Кремль готовий, але тільки “за термінової потреби”: що це означає
Президент країни-агресора Владімір Путін нібито зацікавлений у проведенні зустрічі з лідерами ФРН, Франції та України у нормандському форматі, проте для цього йому потрібна "термінова необхідність". Точна цитата прес-секретаря Путіна Дмітрія Пєскова в ефірі "Росія-1": "Президент неодноразово повторював, в тому числі й на конференції у Будапешті, він готовий до будь-яких зустрічей, він зацікавлений у продовженні самітів у нормандському форматі, але він чекає на результати підготовки та чекає, коли умови безпосередньо приведуть нас до термінової необхідності зустрічі лідерів нормандського формату”.
Що ж, на фоні виконання Україною майже всіх досягнутих домовленостей – узгодження “формули Штайнмаєра”, а також розведення сил у Станиці Луганській, Золотому-4 та підготовка відповідного процесу у Петрівському – ця заява виглядає як намагання РФ знову відтермінувати майбутню “нормандську зустріч” на безкінечність. Мовляв, хочете переговорів, то чекайте поки з’явиться ця “термінова необхідність”. Таке собі зухвале приниження учасників переговорного процесу.
Власне, в цьому ж “кошику” знаходиться іще одна новина: відучора через низку РосЗМІ поширюється інформація, що окупаційна влада готова приступити 4 жовтня о 12:00 (за Києвом) до початку розведення сил і засобів на ділянці №3 «Петрівське», але, от халепа, українська сторона цей процес нібито “зриває”. На подібні закиди в штабі ООС відповіли чітко й по суті: “Останнє порушення режиму припинення вогню з боку окупантів в межах ділянки № 3 «Петрівське» зафіксовано 30 жовтня (5 днів тому), тож будь-які заяви та сигнальні ракети, які були випущені у Петрівському нібито як символ початку процесу відведення військ – це провокація”.
А що про все це думають експерти-політологи, як пояснюють пєсковську “термінову необхідність”?
Політолог Володимир Фесенко вважає, що заяву прессекретаря Путіна можна розглядати і як демонстрацію того, що РФ може погодитися, навіть якщо не будуть виконані раніше заявлені умови.
“Демонстрація гнучкості, ба, навіть певної конструктивності. Але треба розуміти, що це заява не самого Путіна, а Пєскова. І що це не офіційна заява, а скоріше натяк, який має продемонструвати, що Росія, мовляв, не зриває зустріч у лідерів “нормандської четвірки”, що Росія готова домовлятися. Це така гра. І перш за все це гра із Заходом – Німеччиною та Францією. Наскільки я розумію, йдеться вже не просто про виконання умов щодо відведення сил і засобів на Донбасі. Тобто, навіть якщо в Петрівському війська не відведуть – це не завадить проведенню майбутнього саміту. Утім за останньою інформацією нібито обговорюється питання, яке, власне, опосередковано підтвердив і глава українського дипвідомства Вадим Пристайко, що РФ наполягають на тому, аби за підсумками зустрічі був підписаний спільний документ. “Президент (Путін) “ждет результатов подготовки”, як заявив Пєсков. Тобто цей документ ще треба узгоджувати. І це теж може зірвати або відтермінувати зустріч. Тому що досвід підказує, зокрема те, як це відбувалося по “формулі Штайнмаєра”, що для узгодження навіть граматичних і лексичних питань потрібні консультації, треба проводити зустріч помічників, підготувати проєкт тощо - купа складних питань по яких потрібно шукати консенсус. Отже, це питання досить серйозне й непросте”, – заявив Фесенко.
Крім того, політолог згадав іще одне – це порядок денний. Він переконаний, що росіяни хочуть обговорювати на майбутній зустрічі ще й газове питання, а це – додаткові складнощі, які можуть зменшити вірогідність знаходження компромісу. “Гадаю, зараз активізувалася тактична боротьба навіть не умов проведення зустрічі, а скоріше порядку денного. Часто звучать заяви про те, що Україна мусить нарешті диктувати власні умови, власний порядок денний, наголошувати про мир виключно на наших умовах. Безумовно, ми всі цього хочемо. Але є одне “але”. Давайте дивитимемося на непросту ситуацію очима реаліста. Звісно, російські умови ми однозначно відкидатимемо, адже вони для нас абсолютно неприпустимі. Однак і на наших умовах годі чекати миру. Це можливо тільки в разі перемоги, що, на превеликий жаль, зараз навряд чи можливо. Тож як би ми цього не хотіли, але порядок денний мусить бути компромісним. До прикладу: РФ умовно ставить питання про газ, а ми – про Крим. Зрозуміло, що росіяни одразу відмовляться. Та, врешті-решт, якийсь компромісний варіант таки знайдеться”, – переконує Фесенко.
Дещо інакше з цього приводу висловився політичний експерт, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко. За його словами, це радше відтягування, у скасуванні нормандської зустрічі Кремль точно не зацікавлений, оскільки від цього залежать санкції - нормандська зустріч є елементом повернення Росії до статусу "рукопожатих".
