Збройний конфлікт на Сході: що про нього знатимуть українці через 25 років?

Збройний конфлікт на Сході: що про нього знатимуть українці через 25 років?

Укрінформ
27 січня, 11:30 - пресконференція на тему: «Збройний конфлікт на Сході: що про нього знатимуть українці через 25 років?»

Організатор: Національна платформа «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію».

До участі запрошені: Олег Саакян - координатор робочої групи Національної платформи «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію»; Антон Дробович -  кандидат філософських наук, голова Українського інституту національної пам’яті; Олег Мартиненко - доктор юридичних наук, професор, аналітик Української Гельсінської спілки з прав людини; Ірина Ейгельсон - кандидат психологічних наук, конфліктолог, член мережі Глобальне партнерство з запобігання збройним конфліктам (GPPAC); Тетяна Кисельова - кандидат юридичних наук, DPhil, доцент, голова Центру досліджень медіації та діалогу Національного університету «Києво-Могилянська академія»; Олексій Біда - координатор Центру Документування УГСПЛ; Оксана Довгополова - докторка філософських наук, професорка кафедри філософії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, кураторка проєкту публічної історії «Минуле/Майбутнє/Мистецтво».

Коротко. Учасники пресконференції презентують  дослідження «Діалог в моделі правосуддя перехідного періоду: особливості і функції».

Також вони поділяться думками щодо того, як перехідне правосуддя та діалоги можуть забезпечити право на правду та історичну пам’ять. Зокрема, йтиметься про документування подій російсько-української війни, підходи до увічнення пам’яті про жертв та пошук суспільного консенсусу стосовно змісту новітньої історії України.

Дослідження «Діалог в моделі правосуддя перехідного періоду: особливості і функції» здійснене за ініціативи Національної платформи «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію» та підтримки Європейського союзу у партнерстві з Центром досліджень медіації та діалогу Національного університету «Києво-Могилянська академія» й Українським незалежним центром політичних досліджень.                               

Реєстрація на захід та акредитація представників ЗМІ обов’язкові за посиланням: https://forms.gle/Gc1jfGJQUsPU9gEc6.

Додаткова інформація за тел.: +380 97 988 91 41, 

e-mail: natplatformdialogue@gmail.com (Олександр).

У зв'язку з карантинними обмеженнями кількість місця обмежена. 

Захід транслюватиметься на сайті та YouTube-каналі Укрінформу: https://www.youtube.com/user/UkrinformTV 

Використання будь-яких матеріалів з офіційного YouTube-каналу Укрінформ можливе лише за умови дотримання авторських прав, встановлених каналом. Демонструючи ролик в ході прямого ефіру, необхідно послатися на автора — Укрінформ — показати його назву на екрані та вимовити її вголос.

При вході в Укрінформ обов'язкове вимірювання температури тіла безконтактним термометром і прохід через дезинфікуючу рамку. Вхід в зал тільки у масках та рукавичках. Дотримання дистанції 1,5 м.

Підсумкові матеріали:

Суспільство має дійти згоди щодо пам’ятника Щорсу – Дробович

Українське суспільство має дійти консенсусу з питань історії, зокрема й щодо пам’ятників.

Про це сказав на пресконференції в Укрінформі кандидат філософських наук голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.

«Щодо історії Української революції 1917-21 року, коли українці хотіли створити незалежну державу, але не вдалося, прийшли російські більшовики. Наприклад, багато киян були проти радянської влади, але їх розстрілювали. От Щорс, що стоїть на бульварі (йдеться про пам'ятник на бульварі Шевченка у Києві - ред.), був комендантом міста. А в Маріїнському парку розстрілювали і ховали людей – за те, що вони не хотіли з цими голодранцями будувати країну, вони хотіли жити по-іншому. Але з ними говорили в спосіб червоного терору. І пам’ятник Щорсу стоїть. З одного боку, витвір мистецтва - ми цивілізована країна, ми шануємо пам’ятки мистецтва. Але, з іншого боку, де ж справедливість? Людина розстрілювала киян, які були незгодні, - і це був їх метод ведення переговорів» - зазначив Дробович.

Він зауважив, що про це треба в суспільстві говорити. Водночас він визнав, що питання непросте. «Є люди, які мають сентимент до радянської влади, радянського минулого, вони не можуть змиритися: "Це Щорс, він тут завжди стояв, не можна зносити". Питання гостре», - сказав історик.

Він також порушив тему сучасних пам’ятників, які встановлюють у Криму і на окупованих територіях Донбасу, зокрема пам’ятників загиблим дітям під час війни, яку розпочала Росія.

