Полювання на відьом під дзвін ковадл

Полювання на відьом під дзвін ковадл

Аналітика
2363
Ukrinform
У символіці «Свята ковалів» франківські захисники моралі розгледіли магію і сатанізм

В Івано-Франківську нещодавно завершився ювілейний 15-й фестиваль «Свято Ковалів», учасниками якого стали близько 200 майстрів із 15 країн світу. Організатори заздалегідь визначили концепцію фесту, яку знайшли у фантастичних оповіданнях «Часодії» франківської письменниці Наталії Щерби. Гасло фестивалю теж узяли з цього ж твору: «Час на нашому боці». Ковалі-учасники традиційно вже вирішили зробити дарунок місту. Ним мала б стати шестиметрова «Часова вежа» із вмонтованими у ній трьома годинниками. Однак через цей символ, а також через літературний твір, який став джерелом ідей, і розгорнулась дискусія, що вийшла за рамки і фесту, і міста.

Саме концепція свята, взята з твору «Часодії», викликала занепокоєння у представників християнських організацій міста, тож вони у переддень фестивалю направили до влади Івано-Франківська близько 20 звернень із засторогою, аби «Часова вежа», яку мають подарувати місту, не стала об'єктом окультизму.

Співорганізатор «Свята Ковалів» Віктор Вінтоняк запевнив, що "ніяких креслень, візуалізації чи вказівок ковалям ніхто не давав, ми поставили тему, а хто як собі уявляє час, чи як стрілу, чи як ключ до годинника, побачимо пізніше". Вінтоняк додав, що через тему часу організатори хотіли також показати той період, який уже живе фестиваль.

Івано-Франківський письменник Любомир Стринаглюк, автор книг «Розпізнавання» і «Знаки часу. Тлумачення» зізнається: саме до нього прийшли активісти християнських об'єднань і керівники церковних громад із тривогою щодо знаків, описаних у «Часодіях». Стринаглюк запевняє, вони так схвилювали християн, що була думка навіть збирати підписи проти них у церквах. Втім, аби не збурювати громаду, каже, вирішили обійтися лише застереженнями.

ВЕЖА ЧАСУ І «MEIN KAMPF»

-Претензій до «Свята Ковалів» ніхто немає, - розповідає Любомир Стринаглюк.- Ми дуже шануємо, поважаємо все, що вони зробили в місті. Втім, вважаємо, що їх ввели в оману. Конкретно - творчість Наталії Щерби. Помилкою було взяти її у співорганізатори фестивалю.

Тут, каже письменник, треба розділити певні речі. Є творчість письменниці, яка має право на свій вияв, але є і певні ідеї, які вона пропагує, і вони можуть бути небезпечними для суспільства. Це все одно, як книга «Mein Kampf». Вона має право на існування. Але ті ідеї, які в ній втілив Адольф Гітлер, є небезпечними для суспільства, тому в багатьох країнах вона заборонена.

Небезпеку окультизму «Часової вежі» він вбачає ось у чому:

- Цей виріб буде стояти у громадському просторі. Вежу подарують нам усім, громаді міста. На ній, очевидно, будуть ті знаки, які описані у шеститомнику «Часодії». Допускаємо, що ці знаки можуть бути вигаданими, але можуть ґрунтуватися на елементах окультизму. Наприклад, крило кажана - символ упирів, які висмоктують кров, а це вказує на зв'язок із нечистю. Кажуть, що там має бути стріла. Так, можна трактувати її як стрілку годинника, бо все крутиться навколо магії часу. Але стріла - це аналог блискавки, а вона - символ, пов'язаний із сатаною. Про нього неоднозначно йдеться у Євангелії від Луки. У цій книзі сам Христос говорить: «Я бачив сатану, що наче блискавка падав з неба», - розповідає Любомир Стринаглюк.

Він додає, після оголошення концепції фестивалю поцікавився творчістю Щерби. З'ясував, що свою популярність вона здобула у 2008 році.

-Справжню популярність їй приніс твір під назвою «Бути відьмою», -переконує Стринаглюк,- Він став першим романом з циклу про пригоди 22-річної Тетяни, яка дійсно перетворюється, бо успадкувала такий дар, на відьму. Це абсолютно не дитячий роман і дуже сумнівна тема. Так, це може бути творча фантазія. Але скажу вам як письменник: неможливо виключно на своїх фантазіях побудувати твір. Тобто, за цим має бути якась реальність.

- Я почав читати цей роман, -каже він,- і помітив, що там із явною симпатією описується нечисте, відьмарство. Головній героїні упродовж роману прислуговує чортик на ім'я Льоша.

Так, розуміємо, це література. І її можна сприймати з гумором, але там є опис речей, які вказують на відьмарство. А що таке магія? Це маніпулювання волею людини, тобто ставлення вище Божої волі та вплив на Божий хід подій, намагання їх викривити, маніпулювати порядком. Насправді, зараз священики б'ють на сполох, що багато людей мають духовні проблеми через заняття магією, зацікавлення окультизмом, читання сатанинської літератури і так далі, - стверджує Любомир Стринаглюк.

