Ілюзія під назвою “з чистого листа”, або Чому “зміна” Суркова - не про зміну курсу РФ

Ілюзія під назвою “з чистого листа”, або Чому “зміна” Суркова - не про зміну курсу РФ

Аналітика
Укрінформ
Експерти наголошують: насправді, ще велике питання, хто для України небезпечніший — “демонізований” Сурков чи його “добрий” наступник Козак?

Помічник президента Росії, куратор “Л/ДНР” Владислав Сурков, який очолював український напрямок у російській зовнішній політиці з 2013 року, нібито йде у відставку. Відповідну інформацію оприлюднив 25 січня Олексій Чеснаков — політолог з найближчого оточення Суркова. За його словами, Сурков йде з держслужби “в зв'язку зі зміною курсу на українському напрямі”. Імовірно новим куратором “українського напрямку” стане Дмитро Козак, також відомий як куратор від Кремля в окупованому Криму, а ще – на Північному Кавказі та в Молдові.

Чи вплинуть подібні кадрові рішення Москви на ситуацію в так званих “республіках”, а також на війну, що продовжується на Донбасі? Ну, в це мало хто вірить, адже від зміни місць доданків сума не змінюється. А сума, в даному разі, це тоталітарна РФ на чолі з одноосібним приймачем всіх рішень — Путіним, ціль якого незмінна — знищити незалежну Україну. Однак на сьогодні нам вперто намагаються «впарити» тезу, мовляв, відхід Суркова нібито означає зміну курсу Кремля по українському питанню, що Путін готовий до компромісів. Тож питання: навіщо робляться подібні вкиди та, власне, що насправді стоїть за розмовами про нібито "відхід" так званого російського куратора по ОРДЛО Суркова?

Олег Саакян
Олег Саакян

Політолог Олег Саакян наголошує, що цілі Путіна не змінюються, власне, про це говорять і його останні дії — конституційні правки, заяви щодо українського Причорномор’я і так далі. Натомість, змінюється тільки одне — інструмент реалізації цих цілей. “Чому в Україні це сприймають, що, мовляв, прихід Козака дасть якийсь позитивний поштовх у російсько-українських відносинах? Тому що в нас триває війна. А відтак питання, які стосуються внутрішніх перестановок у Кремлі є самі по собі вибуховими для українського інформпростору. Себто кожен експерт хоче показати власну обізнаність, спрогнозувати якийсь подальший розвиток подій тощо. А там — в РФ — цю тезу намагаються піднести, що Кремль нібито відійшов від жорсткого сценарію, який пов’язують із Сурковим. Це класична історія про “винні знайдені — винних покарано”. Мовляв, Сурков був таким собі злим генієм, який на свій власний розсуд вибудовував вертикалі управління в окупованих територіях, просував сценарій по розхитуванню України зсередини тощо. А от тепер з’явиться добрий поліцейський — Козак, який, звісно, й надалі гнутиме ту ж саму лінію, але, тим не менш, все це подається під соусом “Росія змінює курс по українському питанні”. Направду ж, це ніщо інше, аніж звичайнісінька зміна підходів, а курс, цілі — залишаються незмінними”, - стверджує Саакян.

На думку військового експерта, історика Дмитра Снєгірьова, весь цей потік інформації з нібито відставкою Суркова — це елемент емоційно-психологічної операції російських спецслужб з метою дезорганізації ситуації всередині України. Тобто нам, українцям, намагаються нав’язати думку, що ми можемо пристати на більш лояльний для себе сценарій розвитку ситуації на Донбасі.

Дмитро Снєгірьов
Дмитро Снєгірьов

“Інформація про відставку Суркова тиражуються в українських ЗМІ із завидною періодичністю. Однак без пояснення процесів, які проходять в Кремлі. Насправді, в РФ немає конфліктів так званих “веж Кремля”, цю думку нам намагаються нав'язати. І коли ми її тиражуємо, то це свідчать про нерозуміння взаємодії силових структур країни-окупанта.

Росія — це тоталітарна держава, з жорсткою вертикаллю підпорядкування. Всі рішення там приймає одна людина — Путін. Саме ним Сурков був поставлений на створення конфліктів на пострадянському просторі. У тому числі — процесів, що відбулися на території Грузії (Абхазія та Південна Осетія). І донбаський сценарій — це лише калька тих подій, списана один-в-один”, - каже експерт. І додає: “Сурков відповідає за подібні процеси на всьому пострадянському просторі. Він і сам був генератором відповідних ідей, володів певними повноваженнями для контролю за їх реалізацією. У тому числі — мав важелі в силових структурах РФ, задіяних в процес дестабілізації ситуації в країнах на пострадянському просторі. Тож навіть можлива відставка Суркова не вплине на запущені Росією процеси, в тому числі в Україні. Це, скоріше, зміна антуражу. Адже що Сурков, що Козак... Обидва є лише реалізаторами вказівок Путіна. Хотів би звернути увагу, що інформація про відставку Суркова подається паралельно з можливістю зрушень по “українському питанні”. Нібито з'явилася можливість домовленості з Кремлем”.