«Ми маємо проєкт «Діалоги про війну» – віртуальну платформу, де фіксуватимемо спільно з Представництвом Президента України в Криму, Офісом Генерального прокурора, Прокуратурою АР Крим за підтримки МФ «Відродження» і з багатьма громадськими організаціями, які багато років документують злочини російських окупантів в Криму, на Донбасі. Чому це важливо. Це буде точка доступу до правди, де будуть факти, документи, відео, фотографії. Можна буде кожного негідника, який вбивав, катував, побачити - ім'я, по батькові. І його діти і онуки будуть знати, що він убивця, негідник і зрадник. Це не помста, це називання речей своїми іменами. З іншого боку, як зробити, щоб суспільство їх не травмувало? З цим треба працювати», - зауважив Дробович.

За його словами, для того й існують інституції, як Український інститут національної пам’яті, - щоб спонукати до діалогу на складні теми і знаходити відповіді.

«Бо якщо ми їх не знаходимо, пересваримось між собою і знову якась тоталітарна машина стане головною над нами і буде нас масово вбивати», - наголосив голова УІНП.

Судовий процес за позовом Портнова і є війною за пам’ять –Дробович

Ситуація з рішенням Окружного адмінсуду Києва, який за позовом Андрія Портнова зобов'язав Міністерство освіти переглянути підручник з історії щодо висвітлення подій Революції гідності, є ніщо інше, як війна за пам’ять.

На цьому наголосив під час пресконференції в Укрінформі кандидат філософських наук голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.

«Є війна пам’ятей, а є війна за пам’ять – що пам’ятати. Свіжий приклад. Є у нас такий пан Портнов, який великий симпатик Росії, він дуже не любить Революцію гідності. Ось найсвіжіший кейс - суд, в якому він вимагає від Міністерства освіти переглянути шкільні підручники 5-11 класу, щоб там не було згадки про Революцію гідності в такій тональності, яка йому не подобається. Ця війна – за пам’ять, тому що це про встановлення істини, що ж там відбулося. Йому, звісно, хотілось би бачити, що не озброєні чоловіки-"беркутівці" вбивали мирних громадян. Йому хотілось би бачити якусь іншу історію, яка виставляла би тих людей, що були жертвами сваволі Януковича, навпаки, поганцями», - сказав Дробович.

Він додав, що це війна за пам’ять, яка точиться тут і тепер, в Україні.

«Всім раджу почитати рішення суду, подивитися прізвища суддів, щоб знати, хто в цій країні що робить. Щоб пам’ятати, що таке відбувається». – зазначив голова УІНП.

Дробович зауважив, що це війна не тільки на рівні підручників, а на рівні справедливості.

«Ні по одному з "беркутівців" ще немає рішення суду, який напише, що – «Беркут», такий підрозділ, вбивав громадян. Немає рішення суду, в якому іменем України це було б визнано на юридичному рівні. Це проблема не тільки юридична, а й проблема з пам’яттю», - підкреслив історик.

Як повідомляв Укрінформ, Окружний адміністративний суд Києва 21 січня задовольнив позов колишнього заступника глави Адміністрації президента Андрія Портнова і зобов'язав Міністерство освіти і науки переглянути підручник з історії України щодо висвітлення подій Революції гідності.

Рішенням суду МОН зобов'язали переглянути підручники для 5 і 11 класів з історії України для установ загальної середньої освіти, надруковані в 2018 і 2019 роках.

У рішенні суду не згадується ім'я Портнова, проте він у Фейсбуці написав, що 21 січня ОАСК ухвалив рішення за його позовом до Міносвіти.

Перехідне правосуддя має забезпечити справедливий перехід від збройного конфлікту до миру – експерт

Україна має пройти перехідний період, осмисливши свій історичний досвід і встановивши історичну правду.

Про це сказав доктор юридичних наук, професор, аналітик Української Гельсінської спілки з прав людини Олег Мартиненко на пресконференції в Укрінформі, присвяченій збройному конфлікту на Сході.

Він зазначив, що перехідне правосуддя спрямоване на те, щоб зробити справедливим перехід від або авторитарного режиму до демократичного, або від стану збройного конфлікту до мирного стану.

«Ці механізми пройшли більше 100 країн – від авторитарного до демократичного. І більше 40 країн, які пережили збройний конфлікт», - зауважив Мартиненко.