НЕ МОЖНА КЛЕЇТИ ЯРЛИКИ!

Така позиція викликала щире здивування в організаторів свята.

-Я давно знаю Щербу, опонує Стирнаглюку  Віктор Вінтоняк.- Мої діти її читають із захопленням. Стежу за її творчістю, допомагав зустрічатися з видавцями Чехії та Словаччини, як юридичний консультант допомагаю їй у перемовинах із продюсерами з Голівуду. Разом ми проводили фестиваль-фентезі «Карпатська Мантикора», допомагали молодим авторам. Чому зараз виникло таке ставлення до символів і знаків - питання дискусійне. Не можна клеїти жодних ярликів, які допускають ці люди!

Аби владнати суперечності напередодні фестивалю Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків доручив своєму заступнику Богдану Білику зібрати нараду і знайти порозуміння між сторонами. Після наради зійшлись на тому, що «Свято Ковалів» має пройти взагалі без гасел.

-Фестиваль взяв тему «Час», без жодних гасел, - прокоментував ситуацію Богдан Білик.- Завдання ковалів - відобразити розуміння цієї теми. Вони повинні створити комплектуючі до вежі. Її будуть доставляти протягом року. За цей час ми запросимо християнські організації, громадські об'єднання, аби вони подивилися на складові вежі, виробили спільну думку, якою має вона бути, щоб це не йшло урозріз із християнськими цінностями і не було "окультизмом", як вони це називають. А на майбутнє ми будемо обговорювати тематику «Свята Ковалів» із громадою міста. Це не конфлікт, а лише непорозуміння, бо в кожного своє бачення…

ТРИ ШІСТКИ: ЗБІГ ЧИ НІ?

Ковалі мають зрозуміти, говорить Любомир Стринаглюк, що церква, християни не проти їхнього свята, а лише проти ідей, висловлених у «Часодіях». І додає, якщо його запросять взяти участь в обговоренні вже створених елементів «Часової вежі», він не відмовиться.

-Дух часу, чи Бог часу - це «хронос» (божество в давньогрецькій міфології, - авт), який пожирає своїх дітей, -наполягає він утім на своєму.- Уявіть собі, що цей персонаж з'являється у романах «Часодії» Наталії Щерби, а вони призначені для читання підлітками. Може, я частково пересмикую. Допускаю. Там є ще деякі аналогії. Допускаю, що вони теж - збіг. Втім, чомусь вибрана вежа висотою у 6 метрів, чомусь початок кування припадає на 6 число і збігається зі святом Юрія Змієборця. Чомусь це свято - на 15-річчя фестивалю, а 1 плюс 5 - шість. Багато речей спонукає думати про ритуал.

Ми не хочемо дискредитувати фестиваль, але хочемо, аби організатори більш ретельно підходили до своєї концепції і до тих, хто їм щось радить. Ми лише хочемо, аби фестиваль відділив від себе творчість Наталії Щерби», - наголосив Любомир Стринаглюк.

Очевидно, навіть після наради у мерії, кожна сторона залишилась при своїй думці, тоді як сама дискусія викликала обурення у соцмережах і перейшла у публічний простір.

А ЩО РОБИТИ З «ЛІСОВОЮ ПІСНЕЮ» ЛЕСІ УКРАЇНКИ?

-У найгіршому сні я не могла собі уявити такі речі, - щиро зізнається письменниця Марія Микицей. - А ще й ковалів ніби роблять механічними і неживими девайсами для втілення цього "окультного і темного задуму". Це - якась абсолютна дикість! Тобто, не йдеться про якусь вільну творчість, фантазію, про самовияв, самореалізацію, а знаходять у тексті натяки на потойбічну силу і темний задум.

У принципі це було б дивно, і не більше. Але коли все це відбувається на тлі публічних висловлювань, що Івано-Франківськ - це християнське місто - у поки що, принаймні, світській державі, то це спонукає до роздумів. З іншого боку, в цьому і немає нічого дивного, бо коли в місті храмів набагато більше, ніж бібліотек чи книгарень, то це ж, ніби, й закономірний результат,  -  каже письменниця.

Вона розповідає, що знає творчість Щерби, захоплюється її багатою фантазією і додає: фентезі - особливий жанр, його не можна сприймати настільки абсолютно, аби обговорювати у стінах влади і шукати в ньому потойбічні сили.

-Не хочеться говорити ні про інквізицію, ані про середньовіччя чи християнський фундаменталізм місцевого розливу. Але що тоді робити з «Лісовою піснею» Лесі Українки або народними казками? Теж вишукувати в них магію і окультизм? Чи, наприклад, якщо я напишу еротичний роман, то це означатиме, що я курва? Чи коли я напишу детектив про серійного убивцю, це означатиме, що я теж прихований і латентний серійний убивця? Мистецтво не можна так вузько трактувати і бачити в ньому прикладну силу. Бо тоді куди ж діватися усім митцям і письменникам? - дивується Микицей і допускає, що вся ця історія зробить чудовий піар для письменниці, фестивалю і самого міста.

