тільки вони сміються хвостом". Принаймні, так стверджував американський журналіст Макс Істман...
Айна, ніби розуміючи, що йдеться саме про неї, скромно опускає голову і відходить, правильніше сказати, від'їжджає, впевнено перебираючи передніми лапами і явно оберігаючи задні. Втім, цим двом безсило повислим лапам вже нічого не загрожує, замість них у Айни - складна конструкція з ременями і двома колесами: візок для собаки з особливими потребами.
Як розповіла кореспонденту Укрінформу Ірина Підвойська - директор Центру порятунку диких, екзотичних і домашніх тварин "Добрий дім Фельдман Екопарк" Регіонального ландшафтного парку "Фельдман Екопарк", що на околиці Харкова, покинутого собаку в середині листопада знайшли на окружній дорозі. Собака був на межі життя і смерті, проте коли Айна побачила людей, щосили потягнулася до них, волочила задні лапи, але, можна сказати, світилася радістю, що вона не одна.
- Жалісливі харків'яни подзвонили в наш "Добрий дім", відомий реабілітацією тварин, і ми забрали Айну до себе. Відразу ж відвезли до Харкова, у ветеринарну клініку, де зробили рентгенівський знімок. Боялися, що собаку переїхала машина, і задня частина тіла назавжди паралізована. Але уточнений діагноз був такий: це наслідки остеохондрозу, який нерідко буває у великих собак у певному віці. Таких, як Айна: східно-європейська вівчарка семи років. Причина захворювання - поганий догляд: не виключено, що собаку годували чим попало, не показували ветеринару, а коли він захворів, просто викинули на дорогу. Як тягар. Однак у Айни, кажуть фахівці, немає необоротних патологій. Можливо, з часом вона зможе спиратися на задні лапи, але ходити, а тим більше, бігати на всіх чотирьох, навряд чи... Тепер вона повністю залежить від людини, яка буде про неї піклуватися в обмін на її безкорисливу відданість.
За словами Ірини, не вкладається у голові, що Айну могли викинути через непотребність.
- Такий собака поєднує в собі всі якості, щоб стати справжнім другом людині: Айна розумна, витримана, її легко навчити чомусь. При цьому вона беззастережно підкоряється своєму господареві, не доставляючи особливого клопоту: для неї служба господарю - це служба в прямому сенсі слова. Зазвичай, добре ладнає з дітьми - чи то діти господаря, чи гості, але пальму першості віддає йому одному. Інстинктивно завжди насторожі: якщо у найближчому просторі з'являється хтось чужий, її широкі сильні груди в один момент розправляються, усі 42 зуба виблискують в грозному оскалі: "Зупинися, або буде гірше!" Але як тільки-но ситуація трохи зміниться в кращу сторону - вона одразу ж заспокоюється і напрошується на ласку, мовляв, оцініть, я повністю ваша!
На запитання, чи важко навчати таких собак, Ірина відповідає: "З цим можна впоратися і самостійно, вівчарки схоплюють команду з півслова. Звичайно, краще, якщо собаку з щенячого віку навчає спеціаліст-кінолог. Навчена вівчарка може бути не тільки вартовим служакою, але і поводирем, нянькою для людини з особливими потребами, компаньйоном для самотніх людей, охоронцем закону, беручи участь у розшуку людей або пошуці загублених предметів, зрештою, просто домашнім улюбленцем".
- Вівчарку, знайдену на дорозі і прийняту у "Доброму домі" на реабілітацію, назвали Айною і полюбили за добру вдачу, яка проявляється до всіх відразу, ніби вона публічно оголосила про те, що вірить людям та іншим тваринам. Спростовуючи думку про складні відносини між котами та собаками, Айна подружилася з котами, які живуть у "Доброму домі", причому, що дивно, вона копіювала ставлення до них з боку людей. Помітить, що хтось із волонтерів гладить кішку, одразу ж підійде і почне її вилизувати, а та муркоче від задоволення...
До речі, саме волонтери, а їх у "Доброму домі" кілька десятків різного віку та професій, звернули увагу на те, що задні лапи Айни кровоточать. Скоро стало зрозуміло, чому: зміцніла собака почала досить вільно пересуватися територією, тягнучи задні лапи й не помічаючи, що при цьому розбиває їх у кров. І тоді одна з волонтерів "Доброго дому", Олена, запропонувала сконструювати для Айни особливу коляску, щоб вона могла рухатися, не травмуючи лапи. Олена порекомендувала й майстра-умільця: її знайомий Олександр вже мав досвід виготовлення подібної коляски для собаки з кличкою Стівен з паралічем задніх лап внаслідок ДТП.
