Роль Церков та релігійних організацій у наданні паліативної допомоги в Україні

Роль Церков та релігійних організацій у наданні паліативної допомоги в Україні

Укрінформ
16 червня об 11.00 відбулася прес-конференція на тему: «Допоможи ближньому:  роль Церков та релігійних організацій у наданні паліативної допомоги в Україні». (Зала 1)

Організатор: Міжнародний Фонд “Відродження”.

Учасники: Ксенія Шаповал-Дейнега - менеджер програмної ініціативи «Громадське Здоров'я» Міжнародного Фонду Відродження; священик Сергій Дмитрієв - виконуючий секретар Комісії з питань соціального служіння Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій (ВРЦіРО), заступник голови Синоїдального відділу соціального служіння та благодійності  УПЦ (КП) Елеос-Україна; священик Андрій Нагірняк - голова Громадської ради при МОЗ України по співпраці з ВРЦіРО, керуючий  Відділу соціальних питань УГКЦ; Зоя Максимова - лікар денного хоспісу м. Київ.

Коротко. Становлення системи паліативної допомоги в Україні має не тільки медичний, але й соціальний, психологічний і духовний компоненти, що рунтуються на релігійному світогляді та глибокій повазі до людського життя від зачаття до природньої смерті. На переконання учасників прес-конференції, першочерговим завданням для церков та релігійних організацій є активна участь у розбудові системи паліативної допомоги та забезпеченні доступу до належного знеболення для паліативних пацієнтів, як дорослих так і дітей.

 Паліативна допомога в Україні у  Facebook:

https://www.facebook.com/PalliativecareinUkraine

Підсумкові матеріали:

В Україні 85% паліативних хворих помирають без необхідного знеболення - МФ "Відродження"

Відсоток забезпечення паліативною допомогою хворих в Україні вкрай низький, а доступу до необхідного знеболення не мають близько 85% тих, хто його потребують.

На цьому наголосила Ксенія Шаповал-Дейнега - менеджер програмної ініціативи "Громадське здоров'я" Міжнародного фонду "Відродження" - під час прес-конференції в Укрінформі.

"Питання доступу до знеболюючих лікарських засобів багато років є питанням номер один в Україні. Незважаючи на зміни в законодавстві і в практиці медичних закладів та сімейних лікарів, на сьогоді велика кількість пацієнтів залишається поза увагою і поза можливістю доступу до знеболюючих лікарських засобів - це близько 85%. Йдеться про 100 тисяч пацієнтів, які щорічно помирають від онкологічних захворювань, про майже 500 тисяч пацієнтів, які щорічно потребують паліативної допомоги, про близько 18 тисяч дітей, які потребують доступу до знеболення щорічно в нашій країні", - зазначила Шаповал-Дейнега.

Вона нагадала, що в Україні доступна таблетована форма та ін'єкційна форма морфіну. В 2013 році прийняті зміни до чинного законодавства, що тепер дозволяє всім лікарям використовувати опіоїдні анальгетики, тобто сильнодіючі знеболюючі засоби для хронічно хворих пацієнтів.

"Проте на сьогодні ми продовжуємо фіксувати звернення від пацієнтів і родичів про відмову у доступі до знеболюючих препаратів, чи призначення відбуваються дуже пізно, чи призначення відбуваються неправильно - тобто не за стандартами, визначеними ВООЗ і відповідними медичними протоколами МОЗ", - сказала представник МФ "Відродження".

За її словами, навіть якщо вирішується питання доступу до знеболення, людина зустрічається з іншими проблемами. І найперша з них - соціальна ізоляція, коли хронічно хвора людина залишається поза суспільним життям. Хворі, які перебувають вдома, позбавлені як соціальної опіки з боку Міністерства соціальної політики, так і опіки особами, що надають духовний супровід.

"У стаціонарних закладах так само спостерігається певна ізольованість, оскільки медичні заклади не пристосовані для можливості спілкування важкохворої людини зі своїм духівником, чи з нотаріусом, чи з родичами, чи з психологом. Тобто ми бачимо нездатність медичного персоналу забезпечити ці потреби, відсутність соціальних працівників у штатах медзакладів. Тобто проблема - комплексна. Паліативна допомога вимагає мультидисциплінарного підходу до таких пацієнтів, де проблеми духовні, психологічні, соціальні і медичні є рівносильними", - підкреслила Шаповал-Дейнега.

В Україні 18 тисяч хронічно хворих дітей помирають без необхідного знеболення - МФ "Відродження"

В Україні бракує необхідних знеболюючих засобів для паліативних хворих. А найгостріша проблема - з дітьми. Через відсутність дитячої форми морфіну 18 тисяч хронічно хворих дітей в Україні помирають без знеболення.

На цьому наголосила під час прес-конференції в Укрінформі Ксенія Шаповал-Дейнега, менеджер програмної ініціативи "Громадське здоров'я" Міжнародного фонду "Відродження", повідомляє кореспондент агентства.

"Необхідних лікарських засобів для знеболення важкохворих пацієнтів в Україні недостатньо. Ми оцінюємо задоволеність від загальної потреби на близько 15%. До того ж у нас відсутні дитячі форми знеболення, в Україні немає дитячої форми морфіну. Тобто діти, які помирають в Україні від хронічних захворювань і мають больові синдроми, не знеболюються загалом. І це величезна проблема, з якою ми зараз зіштовхнулися. Якщо для дорослих пацієнтів у нас є два виробники табутованої форми, є ампульована форма і можна добитися призначення лікарями цих засобів, то що робити з дітьми, на сьогодні незрозуміло", - підкреслила Шаповал-Дейнега.

