Паводок, який побив рекорди
Грудневий паводок на Закарпатті став одним із найбільших за останні роки: саме цього разу водники та рятувальники кілька разів наголошували, що рівень води у деяких річках наближається до катастрофічної позначки паводків 1998-го та 2001-го років. Зрештою, історичні рекорди паводкових років таки побила Боржава. У межах Іршавського та Виноградівського районів річка таки перевершила себе у минулому: Боржава перелилася через дамбу, як результат – вода потекла селом Вільхівка, довелося евакуйовувати 40 сімей із їхніх затоплених будинків. На щастя, обійшлося без людських жертв і руйнувань житла чи соціальних об’єктів.
ВИЙШЛИ НА ПІКЕТ І ПЕРЕКРИЛИ ДОРОГУ, БО ВОДУ НЕ ВІДКАЧУЮТЬ
Власне, село Вільхівка на Іршавщині стало епіцентром цього паводку. Відселені у суботу з домівок люди вже у неділю вийшли на обласну дорогу та перекрили її – через начебто бездіяльність водників і рятувальників, які начебто замість відкачувати воду чекали, доки та сама стече. Внаслідок імпровізованої акції протесту рятувальники збільшили кількість техніки, що працювала над відкачкою води в цьому селі, і за день вдалося звільнити від неї більшу частину підтоплених будинків.
«Так, у неділю у Вільхівці справді був факт перекриття дороги місцевими жителями. Люди скаржилися на те, що рятувальники та водники начебто погано працюють і не відкачують воду з їхніх дворогосподарств, – прокоментувала Наталя Батир, прес-секретар Закарпатського Управління ДСНС. – Насправді, там працювало кілька бригад – і рятувальників, і водників. Справа в тому, що річка прорвала дамбу і змінила своє русло – вода потекла селом, течія була дуже швидкою – буквально зносила з ніг, водне полотно сягало місцями до метра. Згодом до Вільхівки прислали більше рятувальної техніки – працювали 6 мотопомп і надпотужні станції, які відкачують 110 л води за секунду. Зрештою, як повідомили згодом, протягом доби 17 грудня рятувальники та водники відкачали у Вільхівці близько 6 мільйонів кубометрів води.
Летіли закиди від людей, чиї будинки опинилися у воді, не тільки в бік рятувальників. Багато кого обурив факт, що голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль у той час, коли край бореться з великою водою – замість контролювати ситуацію особисто, мило та душевно запалює з мером Ужгорода вогні Хануки в обласному центрі.
ЗБИТКИ РАХУВАТИМУТЬ ЩЕ ДВА ТИЖНІ
Потерпіли від грудневого паводку не тільки селяни, а й містяни – Латориця, яка вслід за Боржавою також побила свої історичні паводкові рекорди, залила водозабір у Мукачеві – відтак 12 тисяч мешканців опинилися без води. У міській раді оперативно організували доставку питної води у проблемні райони, а також через паводок в Мукачеві скасували заняття у садочках та школах. Акти щодо майна постраждалих від паводку жителів склали ще у неділю, а в понеділок на позачерговій сесії вже шукали на це гроші.
Загалом в області, як розповіли кореспондентові Укрінформу в профільному департаменті ОДА, збитки від паводку вивчатимуть протягом цього та наступного тижнів – для цього створять відповідні комісії, щойно рятувальники та водники завершать роботи з ліквідації наслідків стихії. Наразі, станом на понеділок, 18 грудня, паводкова ситуація все ще лишалася критичною – вода досі тримається на високому рівні у низинних районах – у Берегівському районі та Чопі. Водники та рятувальники області все ще у повній бойовій готовності, відкачують воду та укріплюють дамби.
ВПЛИВ ВИРУБАНИХ ЛІСІВ НА ПАВОДКОВУ СИТУАЦІЮ СКЛАДАЄ 2%
Але громадськість уже починає шукати винних. Перші закиди, як зазвичай під час паводків, летять у бік лісівників: мовляв, вони ліси вирубали, а ми тепер маємо.
