Голодомор в УСРР у 1932-1933 роках. Науковці досліджують реальну складову втрат

Організатори: ВГО «Меморіал» імені Василя Стуса; Національний музей «Меморіал жертв Голодомору».

Учасники: Микола Кочерга - президент Фундації Голодомору-геноциду (Чикаго, США); Олеся Стасюк - генеральний директор Національного музею «Меморіал жертв Голодомору», кандидат історичних наук; Богдан Моркляник - перший заступник голови ВГО «Меморіал» імені Василя Стуса, професор; Юрій Баланюк - заступник голови ВГО «Меморіал» імені Василя Стуса; Василь Марочко -  голова Асоціації дослідників Голодомору, професор; Володимир Сергійчук - професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, член правління ВГО «Меморіал» імені Василя Стуса; Володимир Василенко - професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор юридичних наук. 

Коротко. Десятки років у нашій діаспорі утверджувалося переконання в тому, що Україна втратила від Голодомору-геноциду 1932 - 1933 років від 7 до 10 мільйонів людських життів. Про це одразу ж писали німецькі дипломати, зокрема, з Генерального консульства Німеччини в Харкові 11 грудня 1933 року повідомляли: «З достовірних джерел відомо, що за офіційними оцінками, сім мільйонів жертв не становлять великої втрати, але це означає, що знищено четверту частину селянства, що навіть порівняно із жертвами світової війни є страшним числом» (Голодомор в Україні 1932 - 1933 років. За документами політичного архіву Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччини. - С. 161).

Майже за чверть століття цей вираз встиг закарбуватися у свідомості широких мас. Але  за кілька тижнів до відкриття у Вашингтоні Меморіалу жертвам Голодомору 1932  - 1933 років (7 листопада 2015 року)  керівники п'яти українських наукових інституцій Північної Америки - Українського наукового інституту Гарвардського університету, Канадського інституту українських студій, Наукового товариства імені Тараса Шевченка, Української Вільної академії наук і Американської асоціації  українських студій  - раптом звернулися до голови Оргкомітету Михайла Савківа-молодшого з проханням не вживати загальноприйняту вже цифру втрат від 7 до 10 мільйонів, а обмежитися висновками професорів Андре Граціозі, Тімоті Снайдера і Станіслава Кульчицького, які стверджують, що ця трагедія забрала життя принаймні вдвічі менше нашого селянства. Бо інакше, мовляв, це викличе протести в певних антиукраїнських колах, чим негайно скористаються кремлівські пропагандисти, щоб звинувачувати українську науку в некомпетентності тощо.  

Приблизно таку саму позицію зайняли українські демографи, які, базуючись на Всесоюзних переписах 1926, 1937 і 1939 років, заявляють про 3,9 мільйона втрат.

Втім організатори прес-конференції на підставі показника поточного обліку населення станом на 1 січня 1932 року, наполягають сьогодні на цифрі втрат щонайменше в 7 мільйонів осіб. На їхню думку, ще  й досі не досліджено всієї складової втрат, а це не дає можливості одержати реальні результати наукових пошуків. Зокрема, треба дослідити: 

міграційний потік у 1932 - 1933 роках на захід, коли  тисячі голодних українських селян, які намагалися через поліські болота, Збруч і Дністер дістатися до Польщі й Румунії, але були розстріляні радянськими прикордонниками, або не допливли до рятівного берега;

скільки поховано у Росії й Білорусі українських селян, які пішли туди за хлібом; врахувати смертні вироки згідно із законом про «5 колосків»; масові поховання (837) голодних людей біля залізничних станцій, де лежать невідомі ходоки за хлібом, трупи яких скидали в загальні ями без належної реєстрації; канібалізм (було заведено 2,5 тисячі кримінальних справ);

завезення в українські міста заробітчан з Росії та інших радянських республік, які фактично займають у переписі 1937 року місця тих, кого Україна втратила в 1932 -1933 році, тощо.

Підсумкові матеріали:

Історики вважають оцінку демографами жертв Голодомору у 3,9 млн осіб значно заниженою

Дослідники Голодомору 1932-1933 років закликають демографів відмовитись від врахування офіційних радянських переписів населення при підрахунку людських втрат і вважають значно заниженою демографічну оцінку жертв у 3,9 млн осіб. Історики наполягають, що кількість жертв Голодомору в Україні сягає щонайменше 7 млн осіб.

На цьому наголосила генеральний директор Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» кандидат історичних наук Олеся Стасюк під час прес-конференції в Укрінформі.

«Підрахунок кількості жертв Голодомору, здійснений демографами, де взяті за основу офіційні статистичні дані, є значно заниженим», - підкреслила вона.

Стасюк зазначила, що за результатами першої міжнародної конференції, проведеної в жовтні 2016 року дослідниками була прийнята резолюція, у якій зафіксовано, що на сьогодні «кількість втрат становить щонайменше 7 мільйонів в Україні від Голодомору і 3 - за її межами». За її словами під час конференції дослідники презентували нововиявлені документи, які дають підставу стверджувати про значно більшу кількість жертв. 

«Демографи - це їх прямий і професійний обов'язок - мають врахувати дані, віднайдені істориками і ще краще співпрацювати із цими істориками, проаналізувати та зробити грунтовне дослідження кількості втрат від Голодомору 1932-33 років», - підкреслила Стасюк.

Професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, член правління ВГО «Меморіал» імені Василя Стуса Володимир Сергійчук на прес-конференції підкреслив, що при підрахунку втрат від Голодомору не були взяті до уваги «13 позицій по втратах». Зокрема це стосуються тих осіб, які тікали у ті роки від голоду за кордон і були розстріляні на кордоні.

«На сьогоднішній день ми не маємо морального права говорити про те, що вже встановлена точна цифра... Чомусь наші демографи із окремими істориками поспішають, щоб цю цифру узаконити і щоб саме з цією цифрою звертатися до ООН, щоб ООН визнала Голодомор геноцидом у кількості у 3,9 млн. Це замість того, щоб іти до кінця в пошуках реальної цифри», - підкреслив історик.

Голова Асоціації дослідників Голодомору професор Василь Марочко зазначив, що за його підрахунками, виходячи із нововиявлених архівних документів, від голодомору померли і постраждали 7,7 млн осіб. «З'явилось дуже питань багато і щодо їх (демографів - ред.) методик, і до їхньої загальної цифри», - наголосив він.

Як повідомлялось, 24 листопада 2017 року Наталія Левчук - головний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Михайла Птухи НАН України під час прес-конференції в Укрінформі розповіла, що із загального обсягу обчислених демографами втрат через надсмертність, - у 3,9 млн осіб, 3 млн - припадає на період із січня по липень 1933 року.

Відео з прес-конференції:

Замовити фото натисніть тут - Фотобанк