Чому Роман Безсмертний повертається у Мінськ

Нова українська влада продовжує присилає до Мінська «старих» переговорників. Спершу до складу ТКГ повернувся Леонід Кучма, а днями — Роман Безсмертний, який залишив Мінськ три роки тому, гостро критикуючи і сам формат, і політику тогочасного президента Петра Порошенка. А крок Володимира Зеленського свідчать про те, що поки що новий президент не готовий відмовлятися від напрацювань Мінського формату, але має серйозні плани щодо його реформування.

Як і чому зуміли домовитись Зеленський і Безсмертний

Резонансне призначення Романа Безсмертного представником України у політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи важко назвати очікуваним кроком, адже воно ставить “з ніг на голову” оцінку ставлення самого пана Безсмертного як до Мінського формату так і до чинного президента. Варто нагадати, що після майже двох років роботи в складі ТКГ у квітні 2016 Роман Безсмертний залишив свій пост з висловленням серйозної критики в адресу Мінського формату “Сьогодні я останній раз взяв участь у переговорах в Мінську. Я вважаю, що час волонтерської дипломатії закінчився. Мінськ рятує нас від масових жертв. Але при цьому Мінськ не в змозі (в заданому форматі) зрушити ситуацію з мертвої точки. Сьогодні і Україна, і світ повинні шукати нові формати переговорів.” А вже під час президентських виборів 2019 року, на яких Роман Безсмерний балотувався сам і фінішував з результатом у 0,14% також не жалкував слів на гостру критику Володимира Зеленського, зокрема радивши йому “піти і забрати всі документи з ЦВК. Бо цей сором ми ще довго і довго будемо переживати із Зеленським. Допустити обрання подібного президента - це принизити націю».

Тим не менш, всього за пару місяців чи то ситуація, чи то позиція Романа Безсмертного зазнали сильних змін, і розкритикований Безсмертним Зеленський повертає “ветерана” української політики до розкритикованих ним Мінських переговорів. Олег Саакян, політолог, директор Єдиного координаційного центру Донбас впевнений, що для такого повороту існують цілком раціональні причини: “ [У відставці Безсмертного 2016 року] було декілька причин, на які натякав сам Роман Безсмертний. По-перше те, що Мінськ зайшов в тупик, по-друге, відсутність комунікації з тогочасним президентом, по третє, відсутність не тільки комунікації, а стратегії як такої. Також я впевнений, що зіграв роль початок електорального циклу і спроба пана Безсмертного взяти участь та зіграти роль на президентських виборів. Тепер же, коли перспектив потрапляння політичної сили пана Безсмертного до парламенту немає. Крім того, до Мінського процесу повернувся Леонід Кучма, який теж пішов через брак комунікації з Банковою, що може свідчити про те, що тепер переговорній групі надана більша свобода і гарантована комунікація. Очевидно, що Безсмертному дали певні запевнення в тому, що його присутність там буде не просто просиджуванням, а буде дійсна можливість реалізувати свої ідеї”.

Що ж стосується мотивації Володимира Зеленського до призначення не надто прихильного до його персони Романа Безсмертного на відповідальну посаду переговорника, то її корені слід шукати в можливості чи неможливості команди чинного президента вибудувати чітку стратегію по Мінському переговорному процесу. Враховуючи, що Володимир Зеленський вже неодноразово заявляв про необхідність зміни чи модифікації Мінського процесу, який тупцює на місці, повернення до переговорної групи Романа Безсмертного, який займає чітко виражену державницьку політичну позицію, не є нелогічним чи неочікуваним кроком. Тим паче, що політичних амбіцій більших, ніж самовисування кандидатом на одномандатному мажоритарному округу ( №221 у Києві. Ред.), пан Безсмертний наразі немає. Олег Саакян відзначає: “ Команда нового президента не стільки зуміла розбудувати нову стратегію, як долучити потрібних людей до її розробки. Вони подолали певні політичні розбіжності, апелювавши до державних інтересів, адже і Кучма і Безсмертний справляють враження державників навіть більше, ніж політиків. Саме це і стало причиною домовленостей команди Зеленського з ними. Тим паче, що зараз “лавка запасних” для зовнішньополітичних призначень у Володимира Зеленського дуже обмежена. Особливо серед тих, хто не буде виносити назовні внутрішню політичну конкуренцію.”

