Путін не може вирішити: він «поганець» чи «примхлива дівчина»?

Рейк'явікська зустріч, точніше зустрічі Ентоні Блінкена і Сєргєя Лаврова, на полях саміту Арктичної ради 19-20 травня, стали першим їх «живим» спілкуванням. Враховуючи низький рівень відносин США і Росії, це справді була важлива подія. З огляду на підтримку, яку Вашингтон надає Україні, і російських військових, які частково залишаються по периметру наших кордонів, це спілкування двох дипломатів було дуже важливим і для нас.

У зв'язку з цим корисно проаналізувати позицію медійної обслуги Кремля, російської пропаганди, насамперед телевізійної, а також держінформагентств. Висновок перший і головний - темників з цієї історії, посланих згори, поки немає. Про причини цього поговоримо в останній главі, поки ж просто констатуємо як факт.

ШКОЛА РОСПРОПА: ПРО ЩО ГОВОРИТИ, КОЛИ ГОВОРИТИ НЕМА ПРО ЩО

Але російські пропо-працівники, що їх за звичкою називають журналістами, звикли працювати і в таких нелегких умовах. Тож викручуються, як можуть. Можна назвати кілька прийомів подібних професійних хитрощів.

Перший. Підкреслена репортажність - коли, о котрій годині Лавров прилетів до Рейк'явіка; наскільки втомленим, точніше бадьорим (це ж російський (!) глава МЗС) виглядав після багатогодинного перельоту з Душанбе; як глибоко засовували в нього паличку, коли брали тест на COVID-19; скільки тривала перша, «довга» зустріч Блінкена і Лаврова (1 година 45 хвилин); як вони називали один одного, спілкуючись («Сергей» и «Тони», ах, як зворушливо – звучить, немов назва мюзиклу).

Другий прийом, по суті, є продовженням першого, але відрізняється від нього якісно вищим рівнем абсурду, – засмічення новинного простору «білим шумом». Це вже не просто репортажність, а щось середнє між (само)пародією і жовтою пресою (але подається в серйозних, за кремлівськими мірками, виданнях). Кілька прикладів подібних новин, не лише про Блінкена, а й про інших контактерів. Вони абсолютно чарівні у своїй невигаданості (Ніякий Шендерович або кращий в РФ сатирико-гумористичний журнал «Красная Бурда» не придумали б). Ось вам п'ять прикладів.

«Лавров пошутил после вопроса о возможности встречи президентов РФ и США». Ну, це так, для розминки, "введення в тему", бо далі – справді чудова четвірка. «Лавров и глава МИД Канады начали встречу с обсуждения галстука». Ну, дійсно, а з чого ж ще починати після того, як керівники зовнішньополітичних відомств цих держав три роки не спілкувалися. «Лавров и глава МИД Норвегии обсудили космическое прошлое канадского коллеги». Гм, схоже, головний канадський дипломат Марк Гарно справив незабутнє враження на Сєргєя Борисовича (про всяк випадок уточнюю, що прізвище у канадця не українське, а французьке – Garneau). «Лавров на встрече с премьером Исландии отметил, что вулканы в этой стране стали активнее». Бачите, наскільки далекий глава МЗС РФ від старечого бурчання, він готовий визнавати і позитивні зміни.

Ну і ось новина, що гідна бути завершальною засідання Арктичної ради. «Президент Исландии заявил, что насладился встречей с Лавровым». А можна подробиці? Втім, вибачте... Ноу коммент, як сказав би у цьому разі Дмітрій Пєсков.

Третій прийом - чемпіонат з хейтингу, насамперед на адресу нової адміністрації США. Світоч російської журналістики Ольга Скабєєва так починає чергову свою програму: «После того, как Байден захватил Белый дом…». Погодьтеся, досить витончена ідіома для позначення президентських виборів в Америці?

При цьому медійний чемпіонат РФ з хейтингу має кілька видів програми.

ЧУТКИ ТА ІНСАЙТИ - П'ЯТЬ ВАРІАНТІВ МІСЦЯ САМІТУ

Найбільш популярний і безпечний для його учасників – змагання в жорсткості. Зрозуміло, щодо всіх західних партнерів Росії.

Тут було безліч чудових пропозицій. Наведу лише кілька. «Нужно предупредить Запад, прежде всего этот их полуостров под название Европа, чтобы они к нам в Евразию не совались». Забавно (або тривожно?), що під такою «политической Евразией» маються на увазі Україна, Молдова, Грузія, а також три країни Балтії (між іншим, якщо хто забув, члени ЄС і НАТО). «Пока Байден не извиниться перед Путиным за «убийцу», пусть ни о какой встрече с ним и не мечтает» тощо.

