Новий Закон України «Про освіту». Обговорення проблемних аспектів
Організатор: Національний інститут стратегічних досліджень.
Учасники: Василь Яблонський - заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень; Олександр Литвиненко - головний консультант відділу гуманітарної безпеки НІСД; Андрій Іщенко - старший науковий співробітник відділу гуманітарної безпеки НІСД; Олесь Лісничук - науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса; В’ячеслав Голуб - експерт Центру Разумкова; Василь Боднар - в.о. директора другого європейського департаменту МЗС України.
Підсумкові матеріали:
Україна має право і обов’язок відстоювати державні і національні інтереси в мовному питанні – експертна оцінка
В Укрінформі відбувся круглий стіл, на якому обговорили гостру реакцію низки країн на прийняття Україною нового закону «Про освіту», зокрема на ст. 7, яка регламентує питання мови в освіті, причини цього та необхідність для України відстоювати свої державні та національні інтереси на міжнародній арені, зокрема і в мовному питанні.
«Реакція низки країн стосовно нового закону «Про освіту» викликана до певної міри безневинними і справедливими вимогам України. Власне перша і найважливіша – громадяни України мали б знати українську мову. Що тут такого, що мало б викликати низку заперечень, аж до погроз блокувати подальший європейський поступ України, до яких вдаються МЗС деяких країн?», - сказав, відкриваючи засідання круглого столу директор Національного інституту стратегічних досліджень Василь Яблонський.
Експерт наголосив, що за роки незалежності в національних і мовних питаннях Україна поводилася дуже виважено, і українське суспільство, і український парламент завжди стояли на тих засадах, що права національних меншин не повинні обмежуватися жодним чином. Втім така внутрішня позиція нашої держави, на думку експерта, була розцінена в чомусь як слабкість нашими сусідами і саме таке сприйняття викликало негативну реакцію низки країн на новий закон «Про освіту», в якому мовою освіти визначена українська, державна, мова.
Як відзначив на круглому столі старший науковий співробітник відділу гуманітарної безпеки Національного інститут стратегічних досліджень ІСД Андрій Іщенко, практика викладання мовами нацменшин в українських школах залишилася ще з радянських часів. А запропоновані законом зміни жодним чином не скасовують навчання рідною мовою, а лише змінюють підхід до навчання. Що власне відповідає тим практикам, які є і в інших країнах ЄС.
«Йдеться про те, що жодним чином не скасовується вивчення мов національних меншин в школі, але змінюється підхід. Лунають закиди стосовно того, що це не відповідає європейським цінностям, не тільки документам. Але Європейська хартія регіональних мов та мов національних меншин дає можливість національній державі відповідно на ії розсуд визначати, яким чином буде здійснюватися вивчення мови тієї чи іншої національної меншини. Там йдеться про три різні способи, і відповідна національна держава має змогу вирішувати це сама», - наголосив експерт.
До того ж необхідність таких змін давно назріла, зважаючи на дійсно низькі результати при складанні випускних випробувань випускників шкіл деяких нацменшин, зокрема, угорської та румунської. Так за даними, що навів Іщенко, у 2016 році 60% школярів, що належать до угорської та румунської нацменшин і відповідно складали ЗНО з математики та історії України однією з цих мов, взагалі не подолали поріг склав/не тестування з української мови. Стосовно угорської меншини, то по Закарпатській області оцінки від 1 до 3 балів по шкалі 12 балів отримали понад 36% випускників, а по основному району компактного проживання угорської меншини – Береговському районі – цей показник незадовільної оцінок становить 75%.
За словами експерта, саме через незнання державної мови молоді люди не мають доступу для подальшого навчання, і відповідно обмежуються і в громадянських, і в політичних правах, не мають можливості брати повноцінну учать в житті країни.
Ось саме це, за словами експерта, і є дійсно порушенням прав представників національних меншин, обмеженням їх можливостей.
