Як Україні реагувати на російський «зліт» в окупованому Донецьку
28 січня в окупованому Донецьку пройшов «форум» сепаратистів «Русский Донбас», на якому прийняли «доктрину» з відповідною назвою. «Доктрина» повинна стати основою «державної політики» угруповань «ДНР» і «ЛНР».
Як повідомляють окупантські ЗМІ, програма «злету» складалася з чотирьох тематичних блоків: «Історичне минуле Донбасу», «Сучасний період у розвитку Донбасу», «Наше майбутнє з Росією» і «Думка».
Хто брав участь? Крім «діячів» з «ЛНР» і «ДНР» на «Форум» приїхали (читай – незаконно перетнули кордон) троє відомих російських пропагандистів – Тигран Кеосаян, Роман Бабаян та Маргарита Симонян (схоже, що у «руского міра» уже закінчилися «рускіє». – Авт.). Остання дама, зокрема, з трибуни прямо закликала Росію анексувати Донбас. Відповідне відео потрапило у відкритий доступ. «Росія-матушка, забери Донбас додому», – сказала московська пропагандистка. Тут – відео.
Реакція користувачів у соцмережах була миттєвою: Симонян нагадали, що насправді Росія вже багато років окупує частину східного регіону України.
Зреагували і в українському дипвідомстві. Зокрема речник МЗС Олег Ніколенко написав у Твіттері: «У зв’язку із діяльністю проти нацбезпеки ініціюємо процедури для заборони Кеосаяну на в’їзд до України. Симонян і Бабаян давно нев’їздні».
Але чи достатньою є така реакція? Зрештою, як Україні на це відповідати, що ми реально можемо?
Треба здійснювати весь можливий комплекс дипломатичних заходів
На цьому в коментарі «Укрінформу» наголосив політолог, директор Інституту світової політики Євген Магда. «Вони можуть такий «форум» проводити собі в Таганрозі чи в Ростові-на-Дону, але в Донецьку – це нахабство», – наголошує експерт.
Цей «форум», очевидно, замислювався завчасно (продумувалася логістика, інші речі). «Тоді виникає питання: а як Україна має діяти в Тристоронній контактній групі та в Нормандському форматі? Наскільки я зрозумів, остання зустріч політичних радників лідерів держав-учасниць Норманді (27.01.21) пройшла, м’яко кажучи, без ентузіазму. Про що це свідчить? А про те, що в РФ, на відміну від України, є варіанти плану на різний розвиток подій. І вони готові їх реалізовувати», – вважає пан Магда.
На думку політолога, цей «форум» є таким собі планом «Б», після того, як стало очевидно, що і формат спілкування радників Норманді та, власне, формат ТКГ – не спрацьовує, нагадує муляж, а не діючу модель. «Тому РФ запускає таке позиціонування так званих «ДНР» та «ЛНР», – додав він.
Водночас треба розуміти, що є ще інша причина цього «форуму». В такий спосіб, каже експерт, РФ намагається дати сигнал тамтешнім своїм прихильникам, що, мовляв, ми з вами, ми завжди простягнемо вам руку. «...Ногу чи яку-небудь іншу частину тіла допомоги, але ж тільки будьте лагідними та ласкавими. Це вкотре підтверджує окупаційний характер дій Росії на території Донбасу. Це, відповідно, заслуговує на певну дипломатичну та юридичну позицію на державному рівні. Це щодо стратегії, – зауважив Євген Магда. – А щодо тактики… Україна має посилити риторику відносно перспектив реінтеграції Донбасу, посилити інформаційний вплив щодо ролі та місця збройних сил в українському суспільстві. Цього, на жаль, останнім часом не спостерігається».
Натомість, продовжує він, ми бачимо контратаку з боку проросійських політиків та медіа. Україна має посісти наступальну позицію у відносинах з РФ. «У якому сенсі? Є кейс Навального, який можна використати на користь України. Зараз він перебуває в ізоляторі тимчасового тримання. Тож Україна, приміром, могла би порушити питання про надання йому громадянства (Навальний, як відомо, наполовину українець) і відповідної дипломатичної підтримки. Так, я цілком свідомий того, що Навальний може не захотіти такого реверансу з боку України. Але в протистоянні з РФ ми просто зобов’язані діяти асиметрично», – наголошує пан Магда. І додає, що в іншому разі ми гратимемо виключно «другим номером» із ядерною державою: «До слова, напередодні (на давоському форумі, – Ред.) Путін наголосив, що збереження санкцій – це збільшення загрози застосування військової сили. Насправді, це дуже небезпечно. Отже, ми маємо шукати шляхи посилення, а не думати лише про те, як виходити з ситуації з найменшими для себе втратами. Такий підхід у нинішній ситуації буде слабким».
Треба виробити спільний інструмент координації з нашими партнерами, щоб усілякі симоняни не мали право в’їзду не лише в Україну, але й в інші країни
«Вкрай наївно сподіватися, що світ обертається навколо нас, і що ми можемо розраховувати на чиюсь підтримку просто з позиції жертви. Ми повинні самі творити порядок денний, повинні бути частиною перемог, а не лише частиною проблеми», – емоційно коментує координатор робочої групи Національної платформи «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію» Олег Саакян.
В даному разі, каже він, якщо брати інформаційну та дипломатичну компоненту, інструментально реагування з боку України вкрай обмежене. «Ми можемо на рівні дипломатичного відомства реагувати на це, акцентуючи увагу на здійсненні ефективного контролю Росії за окупованими територіями, а також на активній діяльності РФ по дезінтеграції цих територій від України. Себто, акцентуючи на тому, що це підриває та підмиває простір для можливості політичного врегулювання, що це унеможливлює реалізацію «Мінська», – наголошує Саакян.
