Трамп&Янукович: такі несхожі близнюки

Трамп&Янукович: такі несхожі близнюки

Аналітика
Укрінформ
Чому безграмотність та агресивна дурість не можуть керувати країною? Україна, а тепер ще й США, це переконливо продемонстрували

Поголос після штурму Конгресу США потроху вщухає. Але присмак залишається надто вже різкий, щоб не сказати смердючий. Справа не в тому, що це комусь там на руку, що Москва та її пропаганда знову отримали тухлу пайку для обсмоктування. Вся ця ганьба із штурмом символу американської демократії виявила дуже неприємну річ: коли при владі перебуває не вихована, не підготовлена та скажемо відверто – обмежена людина – наслідки не можна ані передбачити, ані спрогнозувати.

І Україні, до речі, в цьому контексті, є теж про що згадати з зовсім недавньої історії.

«Перлини» Трампа: давайте пригадаємо разом

Чотири роки тому здавалося, що сталося майже політичне диво: людина без жодного політичного досвіду, із сумнівним бізнес-тлом та повадками жорсткого та непередбачуваного менеджера, стала до керма найбільшої у світі економіки та й взагалі – країни номер один у світі.

Що обіцяв Трамп?
Що обіцяв Трамп?

Обіцянка «зробити Америку великою знову» стала фундаментом успішної кампанії 45-го президента США. Але що обіцяв Трамп?

Вийти з усіх невигідних економічних угод США із будь-якими країнами та міжнародними організаціями, повернути виробництво безпосередньо в країну, чим зменшити безробіття, обмежити іміграцію без розбору, примусити економічних партнерів перепідписати угоди на вигідних США умовах, побудувати стіну на кордоні із Мексикою, домовитися з «насправді хорошим» Путіним, перемогти Асада та ІДІЛ одночасно, розслідувати обставини вбивств на Майдані в Києві (так-так, і це обіцяв Трамп!), і багато чого іншого… Згадайте лексику Трампа при роздаванні обіцянок: це все було переповнене словами на кшталт – ми змусимо, ми наполяжемо, ми не дозволимо. Спочатку кандидат в президенти, а потім і глава держави постійно використовував у виступах звинувачення, як головний аргумент – нас вводять в оману, нас обдурюють, це все інтриги та фейк-ньюс і т. д., і т. ін.

Відтак, американське суспільство було нашпиговане підозрою, недовірою та відчуттям тотальної зради. Не факти та документи, а віра у всесвітній заколот та продажність ЗМІ стали головним прийомом, коли думка «з кухні» чи «з пікніка на ранчо» замінила звичну американську систему політичної аналітики, яка завжди була найбільш авторитетною в світі. Тобто: оцих всіх розумників із гарвардськими дипломами слухати не треба, коли є Трамп із своїм Твіттером – от де правда без усяких замовчувань чи обмежень.

А «хвіст» виявився таким самим, як «голова». Прибічники Трампа – це віддзеркалення уявлень самого президента про життя, політику та міжнародні відносини. Не дивина та доказ цього – той факт, що жоден інтелектуал-консерватор не затримався в адміністрації при Трампі – ані Стів Беннон, ані Джон Болтон, ані Марк Макмастер, ані Джеймс Меттіс, ані Рекс Тіллерсон. Чи згадайте вираз обличчя віце-президента Майка Пенса протягом усіх цих чотирьох років, коли йому доводилося мінімізувати наслідки, залагоджувати проблеми на рівному місці після того, як там «відмітився» Трамп. Це вираз постійної муки та тривоги. Здається, хто йде нині з влади з полегшенням та потребує реабілітації, це саме пан Пенс.

Прибічники Трампа – це віддзеркалення уявлень самого президента про життя та політику
Прибічники Трампа – це віддзеркалення уявлень самого президента

Чому Трамп настільки зухвало та свідомо руйнував традиційний образ американської влади? Навіщо?