Однак, наголошує пан Снєгірьов, це далеко не так. “Вибачте, але корисні ідіоти з числа окремих експертів взялися малювати з ймовірного наступника Суркова ліберала, нібито готового до якихось компромісів. Але цього не буде. Ба більше, насправді під великим питанням, хто із них небезпечніший — демонізований Сурков чи його “добрий” наступник Козак? Варто б нагадати, що Козак свого часу був задіяний в Придністровському конфлікті. Там було запропоновано так звану “формулу Козака”, яка полягала в тому, що Молдова має погодитися на федеративний устрій країни. У 2003 році тодішній президент Молдови Воронін спершу пристав на таку пропозицію. Але вже згодом, під тиском американських дипломатів, знайшов розум, аби відмовитися, - згадує військовий експерт. - Тож якщо Суркова справді поміняють на Козака, то, вочевидь, нам пропонуватимуть модель федералізації України. Себто той самий Придністровський варіант — “формула Козака”, яку нині ми іменуємо “формулою Штайнмаєра”, і яку РФ постійно трактує по-своєму. Тобто Кремль намагатиметься спочатку втюхати в тіло України квазіреспубліки “Л/ДНР” на умовах конфедерації, а далі — блокувати будь-які ініціативи, зокрема, Північноатлантичний курс та інтеграцію в Європу. Гадаю, нині ми є свідками чергової інформаційної операції Росії. Мета — показати можливість, готовність домовлятися з “українського питання”. А між тим, на зміну одному пішаку просто приходить інший, однак, не призводячи до зміни розкладу на геополітичний шахівниці”.

Подібні міркування висловив політолог-міжнародник Ігар Тишкевич. Те, що частина вітчизняних ЗМІ встигли назвати цю подію або “перемогою України”, або “подарунком до дня народження Зеленського”... - більш дурної оцінки, зізнається експерт, не чув уже давно.

Ігар Тишкевич
Ігар Тишкевич

“Те, що нині відбувається не можна розглядати у відриві від реформи системи влади в Росії зі створенням Держради «під Путіна» та планам щодо виходу на нову глобальну угоду з США, Китаєм і ЄС. Козак — далеко не миротворець, він жорсткий політик. Сурков, далеко не "яструб війни" - він любитель створювати складні ідеологічні конструкції, які можуть спрацювати не одразу. Тому зміни осіб ще не означають нової політики щодо України чи Білорусі. Це частина системи заходів по збереженню (зміцненню) російського впливу на пострадянському просторі. Відбудеться лише “ревізія” існуючих механізмів та визначення пріоритетів на найближчі роки, - наголошує Тишкевич. - При цьому ключові елементи системи Суркова, які, на відміну від "Новоросії", спрацювали, залишаться. Це Медведчук, який суттєво посилився за президентства Порошенка, це план повернення Донбасу в потрібний момент, щоб даний процес закрутив новий виток політичної кризи в Україні, послабивши українські державні інститути. Тому, на жаль, радіти не варто”.

На думку політолога Володимира Фесенка, Сурков — майстер інтриги, а отже — рекомендовано разом зі словами “відставка Суркова” вживати слово “нібито”.

Володимир Фесенко
Володимир Фесенко

“Нагадаю, що це вже далеко не вперше, коли або з’являються чутки про відставку Суркова, або його соратника Чеснакова. Подібне тиражується свідомо. Власне, що стосується заяв останнього про нібито “зміну курсу по українському питанні”, то, гадаю, нічого такого й близько не станеться. Звісно, наразі є активізація переговорного процесу, є прямі контакти між Путіним і Зеленським, чого не було між Путіним та Порошенком або було в обмежених масштабах (раніше переважно Медведчук працював як посередник). Але щодо ставлення Росії до України — по Донбасу, по мінських угодах — жодних змін не відбудеться. Принаймні, в сторону покращення. Зараз іде боротьба двох тактичних ліній — Суркова і Козака. Ці лінії працюють одночасно. Путін лиш застосовує час від часу, то одну, то іншу — в залежності від тактичних інтересів. Лінія Суркова — це залишити все без змін. Сурков противник будь-яких компромісів. Щодо лінії Козака, то в нього дещо інший, більш прагматичний підхід”, - каже політолог.

Пан Фесенко вважає, що заради повернення “Л/ДНР” в тіло України Козак навіть готовий іти на певні поступки та компроміси, на відміну від категоричного Суркова. Але є одне “але”... “Тут варто згадати про те, що Козак був автором відомого плану по реінтеграції Придністров’я в Молдову, а також, що не менш важливо, відіграв неабияку роль у вибудовуванні коаліції, яка забезпечила трансформацію влади в країні. У результаті посилилися позиції проросійського президента Додона і ослабли проєвропейські. І я не виключаю, що така гнучка політика Козака, його схильність до багатоходівок - симпатична Путіну. Формальна конструктивність Козака може створити для нас проблеми. Власне, Козак має результативний кейс переговорів з помічником Зеленського — Єрмаком. І оця зв’язка Єрмак-Козак, вона достатньо ефективно спрацювала — розведення військ, обмін полоненими. Однак важливо не потрапити на його гачки. Він може запропонувати пошук компромісів, якийсь свій варіант. Треба дивитися, наскільки усе це прийнятно для України”, - резюмував Володимир Фесенко.

Поговорив Мирослав Ліскович. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-