Спецслужба в нашому мінливому світі потребує постійної адаптації до конкретних умов нашого буття
Недавно відзначалась 29 річниця створення СБУ, тобто прийняття першого і поки що єдиного Закону про СБУ. Над цим Законом працював не тільки я з невеликою групою професіоналів, – активно працювала створена в 1991 році Верховною Радою спеціальна парламентська комісія, практично ця комісія розпочала роботу над Законом, долучались провідні юристи, іноземні спеціалісти.
Мені тоді особисто, як голові СБУ, доводилось зустрічатися з керівниками американських ФБР і ЦРУ(тоді розвідка буда в складі СБУ), британських Мі5 (контррозвідка) і Мі6 (розвідка), німецьких BND (розвідка) і BVS (контррозвідка), спецслужб Франції й Швейцарії, встановлювати офіційні стосунки з Інтерполом... Вони надали нам суттєву допомогу в розробці цього Закону, за що ми їм щиро вдячні.
Мені дехто із наших зарубіжних партнерів тоді говорили, що вони сумнівалися, що наша Верховна Рада, в якій ще була фракція комуністів, прийме такий європейський і новаторський для зовсім молодої держави закон, яка тільки півроку тому вирвалась із тоталітарної імперії й була багато в чому від неї ще залежною. Адже в цьому Законі закладені європейські демократичні принципи створення, функціонування і контролю за діяльністю головної спецслужби держави.
Я знайшов в архівах Верховної Ради цей Закон у першій редакції 25 лютого 1992 року.
Без жодної правки чи доповнення в той буремний трансформаційний час цей Закон діяв 8 років, тобто до 2000 року, коли було вперше внесено всього одне доповнення. Хто цікавиться, може відкрити закон у першій редакції й порівняти його з нинішньою редакцією і побачити його зміни.
На жаль, мінливі політичні вітри політичного керівництва України за останні 29 років інколи призводила до змін і доповнень до Закону несистемного характеру.
Для мене важливо те, що за 29 років, навіть під час політичних вібрацій, ніхто не ризикнув змінити мої особисті доповнення до статей 5 і 35 принципового характеру. Під час мого виступу у Верховній Раді ці доповнення з’являються на екрані.
Хтось недавно із наших реформаторів СБУ сказав, що Закон 1992 року не був реформаторський. У його нинішній редакції й на 30-му році української незалежності та із 43-ма змінами і доповненнями – декому таке може здатися.
А реально на той час цей Закон був ультрареформаторський, тому що до нього не було взагалі ніяких законів, які б регулювали діяльність спецслужб. Наші європейські партнери оцінювали цей Закон як один із найкращих серед країн "колишнього соціалістичного табору". Прийняття цього Закону суттєво сприяло тому, що ми буквально за рік встановили офіційні робочі стосунки з спецслужбами провідних європейських країн та США.
Я коли в останній день до подання проєкту до Верховної Ради дописав у 35 статтю доповнення про те, що працівники СБУ повинні відмовитись виконувати будь які вказівки і будь кого (тобто навіть і президента), якщо вони суперечать чинному законодавству, мій близький товариш заключив парі, що це доповнення ніколи не пройде. В крайньому разі він допускав формулу «співробітник СБУ МОЖЕ відмовитись виконувати» . Тобто він не допускав імперативну формулу «ПОВИНЕН відмовитись». Я пояснював, що при формулі «ПОВИНЕН» співробітник має розуміти, що він також буде нести відповідальність за виконання незаконної вказівки. А при формулі «МОЖЕ» його відповідальність значно зменшується.
І ця стаття діє до сьогодні. Не знаю, чи залишиться вона в новій версії Закону. Я до сьогодні переконаний, – якби всі працівники всі ці роки заглядали в цю статтю й усвідомлювали, що Закон їх захистить, – думаю, СБУ не мала б стільки скандалів…
Хоч я пішов із СБУ ще в 1994 році, але я завжди тримав у полі зору її діяльність. Я бачив діяльність СБУ і як народний депутат двох скликань, і як прем’єр-міністр, і як секретар РНБО, і як міністр оборони, і як людина, яка не має ніякого відношення до влади останніх 17 років. Маю багато роздумів про наші спецслужби, які викладу у своїй книзі.
А сьогодні розпочинаємо розмову про сьогоднішню реформу СБУ. Те, що ця спецслужба в нашому мінливому світі потребує постійної адаптації до конкретних умов нашого буття, – це аксіома. Реформа СБУ дійсно потрібна. Але реформа, яка має суттєво посилити й адаптувати її до сучасних умов регіональної і глобальної безпеки, постійної модернізації підривних технологій проти України. Для СБУ в найближчі роки ситуація буде суттєво ускладнюватись.
Євген Марчук
FB
реклама