«Реальний привід для скандалу, скандальна ситуація мала б бути в тому, що фактично те, як відбувалося навчання мовами національних меншин до прийняття нового закону про освіту,– ось це і є порушення прав, незахищеність прав і дискримінація за мовними ознаками. Тут питання в тому ,що необхідно надавати однакові права і можливості громадянам усіх національностей, що власне і робить цей новий закон», - наголосив Андрій Іщенко.
В той же час, він зауважив, що існують інші проблемні моменти, зокрема те, що новий закон «Про освіту» вступає в суперечність з іншими законодавчими актами України, і імплементація закону «Про освіту» потребує подальших законодавчих змін.
«Мова йде про сумнозвісний закон Ківалова-Колєсніченка, із цим потрібно, щось робити. Як і вносити правки у інші групу законодавчих актів, що стосуються національних меншин», - сказав Іщенко.
За словами експертів, якщо проаналізувати хронологію та учасників реакції на мовну статтю закону про освіту, можна простежити певну тенденцію до створення своєрідного єдиного фронту критиків українського закону. Так перш заяви пролунали 7 вересня, 9 вересня міністри закордонних справ низки країн звернулися до МЗС України зі спільним листом, Російська Федерація висловила свою позицію ледь не останньою, і формально.
«Взагалі виглядало так, що з волі, або з мимоволі створюється такий західно-південний дипломатичний фронт проти даного закону. Опосередковано може про це свідчити нещодавня зустріч міністра закордонних справ Угорщини з керівником відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату митрополитом Волоколамським, де вони досягли абсолютно повної узгодженості стосовно даного закону. Але пізніше реакція Болгарії, Польщі дали побачити, що якогось спільного фронту не буде. І дали можливість вичленити найбільш послідовних гострих критиків даного закону, окрім Російської Федерації, яка не дуже часто останнім часом згадує цей закон. Але більш гостра реакція була з боку Угорщини та Румунії», - сказав головний консультант відділу гуманітарної безпеки НІСД Олександр Литвиненко.
За словами Литвиненка, позиція саме Угорщини та Румунії має під собою історичне підгрунтя. Так Угорщина свого часу втратила частину земель внаслідок Тріанонського договір 1920 року. Після другої світової війни Румунія також зазнала територіальних втрат. Обидві країни проводять певну політику на підтримку своїх діаспор.
«В конституції Угорщини 2011 року говориться про інтелектуальну та духовну єдність нації, ії розірваних частин з минулого століття, а також зазначається, що Угорщина з урахуванням єдності всієї нації несе відповідальність за долю всіх угорців, які живуть за її межами, сприяючи розвитку їх спільнот, здійснення прав, створення громадських органів самоврядування… Румунський народ також вважає себе народом розділеним, і спогад про велику Румунію і єдиний румунський народ є дуже актуальним в суспільній свідомості в Румунії. Зокрема, існує міністерство у справах румунів звідусіль. В міністерстві освіти Румунії є окремі програми для підтримання цих меншин», - розповів Олександр Литвиненко.
В той же час, наголошують експерти, закиди головних опонентів України в дискусії про мовну статтю про порушення нашою державою міжнародних зобов’язань та документи, які ратифікувала Україна, безпідставні.
«Аналіз показує, що Україна не порушила букви жодного з цих документів, і передусім тим, що формулювання, які в них закладені, дають простір для творчості в цій галузі для національної держави. Думаю якщо б вони були складені категорично імперативно, то можливо були б проблеми з іх підписанням», - сказав Литвиненко, нагадавши, що Франція так і не ратифікувала Європейську хартію регіональних мов та мов меншин, стоячи на тих позиціях, що у Франції немає національних меншин, а є французи різного походження.
Зараз Україні потрібно звернути увагу на власні потреби і визначитися з тим, що дійсно представляє державний інтерес, На цьому під час круглого столу наголосив в. о. директора другого європейського департаменту МЗС Василь Боднар .
