Призначення в оборонній сфері: “цивільний” Загороднюк та спроба №2 для Абромавичуса
Про новий склад уряду на чолі з Олексієм Гончаруком «в цілому» ми вже писали, а нині візьмемося аналізувати дві дуже важливі кадрові позиції в оборонній сфері країни. Йдеться про нових очільників Міноборони та “Укроборонпрому” - Андрія Загороднюка та Айвараса Абромавичуса.
Останній — Абромавичус — донедавна займав посаду голови наглядової ради концерну, а ще раніше, за часів так званого уряду “камікадзе” Арсенія Яценюка (з 2014 по 2016 роки), був міністром економічного розвитку і торгівлі.
Менш відомим українцям виявився новий міністр оборони, про якого з відкритих джерел відомо не багато: до призначення був позаштатним радником президента України Володимира Зеленського, членом наглядової ради “Укроборонпрому” та керівником проектного офісу реформ Міністерства оборони. Має понад 16 років досвіду роботи на керівних посадах у гірничодобувній і виробничій галузях. Що стосується освіти, то новий міністр може похвалитися дипломом з відзнакою Оксфордського університету, дипломом права Київського національного університету, а також рядом промислових кваліфікаційних атестатів.
Відтак ми звернулися до експертів з проханням оцінити нові призначення в українській оборонці.
Укрінформу відповідають:
Гліб Канєвський, голова громадської ради при Агентстві з розшуку та менеджменту активів (АРМА) та голова експертної організації StateWatch:
“Думаю, Загороднюк та Абромавичус дійдуть до порозуміння й налаштують свої колективи на співпрацю, а не на боротьбу за розподіл фінансових потоків”
— Як голова експертної організації, яка два роки моніторить діяльність “Укроборонпрому”, а також ситуацію з Міноборони щодо закупівель озброєння, то можу сказати, що на призначення цих людей дивлюсь зі стриманим оптимізмом. І, вважаю, що навіть брак вузькоспеціалізованого досвіду Абромавичус та Загороднюк зможуть компенсувати своїми менеджерськими якостями. Та й ніхто їм не забороняє обрати собі гідних заступників і радників з фаховими знаннями. В тому й полягає менеджерський талант — обрати собі чесних і, головне, компетентних помічників, які вчасно розкажуть і підкажуть всі деталі.
Водночас найбільшою перешкодою для новопризначених — є старі кадри. Тому що і Міноборони, і “Укроборонпром” це величезні структури, в яких працюють тисячі людей, котрі звикли до «традиції хабарів» та імітації діяльності. Новим менеджерам дуже важливо провести швидку та ефективну кадрову чистку: відсіяти корупціонерів, залишивши справжніх професіоналів. А чесні люди — точно є, як в “Укроборонпромі”, так і в Міноборони. Друге — дуже складний комплекс накопичених проблем. Якщо ми говоримо про кооперацію Міноборони та “Укроборонпрому”, то ключова проблема тут — це зрив державного оборонного замовлення на 2019 рік із виготовлення бронетехніки: Київський і Житомирський бронетанкові заводи, а також Харківське конструкторське бюро, які входять в структуру концерну, не встигають виконати замовлення. І це проблема, яку мають розв'язувати спільно Загороднюк з Абромавичусом. І якщо раніше між Полтораком і Букіним, а також їхніми двома відомствами точилася безперервна боротьба за фінансові потоки, яка й призвела до зриву оборонного замовлення, то нині новим менеджерам потрібно терміново виправляти цю ситуацію.
Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму:
“Головне, що Загороднюк мав би робити зараз – добитись авторитету серед військових, а потім – змінювати армію”
– Кадрові зміни у сфері оборонки – цілком зрозумілі, і проблема не лише у тому, що нинішній команді важливо контролювати всі сфери. Питання й у тому, що українці надто персоналізовано сприймають політику. А тому, кадрове оновлення – важливий піар-хід.
Питання лише у тому, чи можна назвати Абромавичуса новою фігурою в українській політиці. Хоча для оборонки він буде дійсно новим. І людям необізнаним його призначення буде дуже схожим з призначенням екс-міністра фінансів Данилюка на посаду секретаря РНБОУ. Певною мірою схожість є. Одне і друге призначення можна вважати оцінкою підтримки президента Зеленського на старті. Абромавичус по суті отримав контроль над усією українською оборонкою. Йдеться також про посилення команди нового прем’єра Олексія Гончарука, для якого Абромавичус став провайдером у нову владу. Друге – Абромавичуса пов’язують із західним міжнародним лобі. А це - певні ризики для української оборонно-промислового комплексу, який сьогодні займає 11 місце у світі. Бо в жорсткому світі міжнародного бізнесу потужний конкурент нікому не потрібен. Але інша сторона – його зв’язки у міжнародному бізнесі, теоретично, могли б бути використані на розвиток української оборонки. А поки що він робить заяви цілком популістські - у стилі українських політиків – про наміри збільшення у 5 раз експорту в 2025 році.
