Дивні ініціативи Кучми: що це було?

Дивні ініціативи Кучми: що це було?

Укрінформ
У відповідь не стріляти, блокаду ОРДЛО скасувати... А, може, взагалі забудемо про агресію й знову почнемо дружити?

На Донбасі найближчим часом можуть запровадити черговий режим припинення вогню. Для цього нині розробляють новий механізм. Про це за підсумками засідання Тристоронньої контактної групи заявив Леонід Кучма. Пропозиції учасники Мінського процесу мають надати до 19 червня. Зі слів Кучми, ще необхідно прописати умови дотримання тиші. Серед них – в жодному випадку не відкривати вогонь у відповідь.

Але на цьому дещо дивні ініціативи не закінчуються. Іще Кучма запропонував відновити торгівлю з ОРДЛО. На що спеціальний представник ОБСЄ в ТКГ Мартін Сайдік відповів: “Це стало б великим прогресом”. Ба більше, зняття блокади радісно підтримали представники псевдореспублік, а російський представник на переговорах Борис Гризлов заявив про “прямий діалог між Луганськом, Донецьком та... Києвом”. Стоп! Україна вестиме діалог з ОРДЛО, чого й хотіли в Кремлі? А далі що — уже реальний громадянський конфлікт, а Росія ні при чому?.. Вже вибачте автора цих рядків за, можливо, надмірну емоційність. Утім, наразі зі сторони ініціатора Адміністрації Президента жодних пояснень з цього приводу. Тільки від Леоніда Даниловича через добу прилетіла заява, що питання щодо заборони давати відсіч у відповідь на обстріли на Донбасі є його думкою, а не рішенням глави держави. “Я не президент. Треба обговорювати таку проблему, я сказав свою думку, я ж не сказав, що є рішення Президента країни чи начальника Генерального штабу. Що давайте вже думати про людей, цивільних, дітей, а війну треба вести військовими засобами і давати відпір, коли ця проблема існує... Ми повинні, поступово переконуючи, що ми, українці, праві, із допомогою всього світу поступово вирішувати цю проблему”, - сказав Кучма. Але ж хіба голова не відає, що язик плеще?

Тож ми звернулися до політичних експертів запитавши, по-перше, що вони думають про згадані ініціативи, по-друге, попросили назвати аргументи “за” (якщо такі взагалі існують) та “проти”, спрогнозувати ймовірні загрози та, зокрема, наскільки це загострить суспільно-політичні процеси всередині країни напередодні парламентських виборів, де й без того все знаходиться в підвішеному стані.

Укрінформу відповідають:

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»:

Михайло Гончар
Михайло Гончар

Президент Зеленський наступає на ті самі граблі. Технологія війни в стилі Суркова знову запрацювала”

— Ініціатива Кучми-Зеленського, я би так її назвав, з юридичної точки зору, вона є нікчемною. По-перше, тому що так звані мінські домовленості ніколи не були затверджені парламентом України. Відповідно, вони не є міжнародно-правовим документом. По-друге, подібного роду директива, якщо вона мала місце з боку особи, що займає президентську посаду, Леоніда Кучми, тобто — навряд чи має якісь юридичний статус. В кращому випадку це зроблено для зондажу. Але. Що тут змушує дуже уважно поглянути на подібну ініціативу? Вона вписується в технологію передостаннього етапу ведення гібридної агресії проти України. Себто це ініціатива, з розряду хибно-цільового програмування противника. Закидається ідея - “надо прекратить стрелять”, яка на перший погляд виглядає цілком логічно: для того, щоб наступив мир — треба припинити стріляти. Але питання в тому, що всі попередні спроби “припинити стріляти”, вона закінчувалися нічим. І не з вини української сторони, до речі. Давайте згадаємо, яку першу помилку зробив президент Порошенко, коли був обраний. Він зініціював 10-денне одностороннє припинення вогню. І що? Це тільки дало можливість ворогу перегрупувати свої сили. Тому в даному разі той, хто обраний на посаду президента, наступає на ті самі граблі. У принципі, наступив на них іще в процесі виборчої кампанії, а тепер, як би змушений діяти в руслі. В цьому й полягає підступність хибно-цільового програмування. Коли, повторюся, закидаються подібні формули, кожна сторона має власне трактування. Ми вважаємо, що якщо припинимо стріляти, хоча ми обороняємося, то й інша сторона зробить так само. Це хибне уявлення. Це помилка, яка доведена тою кров’ю, смертями наших воїнів на передовій. Це перше.

