Зі своїм статутом в чужу реформу, або Чому Софія проти нашої децентралізації

Зі своїм статутом в чужу реформу, або Чому Софія проти нашої децентралізації

Аналітика
Укрінформ
Хто й навіщо намагається втягнути болгарську меншину у штучний і “не вартий виїденого яйця” конфлікт довкола української адмінтерреформи

Міністерство закордонних справ України висловило протест у зв'язку з ухваленням парламентом Болгарії декларації щодо адміністративно-територіальної реформи у нашій країні. У вітчизняному зовнішньополітичному відомстві нагадують, що згідно з усіма міжнародно-правовими нормами, питання адміністративного устрою належить до виключної компетенції органів державної влади, а спроби втручання іноземної країни у внутрішні справи іншої абсолютно неприйнятні.

Чим українські ОТГ налякали болгарських депутатів

Напередодні Народні збори Республіки Болгарія затвердили декларацію “Про адміністративно-територіальну реформу в Україні та захист прав і цілісності болгарської громади”. Болгарські депутати вважають що поділ Болградського району Одеської області на п’ять об’єднаних територіальних громад – у рамках затвердженої в Україні адміністративно-територіальної реформи – нібито чимось загрожує етнічним болгарам, найбільшій в районі національній громаді.

При цьому обговорення проєкту декларації було явно маніпулятивним, що могло ввести в оману частину необізнаних із реальним станом справ болгарських парламентаріїв. Зокрема, автори проєкту стверджували, що проведення адміністративної реформи буцімто передбачене тільки в Болградському районі. Начебто в рамках реформування в Україні не було створено більше тисячі ОТГ. Причому, на всіх попередніх етапах реформи об’єднання відбувалося виключно на добровільних засадах: громади окремих населених пунктів самі визначалися, до якого “центру” їм приєднатися. І лише на завершальній стадії реформування тих, хто не скористається правом ініціативи, почали об’єднувати “адміністративними методами”, “добровільно-примусово”.

Звісно ж, ніхто про це болгарським депутатам не розповів. А зазирнути в Інтернет вони, схоже, полінувалися. Звідси, вочевидь, і така одностайність (жоден із учасників засідання Народних зборів не проголосував проти явно упередженої відозви, лише 19 утрималися від голосування, решта – 109 – сказали “так”). І звідси повне нерозуміння, що, втручаючись у внутрішні справи суверенної держави, вони роблять етнічним болгарам, котрі мешкають в Україні, “ведмежу послугу”.

Тим паче, що у випадку із Болградським районом – для того, щоб сформувати ОТГ так, аби більшість у них не складали болгари, треба неабияк мізки поламати і мапу перекроїти. Адже населення району на понад 60% складається саме з болгар. Болгарська община також становить майже по 40% чисельності населення сусідніх Тарутинського і Арцизького районів Одеської області. Чимало болгарського населення і в інших районах Буджаку (історичної області на півдні України між гирлами Дунаю, Дністра та Чорним морем), де наприкінці XVIII і на початку XIX століть почали масово селитися болгари-утікачі з Османської імперії. Яку ж то реформу треба провести, щоб “розбавити” тамтешнє болгарське населення ще кимось? Масово завозити етнічних українців зі Львівщини, Тернопільщини або Черкащини? Звісно ж, для “періоду розквіту” СРСР подібні проєкти були характерні. Але не для сучасного світу і не для сучасної України...

Меморіал болгарським ополченцям - учасникам російсько-турецької війни 1877-1878 років
Меморіал болгарським ополченцям - учасникам російсько-турецької війни 1877-1878 років

“Цілком очевидно, що таке трактування болгарськими депутатами української реформи викликане значними інформаційними перекосами, – наголошує в коментарі Укрінформу заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко. – У заяві болгарського парламенту – відверте нерозуміння ситуації в Україні. Зокрема, коли йдеться про те, що начебто територіальна реформа у нашій країні стосується виключно району компактного проживання болгар – Болградського. Хоча той, хто живе в українському інформаційному просторі, розуміє: реформа триває по всій території країни. А її неприйняття частиною громадян – у тому, що скорочується соціальна інфраструктура, а не в тому, що нібито обмежуються чиїсь національні права. Тому саме в цьому – в інформаційному маніпулюванні – можна шукати підступи ворогів”, – пояснює експерт.

Маніпулятивними, певно, є і “неофіційні дані”, які наводили під час представлення проєкту декларації у Національних зборах – мовляв, в Україні мешкають від 250 до 300 тисяч етнічних болгар. Тоді як за офіційними даними останнього перепису (2001 рік) їх було менше 205 тисяч. Понад 150 тисяч представників цієї національності живуть на Одещині. Приблизно 30 тисяч – на Запоріжжі. Решта “розкидані” по всій країні. Причому, більше двох тисяч болгар – жителі анексованого Росією Криму. Ще 2-3 тисячі мешкають у тимчасово окупованих районах Донбасу. Навіщо в Софії завищують кількість етнічних болгар, які живуть в Україні, наразі сказати важко.

Реакція Києва на “болгарський статут”

В українському МЗС нагадують, що захист прав і свобод представників усіх національних меншин нашої держави, у тім числі й болгарської, здійснюється у чіткій відповідності до Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин (1995 рік). Права нацменшин також закріплені в національному законодавстві і неухильно захищаються державою відповідно до найсучасніших європейських практик.

У цьому зв’язку варто нагадати, що етнічні болгари на півдні Одещини мають можливість навчати своїх дітей рідною мовою у початковій і середній школі. Учителів болгарської готують не тільки в Одесі та Ізмаїлі, а й у Києві, Бердянську і Львові. У місцях компактного проживання налагоджено теле- і радіомовлення болгарською. Працюють Центри і Товариства болгарської культури.