Невідомий широкому загалу новий міністр оборони Андрій Загороднюк – також призначення, яке може викликати запитання. По-перше, він не має відношення до військової служби взагалі. Хоча, з іншого боку, є вимога закону Про національну безпеки, згідно з якою міністром має бути цивільна особа. Але, при цьому, однією з найбільших проблем у сьогоднішній армії є домінування старої радянської системи, у тому числі й у ставленні до людей. Прихід людини «зі сторони» мав би зламати її. Тому головне, що Загороднюк мав би робити зараз – добитись авторитету серед військових, а потім - змінювати армію саме з цього ракурсу. Питання у тому, чи зможе з цим справитись бізнесмен?
Олександр Лємєнов, співзасновник експертної організації StateWatch:
“Про Загороднюка чув тільки позитивне. Щодо Абромавичуса, то з ним знайомий особисто і, думаю, це найкращий вибір”
— Стосовно призначення Андрія Загороднюка міністром оборони України. Попередньо я чув тільки про нього позитивні відгуки. Зокрема й від тих людей, які з ним перетиналися і співпрацювали протягом останніх двох років. Призначення Айвараса Абромавичуса на посаду директора “Укроборонпрому” — це, мабуть, найкращий вибір, адже він точно не ризикуватиме своєю репутацією. Це людина, яка розбирається в бізнесі і має далекосяжні плани і після роботи в “Укроборонпромі”, а отже — це додаткові стимули не загрузнути в корупційних оборудках. Я Абромавичуса знаю тривалий час. Оцінюючи його роботу на посаді голови наглядової ради “Укроборонпрому”, скажу так: людина дійсно знає толк у тому, як саме має функціонувати бізнес. Зараз йому усіляке закидають, але це не обов’язково має бути людина, яка знає, як стріляє танк. Бо, як стріляє танк, він зрозуміє, для цього в нього є купа підлеглих, що можуть це пояснити. Але якщо ти не вмієш мислити стратегічно, якщо в тебе з менеджментом біда, то, як наслідок, матимемо структуру, в яку входять десятки підприємств, але що з усім цим робити — матимемо рівень розуміння 1992 року, коли тільки-но розвалився Радянський Союз. Тож неефективність “Укроборонпрому” стоїть на одному рівні з корупційністю. Нарешті, чи зможуть Абромавичус та Загороднюк - “Укроборонпром” та Міноборони — співпрацювати глобально? Думаю, що так. В обох є політичні сигнали обмежити корупційні ризики в діяльності Держконцерну та Міноборони. Власне, під час зустрічі з експертним середовищем Абромавичус обіцяв продовжити реформування “Укроборонпрому”, зокрема, зробити його відкритішим.
Дмитро Сінченко, політолог:
“Дуже хочеться вірити, що ці призначення не виявляться “ширмою”
— Щодо призначення Андрія Загороднюка - члена наглядової ради "Укроборонпрому", керівника проектного офісу реформ Міністерства оборони - на посаду міністра оборони України - наразі зарано робити висновки. Загороднюк має стосунок до реформи оборонного сектору, адже був членом Проектного офісу реформ Міністерства оборони України ще за президентства Порошенка, а до цього тривалий час займався волонтерською діяльністю. Призначення Айвараса Абромавічуса я теж оцінюю позитивно. Він має досить успішний досвід реформування державного сектору за попередньої влади. Однак, чи дозволять йому провести справжні зміни - наразі не відомо. Це призначення, як і багато інших, може виявитись "ширмою" для того, щоб відволікти увагу і приспати пильність активної громадськості від втілення дещо інших планів…
Олена Трегуб, генеральний секретар Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (НАКО), експерт групи Коаліції РПР “Національна безпека”:
“Призначення людей, котрі хочуть побороти корупцію і впроваджувати реформи в оборонній сфері, оцінюємо позитивно”
— Пан Абромавичус є автором стратегії підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання державного сектору економіки, яка започаткувала впровадження стандартів корпоративного управління на державних підприємствах. Тож НАКО вітає пана Абромавичуса із призначенням і, своєю чергою, заявляє про готовність підтримувати Державний концерн "Укроборонпром" знаннями та експертизою.
Позитивно оцінюємо й призначення Андрія Загороднюка. Він користується повагою через свою роботу на чолі офісу реформ Міноборони, де йому багато чого вдалося, незважаючи на опір системи та відсутність владних повноважень. Він є цивільною людиною на посаді міністра оборони, як це і передбачено Законом України про національну безпеку, який було прийнято влітку 2018 р. і до якого доклалась і наша організація. Сподіваємося, що серед першочергових кроків, за які візьметься міністр, будуть такі: імплементація положень Закону про Нацбезпеку, зменшення рівня секретності державного оборонного замовлення та реформа оборонних закупівель, реформа житлового забезпечення військовослужбовців та управління землями та майном Міністерства оборони. Власне, ми раді, що він назвав публічно боротьбу з корупцією у МОУ одним із трьох своїх пріоритетів. Ми готові допомагати пану міністру та його команді, задля збільшення ефективності, прозорості та підзвітності сектора оборони.
Поговорив Мирослав Ліскович. Київ