“Саме це і є ключове оперативне завдання Кремля. У цьому контексті можна оцінювати заяву Пєскова про зустріч у нормандському форматі у разі «термінової необхідності». Росія чітко демонструє, що це їй не «горить», а «горить» Україні. А тому – саме Україна має пришвидшувати виконання російських вимог, – каже Петренко. – Відтягування відбувається заради пошуку тієї крайньої точки у поступках, далі якої Офіс Президента не зможе піти. Гра «витягни поступки» продовжується. Заяви щодо вимог України, які має виконати Росія перед нормандською зустріччю (сім вимог, озвучених прес-секретарем представника України у ТГК Леоніда Кучми) виявились лише інформаційним «викидом». Причому, спрямованим не на Кремль, а на патріотичний електорат України. Бо на практиці ми продовжуємо йти на односторонні поступки. І під час розведення у Золотому ми, на жаль, продемонстрували, що можемо переступати і через себе, і через офіційні дані своїх військових. Тому Росія буде тиснути доти, доки не відчує, що це – «червона лінія» для влади”.
Трохи інше завдання, на думку експерта, у «провокацій» із сигнальними ракетами в Петрівському, які нібито свідчать про готовність бойовиків відводити війська. “Ця технологія використовується уже цілий місяць. Бойовики випускають ракету раніше терміну, а ми, зрозуміло, не відводимо війська. Це демонструє російське ТБ. Але те, чому ми не відводимо війська – недотримані вимоги про 7 днів тиші – нікому не пояснюють. Фактично, така картинка закріплює у громадські думці РФ і окупованих територій думку про те, що саме Україна затягує перемир’я. І вона – винна у затягуванні війни на Донбасі. Аналогічний меседж росіяни будуть нести у світові ЗМІ. Що Україна – причина затягування війни.
Нам необхідно заявляти інше і діяти на випередження. Зокрема, ще до «сигнальних ракет» розповсюджувати у своїх та західних ЗМІ, що найближча дата розведення військ – не раніше 7 листопада. Якщо, звісно, за це час ніхто не порушить перемир’я у Петрівському”, – стверджує Петренко.
Не менш цікава думка прозвучала від політолога-міжнародника Павла Бульдовича.
“Якщо врахувати зміст фрази «умови термінової необхідності», то її доречно використовувати або під час гарячої фази бойових дій, як це було у 2014-2015 роках, коли дійсно існувала нагальна потреба у зустрічі лідерів, або ж коли сторонами попередньо узгоджені якісь проривні пункти у вирішенні конфлікту, що у нашому випадку повсякчас загрожує небезпечними для суверенітету компромісами. Але, зважаючи на практичний контекст, навряд є сенс шукати глибокий зміст у заявах прессекретаря російського президента, – вважає експерт. – Буквально протягом місяця офіційна позиція російської сторони, озвучена Пєсковим, змінювалася щонайменше тричі: спочатку речник глави РФ заявляв про можливість проведення нормандської зустрічі навіть за умов зриву розведення військ, мовляв, якщо на те буде воля Путіна; згодом Кремль заморозив підготовку до зустрічі, нарікаючи на зміну позиції і вимог з боку української влади (хоча 7-денне дотримання режиму тиші як підстава для початку розведення була чітко зафіксована ще три роки тому); нарешті, остання заява Пєскова ставить реанімацію нормандського формату в залежність від настання ефемерних умов термінової необхідності. Як видно, жодного предметного зв’язку, жодної змістовної еволюції в позиції Москви не простежується – лише випадковий набір псевдокритеріїв, які фактично є відвертими відмовками російської влади”.
За словами Павла Бульдовича, це свідчить про небажання РФ рухатися шляхом реального завершення війни на Донбасі навіть на вигідних їй умовах. Стратегія російської влади – робити так, аби в погоні за миром керівництво України щоразу йшло на непопулярні для себе кроки (як у випадку з початком відведення військ попри недотримання бойовиками режиму припинення вогню), плекаючи недовіру в суспільстві та дестабілізуючи внутрішньополітичну ситуацію. “Якщо поступок з нашого боку не буде, Кремль традиційно звинувачуватиме Київ у зриві мирного процесу під надуманими приводами. А якщо поступки будуть – у недоговороздатності української влади, котра неминуче відступатиме під натиском суспільного опору. Водночас імітація готовності до мирного врегулювання в односторонньому порядку, як це трапилося з ініціативою бойовиків відводити озброєння з театральними ефектами та попри порушення домовленостей щодо 7 днів «тиші», свідчить, що Москва продовжує грати на публіку в образі проактивного миротворця. А оскільки такі ініціативи є апріорі неприйнятними для Києва, РФ отримує черговий привід для звинувачень у саботажі мирного плану саме України”, – резюмував експерт-міжнародник.
Поговорив Мирослав Ліскович. Київ