- Стосовно впливу вирубки лісу на повені, треба мати на увазі, що насправді тільки свіжозрубані ділянки (декілька років після рубки – до 15-20) дещо знижують свої водорегулюючі функції, особливо в межах тракторних волоків), але цей вплив на глобальну ситуацію напевно ніяк не вищий одного-двох відсотків, – коментує ситуацію майстер лісу ТОВ ВГСМ, що на Рахівщині, Володимир Мартинів. – Спеціалісти це добре знають, а політики і популісти не хочуть знати і наганяють страху на населення, яке завжди схильне вірити в популярні брехні.
- Протягом останніх 30 років усі катастрофічні повені у нас на Закарпатті відбуваються в осінньо-зимовий період (точніше – з листопада по березень). Літні повені в Карпатах бувають тільки локальні, коли розмиває одну долину чи навіть урочище (це коли кажуть «хмара урвалася»), але не мають глобального впливу, каже Мартинів. – За моїми спостереженнями для настання катастрофічних повеней потрібен збіг таких природних факторів: наявність доволі високого снігового покрову в горах (десь на висоті від 500 метрів над рівнем моря), затяжні інтенсивні дощі протягом не менше як двох діб, підвищення температури до плюсової у горах протягом всієї доби (наприклад, у нас на Рахівщині у Великому Бичкові не нижче +6 градусів). Нинішня повінь для нашого регіону не стала катастрофічною через більш низьку температуру, тому десь від рівня 900 м дощ переходив у сніг і сніговий покрив там залишився (нам це добре видно по вершині гори Кобила). Причиною підтоплення низинних районів цього разу, на мій погляд, була значно вища температура в горах Іршавщини. Але слід звернути увагу і на ще один фактор, який суттєво впливає на рівні підтоплення низинних районів. Кожне серйозне підняття води несе зі собою мільйони кубометрів гірських порід від розмиву верхніх ділянок річок і долин. Тому верхні ділянки річок поступово поглиблюються (для прикладу, річка Шупурка за 30 років у межах Великого Бичкова поглибилася більш як на 2 метри, що легко можна перевірити в місці, де колись починалася Млинівка), а нижні ділянки замулюються із значним підвищенням рівня дна. А якщо до цього ще додається засмічення русел, заростання їх верболозом і тополями, то відтік води значно сповільнюється і навіть некритичне її збільшення призводить до різкого підвищення рівнів.
НЕ МОЖНА БУДУВАТИСЯ НА ЗАПЛАВІ
- Ліс, і це доведено науковими дослідженнями, затримує 100 міліметрів опадів, – пояснює ситуацію еколог Оксана Станкевич-Волосянчук. – У нас цього разу річки піднялися на 2,5 м і більше – тому ліс фізично такої кількості води не може втримати. Очевидно, що питання тут не тільки у вирубаному лісі. Хоча треба сказати, що відсутні цілі ділянки лісу, звісно, позначаються на ситуації при формуванні паводкової хвилі у горах. Коли ліс начисто зрубаний або тільки починає рости – він не затримує потрібної кількості води, і вона стікає вниз.
Але цей паводок, який ми мали зараз, не ліс нам створив, а люди – собі самі. Найбільш постраждалі села – Вільхівка, Приборжавське, Великі Комяти. І це саме ті села, де люди забудували так звані напольдерні землі – такі, де повинна накопичуватися вода під час паводків, заплава річки. Тобто, на місці, де річка може розлитися – стоять теплиці та будинки. Це порушення сільськими радами при роздачі землі водного кодексу. Ці землі не можуть бути роздані за законом ні під городи, ні під теплиці, ні під приватні будинки. А вони були роздані. Я наведу приклад Швейцарії. На початку минулого століття там від лавин щорічно гинуло до 200 людей. Влада вивчила ситуацію, зробила районування і визначила, де можна селитися, а де – зона ризику. З того часу від лавин там гине 3-7 чоловік.
