А що Україні від повернення Навального?

А що Україні від повернення Навального?

Аналітика
Укрінформ
17січня ворог Путіна №1 обіцяє повернутися до Москви. Увага до цієї події у світі – на рівні інавгурації президента США. А як реагувати Україні?

За чим стежитимуть у неділю у світі? Передусім, як реагуватиме влада? Чи затримають Навального прямо на трапі літака. Чи взагалі дадуть йому долетіти? А якщо дадуть, то що буде далі з безпекою головного опозиціонера Росії. Звісно, все це може не цікавити і українців, але основне для нас інше – як цей «спектакль» вплине на відносини цивілізованого світу з нашим ворогом №1, а відтак – яку поведінку слід обрати Україні.

А що ж сам Олексій Навальний? "Питання "повертатися чи ні" переді мною не стояло ніколи. Просто тому, що я не виїжджав. Я опинився у Німеччині, прибувши туди у реанімаційній коробці, з однієї причини: мене намагалися вбити", – написав Навальний. На думку опозиціонера, зараз Володимир Путін "велить своїм слугам зробити все, щоб я не повернувся", – додав Навальний. Але якщо він повернеться?

На думку відомого українського публіциста Віталія Портникова, ми спостерігаємо, мабуть, один з найбільш фантасмагоричних епізодів в історії російської бюрократії. «Отруїти фігуранта, дозволити йому виїзд на лікування височайшим повелінням, а потім оголосити у розшук за те, що фігурант "ухиляється від контролю", оскільки давно одужав і не приїжджає».

Коротше. І раніше від Кремля можна було чекати будь-чого, а тепер – і поготів. Тож рішучість та сміливість Олексія Навального треба визнати. Навіть попри те, що навряд чи він повертається до Москви просто так, не прорахувавши варіантів. По-перше, момент вибраний ідеально: щоб затвердитися на позиції єдиної альтернативи Путіну – краще не придумаєш. А по-друге – про це давно говорять – Навального, скоріше за все, підтримують і координують якісь з «башт Кремля». Тобто цей політ в Москву не навмання, не в повну невідомість…

Путін не б'ється в істериці… поки що

Поки Навальний ще лежав у берлінській клініці "Шаріте", його провідала канцлер Ангела Меркель. Як зазначав тоді тижневик Der Spiegel, візит до Навального став свідченням того, наскільки енергійно Меркель заступається за Навального і не готова спустити справу на гальмах. Той факт, що федеральний канцлер особисто відвідала російського опозиційного політика, має стати для російського уряду сигналом, що Берлін не піде на компроміси у цій справі, вказував тижневик.

Клініка
Клініка "Шаріте"

Подібну позицію висловлювали і в Парижі, і в Лондоні, і в решті європейських столиць. Звісно, Сполученим Штатам минулої осені було не до того, але в позиції нового президента США щодо історії з отруєнням Навального і взагалі Російської Федерації та її політики – теж сумніватися не доводиться.

І нехай прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, реагуючи на насмішку Навального, що «Путін не б'ється в істериці», ситуація для Кремля складається геть погана, а значить – сприятлива для України.

І нічого, що санкції Євросоюзу проти шістьох російських посадовців та наукового інституту через отруєння Олексія Навального, прийняті ще у жовтні минулого року, не могли суттєво вплинути на економіку Росії, хіба що погіршили її міжнародний імідж. Але ще не те може бути. Путін загнаний у пат: що не зробиш – програш.

А між тим, перші «ластівки» – уже летять. У Держдепі США заявили, що проти Росії розроблено новий пакет санкцій через отруєння Навального. Але щоб прийняти їх, необхідна повна згода уряду США. А впливовий депутат Бундестагу Юрген Гардт заявив, що Німеччині разом з іншими країнами Євросоюзу слід виробити спільну позицію щодо Москви, що не виключає санкцій. На думку німецького політика, має йтися про персональні санкції щодо відповідальних за атаку осіб, у тому числі заходи, що стосуються зарубіжних активів і майна президента РФ Володимира Путіна та його оточення.  

