Лінія Байден-Путін, або Ми ж хотіли, щоб до перемовин щодо ОРДЛО долучилися США

13 квітня президент США Джо Байден провів другу телефонну розмову з Владіміром Путіним, запропонувавши йому зустрітися. Наступного дня з Кремля голосом прессека президента РФ Дмітрія Пєскова, відповіли, що проведення майбутнього саміту залежатиме від поведінки Сполучених Штатів: «Подальше опрацювання цих нових пропозицій… можливе тільки з урахуванням аналізу реальної ситуації, реальних подальших кроків». Пєсков наголосив, що називати конкретні дату і місце проведення саміту було б передчасно.

А втім, наразі нас цікавить не стільки зміст розмови, скільки її символізм. Хтось каже, що Байден програв Путіну в дуелі поглядів, мовляв, першим подзвонив (читай – моргнув), і що в Кремлі таки добилися (дочекалися) свого – Вашингтон веде з ними діалог «на рівних», домовляється. Зрештою, бачать у цьому і ймовірні загрози. Український політолог Олексій Голобуцький пише, що Кремль не припинить військову ескалацію вздовж наших кордонів і на окупованих РФ територіях. Більше того, варто чекати раптового посилення тиску ще й десь на іншому напрямку: «Путін ще підніматиме ставки, якщо Байден продемонстрував таку готовність до діалогу на тлі силових заходів». Практично те саме озвучив в коментарі Укрінформу російський політолог, публіцист Андрій Піонтковський: «Цей дзвінок видається мені серйозною психологічною помилкою. У Кремлі він був сприйнятий саме як прояв слабкості Байдена, що може підштовхнути Путіна на подальший тиск на Україну».

Але існує ще така думка: дзвінок Байдена, радше призведе до зниження ймовірності великої війни, а відтак – будуть збережені життя і Україна отримає додатковий час для зміцнення своєї армії. Так, наприклад, вважає журналістка «Суспільне Крим» Лариса Волошина: «Домовленість про зустріч означає, що в її очікуванні Путін сидітиме тихо і не дзижчатиме. Це час, протягом якого ми можемо підготуватися, а Росія втратити поле для маневру. Це розумний і сильний хід американського президента». З нею солідарний публіцист Віталій Портніков: «Своєю пропозицією Путіну Байден просто дав нам кілька місяців – а, може, і років, хто знає – перепочинку. Тепер питання в тому, як ми цим шансом скористаємося».

Отож, дзвінок Байдена – Путіну: що це було насправді, як все це в принципі може закінчитися, які варіанти, власне, що прогнозується в результаті для України?

«Не погоджуюся з тим, що Байден «моргнув». Американці не відступили від жодного пункту позиції, яку вони зараз займають»

Володимир Огризко, міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр.:

«Я не побачив інформації про те, що глава США Джо Байден відмовився від підтримки України. Напроти – він чітко і ясно заявив, що питання територіальної цілісності України залишаються незмінними, Штати допомагатимуть Україні, а також застеріг від ескалації з боку Російської Федерації. Нагадаю, що перед цим попередження були від міністра оборони, держсекретаря, голови комітету начальників штабів. А тепер, на мою думку, це попередження вже найвищого рівня. Тому говорити про те, що Байден «моргнув» першим – це перебільшення. Тим більше, що американські військові кораблі зайшли в Чорне море, йдеться про реальне посилення військової допомоги з боку Штатів, про проведення військових навчань, сподіваюся, не тільки на заході України, але й до східних рубежів нашої держави. Розумієте, переговори можуть бути різними, себто, або коли позиція зливається, або коли не лише не зливається, а, навпаки, підтверджується і посилюється. Щодо останнього, то мені чомусь здається, що під час такої зустрічі саме так і буде. До слова, коли буде – ще невідомо. Це ж не з’їхатися кави попити кудись в Ірландію, Ісландію тощо. Треба підготувати порядок денний, відповідні матеріали, аргументацію, позицію. Це те, що готується довго, тут роботи, якщо так по-серйозному, навіть не на один місяць.

Але надто сильно розслаблятися не варто. РФ це та країна, яка не те, що не поважає міжнародне право, РФ це право не бачить впритул, навіть якщо їй показують відповідні положення, під якими вона поставила свій підпис. Дивіться, є Віденський документ про заходи довіри (остання редакція 2011 року), де чорним по білому написано: якщо ти проводиш військові маневри, де кількість учасників перевищує, по моєму, 10 тисяч осіб, то мусиш про це повідомити всіх підписантів цього документа, тобто всі європейські країни. Натомість, нам говорять, починаючи від Шойгу й закінчуючи Захаровою та Пєсковим, що, мовляв, це наша особиста справа, що хочемо – те й робимо. Ну, і про що після цього говорити з цією країною? Про те, що вона публічно і нахабно, нікого не соромлячись, робить те, чого робити не можна? Тому у відносинах з РФ маємо виходити з одного: чим сильнішою буде українська армія, тим кращою буде наша дипломатія».

«Байден підняв ставки, створив собі сильну позицію. І Путіна це дуже турбує»

Павло Клімкін, міністр закордонних справ України у 2014-2019 рр.:

«Після того, як Байден відповів на питання журналіста ABC News, ким насправді є російський президент, а згодом, на своїй першій прес-конференції, сказав, що демократичний світ все одно переможе автократію – він підняв ставки, створив собі сильну позицію. І тепер з цієї сильної позиції почав говорити з Путіним. І це правильно. І Путіна це дуже турбує. Для нього зараз надважливо показати, що і він щось може зробити із сильної позиції.

