Навіщо Путін “послаблює антиукраїнські санкції”

Навіщо Путін “послаблює антиукраїнські санкції”

Аналітика
Укрінформ
Цілей у Кремля багато. Одна з них – позбавити Україну аргументів – як всередині країни, так і у світі. Нам в жодному разі не треба “вестися” на провокації

Владімір Путін підтримав скасування економічних санкцій проти трьох українських підприємств. За пропозицією російського прем'єра Міхаїла Мішустіна, доступ на ринок РФ отримає продукція групи компаній “Брацлав”, Барського машинобудівного заводу і Рубіжанського картонного комбінату. При цьому Москва розраховує, що українська сторона діятиме в такий же спосіб, послаблюючи санкції проти підприємств держави-агресора. Більше того, Путін заявив, що Росія готова “до відновлення повноформатної взаємодії з Україною з питань економічного співробітництва”...

Трохи раніше уряд РФ розширив перелік нафтопродуктів, дозволених до експорту в Україну. Послаблення стосуються мастил, нафтового бітуму, бітумних сумішей на основі природного асфальту або природного бітуму та інших залишків переробки нафти і нафтопродуктів, отриманих з бітумінозних порід. Раніше ці види нафтопродуктів належали до переліку товарів, вивезення яких дозволялося лише на підставі дозволів від російського Мінекономрозвитку. Який же насправді інтерес переслідує російське керівництво?

Кого “помилував” Путін

Група компаній “Брацлав” спеціалізується на виробництві і продажу устаткування для молочних та свиноферм, а також для садівництва, обладнання для консервної, хлібопекарської і кондитерської промисловості. Зареєстрована у селищі Брацлав Немирівського району Вінницької області. Об’єднує 16 підприємств, розташованих в Україні, Росії, Білорусі, Казахстані та Польщі.

На російському спеціалізованому сайті “АгроБаза” ВАТ “Брацлав” позиціонують як “єдине підприємство в Україні, що займається науковими дослідженнями, розробкою і конструюванням, випуском, монтажем і сервісним обслуговуванням обладнання для виробництва молока”. Також оприлюднено прайс (щоправда, станом на березень 2020 року) із цінами на брацлавську продукцію у рублях. Загалом 11 позицій. Найдешевша – установка для індивідуального доїння УІД-10 (66 тисяч рублів, або трохи більше 24 тисяч гривень), найдорожча – установка для доїння корів у молокопровід (майже 1,8 мільйона російських рублів, себто, близько 660 тисяч гривень). Контрольний пакет акцій компанії належить її засновникові Миколі Михайленку та його синові Петру.

Барський машинобудівний завод також працює на Вінниччині. Створений ще у 30-і роки минулого століття. За часів Незалежності підприємство освоїло виробництво твердопаливних, газових і електричних опалювальних котлів, промислових насосів. А ще виробляє обладнання для консервної промисловості, заводів дитячого харчування, для кондитерської промисловості, розливу вино-горілчаних виробів і харчових рідин, хлібопекарської діяльності. “Експорт становить 20-30% від загального обсягу реалізації. Завод має зарубіжних партнерів в країнах Балтії, Середньої Азії, в Росії, Молдові, Білорусі, США та інших країнах”, – зазначається на сайті підприємства. Голова правління – Ілля Лук, голова наглядової ради – Геннадій Лук. Вони ж – кінцеві бенефіціарні власники підприємства.

Рубіжанський картонно-паперовий комбінат (місто Рубіжне Луганської області) – підприємство доволі нове. Його ввели в експлуатацію у 1991-му. А вже за шість років внесли до переліку суб’єктів господарювання, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки країни. Виробляє багатошаровий гофрокартон, картонну упаковку з офсетним друком, мікрогофрокартон і кольорову гофротару із флексодруком. Акціонером і партнером Рубіжанського комбінату є британська компанія DS Smith Plc. За інформацією станом на кінець 2016 року, частина акцій належить кіпрській Кomelinco Trading Ltd.

Рішення Кремля: тактичний крок чи зміна стратегії?