Призначення Безсмертного — сильний крок Зеленського

В цілому, призначення Романа Безсмертного свідчить, що нове українське керівництво, хоч і говорить про необхідність виходу на новий формат перемовин з розв’язання конфлікту на Сході, не хоче “зливати” досягнуті в Мінську результати, і хоча б на період до завершення парламентських виборів зберегти спадкоємність української політики в цьому питанні. До того ж, як переконані експерти, повернення Безсмертного не просто втримає, а навіть може зміцнити українські позиції в Мінську.

Ігор Тишкевич так прокоментував цей крок :” Призначення Романа Безсмертного представляти Україну у робочій підгрупі з політичних питань Тристоронньої контактної групи - дуже потужний крок президента Зеленського. Пояснюю чому: Безсмертний має дуже виразну принципову позицію в цьому питанні (Мінський процес. Ред). А на додаток - великий досвід дипломатичної роботи. Це дозволить запобігти потраплянню української делегації до політично-дипломатичних пасток при обговоренні формату "контактів" з ЛДНР. Безсмертний є політичним важковаговиком і може виконувати роль противаги Кучмі, в разі якщо той почне вести власну гру.

Безсмертний раніше виступав за пошук можливостей перегляду формату переговорів по Донбасу, що збігається з позицією Зеленського. Безсмертний - не людина Порошенко при цьому йому важко закидати брак патріотизму.

Це безперечні плюси, що посилюють позиції української сторони на переговорах. І, нарешті, внутрішньополітичний фактор. В Україні кажуть про декомунізацію. Дають нові назви вулицям, але часто-густо працюють в замшілій більшовицькій матриці "хто не з нами, той проти нас". Безсмертний - не людина Зеленського. І таке призначення може стати початком нової формули: "хто не проти нас, той може бути з нами". Вона, на мій погляд, більш перспективна з точки зору роботи на майбутнє держави.”

Мінський формат зберігає силу, але майбутнє — за серйозними змінами

Враховуючи критику Мінського формату з боку Романа Безсмертного, що багато в чому співпадала з нещодавніми висловами нашого чинного президента, призначення пана Безсмертного в переговорну групу може означати про початок пошуків Україною нового формату перемовин. Як зазначає Олег Саакян, серйозні зміни цілком можливі: “Після призначення були заяви пана Зеленського про те, що ми не можемо відмовлятися від Мінського формату, і маємо залишатися і в Нормандському форматі, але вийти за їхні рамки, запропонувавши нові формати. Тобто зараз стоїть завдання не здати позиції в Мінську, при цьому трансформувавши процес перемовин з Російською Федерацією. Зокрема, за рахунок розширення складу перемовників представниками Великої Британії та США. Цілком вірогідно, що ми побачимо серйозну зміну архітектури перемовин. І роль Мінська точно зміниться, бо сам по собі цей формат не є повноцінним, і сподіватися якісь ефективні домовленості в рамках Мінська — це тішити себе ілюзіями”.

Майбутнє формату переговорів у Мінську дуже важливе для України, адже від їх результатів не мало не багато залежить доля українсько-російської війни на Сході. І політика призначень представників України до ТКГ свідчить, що Володимир Зеленський, не дивлячись на жорстку риторику проти внутрішньої політики попередника на президентському посту, не збирається “ламати через коліно” попередні напрацювання, але лише зважено та розмірено розвивати переговорний процес в потрібному руслі. Втім, варто пам’ятати, що навіть найкращим та найдосвідченішим українським переговорникам, озброєним гарною комунікацією з владою та чіткою стратегією, доведеться домовлятися з агресором. А людиноненависницькому російському режиму не звикати брехати та порушувати взяті на себе зобов'язання. А тому поки що найнадійнішою гарантією нашої незалежності та безпеки залишається готовність нашої армії та суспільства боротися до переможного кінця.

Вячеслав Масний, Київ