Як Стус і після смерті повстав проти цензури

Як Стус і після смерті повстав проти цензури

Аналітика
Укрінформ
Заборонена судом книжка про суд над Василем Стусом ще раз довела: цензура і українці – явища несумісні, якщо хто не знав

Міністерство культури рекомендувало прочитати книгу “”Справа Василя Стуса” про поета дисидента Василя Стуса, доки з неї не видалили уривки про голову політради партії "ОПЗЖ" Віктора Медведчука – книгу навіть закуплять до національних бібліотек. Про це на своїй Facebook-сторінці повідомив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко. “Творець "темників" вирішив знову виступити у звичній для себе ролі цензору та на допомогу йому прийшов український суд… Коротше, МКІП рекомендує книгу до читання. І поки справа буде в апеляції – особисто закуплю частину накладу для національних бібліотек", – зазначив міністр. За словами Ткаченка, хоч би якими емоційними були вислови автора, тепер про роль кума Путіна Медведчука у справі про засудження українського письменника знатимуть в рази більше людей. І це правда. Бо свідомі українці, всупереч заброні суду, протягом кількох годин після вироку викупили весь надрукований тираж і чекають на додрук.

Справа Василя Стуса, сорок років потому

У серпні 2019 року Віктор Медведчук подав позов із вимогою заборонити розповсюдження книги "Справа Василя Стуса" авторства історика і журналіста Вахтанга Кіпіані.

«Справа Василя Стуса» розповідає про українського поета-дисидента, якого було засуджено на 10 років та ще на 5 років заслання за статтею «Антирадянська агітація і пропаганда» у 1980 році. Віктор Медведчук з 24 вересня 1980 року виступав захисником у процесі над Василем Стусом, хоча сам поет від нього відмовився. За бездіяльності адвоката (а швидше, за його «сприяння») уже 2 жовтня того ж року Стусу зачитали вирок за "антирадянську діяльність і пропаганду", не давши виступити з останнім словом.

Сучасний вигляд бараку, де провів останні роки життя Василь Стус. Перше вікно зліва - карцер. Фото Василя Овсієнка
Сучасний вигляд бараку, де провів останні роки життя Василь Стус. Перше вікно зліва - карцер. Фото Василя Овсієнка

У листопаді 1980 року Стус потрапив у табір особливого режиму в Пермській області в Росії, де помер 4 вересня 1985 року. За офіційною версією – від зупинки серця. Однак свідки заявляли, що всі ці роки над поетом знущалися, били, тримали у холодному карцері, через що Стус напередодні смерті оголосив про голодування. Є припущення, що його просто вбили наглядачі.

І от через 40 років 19 жовтня 2020 року Дарницький райсуд Києва зобов’язав автора книги "Справа Василя Стуса" журналіста та публіциста Вахтанга Кіпіані та видавництво "Vivat" видалити з твору інформацію про Віктора Медведчука та заборонити розповсюдження накладу до усунення прав голови партії ОПЗЖ, який був адвокатом Стуса за часів СРСР.

За даними Української правди, суддя Марина Заставенко присудила: "Цивільну справу за позовом Медведчука до Кіпіані та ТОВ "Віват" задовольнити частково.

Суд визнав недостовірними та такими, що порушують особисті немайнові права Медведчука, кілька фраз з книги:

  • на сторінці 661 – "є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук",
  • на сторінці 664 – "Медведчук на суді визнав, що всі "злочини", нібито вчинені його підзахисним, "заслуговують на покарання",
  • на сторінці 664 – "він фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?",
  • на сторінці 7 – "розпинав поета призначений державою адвокат Медведчук",
  • на сторінці 663 – "шістка комуністичної системи адвокат Медведчук",
  • на сторінці 664 – "злочин перед поетом юрист Медведчук здійснив ще і тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи".

Суд також заборонив поширювати інформацію, яка міститься у конкретних розділах книги та дозволяє ідентифікувати Віктора Медведчука як персонажа твору, у ЗМІ, на радіо, телебаченні та в інтернеті.

Протягом 30 днів ухвалу можна оскаржити в апеляційному суді. У видавництві одразу "Vivat" вирішили одразу приступити до апеляції.

"Ефект Медведчука": чим більше забороняють – тим більше купують

А тим часом, довкола книги, яку заборонив продавати суд, вчинився справжній бум – до того часу, поки відбуватиметься оскарження в апеляції, книга може спокійно продаватися. І зараз бажаючих купити її настільки багато, що у крамницях лишилася невелика кількість примірників і часто тільки під замовлення. Наприклад, на платформі OLX один з перекупників повідомляє, що готовий продати екземпляр за 1 500 гривен. Хоча ще у вересні там можна було знайти примірник всього за 100 грн.