Варто зазначити, що до цього Москва лише посилювала загальні й індивідуальні антиукраїнські санкції, роблячи виняток хіба для осіб, котрі довели свою лояльність до агресора. Скажімо, востаннє економічні санкції проти України РФ посилила у грудні минулого року. Їх затвердив ще попередній російський прем’єр із “ведмежим” прізвищем – Дмітрій Мєдвєдєв. До “чорного” списку внесли дев'ятьох осіб. Зате двох українців з переліку виключили. Кремлівську “індульгенцію” заслужили нардеп від ОПЗЖ Юлій Іоффе і гендиректор телеканалу “112 Україна” Єгор Бенкендорф. 

Крім того, російський кабмін розширив перелік товарів, ввезення яких з України до РФ заборонено. Табу стосувалося кукурудзяного крохмалю, глюкози і фруктози, медичних повітроводів і трубок, грілок, катетерів, кровоспинних джгутів та деяких інших виробів медпризначення. А також радіаторів і котлів центрального опалення, частини рідинних насосів. Водночас розширили перелік російської продукції, вивезення якої в Україну заборонено, доповнивши його регенерованими папером і картоном (макулатурою та відходами).  Експерти тоді підрахували, що через додаткові санкції Україна втратила 1,3% експорту до РФ. Це $31,2 мільйона. Найбільше втратили наші виробники промислових медичних товарів (виробів із пластмаси та гуми) – $16,1 мільйонів, та котлів для центрального опалення – $8,7 мільйона. А заборона експорту з РФ паперу й картону для утилізації – то лише 0,4% від імпорту всіх російських товарів в Україну. $21,4 мільйона в еквіваленті.

Нині ж на розгляді у Держдумі перебуває законопроєкт про запровадження проти України нових економічних обмежень. Зокрема, пропоновані зміни передбачають заборону на прийом платіжними агентами коштів і здійснення транскордонних платежів, якщо одержувача внесли до санкційного переліку.

А ось політичні санкції проти наших співвітчизників Путін вкотре посилив трохи більше місяця тому – на початку вересня. Тоді до “чорного” списку потрапили п’ятий Президент України Петро Порошенко, співак і ексдепутат Святослав Вакарчук, кілька депутатів від “Голосу”, “ЄС”, “Батьківщини” і позафракційних. Росія ввела санкції й проти колишнього першого віцепрем’єр-міністра, міністра економічного розвитку і торгівлі Степана Кубіва та представників Меджлісу кримськотатарського народу. Спеціальними економічними санкціями уряд РФ визначив блокування (заморожування) безготівкових коштів, бездокументарних цінних паперів і майна на території Росії й заборону на перерахування коштів (виведення капіталу) фігурантів за межі РФ.

Що Путін хоче за “послаблення”?

Яку ж мету переслідують у Кремлі, подарувавши кільком українським виробникам “шубу із путінських плечиків”? Як і всі свої кроки щодо сусідів, в Москві пояснюють це “жестом доброї волі” – мовляв, такі послаблення дозволять українцям додатково заробити і мають започаткувати взаємне скасування обмежень. В російському міністерстві промисловості запевняють: такою продукцією РФ повністю забезпечують власні виробники. Хоча й визнають: постачання із України опалювальних котлів має посилити конкуренцію на ринку і призвести до здешевлення відповідної продукції для росіян...

Олег Саакян
Олег Саакян

Хоча турбота про добробут та зменшення витрат своїх громадян, а тим паче – про економічну вигоду для українських виробників – це останнє, у чому можна запідозрити Путіна й Ко, – каже політолог Олег Саакян. За його словами, останні рішення Кремля можуть бути своєрідним “реверансом” на адресу як номінальних власників “помилуваних” підприємств, так і тих, хто за ними стоїть. “Виникає питання, яким чином РФ обирала підприємства для скасування санкцій? Що є певним приводом задуматися. По-друге, таким чином Москва демонструє – не стільки Україні, скільки західними партнерам, – що начебто готова іти на поступки в економічній частині. Тобто, поруч із войовничою риторикою, Путін нібито запрошує усі зацікавлені сторони до “конструктивної” розмови. По-третє, у таких діях РФ, певно, вбачає інструмент гри на внутрішньому електоральному полі в Україні, надсилаючи сигнал усім, з ким, ймовірно, ведуться переговори стосовно можливої підтримки російських політичних проєктів, опосередкованої російської діяльності на наших теренах. Натякаючи, що потенційні “кремлівські агенти” зможуть отримати певні економічні преференції. Передовсім, думаю, це сигнал для великого українського бізнесу, який наразі втратив російський ринок”, – наголошує Саакян у коментарі Укрінформу.