Крім того, це може бути нашим додатковим аргументом при широкому спектрі комунікацій на різних міжнародних майданчиках, наприклад, у тій же ПАРЄ, щоби не допускати толерувань подібних дій РФ з боку європейських країн.
Нарешті, українське МЗС повинно ініціювати процедуру для заборони на в’їзд в Україну російським «туристам»-пропагандистам. Що, зрештою, у дипвідомстві вже зробили. «Гадаю, Україні варто активізуватися в цьому напрямку ще більше. Можливо, створити пул союзників навколо відстоювання територіальної цілісності не тільки на «Кримській платформі», але й виходити на спільні санкції, щоб ті люди, які незаконно відвідували окуповані території не мали право в’їзду не тільки в Україну, але й в інші країни також. Думаю, та ж Литва, наприклад, погодилася би на такий спільний інструмент координації», – каже політолог.
Що стосується «форуму», то його суть експерт описав у трьох пунктах.
По-перше, продемонструвати окупованим територіям, що РФ їх не «злила». «Адже все більше і більше спостерігається розчарувань серед тієї дійсно проросійської частини населення (яка не є більшістю, але, яка нав’язала свою волю всім іншим, взявши їх в заручники) через те, що вони не приєднуються до РФ, що РФ їх не визнає», – вважає Саакян. І додає, що такими інформприводами, як от форум «Русский Донбасс», створюється ілюзія певної перспективи, ілюзія символічного «єднання» з РФ.
По-друге, цей «форум» використовуватиметься також і для внутрішньої політики Росії, де на правому фланзі зараз створюються політичні проекти з числа так званих «ветеранів», «героїв рускої вєсни». «І під цей проект «форум» може бути використаний для актуалізації боротьби Росії на Донбасі за «руский мір», «протів Штатов», «соросов» і «бендеровской Украіни». Відповідно, це можливість «засвітити» деякі обличчя типу Захара Прілєпіна, оголосити програмні промови тощо», – каже він.
По-третє, це кампанія з повернення України в російський інформаційний дискурс. «Українського питання» в російських ЗМІ істотно поменшало. Ситуація з обранням Володимира Зеленського сприяла тому, що Росії було складно формувати ключові наративи, через які можна описувати ситуацію в Україні. Це вже не Порошенко, не «заходом продиктований» президент… Зараз же – з падінням рейтингів Зеленського, з «грою в Медведчука» – можемо бачити, як Росія починає повертати Україну в свій інформпростір», – стверджує Олег Саакян.
Треба реагувати не стільки на сам «форум», скільки на документ, який там презентували – так звану доктрину «Русский Донбасс»
Аналітик Центру досліджень громадянського суспільства Марія Кучеренко вважає, що Україна мусить реагувати не скільки на сам «форум» (хоча й на нього також), скільки на так звану доктрину «Русский Донбасс». «В цій доктрині ми чітко повинні вбачати дві прості речі: по-перше, що РФ увійшла в період транзиту влади, по-друге, що після зміни Суркова на Козака нікому займатися ідеологічними питаннями «розвитку» цих окупованих територій, – каже аналітик ЦДГС. – Що мається на увазі? Що нічого нового ці люди запропонувати не змогли. Це переказ всіх наративів, які просував свого часу Сурков. Ми бачимо в «доктрині» повернення до концепції «Новоросії», бачимо спроби говорити про «руский мір» і так далі. Але водночас там декларується, що так звані «ДНР» і «ЛНР» все ще існують окремо від Росії, нехай і повністю приймаючи її «історичний шлях»».
«Це свідчить про кризу жанру», – зазначає Кучеренко.
Відтак держава Україна – через спеціальні служби, через медіа, приміром, той же телеканал «Дім» – повинна щоразу наголошувати, що ця ідеологія є абсолютно нікчемною, що вона позбавлена сенсу. «Нам треба щоразу наголошувати, що все це лише повтор старих концепцій, які не працюють на практиці. Тому що люди на окупованих територіях можуть бачити, що від постійного повторення двох слів «русский мир» їм не стає краще жити, не дивлячись на те, що багато з них уже є власниками незаконних російських паспортів», – коментує політичний експерт.
За її словами, Україна повинна використовувати цю «доктрину», зокрема, у тому ж «Мінську». У першу чергу – через пряме запитання росіянам: як саме їх ідея про «кордони республік» згідно кордонів Донецької та Луганської областей корелюють з «Мінськими домовленостями» – додала Кучеренко.
Нам треба давати серйозну ідеологічну відповідь. «Але це відповідь не має бути чимось на кшталт дописів Олексія Арестовича у Фейсбуці, які не можливо дочитати до кінця. Ми маємо системно розуміти процес. Бути завчасно готовими до різних варіантів розвитку. Приміром, що буде, як діятимемо, приміром, якщо замість Козака прийде хто-небудь інший і так далі», – коментує вона.
На уточнююче запитання відносно можливості «злиття» так званих «ДНР» та «ЛНР» аналітик відповіла, що не вірить в таку можливість, і що вважає це питанням фінансів, а не ідеології. «Є два квазіутворення, тобто в два рази більше можливостей для «освоєння» фінансових потоків. Зрештою, у «доктрині» узагалі не йдеться про входження до складу РФ. Приєднання до Російської Федерації невигідно самій Російській Федерації. А ось ще більш тісна кооперація «республік» з Ростовською областю (саме звідти на окуповану територію їдуть російські найманці та «гумконвої», і саме туди за російськими паспортами їдуть місцеві жителі. – Ред.) цілком можлива», – резюмувала Марія Кучеренко.
Мирослав Ліскович. Київ