Навальний: «Хочу, щоб Україна стала процвітаючою державою»? Не варто вірити. А запам’ятати – треба

Отже, Меркель турбується, Путіну «байдуже». Може й нам слід визначитися, чи варто українцям перейматися проблемами Навального. Якось в ефірі телеканалу Інтер він заявив, що «росіяни і українці, практично, один народ». Здається, ми вже це десь чули, й не один раз, втім, варто звернути увагу на висновки, які Навальний робить з цієї тези. Відповідаючи на м’яке зауваження ведучого, що в Україні не всі так думають, Навальний сказав: "Я на половину українець, на половину росіянин. У мене велика частина родичів живе на Україні. Й поки Чорнобильська станція не вибухнула, у мене просто всі родичі там жили, я кожне літо проводив там. я напевно, більше українець за своїм якимось корінням і генетикою". Втім, Навальний зазначив, що він не збирається доводити, що української нації не існує. "Та заради Бога! Нехай вона існує, і все прекрасно. Й існує українська культура, й існує велика кількість людей, які хочуть бути, говорити, що ми не якісь не росіяни, ми українці, ми самі по собі. Чудово і чудово", – підкреслив «ворог Путіна №1». Але на його думку, це "не суперечить тому, що ми можемо жити в якійсь дуже близькій конструкції. Ну, цілком очевидно, що немає більш спорідненої країни для Росії, ніж Україна", – додав Навальний.

Українська родина Навального - дід та бабуся з синами
Українська родина Навального - дід та бабуся з синами

Ну, як ставитися до подібних заяв українці уже визначилися. Поверніть награбоване – Донбас, Крим, компенсуйте збитки. А далі будете з нами мирно співіснувати, як скажімо, співіснуєте з Польщею. Однак, це тема для багатьох окремих розмов. Спробуємо розібратися, хто ж для України Навальний? І хто він для нас?

Скажімо, Павло Зубʼюк, оглядач інтернет видання zaxid.net вважає, що, «ставлення до Навального, як й до інших російських політиків, повинно мати на меті тільки одне: перемога України у збройному та дипломатичному протистоянні з Росією. У короткотерміновій перспективі нам вигідне посилення позицій Навального і послаблення позицій Путіна. Але у довготерміновій перспективі усе залежить від того, наскільки сильною і впливовою буде українська держава». І далі «Для української держави, хай як це дивно, вигідний Путін. Бо на тлі його людожерської політики наша слабка, але демократична держава виглядає відносно непогано. У разі перемоги Навального Європа та весь «перший світ» може повернутися обличчям до нової влади оновленої демократичної Росії».

У 2016 році Олексій Навальний пообіцяв у разі приходу до влади виконати російську частину Мінських угод – вивести війська Росії з Донбасу і передати українській стороні контроль над кордоном. «Безумовно, там є наші війська. Безумовно, там є збройні групи, які підтримують з Росією безпосередньо, це багаторазово, у тому числі, визнали керівники цих невизнаних республік. Вони прямо кажуть, що без російської підтримки, без російських військ вони не можуть воювати», – говорив він. Навальний підкреслював, що Путін вчинив головний злочин проти майбутнього Росії, коли знайшов в особі України ворожу державу.

Ну, його висловлювання про «Крим не бутерброд» можна було би й не повторювати. Але тут теж, аніж з поспішати з остаточними висновками, краще зачекати.

Навальний зіграє за Україну

Ласкаво просимо до Росії
Ласкаво просимо до Росії

Як слушно зазначає кореспондент Укрінформу у Ризі Олег Кудрін, цікавості до заяви Навального про його повернення до Росії додають стилістичні подробиці. Ось, приміром, його вибір летіти на російському лоукостері «Победа» – при тому, що інших рейсів з Берліну до Москви 17 січня вистачає. Красиво, що й не кажи. Мабуть, він уже бачить заголовки: «Навальный прилетел с "Победой"». Насправді ж борюкання Навального з Путіним може закінчитися у будь-який спосіб, навіть у цілком трагічний. Але, хоч би там було, захоплююча політична вистава з Росії нам забезпечена.

Але поза видовищем – чим може бути корисною українцям уся ця історія? Насамперед, якщо Кремль не наважиться до репресивних дій щодо Навального, це буде сприйнято його прихильниками й широкою світовою громадськістю як моральна перемога опозиціонера №1 і перша істотна поступка Путіна. Це певно виступить й фактором стримування агресивної політики та практики Кремля щодо Донбасу. У разі арешту Навального, відкриття нових карних справ проти нього – і США, і ЄС отримають привід для активного реагування та запровадження нових санкцій проти Росії. Якщо ж, не приведи Боже, з лідером російської опозиції трапиться «трагічне непорозуміння», Росія й геть остаточно і без варіантів перетвориться на світового ізгоя. І все це, що й не кажи, плюси для України.

Тож спостерігаємо мовчки і без емоції. Хоч би як розвивалися події навколо Навального, Україна отримає суттєві політичні дивіденди, а сам він, виходить, що виступить потужним гравцем з українського боку.

Ярослав Шлапак, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-