А тому, що він про цю владу має думку саме таку як її мають не самі освічені верстви населення. Згадаємо хоча б відомий факт, що до освіти Трамп по життю ставився, скажемо так, прохолодно. Отримана ним в молодості військова освіта нічого в професійному сенсі йому не дала, офіцером він не став. Освіта економічна на рівні бакалавра – здається, була формальністю. Тобто – він реально багато чого НЕ ЗНАВ І НЕ ЗНАЄ про цей світ. А якщо якась інформація, з якою він погодився, – з інтернету, від друзів, родини (до речі, хто з родичів Трампа може похвалитися ґрунтовною освітою?) – виявлялася неправдивою чи помилковою – визнати це Трампу було більш ніж складно. Адже психологічно він належить до категорії людей, що не звикли міняти власну думку та ще й змінювати ставлення до оточення, якому він довіряє. А це далеко не завжди чесні та компетентні люди, але вони говорять те, що подобається Трампу. Все, коло замкнулося…

Тоді що це, як не просто обивательська самодурство та впертість.

Коли дурість переважує успіх

Неправдою буде сказати, що Трамп нічого доброго для США не зробив. Вигідна бізнесу податкова реформа, реальний контроль незаконної міграції, реальне повернення виробництва та реально найменше безробіття в країні аж до початку пандемії. Отут важливо зафіксувати принципову річ – у справах особисто собі близьких та зрозумілих – бізнесі, грошах – Трамп майже не зробив помилок та не наламав дров. Він фактично повторив давнє гасло консерваторів-ізоляціоністів: «Справа Америки – бізнес». І суто за економічними показниками на весну 2020 року Трамп був для США «всередині» цілком успішним президентом. Закиди демократів, які так само переживають кризу нового лідерства, виглядали невпевнено та кволо, шанси ж переобиратися у Трампа були дуже непогані, незважаючи на ненависть до нього тих, хто апріорі не міг бути його прихильником.

Але… Він все зруйнував сам, полізши у питання, про які або мав хибне уявлення, або – не розумівся на них взагалі. Судить самі: хто маніакально змушував Китай поступитися в економічному протистоянні, змусити піти на поступки? Що у підсумку? – Зона вільної торгівлі в усій Південно-Східній Азії на чолі із Китаєм, Японією, Південною Кореєю та Австралією. І без США. Хто кого переграв?

Далі: початок пандемії – хто гучніше усіх умовляв не вірити в коронавірус та нічого не боятися? Не носити маски, не дотримуватися дистанції… Хто ще у світі настільки відверто брав на себе таку відповідальність? А перші місяці пандемії, коли влада на чолі із президентом робила вигляд, що все добре та ще й боролася із тими губернаторами, хто бив на сполох, знаючи реальну ситуацію. Про попередні наслідки пандемії для США говорити зайве – це просто жах по всім параметрам.

Союзники США теж зітхнули з полегшенням
Союзники США теж зітхнули з полегшенням

А згадаємо тон, який дозволяв собі президент США при спілкуванні з лідерами ЄС та НАТО? По суті – це було приниження союзників, намагання виставити їх нахлібниками на шиї простого американського трударя – виборця Трампа. Результат: не тільки в Парижі, Берліні чи Брюсселі, а й в Анкарі, наприклад, зітхнули із полегшенням, побачивши результати виборів у США.

Прикладів такої от природньої некомпетентності Трампа – уже оприлюднено чимало в мемуарах Беннона чи Болтона та інших колишніх співробітників адміністрації. Але можете не сумніватися – їх ще буде й буде…

Повторимося: Трамп робив це не від того, що в нього була якась альтернативна політична програма, як колись у Рональда Рейгана, чи він реально хотів «перезапуску» усього світопорядку як Барак Обама, він робив це в рамках розуміння світу банально погано освіченою людиною. Це й називається – невігластво та дурість.