Друге — це те, що йде, так би мовити, далі за “надо прекратить стрелять”: ініціатива зняття економічної блокади. Знову ж таки, це ситуація, яка, власне, пов’язана з тим, що блокада є захистом від токсичних територій, захисту решти України від російської агресії. І в цьому контексті новообраний президент потрапляє в пастку, яку, по суті, сам собі приготував. Бо виходить так, що, наприклад, тема Криму не звучить, тема звільнення не тільки заручників в ОРДЛО, серед яких є українські військові, не тільки моряків військово-полонених, а й слід брати до уваги політичних бранців Кремля. Ці теми не звучать, а тема відновлення непрозорого, незрозумілого бізнесу з окупованими територіями виходить на чільне місце. Тоді постає питання, а точніше логічний висновок: замість одних бариг — прийшли інші бариги? А в процесі виборчої кампанії кандидат в президенти Зеленський позиціонував себе по-іншому. Звичайно, якщо це він формує політику в цій сфері, в чому я глибоко сумніваюся. Зараз про те, що відбулося вчора в Мінську, можна сказати, що Зеленський пробує працювати президентом під керівництвом Кучми, який є старшим президентом; Кучми, за яким стоїть інтерес певних олігархічних кланів. Ну, в цьому контексті Росія може тільки потирати руки від задоволення. Технологія гібридної війни в стилі Суркова знову запрацювала.

Будь-які переговори у Мінську чи деінде українська сторона має починати, якщо хтось апелює до чистого аркуша, з однієї принципової вимоги, а саме: звільнення всіх 24 моряків, близько 120 заручників на Донбасі та 102 політичних бранців Кремля, які не пов’язані з конфліктом на Сході України. Себто якщо це буде зроблено російською стороною, причому без будь-яких умов, то це стане тим самим індикатором наявності доброї волі з боку РФ залагодити українсько-російські відносини. І якщо цього немає, то українська сторона, незалежно від того, хто її представляє — новообраний президент чи екс-президент, не повинна висувати сумнівних «ініціатив» типу “надо прекратить стрелять” або зняти економічну блокаду. А передусім вимагати повернення людей про яких так непокоїлися в ході виборчої кампанії. І про яких тут же забули або згадують лишень для “красного слівця”, та ще й прізвища інколи плутають.

Чи можуть подібні ініціативи загострити суспільно-політичні процеси всередині країни? Ну, звичайно. І це те, що грає на руку ворогу. Бо якраз технологія ведення війни гібридного типу передбачає створення і роздмухування конфліктогенного потенціалу всередині країни, яка є об’єктом агресії. З різних причин, по різним напрямках і сферах... А тут, ну, дуже чутлива сфера. Зокрема в тому, що стосується долі цих кількасот людей. І коли влада декларує одне, а робить інше, і ми бачимо, що на перший план виходять якраз ті інтереси, проти яких нібито виступали, і коли банально відбувається зміна правління олігархічних кланів внаслідок виборів. Умовно кажучи, раніше домінував ахметівсько-порошенківський клан, а тепер все змінюється в бік коломойсько-пінчуківського клану, провайдером якого виступає колишній президент Кучма.

Олександр Солонтай, політолог:

Олександр Солонтай
Олександр Солонтай

Ініціатива “не стріляти” абсолютно нормальна і сприйнятлива”

— Коли ми говоримо про блокаду Донбасу, як правило, зачіпається економічний аспект, інші аспекти наче врегульовані, тобто і транспорт пересувається, і люди мають право ходити. Тож, як правило ми говоримо про пересування товарів та послуг, про економічні зв’язки.

Щодо економічних зв’язків, то тут треба розділити питання, що мається на увазі: зв’язки між фірмами, підприємствами чи приватними підприємцями, наприклад, коли людина поїхала за товаром у магазин на неокупованій території. Або хтось до родичів повіз щось. Це все потрібно уточнювати, і тому поки що не зрозуміло, що там за ініціатива Кучми. Тому що одна справа — великий бізнес, інша — людські зв’язки.

Ініціатива не стріляти... Тут, на відміну від економічних зв’язків, я не бачу негативних результатів. Тобто, за будь-яких обставин, якщо перестануть стріляти, не важливо, хто перший. Ініціатива не стріляти і обмінятись нарешті полоненими, а також вони ще там заручників набрали, вона в будь-якому разі позитивна. А от чи можна її обмінювати на економічні питання, то звісно ж ні. Бо це те саме, що платити. Бо якщо мова йде про те, що звільнення наших полонених коштує певну суму, то нащо це оформляти у вигляді поставок товарів. Просто скажіть, скільки коштує звільнення наших людей.

Взагалі, виконання Мінського договору перенасичено дуже різними питаннями. І перше, що мало б виконуватися — це зупинити стрілянину і обмінятися полоненими. І от цього, на жаль, не зроблено, і тому ми скоріше трактуємо Мінськ як радше мертвий, ніж живий.

Загострення суспільно-політичного процесу... Ні, люди будь-яку ініціативу з припинення стрілянини вітатимуть, навіть ті, хто не є прихильниками діючої влади. Це об’єднуюче питання для держави, від заходу до сходу суспільство підтримує досягнення миру в плані того, щоб припинили стріляти. А вже далі вже є різні трактування. Одні думають ледь не про те, щоб до Путіна на поклін йти, інші думають про те, що зі зброєю в руках йти визволяти ці території. Але те, що на даний момент припинити стріляти і на даний момент досягти перемир’я, щоб не гинули наші військові — на цьому сходиться вся нація, вся держава. А от сценарій подальших подій, з якого є дискусія, на разі не стоїть на порядку денному. За таких обставин швидкої відповіді не буде найближчим часом, а відповідь — не стріляти, абсолютно нормальна і сприйнятлива.

