Новий ЄП: ліберал-демократи перемогли, націоналісти посилюються
У новому Європарламенті, вибори до якого завершилися 26 травня, нині розпочалися переговори між політичними силами про формування політичних груп. Одним із головних результатів цих перемовин має стати конфігурація більшості, яка й визначатиме результати просування рішень та голосувань у законодавчому органі ЄС на наступні п'ять років.
Ураховуючи, що до складу ЄП обрано 751 депутата (це з урахуванням роботи поки що у ньому британських парламентарів), коаліція більшості має об'єднати 376 депутатів. При цьому політичні групи повинні включати щонайменше 25 депутатів, які представляють мінімум сім країн.
Отже, для попереднього аналізу і прогнозу ситуації у ЄП нагадаємо результати виборів у 28 країнах-членах Євросоюзу.
ДОВКОЛА ІДЕОЛОГІЧНОГО ЦЕНТРУ
Вибори традиційно виграла Європейська народна партія (EPP), яка отримала 182 мандати. Водночас «народники» показали гірші результати, ніж на попередніх виборах – фракція включала 217 членів.
Другими до нового парламенту увійшла група прогресивного альянсу соціалістів і демократів (S&D), маючи 147 депутатів. Це також менше, ніж у попередньому ЄП – 186.
Наступною за кількістю парламентарії – 109 – у Європарламенті буде політична група коаліційного складу Альянсу лібералів і демократів за Європу (ALDE) плюс нова політична сила Renaissance. Про цей феномен доцільно розповісти окремо нижче.
Також покращили свої позиції у ЄП «Зелені» (Greens), маючи 69 парламентських «багнетів» (було 52).
Європейські консерватори і реформісти (ECR) здобули 59 мандатів. Це гірший показник, адже було 76.
Далі, маючи 58 членів, йде найбільш одіозна політична група Європа націй і свобод (ENF), на чолі з лідером французьких націоналістів Марін Ле Пен. Ця фракція, як і прогнозувалася, значно посилила свою присутність, адже у попередньому парламенті мала 41 представника.
Інші націоналісти, де переважають британські політики, – Європа свободи і прямої демократії (EFDD) – отримала 54 місця (у попередньому ЄП було 45).
Комуністи, які представлені політичною групою Об’єднаних європейських лівих (GUE/NGL), мають 38 парламентаріїв. Це гірша електоральна підтримка, адже раніше вони мали 46 мандатів.
Ще 6 членів ЄП планують не приєднуватися до політичних груп, тобто вважатимуться позафракційними.
Також на даному етапі пораховано 29 депутатів, політичні сили яких уперше увійшли до ЄП та поки що не заявили до приєднання до тих або інших фракції.
Відтак, ураховуючи ідеологічний принцип формування більшості та інших об'єднань між фракціями, можна відзначати, що ліберально-демократична коаліція буде створена партіями, які сповідують цінності й принципи центристського ідеологічного спектру.
Це, зокрема, правоцентристи Європейської народної партії, ліберали від ALDE&R, лівоцентристські «Зелені», консерватори із ECR. Загалом вони можуть об'єднати близько 420 депутатів, що є достатньо для більшості.
Під питанням залишається приєднання до цієї коаліції соціал-демократів (147 мандатів), які у минулому скликанні вийшли із більшості та, відверто кажучи, часто-густо підтримували проросійські рішення.
Відтак, націоналісти і комуністи можуть збирати мінімум 150 голосів на підтримку своїх ініціатив, включаючи проросійських. Але такі пропозиції будуть блокуватися ліберально-демократичною більшістю.
ЄВРОПЕЙСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ МАКРОНА
Тепер про деякі основні тренди, які показали у Європі ці вибори.
Йдеться про потрапляння до ЄП ліберальної коаліції Renaissance, створеної президентом Франції Еммануелем Макроном. Основу у ній складає партія французького лібера «Республіка, вперед» (LREM). Приєднання 21 депутата від цієї політичної сили до ALDE у новому Європарламенті оцінюється, як найбільший успіх європейських лібералів. Як відзначається, Макрон програв вибори Ле Пен у Франції, але безперечно виграв їх у Європі.
Іншою позитивною тенденцією є найбільша – 51% – явка виборців на загальноєвропейських виборах. Це означає, що громадяни країн ЄС почали більше цікавитися політикою, усвідомлюючи відповідальність кожного за майбутнє європейського проекту.
Окрім цього характерним є деяке зменшення популярності, особливо у країнах Західної Європи, традиційних системних політичних сил, зокрема «народників» та есдеків. На цьому тлі зростає підтримка партій, які нібито виступають проти істеблішменту. Насамперед, це стосується націоналістів, що об'єдналися у Європарламенті навколо Ле Пен.
ОДІОЗНІ ОБЛИЧЧЯ ЗАЛИШАТИМУТЬСЯ У МЕНШОСТІ
Саме фракція цього політика буде намагатися просувати у ЄП ідеї на підтримку Кремля, відкидаючи факт російської агресії проти України та окупацію Криму. Окрім самої Ле Пен, українською проблематикою у Європарламенті традиційно опікується Жан-Люк Шафхаузер.
Цікавими є зміни до національного представництва Латвії. До ЄП повернулася сумнозвісна Тетяна Жданока, друг Путіна, росіянка за національністю та колишній радянський комуніст. У пресі з'являлася інформація, що Жданока є далекою родичкою господаря Кремля. Вона є лідером партії «Русский союз Латвии».
А от інший друг Кремля – росіянин Андрій Мамикін, який балотувався від партії Жданоки, до нового скликання не пройшов.
Буде у Європарламенті й лідер словацьких націоналістів Андрей Котлеба, який очолює Народну партію «Наша Словаччина». Політик вважає, що в Україні при владі перебувають фашисти.
Ще одним новим одіозним обличчям у новому ЄП стане колишній прем'єр-міністр Італії й друг Путіна Сільвіо Берлусконі. Він пройшов на чолі партії «Вперед, Італія». Ця політична сила афілює себе із європейськими народниками. Але навряд чи її представники від Італії у Європарламенті голосуватимуть на підтримку України. Берлусконі, до речі, ще має сплатити рахунок за унікальне вино, яке було вкрадено в українському Криму та випите з Путіним.
Але Берлусконі, націоналісти, комуністи кардинально не впливатимуть на загальну політику, позиції та рішення законодавчого органу ЄС. Адже більшість європарламентарів є друзями України. Відтак, ці вибори показали, що ліберальна демократія у Європі зберігає свої сильні позиці та готова продовжувати супротив націоналістам і популістам.
Андрій Лавренюк, Страсбург
