Якщо завершення війни на Донбасі в осяжній перспективі не видно…

Якщо завершення війни на Донбасі в осяжній перспективі не видно…

Укрінформ
…краще отримати «заморозку» війни, ніж її завершення на умовах Кремля. І українське суспільство до цього, схоже, готове

Протягом 20-21 липня у вітчизняний інфопростір увірвалися одразу дві тісно пов’язані між собою новини, які стосуються окупованих територій Луганської та Донецької областей.

По-перше, це інтерв’ю Дмітрія Козака французькому виданню Politique Internationale, в якому заступник керівника адміністрації президента РФ запропонував покінчити з війною на Донбасі за рік, але є одна умова: українська сторона повинна виконати те, що, по суті, виконати неможливо, адже це абсолютно не відповідає національним інтересам України. Якщо дуже коротко переповісти ключові тези Козака, то йдеться про «Мінськ» за кремлівським сценарієм. Обговорювати тут нічого. Тож закінчення війни – не видно, як мінімум, в найближчій перспективі. І це змушує нас у черговий раз повернутися до питання замороження конфлікту. В силу різних обставин, щонайперше в економічному та соціальному планах, це не вигідно РФ, але Україні – дозволить зафіксувати статус-кво, уникнути неприпустимих речей, як от вибори в ОРДЛО «одразу», без десепаратизації, фактично, на ще окупованому Донбасі. Але наскільки готове українське суспільство до цього? Зрештою, яка динаміка соцопитувань, які прогнози щодо настроїв?

По-друге. ЦВК Росії дозволила жителям окупованих частин Донбасу, які мають паспорти РФ (а таких, на секундочку, близько 600 тисяч. – Авт.), голосувати на виборах до Держдуми в онлайн-форматі. Про це пише російська газета «Коммерсантъ». Нагадаємо, ще півроку тому, коли навколо цього питання всередині РФ тільки почали вестися розмови, українське МЗС зробило відповідну заяву, в якій засудило подібні дії російської влади, назвавши їх незаконними – такими, що свідомо руйнують Мінські домовленості. «Участь у цих виборах жителів ОРДЛО, як і жителів окупованого Криму, поставлять під сумнів їхню легітимність, а результати такого голосування не визнають ні Україна, ні міжнародна спільнота», – заявив 26 лютого в коментарі «Радіо Свобода» речник МЗС Олег Ніколенко. Тепер же – все офіційно, тобто одного лишень засудження, очевидно, буде замало. А тому – якою має і повинна бути реакція України?

«Заморозка» війни українцями може розглядатися як тимчасовий і відносно прийнятний перехідний варіант

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко в коментарі Укрінформу зазначив, що перш ніж запитувати про те, наскільки українці готові до реального замороження конфлікту на Донбасі – треба пояснити, що мається під заморожуванням конфлікту. Тому що різні люди (навіть політики та експерти) розуміють під цим терміном різні речі.

«В українському суспільстві нема єдності щодо конкретних шляхів врегулювання цього конфлікту. Більшість схиляється до миру на основі компромісів, але далеко не всіх. За даними опитувань Центру Разумкова і Фонду «Демократичні ініціативи», в листопаді 2019 р. таку думку підтримували близько двох третин опитаних, а в травні 2021 р. – вже менше половини респондентів (46%). Але коли запитують про конкретні шляхи врегулювання цього конфлікту, то думки суттєво розділяються», – каже експерт.

Коли соціологи Центру Разумкова і Фонду «Демократичні ініціативи» запитували про можливе бажане майбутнє ОРДЛО, то, продовжує пан Фесенко, 55% опитаних виступають за їх повернення до складу України на тих самих умовах, що і раніше (без «особливого статусу»). Лише 3% готові визнати незалежність так званих «ДНР» і «ЛНР», ще 3% готові погодитись, щоб вони увійшли до складу РФ.

«Якщо під заморожуванням конфлікту розуміти припинення бойових дій, але без змін у нинішньому політичному статусі ОРДЛО, то, на мій суб’єктивний погляд, відносна більшість українців прямо чи опосередковано підтримає такий варіант за умови, що українська влада не відмовиться від цих територій і не буде офіційно визнавати сепаратистські «республіки», – акцентує політолог.

На його думку, припинення військових дій без остаточного звільнення і реінтеграції ОРДЛО буде розглядатися як тимчасовий і відносно прийнятний перехідний варіант. «Як менше зло у порівнянні з продовженням військових дій», – вважає Володимир Фесенко.

Подібним чином висловився політолог Ігор Рейтерович: «Протягом останніх кількох років я бачив різні результати соцопитувань. І максимальна кількість респондентів, які підтримують ідею заморожування війни на Донбасі – склала 44%».

Що ж, це чимало, це – майже половина українських громадян. До слова, у дослідженні групи «Рейтинг», проведеному у грудні 2019 року, 38% респондентів виступали за «заморожування» конфлікту. Отже, бачимо динаміку зростання з цього питання.