Богдан Петренко, заступник директора Інституту дослідження екстремізму:

Богдан Петренко / Фото: Апостроф
Богдан Петренко / Фото: Апостроф

“Скажімо так, ідея “не стріляти у відповідь” має історичні підстави стати провальною”

— Дві ініціативи Леоніда Кучми, які б нібито дозволили зрушити питання миру на Донбасі, більшою мірою, викликані парламентськими виборами, що наближаються та запитом у суспільстві «на мир» (хоча і різними шляхами). Найперше, що вони дадуть – це зцементують електорат навколо нової партії влади – «Слуги народу». Щонайменше, виборцям продемонструють, що якісь просування уже пішли. Але не все так просто, як би могло здаватись.

Перше – ініціатива припинити відповідати на вогонь матиме результати тоді, коли в ній буде зацікавлена і Росія. Та Кремль не має намірів збільшувати підтримку Зеленського. Його мета – дроблення українського політикуму та посилення конфліктів всередині майбутніх парламентських сил. Москва розуміє, що Опозиційній платформі не світить не те що сформувати більшість, а навіть у неї увійти. Тому її мета – послабити всіх гравців. Особливо тих, хто претендують уже на половину українського електорату. Тому ініціатива «припинити вогонь» піде в мінус Зеленському, якщо до 21 липня вона не просто не спрацює, але й призведе до значних втрат серед українських військових. А Росія це може організувати.

До того ж ця ініціатива не нова. Накази не відкривати вогонь у відповідь надавались ЗСУ розпочинаючи від першого «мінська» - у вересні 2014 року. А У 2017 році Муженко заявляв, що командири підрозділів у зоні АТО отримали дозвіл застосовувати вогонь у відповідь. Тому ідея скажімо так має історичні підстави стати провальною.

Щодо ініціативи зняти блокаду, то у ній вже навпаки – більше мінусів для команди Зеленського (всі ініціативи, що мають значну частину противників призводять до електоральних втрат). Але для інтересів України ця ініціатива стратегічно позитивна. Бо залишивши блокаду, ми дозволяємо й далі економіці Д/ЛНР інтегруватись в російську економіку. Чим більше обмежень, тим складніше проводити інтеграцію. До того ж це дасть можливість уникати корупційно-контрабандистських ускладнень на кшталт «Роттердама+» і створить робочі місця в окупації (щонайменше крім силових структур у людей з’явиться альтернатива де працювати). Є мінус у тому, що це призведе до зниження тиску на Росію. Але треба визначитись, що для нас важливіша ціль – інтеграція Донбасу в Україну чи економічний тиск на російський бюджет за рахунок інтересів наших громадян. До того ж ніякого стосунку до зняття санкцій та міжнародних судів зняття блокади не матиме.

Олег Саакян, політолог:

Олег Саакян
Олег Саакян

“Ініціатива Кучми підігріває поразницькі настрої серед населення, але різко негативного ефекту поки що не матиме”

— Оскільки поки що немає офіційних пояснень від української сторони, а є лише інтерпретація російської, то складно говорити по суті. З одного боку ця ініціатива може бути як елементом більш широкомасштабної гри. І в цьому розрізі може розцінюватися як позитивна. Наприклад, якщо було би виставлено ряд українських вимог і умов, за яких може відбутися деблокування. Приміром, повернення гривневої зони в ОРДЛО, заборона сплати підприємствами окупаційних “податків” і так далі. Щодо повернення полонених... Не можна обмінювати людей на політичні поступки, бо складеться прецедент і так ми потім увесь суверенітет впродовж війни по шматах віддамо. Що ж, істерія російських медіа з розповсюдженням тез про компенсацію з боку України, про виплати так званим республікам тощо — говорять про те, що РФ намагається підняти ставки з цьому перемовному процесі. Відповідно, якісь умови з українського боку точно були поставлені.

Якщо ж розглядати цю ініціативу окремо від контексту, і припустити, що вона просто одна, без якого-небудь стратегічного плану, то в такому випадку, звісно, така ініціатива суперечить національному інтересу й виглядає як одностороння здача позицій. Тим паче, коли саме таку інтерпретацію з одного боку посилюють російські медіа, а з іншого — її посилює заява про одностороннє припинення вогню у відповідь з боку ЗСУ. Все це лише підігріває такі поразницькі настрої. Думаю, це обурить найактивнішу частину суспільства, але різко негативного ефекту поки що не матиме. Люди очікують пояснень, не готові рубити з плеча. Інша ж частина населення знаходиться у стані “медового місяця” з президентом Зеленським, даючи йому високий кредит довіри, який швидко не обнуляється. Тож, звісно, ця пропозиція розширює вікно “можливого”, що само собою підвищує ризики переговорного процесу. І може бути використана для того, щоб змістити його як в позитивну, так і негативну для України сторону. Власне, подібні прецеденти буквально кілька років ми вже відчули на собі.

Поговорив Мирослав Ліскович. Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-