Також він уточнив, що концепція перехідного правосуддя склалася до 2005 року і включає 4 принципи та механізми, які стосуються: кримінального переслідування винних; відшкодування збитків жертвам або авторитарного режиму, або збройного конфлікту; права знати правду про те, що було причиною соціальної трагедії та що відбувалося; гарантій неповторення конфлікту.

При цьому Мартиненко наголосив, що право на правду – це центральна ланка перехідного правосуддя, оскільки проголошення правди створює моральне підґрунтя для переходу до демократичного і мирного існування.

«У термінології сучасних дослідників перехідне правосуддя часто називається як синонім роботи з минулим. Право на правду є надзвичайно важливим для подальшого розвитку. Звичайно, вони не буде працювати без інших елементів, які не будуть працювати без діалогу з усіма цільовими аудиторіями», - зауважив він.

Краще вести діалог щодо Донбасу, ніж чекати рішення Гаазького трибуналу – експерт

Україна не повинна чекати 20 років на рішення Міжнародного суду в Гаазі, а вести активний діалог всередині суспільства задля подолання наслідків збройного конфлікту на Сході.

Таку думку висловила кандидат юридичних наук, доктор філософських наук, голова Центру досліджень медіації та діалогу НУ «Києво-Могилянська академія» Тетяна Кисельова на пресконференції в Укрінформі, присвяченій збройному конфлікту на Сході.

«Щодо права на правду. Зараз є таке розуміння, що нам необхідний об’єднуючий наратив про збройний конфлікт. Є юридичний аспект і є можливість отримати цю правду від міжнародного кримінального суду. Але це буде через 20 років щонайменше. Це буде одна монолітна правда, яка безперечно має цінність, особливо з юридичної точки зору. Але з конфліктологічної точки зору тут не все так просто. Якщо ми подивимось на міжнародний досвід, на досвід Балканських країн, які отримали свою юридичну правду про конфлікт з Міжнародного трибуналу в Гаазі, виявилось, що суспільство не готове її сприйняти», - сказала Кисельова.

За її словами, із суспільством треба працювати і не чекати 20 років. І спочатку треба пропрацювати всі альтернативні наративи, які є в суспільстві, включно з незручними, якщо ми хочемо досягти результату.

«Для пропрацювання цих наративів якраз і потрібен діалог, який може їх зібрати, пропрацювати – і тоді, можливо, через декілька років ми вийдемо на суспільний наратив, який буде об’єднуючим», - зауважила експертка.

Водночас вона додала, що в Україні дійсно унікальна ситуація з двох аспектів. Тут є професійна спільнота медіаторів і фасилітаторів діалогів, місцева спільнота. Це великий, потужний потенціал.

«За нашими підрахунками, точно більше 10 тисяч людей, які пройшли підготовку. Плюс в Україні дуже активна спільнота, яка сама визначила, що таке діалог. Другий аспект - велике значення гібридної війни. Україна – напевне, перша країна в світі, яка опинилася в гарячій фазі гібридної війни саме в такій конфігурації. І якщо вже за 7 років ми зрозуміли, як це працює на різних фронтах – інформаційному, кібербезпеки, юридичному, - то на на фронті суспільному поки ще розуміння, як протидіяти гібридній війні, немає», - зазначила Кисельова.

Вона наголосила, що протидіяти необхідно, і саме діалог і пропрацювання права на правду можуть стати інструментами для підсилення спроможності українського суспільства протистояти гібридним ризикам. І така робота вже ведеться.

«В останні роки ми бачимо, що Кремль активізував свою протидію процесу розбудови миру і діалогу. Якщо Кремль протидіє діалогам, значить, ми робимо правильно. Діалоги вже працюють. Ми як науковці провели дослідження у 2018 році і виявили за 4 роки 157 діалогових процесів. І національний діалог – це один з форматів діалогів», - сказала науковиця.

Вона уточнила, що діалоги можуть бути різні – в громадах, між державою і громадянським суспільством, урядом і центральними органами влади на місцях тощо.

«Тому ми в законопроєкті про державну політику перехідного періоду пропонуємо вести більш широкий термін – діалогові процеси. І тоді національний діалог буде просто одним з видів», - додала Кисельова.

Щодо 157 діалогів вона зазначила, що більшість із них – це діалоги всередині українського суспільства.

«І тут ми ще раз повертаємось до гібридної війни - де ці діалоги треба проводити, кого з ким. 90% - це всередині українського суспільства, громадяни України з громадянами України. Необхідно говорити і з громадянами, які опинилися на непідконтрольній території», - зауважила експертка.

Відео:

Замовити фото натисніть тут - Фотобанк

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-