Хмельницький: перший погляд

Хмельницький: перший погляд

697
Ukrinform
Засилля пам'ятників Хмельницькому, жвавий тролейбусний рух і нескінченне будівництво - таким побачив місто собкор Укрінформу

По містах і селах Хмельниччини читачів проекту «Сім днів в регіоні» взявся провести власкор Укрінформу в Луганській області. Його враження від знайомства з обласним центром, який до 1954 року носив назву Проскурів, а потім був перейменований на честь Богдана Хмельницького, - у нашому сьогоднішньому матеріалі.

«ВІН ЖЕ ПАМ'ЯТНИК!»

Тих, хто прибуває до міста, на привокзальній площі зустрічає сам Зиновій-Богдан Хмельницький. Тобто, зрозуміло, не він особисто - пам'ятник епохи розвиненого соціалістичного реалізму (встановлений у 1955 р. - ред.). Щоб відразу не злякати гостей міста, Богдан стоїть спокійно, булавою не вимахує - тримає її на рівні грудей. Підозрюю, ця обставина довго не давала спокійно спати "отцям міста" або й комусь вище. Бо біля обласної філармонії через багато десятиліть з'явився інший пам'ятник людині, чиїм ім'ям названо один з обласних центрів України.

Це вже не соцреалізм; київського гетьмана роботи Михайла Микешина він теж мало нагадує. Якщо на столичній Софійській площі кінь під Богданом живий і різкий, то в Хмельницькому під вершником розпластався якийсь володимирський ваговоз: розчепірив величезні копита в усі чотири сторони, голову нагнув, немов бик, що збирається підчепити на роги кривдника-тореадора... Такого битюга не піднімеш, як микешинського, дибки. Тому Богдан лише грізно підняв булаву і з якимось несхваленням дивиться на філармонію (один в один - Український театр в Луганську; типовий проект, бачте). Мабуть, йому репертуарний план культурного закладу не сподобався.

(Від редакції. Насправді, як підказує Вікіпедія, у Хмельницькому є ще два пам'ятники гетьману: на повний зріст - на території інституту МАУП і бюст - перед Національною академією Державної прикордонної служби).

ЗАПІЗНІЛА ГУБЕРНІЯ

Проскурову не судилося стати губернським містом до 1917 року, і тому тут не зустрінеш монументальних будівель з атлантами і каріатидами в натуральний розмір, з колонадами, куполами та іншими зразками стилю ампір - свідоцтвами недовгого і неповноцінного процвітання імперії Романових.

Зате тут вистачає скромних за розмірами і чарівних у своїх пропорціях дворянських і купецьких особнячків. Які, на відміну від нашого богоспасенного Луганська, практично всі перебувають у хорошому стані. Правда, поки не можу стверджувати, що облазив уздовж і поперек хоча б весь центр.

Ще враження з тих, що прийнято називати першими: місто, який приблизно удвічі менше Луганська, суцільно пронизане тролейбусними лініями. Але не це дивує, а те, що тролейбуси снують із завидною для луганчанина регулярністю, причому місцями їм доводиться продиратися і петляти в такій тісняві, немов це не значних розмірів машина, а який-небудь «Запорожець» з самого першого сімейства.

Зупинки, в тому числі у маршрутках, оголошуються автоматично, відразу після того, як транспортний засіб від'їжджає від попередньою. Щоб пасажир встиг приготуватися до висадки. Передує оголошенню якийсь музичний пасаж, від якого рука сама тягнеться до мобільного - перевірити, чи хтось не дзвонить.

РЕКЛАМА ДЛЯ СИДІННЯ

На головну площу вийшов випадково. Тут поруч, під прямим кутом один до одного, стоять будівлі облдержадміністраціі і мерії; перед ОДА - надскладної композиції багатофігурний монумент, який я навіть не намагався розшифрувати (після двох ночей у поїздах це було заскладно). А ось міні-бульвар, що починався від міськвиконкому, особливої ​​розшифровки не вимагав. Міська влада кинула клич, і кращі підприємці Хмельницького оздобили стометрівку лавками, кожна з яких претендує на звання художнього шедевра. При цьому автори не забули вказати свої імена або назви фірм, до яких мають відношення.

Єдине що псувало враження - це написи, нанесені невідомими вандалами на доступні їхнім знаряддям творчості місця (в основному на поліровані рейки спинок). З одного боку, неприємно, але з іншого - спроб віддерти елементи оздоблення поки начебто не було.

ЗАГАДКИ БУДМАЙДАНЧИКІВ

Зі сказаного вище можна зрозуміти, що у місті немає колонад і куполів. Це не зовсім так. Вони є, але прикрашають не романовський «ампір» чи там модерн, а сучасні будівлі. Тут будують стільки, скільки не будували навіть за часів Феді і Шурика з гайдаївської комедії «Операція «Ы». Причому не тільки в центрі, а й на околицях. І з такою швидкістю, що за змінами не встигають навіть онлайн-карти.

В основному будують житло. Хто купує квартири - сказати не беруся. Взагалі-то про найбільший в Україні оптовий ринок у Хмельницькому чув давно. Побачив його з боку, з вікна тролейбуса. Він мене не вразив - харківська «Барабашовка» виглядала крутіше вже років десять тому. Але, можливо, це через те, що хмельницький затишно розмістився в яру і всі свої секрети кому попало не розкриває.

Чи працює в місті промисловість? Заводів бачив кілька. За прохідну, зрозуміло, не заглядав. Можу лише стверджувати, що ознак розрухи не спостерігається ніде, а чи виробляють вони свою «природну» продукцію, чи здають цеху під склади - поки не з'ясував. Але щось мені підказує: у жодному разі не працівники місцевої промисловості є основними клієнтами будівельних фірм.

От у цьому було б добре виявитися неправим.

ВІРЮ - НЕ ВІРЮ

Який віри дотримуються хмельничани в основній своїй масі - визначити складно. Дивився на місто здалеку, з десятого поверху будинку на околиці (звідти воно як на долоні) - і не побачив домінуючого собору. Тобто золоті православні «цибульки» проблискують там і сям, але якось невиразно.

Набагато частіше зустрічалися по дорозі молитовні будинки якихось протестантських церков (прошу вибачення у їхніх адептів, але яких саме - у голові не втримав). Невеликі, непоказні, зате чистенькі і доглянуті. Як на мене, для православного міста з потужною католицькою передісторією їх досить багато. Втім, висновки з цього приводу робити остерігаюся.

До речі, про католицизм. Поляки тут домінували культурно довгий час навіть після приєднання Поділля до Російської імперії (в кінці XVIII століття). Потім відомо які часи настали, але, мабуть, польське коріння збереглося - судячи з масштабу і розкоші зведеного тут католицького собору.

Розмістився він не в центрі, але і не на задвірках - на проспекті Миру. Коли я там опинився (в суботу), потрапити всередину виявилося неможливо: майданчик біля входу робочі застеляли кахлями. Ревіла «болгарка», стояла курява...

Чекають напливу відвідувачів?

Михайло Бублик, Хмельницький

Фото автора


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-