«Тиск Трампа на Україну» чи «послуга за послугу»?

Ще тиждень тому Україна у вустах демократів, у їхніх офіційних листах та заявах фігурувала ледве не як жертва маніпуляцій президента США. Опоненти Дональда Трампа називали це не інакше як «тиск на Україну».

Трамп затримав надання військової допомоги українцям, критично необхідної для протистояння російській агресії, аби домогтися розслідування діяльності свого опонента демократа Джо Байдена. У Палаті представників цілий тиждень проходило слухання чиновників і дипломатів, які свідчили про цей «тиск» у закритому режимі.

Проте минулого тижня, після одкровень керівника апарату Білого дому Міка Малвені, у ЗМІ з’явилося інше формулювання, яке моментально підхопили коментатори й політики, особливо прихильні до Трампа, - «послуга за послугу»...

З’явилося воно начебто випадково. На пресконференції один із журналістів поставив Мікові Малвейні кілька запитань щодо затримки військової допомоги Україні, дійшовши висновку: «Те, що ви описали – це quid pro quo. Фінасування (України) не буде, поки не проводитиметься розслідування щодо сервера Демократичної партії». На що Малвейні відповів: «Ми весь час вдаємося до цього в міжнародній політиці. (…)  Має бути політичний вплив у міжнародній політиці. Вибори мають наслідки».  За годину Малвейні заперечив це сенсаційне зізнання, мовляв, він не використовував слів quid pro quo, журналіст усе витлумачив по-своєму.

Розумна фраза quid pro quo, яка означає латиною «щось на щось», тобто «послуга за послугу» (термін зі сфери торгівлі) моментально поширилася в інформаційному просторі США. Так, наче її запустили із «темників». І це формулювання дещо змінює підхід до «українського питання».

Із нього випливає, що Україна – зовсім не жертва «тиску», а співучасниця Трампових діянь. Послуга за послугу, «мах на мах»… Ви нам гроші – а ми вам скальп Байдена… Одне слово, торговельна оборудка… І до цього, як зазначив Малвейні, США в міждержавних відносинах удаються доволі часто.

Хоча Малвейні категорично відмовився від своїх слів, післясмак залишився…

Аналітики, котрі стежать за стратегією захисту Трампа у справі імпічменту, відзначають кілька її напрямів. The Washington Post  поділяє спроби знецінити політичну шкоду від дій Трампа на кілька груп: уже спростовані; такі, що відвертають увагу; заперечення.

До спростованих тез газета відносить заяви прибічників Трампа, зокрема, про те, що стенограма його розмови із Володимиром Зеленським  була неточна або що ніякого тиску не було.

Серед «заперечень» - твердження самого Трампа, нібито розмова з українським президентом 25 липня була ідеальна, а також теза про те, що він має право вимагати розслідувань щодо корупції, навіть якщо це стосується виборів.

Найцікавішими виглядають спроби переключити увагу громадськості на інші деталі цієї справи. Наприклад, один із «розслідувальників», голова комітету з розвідки Палати представників Адам Шифф - сам нечистий на руку; викривач, котрий розповів про телефонну розмову Трампа і Зеленського, - упереджена особа й навіть спеціально підісланий шпигун; Байдена необхідно вивести на чисту воду; Україна зрештою отримала допомогу; демократи бояться виборів 2020 року; вони вже сіли в калюжу, коли звинувачували Трампа у змові з Росією щодо її втручання у вибори 2016 року.

У контексті «відвертальних» маневрів захисту Трампа зміна формулювання «тиск» на «послуга за послугу» не виглядає випадковою. Тим більше що той самий Малвейні заявив, що допомога Україні нібито стримувалася через корупцію в країні. / Така тактика – коли адвокат у суді намагається показати негативні сторони постраждалого, аби вигородити звинувачуваного, - добре відома юристам та любителям детективів.

А як поводитися Україні в цій ситуації?

Напевне, нам слід заперечувати і «тиск», і quid pro quo. Це не наша гра, і нам варто триматися від неї якомога далі.

Володимир Ільченко, Укрінформ