Сказано-зроблено. Для нової конструкції майстер взяв два колеса (такі продають для дачних тачок), комплект ременів з карабінами-тримачами і для каркаса металопластикову водопровідну трубу діаметром до 2 см. Потім з'єднав складові частини за власною схемою - ех, не зареєстрував як винахід! - підігнав всю конструкцію під зріст і вагу Айни, надів на неї ремені, закріпив, де потрібно і... запропонував їй прогулятися. Вона спочатку обнюхала всю конструкцію і навіть спробувала вибратися з ременів. Виявилося, що це неможливо, і тоді Айна заспокоїлася, за звичкою дивлячись людям у вічі: мовляв, схвалюєте? А коли волонтери побігли дорогою і поманили її за собою, вона й сама не помітила, як припустила-покотила слідом. Кілька разів, кажуть, озирнулася на колеса за спиною, але вже без побоювання - і незабаром забула про них. Колеса, як з'ясувалося пізніше, не заважали їй грати в догонялки з волонтерами та дружити з іншими собаками у "Доброму домі". Ввечері, у вольєрі, Айна терпляче чекала, поки її звільнять від ременів для відпочинку, а вранці всім своїм виглядом квапила з "запряжкою". До речі, спати Айна воліла поруч з коляскою, пильно наглядаючи за своїми новими "лапами".
Як стало відомо, у "Доброму домі" до Айни приставили окремого співробітника. Два рази на день, а часом і частіше, вони удвох здійснювали лікувально-відновлювальні прогулянки до лісу, що неподалік: фізкультура потрібна Айні не менше, ніж якісний корм і ліки.
- Ми регулярно розповідали про драматичну історію Айни в інтернеті. У порятунку собаки взяли участь безліч людей: допомагали фінансово, транспортом, виготовленням коляски - всім їм величезне спасибі. Але собаці потрібна нова сім'я, в якій він знайде притулок до кінця своїх днів. Для прикладу, саме через інтернет минулої осені ми знайшли нових люблячих господарів для пса Стівена: пам'ятаєте, той, що з паралічем задніх лап? Тепер, як ми знаємо зі спілкування з господарями, він вже освоївся на новому місці і пробує пересуватися без допомоги коляски. Чому ж не спробувати знайти сім'ю для Айни?
Дуже скоро у "Добрий дім" зателефонували з Київської області: молода жінка на ім'я Анастасія, дизайнер-рекламіст за фахом, заявила про бажання забрати до себе додому собаку з особливими потребами. Анастасія, як вона розповіла, побачила на фото у Facebook великі добрі очі Айни, і в її душі "все перевернулося".
"У телефонній розмові Анастасія посилалася на підтримку друзів - кінологів і ветеринарів, особистий досвід поводження з домашніми тваринами - у неї живуть чотири британські кішки та кавказька вівчарка Снєжа - і пообіцяла піклуватися про Айну. Це зіграло вирішальну роль, і днями Айну передали новій господині. Тепер собака-колясочниця живе у приватному будинку в мальовничому селі на межі Київської та Черкаської областей і, ми віримо, оточена любов'ю і турботою нових господарів", - додала Ірина.
За її словами, фахівці "Доброго дому" не залишають Айну без уваги: "Ми консультуємо нову господиню з будь-якого питання, і вже запланували відвідати собаку в її новому домі".
На запитання, чи не зателефонував у "Добрий дім" колишній господар собаки, мовляв, зрозумів свою провину, готовий виправити помилку, Ірина відповіла: "Ми чекали цього. Але дива не сталося. У рай йому не потрапити".
Як повідомляв раніше Укрінформ, у грудні 2017 року волонтери доставили в Регіональний ландшафтний парк "Фельдман Екопарк", що на околиці Харкова, пораненого лебедя: він залишився на зимівлю у Лиманському районі Донецької області через пошкодження крила. У Центрі порятунку тварин "Добрий Дім" лебідь отримав необхідну допомогу. Зараз він живе разом зі своїми родичами на Лебединому озері в екопарку, і з часом, якщо захоче, повернеться в рідні місця.
З 2013 року у Центрі порятунку тварин «Добрий дім» його співробітники та волонтери знайшли нових господарів для 18 тисяч домашніх улюбленців і врятували понад 4 тисячі диких тварин.
"Фельдман екопарк" створено у 2011 році, в його колекції - понад 2 тисячі тварин до 300 видів.
Світлана Лігостаєва, Харків