Ігор Рейтерович
Ігор Рейтерович

Елементом великої гри Кремля з підігруванням політичним силам в Україні, які виступають за відновлення економічної, політичної, гуманітарної та інших форм співпраці з РФ, називає нинішню ситуацію кандидат політичних наук Ігор Рейтерович. “Згадаймо, що тема скасування санкцій перед цим активно розкручувалася на “неукраїнських” українських телеканалах. Мовляв, тепер ці підприємства запрацюють на всі 100, у них з’являться ринки збуту, вони зможуть дати роботу й зарплату працівникам... Тим паче, що відбувається це незадовго до виборів. Тобто, йдеться про можливість вплинути на мобілізацію проросійського електорату”, – каже політолог. Більше того, він вважає подібні кроки РФ не лише новою спробою розхитати ситуацію в Україні із середини, а й ударом по нашій зовнішній політиці: “Мовляв, ви нічого не вирішуєте, ні на що не впливаєте, а ось ми маємо прямий вплив на процеси у вашій країні. Тож і надалі робитимемо все, що заманеться, й демонструватимемо окремим групам ваших громадян готовність помиритися і повернутися до “ефективної” співпраці, як було до цього”.

Володимир Фесенко
Володимир Фесенко

З такими оцінками погоджується й політолог Володимир Фесенко. Він прямо називає головного вигодоотримувача від останніх кремлівських рішень. “Це, безумовно, підігравання Вікторові Медведчуку та його партії. А, можливо, і більш масштабна гра. Адже свого часу під дію кремлівських санкцій потрапила й низка вітчизняних проросійських політичних діячів – зокрема, із Опоблоку.

Безперечно, це суто передвиборчі кроки, про які Медведчук публічно домовлявся з Путіним”, – робить висновок експерт.

А Ігор Рейтерович додає: “РФ та її симпатики в Україні поводяться досить впевнено, намагаючись приміряти на себе роль “миротворця”. І переводячи суспільну дискусію у нібито суто економічну площину. Та ж сама історія із бітумом. Це певний натяк: мовляв, ви говорите про війну з Росією, а торгівля ж між країнами не те що є, вона за останній рік активізувалася, обсяги її для “обопільного блага” зросли. Таким чином, ворог намагається послабити як аргументи патріотичних сил в Україні, що постійно нагадують про російську агресію, так і влади – на зовнішньополітичних майданчиках”.

Такі спроби, з дозованими послабленнями та “помилуваннями”, на думку усіх опитаних Укрінформом експертів, триватимуть і надалі. “Україні точно не треба піддаватися на подібні “благородні провокації” й послаблювати бодай мінімально економічні санкції проти РФ. Якщо ми реагуватимемо на кожен подібний крок Путіна і Медведчука, то мимохіть підіграватимемо їм. Навіть інформаційно”, – застерігає Володимир Фесенко.

А все – через відсутність реакції СБУ на візити окремих наших політиків до РФ. А також на заяви низки телеканалів із приводу “громадянської війни в Україні”, “відсутності будь-якої ролі РФ на Донбасі” та вже навіть, при анексії Криму, – вважає Ігор Рейтерович.

“Тож єдиною реакцією на виклики, пов’язані з російськими економічними послабленнями для українського бізнесу, має бути посилена увага профільних спецслужб та аналітичних центрів, що відповідають за вивчення і аналіз стратегії й тактики Кремля. Адже це точно не випадковий крок. Він є елементом масштабніших і небезпечніших для нас цілей, які ставить перед собою та своїми симпатиками в Україні російське політичне керівництво”, – підсумовує Олег Саакян. А Володимир Фесенко додає: “Українським спецслужбам варто ретельно перевірити усі підприємства, з яких зняли санкції, а також усі бізнеси, що можуть бути пов’язані з РФ. Зокрема, поміж тих, що освоюють наші гроші у рамках дорожнього будівництва”.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-