Вона також зазначила, що загальною проблемою є те, що через недостатню поінформованість про зміни в українському законодавстві лікарі бояться призначати сильні знеболюючі засоби. Тим часом в Україні достатньо законодавчих і нормативних актів, які регулюють виписування та відпуск контрольованих лікарських засобів.

"Ми говоримо про групу опіоїдних анальгетиків, які використовуються для знеболення важкохворих пацієнтів. Золотим стандартом ВООЗ для нас є морфін, який в Україні зареєстрований, є і виробляється. В 2013 році була прийнята постанова Кабінету міністрів ?333 від 13 травня, яка змінила систему використання і призначення цих лікарських засобів. На її виконання у вересні 2015 року МОЗ затвердив відповідний наказ ?494, ui чітко визначає повноваження лікарів, які мають право призначати ці лікарські засоби. Тобто будь-який сімейний лікар, який спостерігає хронічний больовий синдром, має право виписати рецептурний бланк чи призначення для використання цих ліків. Недоведення цих змін в законодавстві до практикуючих лікарів призводить до того, що лікарі бояться це робити", - сказала Шаповал-Дейнега.

Вона також додала, що багато років лікарі були залякані різними перевіряючими органами, які контролюють призначення, кількість ампул тощо, тож кожен лікар намагається себе убезпечити і уникнути призначення або його відтермінувати. Це призводить до того, що пацієнт надзвичайно страждає.

"Тобто наша система охорони здоров'я виглядає таким чином, що вона існує сама для себе, не існує для людей. У нас гуманного підходу на сьогодні немає, права та інтереси пацієнта - це останнє, про що ми думаємо щодо використання цих лікарських засобів", - сказала представник МФ "Відродження".

Розбудова системи паліативної допомоги і доступу до знеболення є нагальним викликом для України - представники церков

В Україні існує нагальна потреба розбудови системи паліативної допомоги і доступу до знеболення, оскільки відсоток забезпечення цією допомогою вкрай низький, а доступу не мають близько 85% тяжкохворих. Це позиція всіх церков і релігійних організацій, яку вони виявили під час всеукраїнської міжконфесійної конференції на цю тему.

Про це поінформував священик Андрій Нагірняк - голова Громадської ради при МОЗ України по співпраці з ВРЦіРО, керуючий відділу соціальних питань УГКЦ - під час прес-конференції в Укрінформі.

"Допомога людям, які є на термінальній стадії, які переживають страждання, - це є одне з важливих служінь у церкві у всіх релігійних конфесіях. Для нас важливо було запрезентувати досвід, який існує у церквах і релігійних організаціях. З другого боку, важливо почати співпрацю з експертами, представниками громадськості, щоб об'єднати зусилля задля впливу на ситуацію таким чином, щоб в Україні розбудовувалася система паліативної допомоги, щоб доступ до знеболення не був проблемою. Це головні завдання, які ми ставимо перед собою. Це спільна позиція церков та релігійних організацій", - зазначив Нагірняк.

Він наголосив також, що місія церкви і релігійних організації - дбати про те, щоб шанувалася гідність особи.

"Ми розуміємо, що страждання, муки - це вияв непошанування гідності особи. Це також є питання того, що людина у безвиході може накласти на себе руки. Натомість ми всі разом - церкви, релігійні організації, громадянське суспільство, держава - можемо допомогти цій людині гідно прожити всі останні моменти свого життя", - сказав Нагірняк.

А священник Сергій Дмитрієв - виконуючий секретар Комісії з питань соціального служіння Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій (ВРЦіРО), заступник голови Синоїдального відділу соціального служіння та благодійності УПЦ (КП) Елеос-Україна - додав, що головний меседж священиків і духовних лідерів на конференції був такий, що "біль - це є тортури, і ми хочемо зупинити знущання над людьми".

"Ми хочемо, щоб знеболення було доступне кожному пацієнтові, щоб людина могла останні тижні і дні свого життя прожити без болю разом зі своїми рідними. Ми хотіли би звернутися сьогодні до правозахисних організацій, до уряду України, до лікарів, щоб максимально полегшити страждання людей, змінити політику знеболення на всіх рівнях", - зазначив Дмитрієв.

Водночас Володимир Михайленко  - заступник голови відділу соціального служіння та медичного капеланства Церкви християн віри євангельської України - наголосив, що "дуже складно доступитись до душі і духа, коли людина відчуває страшні болі і не здатна навіть усвідомити те, що відбувається навколо неї", а для родини страждання близької людини стерпіти взагалі нестерпно.

Ллікар денного хоспісу м.Києва Зоя Максимова поінформувала, що зараз адекватне знеболення за стандартами, які існують у світі, пацієнти можуть отримати тільки у стаціонарі.

"Це тому, що лікарі бояться виписувати рецепти, достатню кількість знеболення, бояться виписувати додому ампульну форму, бо досі існує міф, що ампули треба здавати і знищувати. Через це пацієнти, які можуть жити життям без обмежень, змушені знаходитись у стаціонарі або просто помирати у муках. Ампульна форма або таблетована форма препаратів у достатній кількості доступна тільки у стаціонарах, і то в деяких. Можливо, тільки в хоспісах, яких на весь Київ - тільки два для онкологічних хворих", - сказала вона.

Відео с прес-конференції:

Замовити фото натисніть тут - Фотобанк

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-