-До двох мільйонів її накладів тепер легко додасться третій. Ця історія могла би навіть лягти в сюжет дуже вишуканого фантазійного роману. Ось коли цю шестиметрову вежу збудують, вона стане порталом в інші світи. Це вже я кажу як письменниця, - посміхається журналістка і поетеса  і додає, що обговорення виробів ковальського мистецтва буде безпредметним, адже жодних аргументів «за» чи «проти» магічних символів просто не існує.

-Це ми вже колись проходили, - переконаний заслужений журналіст України Володимир Безгачнюк. - У далекі революційні часи людей відправляли на Соловецькі острови, їх розстрілювали, бо вони не так писали, не так малювали, не так оцінювали вождів, як їм на це вказували люди, далекі від мистецтва. Я, наприклад, терпіти не можу джаз. Але це не значить, що там, де я з'являюсь, його мають вимикати. Ми шукаємо символізм. А гуцульська писанка? Її з тими символами теж можна називати окультною. Вважаю, що в деяких моментах тут трохи перегнули. Якщо Щерба не подобається, не читайте. Я її теж не читав, але тепер мушу це зробити. Думаю, авторка має дякувати за таку рекламу.

-Бог дав кожній людині право вибору, -погоджується директор Музею мистецтв Прикарпаття, художник Михайло Дейнега.-  І кожен може обрати свій шлях. У кінці життя люди даватимуть звіт не людям, не церкві, а лише Богу говоритимуть про свій вибір, бо як умів, так і жив. Вважаю, що церква не повинна вказувати, а має навчати, підказувати, кожному залишивши оте право вибору. Ці питання є етичні, моральні. Думаю, церква має іншу роль і проблеми, які треба сьогодні вирішувати з християнами. Люди приїхали з усього світу, отримали завдання, яке кожен з позиції чи то християнства, чи інших вірувань творив. І окремі етичні моменти були справді не коректними у відношенні до ковалів…

ДАРУНОК АНГЕЛА

Попри це, ковалі приїхали на свято в доброму настрої. Приступили до творчості на вже звичному місці - площі перед Фортечною галереєю «Бастіон». Поруч із ними письменниця Наталія Щерба спілкувалася зі своїми прихильниками. Очевидно, таке знайомство з авторкою «Часодіїв» і було на меті в організаторів «Свята Ковалів». Та більшість майстрів навіть не здогадувались, хто ця жінка, та якого галасу наробила її творчість у місті. Вони переймалися новими технологіями у ковальстві, ділилися досвідом і робили свою улюблену справу. До прикладу, для кузні «Росич», що на Київщині, цей фестиваль став десятим.

-У цьому році залишаємо для Івано-Франківська роботу «Даруючий ангел». Думаємо, її поставлять на алеї «Позитиву», яка є у місті. Легенду вигадали самі. Ангел протягує руку, в якій буде тримати квітку. Якщо людина вранці забажає її, нехай прийде до ангела. Ось його ми тут доробляємо, - зізнається коваль Юрій Виродов.

Відомий майстер із Голландії Хуб Сенсен, який старається не оминати жодного ковальського фестивалю, цього разу в Івано-Франківську більше переймався майстер-класами. Разом із учнями творив щось «специфічне». Зізнався, деталь складна, а тому потребує знання певних технологій, які він відкриває молодим. З двометрового матеріалу, каже, деталь має вийти зовсім невеликою, а витвір - дуже значним.

Івано-Франківськ - єдине місто, яке представляє Україну в «Колі ковальських міст Європи», тож "Свято Ковалів" важливе для місцевої громади і мерії.

-Для нас «Свято ковалів» важливе з трьох позицій. Перше - це туристична привабливість, друге - можливість продемонструвати свої вміння на відкритому просторі, а третє - створення композиції ковальського мистецтва, яку щорічно передають Івано-Франківську. Думаю, вежа теж стане окрасою міста, ковалі не читали наших книжок і мають своє уявлення про час і мистецтво, - зазначив заступник міського голови Богдан Білик.

На думку самого мера Івано-Франківська Руслана Марцінківа, «все закінчиться добре». Така позиція місцевої влади має з одного боку - втримати її рейтинг, а з іншого - переконати місто, що фестиваль тут залишиться.

Уже 7 травня ковалів біля Бастіону не було. Очевидно, втомилися після «нічного кування», що мало стати родзинкою цьогорічного фестивалю, або ж працювали на конференції, яка традиційно завершує свято. На безлюдній площі стояв лише каркас вежі з годинниковим механізмом. З усієї сили його розкручував маленький хлопчик, навіть не здогадуючись, у який бік може повернути філософія Часу.

Ірина Дружук, Івано-Франківськ.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-