Тому ідея не визнавати очевидний програш, зневажати суди та відповідальних осіб, що руками, тричі перераховували голоси в Пенсильванії та Джорджії, знову й знову теревенити про заколот та «вкрадені вибори» – це теж прояв абсолютного невігластва як побутового явища. Що, влада не може заявляти, що проти неї сфальсифікували вибори – бо це смішно, як це? А от я не визнаю! Тут від заклику піти кудись та щось захопити – один крок. І він – став не просто черговим проявом пихи та нестриманості, а вдарив одразу по усьому – по авторитету Конгресу, по політичній традиції, по Республіканській партії та й взагалі – по основам усієї американської державності. Але Трампу чхати на це – він ніколи не жив в таких поняттях, вони для нього не варті нічого, це ж не бізнес та гроші…

Ну, що ж іноді в паралелях залишається тільки підставити прізвище.

Янукович як діагноз

Усе це в нас уже було: нещодавно, але здається, вже давно. Україна свого Трампа пережила, але ж якою ціною…

Згадайте: «Покращення життя вже сьогодні», «Почую кожного», «Україна для людей» (от тут російські гумористи виявилися як ніколи дотепними – а як же тварини?). Все це вилилося на вуха та голови українців від Віктора Януковича та його піарника Пола Манафорта. (Останній, як відомо, взагалі очолював кампанію Трампа – у співпадіння, відтак, можна одразу не вірити). І Януковичу вдалося стати переможцем на виборах-2010, що увійшли в історію тодішньої України чи не як зразкові. До речі, прихід до влади Трампа в 2016-му теж не зустрів сумнівів у такому от несподіваному їх результаті.

І що Україна побачила? Так, на відміну від Трампа у Януковича був державний досвід та багато посад за спиною. Його й абсолютним невдахою не назвеш: за роки прем’єрства Януковича, наприклад, досить швидко зростав ВВП. Не визнавати це – було б неправильно.

Але… Ніхто не забув навіть не про дві судимості, а про відсутність тієї самої системної освіти, що постійно вилазила з нього у вигляді обмовок чи то й відвертої маячні у промовах. Але головне – Янукович залишався у лещатах обмеженої регіональної ментальності і вважав, що її можна екстраполювати на усю Україну. І саме ця ментальність в особі Януковича з усіма особливостями його біографії була жорсткою та негнучкою, не здатною до компромісів. І от це породило ключовий дисонанс правління Януковича – він не міг збагнути чому його та його політику не сприймає половина, а потім – і більшість країни? Що не так вам? – якщо говорити простіше.

А сутність – у поверховому відношенні до України, нерозумінні її сутності, складностей та проблем. Самостійно осягнути їх Янукович не міг, його оточення – здебільшого думало так само, як він. Якщо говорити просто – для Януковича Україна – так й залишилася територією, а змінюватися, переламувати себе (як, скажімо, це було з Кучмою), опановувати нові для себе знання про неї Янукович не хотів, бо не знав, навіщо це потрібно.

Ну і зрозуміло – пріоритети. Мета побудувати шляхом рейдерства бізнес-імперію з сином-стоматологом на чолі – ну, чи це не доказ саме обмеженості? Чим це не той же Трамп, але в наших умовах і з нашими обставинами? Не подобається? – Та пішли ви!

Янукович - останній день в Україні
Янукович - останній день в Україні

Нездатність зрозуміти, що є інша Україна привела Януковича до жахливого вибору – він пішов шляхом насильства та державної зради. Зламана на прес-конференції у Ростові ручка – це доказ, що він нічого так і не зрозумів. Схоже, Трамп «на пенсії» буде такий самий.

Звісно, США – куди сильніша країна, аніж поки що Україна. Америка Трампа вже пережила. Але щеплення від такої політичної хвороби як агресивна дурість, невміння зупинитися та визнати власну помилку – необхідне, це факт. Доведений і в США, і в Україні.

Віктор Чопа, Київ

Перше фото: Getty Images

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-