В інтернет-магазинах ще можна знайти за ринковою ціною. Наприклад, Rozetka продає книгу за 286 гривень. Хоч примірник там буде майже у 5 разів дешевшим, ніж «з рук», але в онлайн-магазині повідомляють, що всі видання – під замовлення, і будуть доставлені покупцеві тільки через два тижні.

"Якщо книга буде надрукована - я знайду спосіб доставити нашим покупцям. Принаймні, до рішення апеляційної інстанції", - зазначив в одному з коментарів власник Розетки Владислав Чечоткін.

Львівська областна рада збирається також закупити книги “Справа Василя Стуса” для кожної бібліотеки області. Про це Львівському порталу повідомила прес-служба Львівської ОДА.

Навіть митрополит Епіфаній прокоментував резонансне рішення суду заборонити книгу «Справа Василя Стуса на своїй сторінці у Фейсбуці. Він нагадав слова самого Стуса: «Усі, хто проти диктатури, – встаньте!».

«Український народ продовжує виборювати право знати свою історію – справжню, а не системно фальсифіковану державою-агресором з усіма її міфами та втаємниченням правди. На жаль, справедливість цього твердження ще раз доводить резонансне рішення суду щодо заборони книги «Справа Василя Стуса». Відтак суспільство змушене протистояти посяганню на свободу слова, як на основоположне право людини, без якого неможлива правова країна, у якій ми всі прагнемо жити», – написав предстоятель ПЦУ.

Висновок: завдяки вироку суду популярність книжки неймовірно зросла. В українському сегменті Фейсбук взагалі піднявся флешмоб #МедведчукМиНеЗабули, де його учасники публічно демонстрували куплену книгу.

Медведчук як ‘”станок” для тренування суспільної свідомості

Жити «відредагованим» минулим пропонує вже не перше рішення суду, ухвалене на користь позовних вимог Віктора Медведчука, зазначає видання DW. Судові рішення змушували видання "CN – Столичные новости" і "Український тиждень" вибачатися за означення політика як ідеолога темників, хоча є достатньо свідчень того, що "темники" для ЗМІ надходили з Адміністрації президента, яку він очолював у 2002-2005 роках. Медведчук позивався до Оксани Забужко, щоб суд визнав неправдивим твердження письменниці щодо причетності політика до провокацій проти Євромайдану 30 листопада та 1 грудня 2013 року, хоча його тодішня партія "Український вибір" весь час проводила акції з провокативними проросійськими гаслами.

“Можна сумніватися, дискутувати, не погоджуватися і заперечувати події, але навіть коли є сумнів щодо причетності до подій певної людини, чи привід це забороняти писати про те, що відбувалося? У людей є різний больовий поріг, як і різний поріг вразливості. Власне, оскаржувати в суді можна і варто неправдиві твердження, але чи можна за допомогою рішень судів коригувати минуле?”, – коментує виданню Лариса Денисенко, українська журналістка і правозахисниця.

За її словами, суд першої інстанції не поставив крапку в процесі над книжкою. “Буде апеляція, можливо, касація, цілком можливо, що справа дійде до ЄСПЛ, адже аргументацію щодо наступу на свободу слова (стаття 10 Європейської конвенції з прав людини) можна відобразити у ґрунтовній правовій позиції. Виходячи із практики ЄСПЛ, в тому числі й стосовно України, буде надзвичайно важко, якщо узагалі можливо, обґрунтувати наявними висновками суду першої інстанції відсутність порушення Україною права на свободу вираження поглядів”, – зазначає правозахисниця.

Цей “виграш” у суді став медвежою послугою Медведчуку-політику
Цей “виграш” у суді став медвежою послугою Медведчуку-політику

І взагалі, цей “виграш” в суді напередодні місцевих виборів став медвежою послугою Медведчуку-політику. Такого потужного громадського спротиву цензурі, якою з допомогою судді Марини Заставенко заручився голова політради партії "ОПЗЖ, і такого нищівного удару його політичній репутації (не кажучи вже про особисту) годі було й шукати. Навіть в Офісі президента трохи остовпіли з приводу резонансного «літературного» рішення суду. Мовляв, “взяли до відома рішення Дарницького районного суду міста Києва щодо книги «Справа Василя Стуса». Також взяли до відома заяви автора книги Вахтанга Кіпіані та представників видавництва про намір подати апеляцію. Це щонайменше свідчення того, що суспільство готове відстоювати свої права”, – зазначили у Зеленського. Наголосивши при цьому, що цензура в Україні прямо та недвозначно заборонена Конституцією. У будь-яких проявах. І якщо Україна здолає сьогодні в собі таке явище як “медведчук” (в політиці, судовій практиці тощо) – то далі їй, здається, боятися нічого.

Марина Нечипоренко, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-