Й заплановані в рамках загальнодержавної адміністративно-територіальної реформи зміни до жодного звуження прав і свобод українських громадян болгарського походження не призведуть. Процес децентралізації у місцях їхнього компактного проживання відбуватиметься на загальних засадах. Як немає в країні і жодних преференцій для територіальних громад, переважну більшість в яких складають етнічні українці.

“Питання щодо Болградського району буде вирішене відповідно до українського законодавства з урахуванням позиції місцевих жителів, у тому числі, чисельної болгарської громади. Вважаємо, що будь-які питання можна вирішити шляхом конструктивного діалогу, що і відбувається на рівні глав МЗС двох країн”, – зазначається в заяві українського зовнішньополітичного відомства. І несподіване рішення болгарських парламентаріїв точно не сприяє цьому конструктивному діалогу. Адже “маніпулятивні недостовірні твердження щодо впливу реформи на національну самобутність етнічних болгар України викликають подив і непорозуміння”, – наголошують в МЗС.

“Зрозуміти і роз’яснити”? Як далі реагувати на декларацію із Софії

Богдан Петренко / Фото: Апостроф
Богдан Петренко / Фото: Апостроф

“Як і будь-яка нормальна країна, Болгарія турбується про болгар, які живуть на території інших держав. Тому дивного в самому факті опікування своєю етнічною групою немає нічого, – коментує політичний експерт Богдан Петренко. – І поки що у відносинах із болгарами особливих проблем також немає. Як, наприклад, з Угорщиною, яка, нібито захищаючи угорців, ставить палиці у колеса всім євроатлантичним ініціативам України”. Подібних підступів від Софії, на думку експерта, найближчим часом чекати не варто. Адже проросійські настрої і позиції у причорноморській країні останнім часом суттєво ослабли. Тому позиція Болгарії – це, радше вплив загальних тенденцій – сформованої нової “традиції” тиску на Україну, яка викликана нашою залежністю від зовнішньої підтримки. “В той же час, нездатність України ефективно захищати та “продавлювати” державі інтереси щодо етнічних меншин на своїй території, створює ефект “доміно”. Тобто, вже будь-яка країна вважає за потрібне і за “нормальне” втрутитися у наші справи і тиснути на Україну щодо її внутрішніх питань. Зазначу, що такого запалу натомість не спостерігається щодо Росії, де з кожним роком носіїв фінно-угорської та болгарської мов стає менше”, – констатує Богдан Петренко.

Приблизно так оцінюють ситуацію і більшість користувачів соцмереж – професійних політичних та міжнародних експертів і “любителів”, – які коментують неприємну для України новину про “деклараційний демарш” Софії. Йдеться про одну із, на жаль, численних спроб наших сусідів і “сусідів наших сусідів” скористатися моментом слабкості України, яка віддає всі сили боротьбі з потужним зовнішнім агресором.

Найяскравіший приклад цього – низка недружніх заяв і дій щодо України з боку згаданої вже Угорщини. Такі кроки, з-поміж іншого, стають можливими завдяки збігу інтересів націоналістичних і праворадикальних рухів та сил, що набирають популярності у багатьох європейських державах, та кремлівської пропагандистської машини. Мета останньої – звести нанівець міжнародну підтримку України в її протистоянні зовнішній агресії та в оцінках дій держави-агресора. Для цього Москва невтомно шукає в Європі – передовсім, поблизу українських кордонів – нові і нові “плацдарми” для руйнування європейської єдності й дестабілізації ситуації у нашій країні. Зараз для РФ та її спецслужб – час нових активностей. Головний удар спрямований на скасування впроваджених проти Кремля міжнародних санкцій під соусом світового “карантинного єднання”. “Побічні” – як і раніше, покликані “кусати”, а по-можливості – “шматувати” Україну. Судіть самі: непорозуміння між Києвом та Будапештом перейшли із публічної пропагандистської площини у більш-менш конструктивне переговорне русло (президент Володимир Зеленський розповів про підготовку меморандуму з угорським прем’єром Віктором Орбаном для подолання непорозумінь довкола закону про освіту). Схоже, пом’якшується риторика навколо історичного дискурсу у непростих відносинах між українцями та поляками у період Другої світової. Налагодився україно-румунський діалог. Не кажучи вже про повний провал головного путінського проєкту з руйнації нашої країни – так званої “Новороссії”. Отже, потрібно шукати щось нове? Звідси – й каталізація розмов про грецьке коріння Маріуполя, постійне “приплітання” до дискусій на будь-яку тематику на медведчуківських, фірташівських та інших неукраїнських телеканалах “мовного” і “квотного” питання. І ось тепер – нові заяви із Софії. Адже значення радянських, а згодом російських спецслужб і агентів впливу у Болгарії завжди було неабияким. Навіть, попри те, що болгари самі вважають себе жертвами розв’язаної Кремлем гібридної війни...

“І в подальшому варто чекати посилення подібних атак. Це пов’язано з тим, що під час коронавірусного карантину посилюються цінності націоналізму та відбувається пошук віртуальних зовнішніх ворогів. Тому, якщо Україна виявить слабку позицію на міжнародній арені, “снігова грудка” звинувачень лише наростатиме”, – прогнозує Богдан Петренко. Причому, Київ, за його словами, повинен не лише рішуче реагувати на подібні недружні заяви та кроки наших сусідів і партнерів, а й діяти проактивно. Зокрема, використовуючи в інформаційному полі проблеми, які б ще більшою мірою зацікавили громадську думку у цих країнах. “Наприклад, розповідаючи правду про те, як обмежують права болгар чи угорців на їхній протоісторичній батьківщині – на території Російської Федерації”, – радить експерт.

Владислав Обух, Київ

Фото: Думська

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-