Зрештою, якщо ми говоримо про «заморозку», то, каже політолог, логіка має бути така, як, наприклад, в Японії щодо південних Курильських островів, наразі окупованих РФ. Так от, японці кажуть: «Це наші території, ми вважаємо їх частиною Японії. І хоча зараз їх контролювати не можемо, втім, жодним чином від них не відмовляємося й обов’язково повернемо їх у майбутньому». Подібний варіант, вважає пан Рейтерович, може бути прийнятний в Україні.

«Тобто ми офіційно заявляємо, що це наші території, вони є невід’ємною частиною України (так було, так є і так буде), але визнаємо їх окупованими Російською Федерацією – перекладаємо всю відповідальність на цю країну-окупанта, яка, згідно з міжнародною термінологією, здійснює там «ефективне управління», що, по суті, дорівнює анексії, але в дещо спрощеному вигляді. Офіційно говоримо про те, що поки Україні не може повернути ці території, однак – ми чекатимемо слушної нагоди (після того, як звідти будуть виведені окупаційні війська РФ тощо), щоб це зробити, – розповідає експерт. – Простіше кажучи, ми обмежуємо спілкування з цим регіоном, створюємо лінію розмежування – стіну – через яку ніхто і ніяк не проходитиме, крім, звісно, окремих випадків, наприклад, родичі померли чи щось такого плану. Далі – пропускаємо виключно тих людей, які мають один паспорт – український. Натомість, тих, хто отримав російський «аусвайс» – ні. Перевірити це можна елементарно, оскільки є відповідні бази і спецслужби можуть це робити».

На його переконання, якщо й надалі ситуація не вирішуватиметься, якщо не буде жодного прогресу в ТКГ і в Норманді – кількість людей, готових до «заморозки» конфлікту на Донбасі, може зрости до половини, а то й – більше. «І це, у принципі, може стати приводом для влади, щоб винести відповідне питання на референдум. Тому що просто прийняти Верховна Рада не зможе – депутатам треба легітимація від громадян», – підкреслив Ігор Рейтерович.

Реакція України на рішення російського ЦВК: Думу не визнавати, сформований нею уряд – теж

«Це серйозний сигнал. Ця територія фактично стає частиною соціально-культурного, економічного та політичного поля РФ», – наголошує правозахисник, міжнародний оглядач Андрій Бузаров.

Відтак МЗС України повинно максимально звернути увагу світового співтовариства щодо цього питання. Це по-перше.

По-друге, продовжує пан Бузаров, «ми повинні якусь альтернативу пропонувати, заохочувати виїзд українців сюди, тут створювати максимально комфортні умови... Бачачи, що Росія робить, нам потрібно розробити ефективну програму боротьби за свідомість людей. Україна не повинна бездіяти», – каже він.

Перешкодити голосуванню 600 тисячам українців, які отримали паспорти РФ, Україна на сьогодні навряд чи зможе. «Але є ще півтора мільйона людей, які не отримали паспорти РФ. І за них треба боротися», – додав Андрій Бузаров.

«Реакція має бути критичною і з боку МЗС, і з боку інших державних інституцій», – наголошує Володимир Фесенко.

Він переконаний, що саме такою вона і буде. Треба підкреслювати, що таке голосування доводить факт окупації цих територій.

Ігор Рейтерович каже, що Україна, як мінімум, повинна активно піднімати це питання на рівні наших західних партнерів, а також найвпливовіших міжнародних організацій – ООН, ОБСЄ, ПАРЄ… Треба наголошувати, що «Росія переходить до другого етапу – повзучої анексії, оскільки паспортизація в будь-який момент може призвести до якогось псевдореферендуму щодо приєднання Донбасу до складу РФ.

Другий момент – якщо вибори до Держдуми відбудуться, а вони відбудуться, і громадяни України, які мають російські паспорти, братимуть в них участь, то, каже Рейтерович, як мінімум 1,5-2% голосів на них буде забезпечено зрозуміло якій партії (експерт мав на увазі «Єдину Росію». – Авт.). І це ставить під сумнів легітимність цих виборів взагалі і правлячої там партії, зокрема. Відповідно, Україна має повне право, по-перше, не визнати Держдуму РФ, по-друге, не визнати уряд, який буде нею сформований. «Таким чином, усі люди, які проходитимуть через парламентську складову або складову виконавчої влади в РФ – вони нами не повинні визнаватися. І це ми теж мусимо донести нашим західним партнерам», – каже він.

Ну, і третій момент – Україна повинна вимагати розширення санкцій, а також піднімати або блокувати через це певні питання на засіданнях ТКГ. «Ми маємо залучати всі можливі ресурси й механізми для того, щоби зупинити російську «паспортизацію» українського Донбасу або добитися хоча б того, щоб ці люди не брали участі у наших виборах. Так, заяви на рівні МЗС та інших міністерств справді звучать, і це добре, але що стосується конкретних варіантів вирішення цієї проблеми – їх досі нема, а мали б».

Мирослав Ліскович. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-