Російський «ящик» радіє, от, мовляв, бачите – цей ваш Байден, він слабак, сам зателефонував, США здригнулися перед «наддержавою» і так далі. Але все це продається лише внутрішньо-російському споживачу. Більше нікому це не зайде, ну, бо ідіотів же немає. І не варто очікувати великого вторгнення. Зрештою, Путін і весь його режим досить швидко нами подавляться.

Водночас, він не полишить спроб тиску, він хоче спровокувати «внутрішній конфлікт». Але хай заспокоїться. Сценарії Кремля відомі наперед. Те, що вони роблять – це військове та політичне дзюдо. Путін – дзюдоїст, тому завжди любить такий підхід. Це його тактика: «підтягнути-відпустити». Я сам займався самбо і дзюдо, тому такі речі бачу. Путін підніматиме градус ескалації, а потім на якийсь час знизить, тобто «відпустить», як в дзюдо, сподіваючись, що це буде для нього виграшна вилка. Треба розуміти, що Путін не зупиниться ні перед чим. Але він робитиме так, як йому дозволимо ми та наші партнери».

«У Білий дім прийшла нова адміністрація, яка краще орієнтується в українському питанні і хоче грати більш активну роль на міжнародній арені»

Юлія Каздобіна, голова Української фундації безпекових студій, ексрадниця міністра з інформаційної політики:

«Дзвінок Байдена Путіну є абсолютно логічним продовженням політики США, спрямованої на деескалацію та політико-дипломатичне розв’язання конфлікту, започаткованого Росією в Криму та на сході України. США завжди надають перевагу дипломатії перед озброєними зіткненнями. Справа не у тому, що Путін побряцав зброєю, а Байден злякався. Справа у тому, що в Білий дім прийшла нова адміністрація, яка краще орієнтується в українському питанні і хоче грати більш активну роль на міжнародній арені. Також, є низка інших важливих питань, які США та РФ необхідно обговорити у двосторонньому форматі.

І той факт, що Байден ініціює цей діалог, особливо після того, як він назвав Путіна вбивцею, говорить швидше про сильну позицію. І повідомлення про цю розмову на сайті Білого дому свідчить про те, що Байден заходить у цей діалог з позиції захисту інтересів США та непохитної підтримки України. І сам факт перемовин не є чимось негативним. Погодитися на перемовини ще не означає погодитися на ті вимоги, які будуть під час цих перемовин висунуті. Думаю, що українці мали змогу в цьому переконатися на прикладі Мінського процесу. Я би не надто хвилювалася щодо того, що з Путіним розмовлятимуть на рівні президента США. Нам що важливіше, щоб він не відчував себе рівним, чи щоб він не продовжував агресію?

Не думаю, що в України є причини для занепокоєння. Ми самі хотіли, щоб до перемовин по Донбасу долучилися США. По факту, це відбулося. Байден почав цю розмову з того, що США залишаються непохитно відданими суверенітету та територіальній цілісності України. На початку березня США надали новий пакет допомоги України, в Конгресі залишається двопартійна підтримка нашої країни. Швидше за все, триватимуть перемовини, але ситуація на сході лишатиметься напруженою. Росія вже неодноразово йшла на підвищення ставок в розрахунку на досягнення важливих для неї домовленостей. Але, враховуючи інтерес РФ до зняття санкції, я думаю, що вона не буде надто агресивною. Швидше за все, нам треба очікувати довгого протистояння та напруження».

«У підсумку всі залишаться задоволені. І Україна виграє в цій ситуації найбільше»

Максим Ялі, політолог:

«Не вважаю, що Байден програв. Адже, нагадаю, що у відеозверненні від 18 березня (після того, як президент США назвав Путіна вбивцею, – Авт.) Путін перший запропонував йому поспілкуватися віч-на-віч і навіть публічно. Після цього Байден відповів, що він поспілкується з Путіним. Колись. Some day. Тоді, російською пропагандою, це було витлумачено як слабкість і боязнь спілкуватися тет-а-тет. Тож для американської аудиторії це буде представлено не як слабкість, а як адекватна відповідь. Тим більше, що точної дати ще немає і на це потрібен час, який, зрештою, необхідний для того, щоб весь цей брязкіт зброєю поруч наших кордонів завершився. Таким чином, обидві сторони збережуть обличчя для внутрішньої аудиторії. Знов таки, російська пропаганда представить це як перемогу Путіну в грі «хто перший моргне». Ну, а у Вашингтоні подадуть як своєчасну відповідь Байдена на виклик Путіна. Європейські партнери будуть особливо вдячні американському колезі, адже вони, крім вираження крайньої стурбованості ні на що більше не здатні. Так що, у підсумку, всі залишаться задоволені. І Україна виграє в цій ситуації найбільше. Істерія з приводу неминучої війни закінчиться і, зробивши висновки, що загроза війни з Росією нікуди не зникла, ми приймемо військове замовлення на 2021 рік і прискоримо переозброєння нашої армії.

І останнє… Путін блефував від самого початку. Наслідки для Кремля від повномасштабної агресії були занадто високі, про що постійно заявляли і Байден, і Блінкен. Зрештою, на травень вже були навіть анонсовані нові санкції проти ПП-2, який на сьогодні є головним пріоритетом для Кремля. І я вже не кажу про те, що всі зусилля останніх семи років, витрачені на те, щоб переконати світ у тому, що в Україні йде «громадянська війна», будуть марними».

Поговорив Мирослав Ліскович, Київ