Більше того, у Приборжавському, що розташовується нижче за течією, ніж Вільхівці, люди штучно звузили русло річки – його засипали під городи. А якщо нижче за течією річку звузили, звісно, вона розіллється вище
Тобто, ці люди живуть і господарюють у зоні ризику – і вони про це знають, тому від них, як на мене, не може бути жодних претензій ні до кого. Жадібність людська теж буває причиною паводків. Не можна зводити будинок за сотні тисяч на заплаві – це неправильно. Через це мені цих людей не шкода.
Треба також сказати, що сільські ради взагалі не дбають про протипаводкові заходи. Меліоративні канали, за якими потрібно доглядати на своїх територіях, не чистяться роками. Мало того, їх закидають побутовим сміттям та непотребом із городів (замість робити з нього компост). Тому й маємо таку ситуацію. Гроші на великі будинки та гарні машини є, а на захист цих же будинків від паводку – нема.
Такі пікові паводки будуть наростати – і з цим потрібно рахуватися. Дамба – не панацея, вона затискає річку. А коли йде велика вода, бажано би було залишити річці ці заплави – щоб вона могла розлитися і заспокоїтися. А коли воді ніде дітися, вона росте вгору і, зрештою, мусить десь вирватися.
ПОТРІБНО НЕГАЙНО ВІДНОВЛЮВАТИ ПРОТИПАВОДКОВУ ПРОГРАМУ
Водники Закарпаття зі свого боку акцентують, що цей паводок був одним із найбільших за останній час.
- Наразі маємо попередні висновки, що грудневий паводок сформувався трьома потужними хвилями у верхів’ї річок, а потім у середньому руслі ці хвилі наклалися одна на одну, – пояснює головний водник Закарпаття, директор Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса Володимир Чіпак. – Наразі найпроблемніші річки на Закарпатті – це Боржава та Латориця. Вздовж течій цих рік потрібно комплексно створювати систему протипаводкового захисту. Наразі на Боржаві є старі колгоспні дамби, прорив такої й спричинив підтоплення у Вільховиці. Але ми впираємося у дві проблеми: по-перше, протипаводкова програма, яка прийнята урядом та розрахована до 2020 року, не виконується уже чотири роки поспіль, бо нема фінансування. На все це з бюджету виділяють всього 200 тисяч гривень, а потрібно хоча б 40-50 млн. Зрештою, ці та навіть більші кошти державі все одно треба знаходити потім – на ліквідацію наслідків паводків. То чому не вкладати ці гроші у протипаводкові системи? – каже Чіпак.
З іншого боку, він наголошує на тому ж, що й еколог: навіть за наявності грошей на протипаводковий захист, водники впираються у те, що заплавні землі, на яких треба будувати укріплення – це приватна власність. Як при таких умовах там зводити гідрологічні споруди – невідомо.
Крім того, працювати треба всім разом – і дорожникам, залізничникам, і лісникам, і земельникам.
- Амплітуда паводків нарощується – це очевидно, як і те, що вона зростатиме, тому лишати цю проблему на потім уже не можна, – каже Володмир Чіпак. – Зруйновані цим паводком мости та залиті автошляхи – наслідок того, що мости не витримують такої сили води. Тому й заливає дороги. Значить – потрібно над цим працювати.
Можливо цей паводок зверне увагу уряду на проблему з відновленням програми протипаводкового захисту на Закарпатті, – додає директор департаменту зв’язків із громадськістю Закарпатської ОДА Ярослав Галас.
- Цьогоріч в області проводилися берегоукріплення в Усть-Чорнянському кущі (Тячівщина) – це відбувалося водночас із ремонтом доріг у цьому регіоні, – каже Галас. – Без берегоукріплення дорожні роботи не можуть вестися. Але це – мізер. Фінансування протипаводкової програми необхідно відновити.
Тетяна Когутич, Ужгород
Фото Сергій Гудак, Укрінформ