«Ми часто говоримо про речі, які турбують наших сусідів. А що турбує нас? У нас є національний інтерес – зміцнення державної мови і цей інтерес реалізується шляхом прийняття такого закону. Друга справа, які внутрішні зміни ми повинні проводити і як ми повинні проводити роз’яснювальну роботу. З самого початку прийняття закону МЗС виступили конструктивно до міжнародних партнерів, ми підійшли доволі відкрито, запропонували їм діалог і фактично утрималися від різких заяв, як могли б погіршити ситуацію», - зауважив Боднар.
Він повідомив, що на даний момент в дискусії з нашим міжнародними партнерами ситуацію вдалося опанувати. Так роз’яснення, що новий закон про освіту і нові підхід до викладання національними мовами не зашкодить представникам нацменшин, були надані Болгарії, Греції. Зустріч міністра закордонних справ Павла Клімкіна зі своїми колегами в Будапешті та Бухарест, а також роз’яснення, які надало Міністерство освіти та науки міністру людських ресурсів Угорщини на минулому тижні дозволили віднайти конструктивну формулу діалогу, зазначив Боднар.
«По перше, це стосується підтвердження того, що Україна не порушує двосторонні угоди. Цей факт закріплено в відповідних документах, це протокол про проведення переговорів з угорською стороною і передано на розгляд угорській стороні. Друге, так саме питання порушувалося в переговорах з польською стороною минулого тижня на рівні міністрів освіти. І певні занепокоєння польської сторони так само відобразилися в спільній декларації. Ми демонструємо, що ані двосторонні угоди, ані міжнародні зобов’язання не порушуємо. Другий момент пов'язаний з тим, що кожна зі сторін на західному кордоні визнає право і обов’язок кожного громадянина України вивчати державну мову. Третій момент ми проводимо консультації з усіма зацікавленими сторонами, насамперед з нацменшинами, які проживають на території України і з тими країнами, які зацікавлені в цьому діалозі», - сказав Боднар.
Важливим інструментом, за його словами є рішення Венеціанської комісії. Звернення України до цього органу і надання для експертизи мовної статті закону «Про освіту», продемонстрували відкритість України і готовність до врахування думки міжнародної експертної спільноти.
В той же час важливе роз’яснення щодо того, що школи з викладанням мовами нацменшин не будуть закриватися, вчителів звільняти не будуть, а Міністерство освіти та науки готове у діалозі з місцевими громадами розробляти навчальні плани і відповідно поетапно впроваджувати норми закону в дію.
«З середини ні від румунської, ні від угорської громади немає дуже різких заяв. Так, вони виловлюють занепокоєння, але мабуть через незнання того, як буде імплементовуватися цей закон», - сказав Боднар, зауваживши, що гострота дискусія навколо цього здебільшого зумовлена політичними підходами, а не суто інтересами нацменшин.
Надалі для імплементації закону «Про освіту» Україні потрібно прийняти низку законодавчих змін, зокрема в закон про середню освіту, мають бути прописані навчальні програми, з урахування прав національних меншин. В той же час обсяг викладання української мови і українською мовою має бути таким, щоб представники національних меншин вільно володіли нею, і відповідно могли інтегруватися в українське суспільство.
Велике значення має також інформаційна кампанія. Як приклад Боднар навів зміну вимог до кількості україномовного контенту в ефірі національних теле та радіоканалів, коли була проведена широка інформаційна кампанія..
«Так само треба зараз доносити і сигнали про правильність (змін – ред.) інформаційної кампанії до нацменшин , інших країн. При цьому не виправдовуючись, а доводячи свою правоту. Треба переходити до розуміння, що ми не маємо ні перед ким виправдовуватися. Це наша внутрішня політика. Ми маємо ії реалізовувати, але не обмежуючи прав і не порушуючи ключових домовленостей. Це ключовий момент, який ми прагнемо донести нашим партнерам. Частина партнерів це зрозуміла, і ми не маємо з їх боку ніяких до нас зауважень. Навпаки, ведеться предметний діалог як імплементувати цей закон. Хто хоче грати в політику – це трохи інша сфера», - зауважив Боднар.
Відео з круглого столу:
Замовити фото натисніть тут - Фотобанк