Чим в принципі хороша для Кремля така маячня? На тлі подібної неосудності навіть слова Путіна часто видаються дипломатичними і акуратними…

Ну і, як зазвичай буває в подібних випадках, найбільш корисним і пізнавальним у російському ефірі виявляються конкретні чутки та інсайти.

От, скажімо, міркування про те, коли і де може відбутися саміт Байден-Путін. Тут зараз дається загальна формула - «одна из европейских столиц». Які ж міста згадують у зв'язку з цим?

Насамперед Гельсінкі. Цікаво, адже саме там відбувався саміт Трамп-Путін. Кажуть, високими є шанси Відня - дипломатично авторитетна столиця, штаб-квартира багатьох важливих організацій. Називається також столиця Словенії - Любляна. Теж дуже цікавий варіант, оскільки згадується, як кілька тижнів тому була мова, що під час червневої поїздки Байдена до Європи він може відвідати одну з країн Центральної та Східної Європи. Потім ці чутки затихли. Але тут, у новому варіанті, зустріч з Путіним могла б поєднатися з офіційним візитом до Словенії, що показує увагу Вашингтона до цього регіону.

Також говорили чи не як про вирішену справу, що зустріч Байдена з Путіним відбудеться у Швейцарії. Але тепер про це вже йдеться з великим сумнівом. Пояснення при цьому кумедне: офіційно, згідно з Конституцією Швейцарської Конфедерації, у неї немає столиці.

Ну і п'ятий варіант, що з'явився вже після засідання Арктичної ради: Рейк'явік. Якщо зупиняться на ньому, можу уявити, як роспроп відтоптуватиметься на аналогіях із самітом Рейган-Горбачов, який відбувся тут 35 років тому: Горбі, «слабак, все сдавший», і неповторний, непохитний Путін.

КРЕМЛЬ ВИЧІКУЄ - ЩО НЕ ТАК? МАБУТЬ, ДАТА ЗУСТРІЧІ

Що стосується дат саміту, то тут версій не так багато, точніше одна: 15 або 16 червня. Причому російська пропаганда якось не дуже розжовує цю дату. Шкода. У другій декаді першого літнього місяця у американського президента давно запланований великий європейський вояж. 11-13 червня – зустріч лідерів G7 у британському Корнуоллі. 14 червня планується переїзд до Брюсселя і вже там - саміти НАТО, а також ЄС-США. Такий собі потрійний удар американської дипломатії на вищому, президентському рівні, який має показати увагу Вашингтона до союзників і окремо підкреслити провідну роль Штатів серед держав вільного світу.

Погодьтеся, на такому тлі і з таким бекграундом можлива зустріч Байдена з Путіним 15 або 16 червня буде виглядати доважком, почасти образливим для «обнуленого», як у тому анекдоті: «Поминки. Один из приглашенных встает, чтобы почтить память: “Выпьем за покойного, он был прекрасным человеком… Ах да, и чтобы дважды не вставать – за прекрасных дам!”».

До того ж, треба враховувати, що після стількох вагомих зустрічей, самітів на вищому рівні американський президент на зустрічі з Путіним буде видаватися таким собі вістрям дипломатичного списа колективного Заходу (якого, як люблять розмірковувати в останні десятиліття, не існує) проти російського bad guy'я.

Здається, саме тому поки і немає докладних кремлівських темників про те, як говорити про зустріч Блінкена з Лавровим, і як подавати інформацію про ймовірний саміт Байден-Путін. Просто наразі принципове рішення ще не ухвалено, попри інформацію про пом'якшення американських санкцій щодо «Північного потоку-2», яке виглядає поступкою не лише партнерській Німеччині, але й свавільній Росії.

Озвучена на сьогодні дата 15-16 червня для Москви і для Путіна особисто виглядає не дуже виграшно. І в Кремлі, напевно, зараз вирішують, що їм вигідніше: А) пограти в піарівську велич, погодившись на запропоновану дату, при цьому невигідний фон зустрічі в таку дату купірувати відв'язною пропагандою («Да Путин один весит столько же, сколько всё их G7, НАТО и ЕС, вместе взятые!»); Б) гру в «поганця» доповнити грою в «примхливу дівчину», забракувавши запропоновану дату і запропонувавши таку, щоб Байдену довелося летіти до Європи тільки заради зустрічі з Путіним.

Чекаємо, найближчими тижнями все з'ясується.

Олег Кудрін, Рига

Перше фото: kremlin.ru