Як пройдуть вибори до парламенту: найбільш реалістичний та найвигідніший сценарій
Президентські вибори вже позаду. Залишилося оголосити дату інавгурації новообраного президента Володимира Зеленського. На найближчому пленарному тижні, який має відбутися з 14 по 17 травня, парламент розглядатиме чотири проекти постанови (не виключено, що до того часу їх може побільшати), що їх внесли позафракційні нардепи Сергій Міщенко, Віктор Балога, Віталій Купрій і член від БПП Олександр Сугоняко. Перші два пропонують провести захід 19 травня, а третій – 20 числа, а представник фракції чинного президента – 1 червня.
А між тим, в України ще одні важливі вибори – до парламенту. Тож не дивно, що багато хто говорить про зміну Виборчого закону. “У Зеленського”, зокрема, наполягають на прийнятті такого документа. “Парламентські вибори повинні проходити за новим виборчим кодексом, без мажоритарки”, - сказав ще на початку квітня один з ключових представників з його оточення Олександр Данилюк. А буквально два дні тому позафракційний нардеп Борислав Береза написав на своїй сторінці у Фейсбук, що у парламенті “з’явилися сили, які лобіюють скасування мажоритарки, зниження прохідного бар’єру та дозвіл на утворення блоків партій”. І на це, переконує він, нібито є голоси. Але є одне “але”, яке слід також врахувати: якщо обраний Президент розпустить Раду (а він про це неодноразово говорив. - Авт.), то змін очікувати не варто – дочасні вибори відбудуться по-старому, чинному законодавству…
Між тим, окрім заявленого паном Березою сценарію (прийняти новий. окремий закон), існують, як мінімум ще два: або продовжити розгляд проекту Виборчого кодексу №3112-1 у другому читанні, у котрому, нагадаємо, 4 тисячі правок, або внести зміни (скасування мажоритарки, відкриті списки, пониження прохідного бар’єру тощо) до наявного.
На питання Укрінформу – який із сценаріїв наразі видається найбільш реалістичним та найвигіднішим для України? – відповідають:
Олексій Кошель, голова Комітету виборців України:
“Або перехід до стовідсоткової пропорційної системи із закритими списками, а також пониження прохідного бар’єру до 3-4%, або так звана двотурова мажоритарка”
– На сьогодні кілька політичних сил висловилися за те, щоб провести чергові парламентські вибори за новим Виборчим кодексом, який передбачає запровадження систем з відкритими списками. Але. Хочу нагадати, що кодекс не пройшов іще друге читання. І на його розгляд, і на внесення правок, враховуючи, що це достатньо “сирий” документ, потрібно щонайменше два, а, можливо, навіть три парламентські тижні. Тобто в найкращому разі кодекс може бути прийнятий фактично за місяць до старту виборчої кампанії, а тому позиція Комітету виборців України така: проведення виборів за відкритими списками – це надзвичайно серйозний ризик. Замість виборів ми можемо отримати повний хаос, повну дискредитацію системи із відкритими списками й тотальну недовіру до ходу виборів та результатів волевиявлення. Тож Виборчий кодекс слід розглядати окремо, відтерміновувати введення його в дію з 2020 року, але, у той же час, паралельно приймати нову редакцію закону про парламентські вибори або вносити зміни до чинної редакції.
Якої виборчої системи потребує на сьогодні суспільство. На превеликий жаль, традиційно в Україні, і цього року теж не виняток, зміни до виборчого законодавства (чи виборча реформа) розглядається виключно у форматі “персональних політичних вигод”. І зараз ми бачимо дискусію, приміром, щодо зменшення виборчого бар’єру, відкритих/закритих списків і так далі. Але вона, ця дискусія, зводиться до: або “нам це вигідно”, або “нам це не вигідно”. На моє переконання, на сьогодні одним із найбільш оптимальних сценаріїв є запровадження стовідсоткової пропорційної системи із так званими закритими списками. Адже ця система є зрозумілою для виборців, тому що в Україні вже обирався парламент за цією системою. Більше того, вона не є складною до застосування. Тобто її цілком реально запровадити на вибори 27 жовтня 2019 року. І, мабуть, ключове: ця система фактично унеможливлює підкуп виборців. Сьогодні мажоритарна складова використовує округи, як точку купівлі/продажу голосів виборців. І протягом останніх півроку ми (КВУ) спостерігаємо, як навіть у міжвиборчий період депутати-мажоритарники тотально використовують механізми «заохочення» виборців – від продовольчих наборів, і благоустрою – до безкоштовних туристичних послуг та багатьох інших форм. І ми переконані, що 27 липня, зі стартом парламентських виборів, різноманіття подібних технологій по купівлі голосів виборців матимуть місце по всіх без винятку округах. Тож якщо ми повернемося до стовідсоткової пропорційної системи із закритими списками – зможемо вирішити одне із ключових проблем – це купівля голосів виборців. Натомість, у нас залишиться менше зло, але воно також достатньо масштабне – це торгівля місцями у виборчих списках. Але є одне “але”. Навіть цей сценарій малоймовірний. Адже, повторюся, мажоритарники вже активно ведуть виборчу кампанію, вкладають у це величезні кошти, а відтак важко уявити сценарій, за якого парламент знайде 226 голосів на повернення до 100% системи із закритими списками.
Щодо більш реалістичного сценарію, то, думаю, це сценарій так званої двотурової мажоритарної системи. Відповідний законопроект вже зареєстрований на сайті Верховної Ради. Що це дає? Ну, можливість зробити боротьбу в округах більш конкурентною, а також зменшити вплив технології “розтягування голосів”.
Щодо одної із ключових змін до виборчого законодавства – виборчого бар’єру. На моє переконання, бар’єр потрібно понижувати, адже в останні роки в Україні з’явилося досить активне громадянське суспільство, а саме: багато громадських організацій, волонтерських груп тощо оформлюються у політичні партії. Думаю, їм потрібно дати шанс, зробивши відповідний крок – понизити бар’єр до 3-4%. Але. В будь-якому разі експериментів з виборчим бар’єром робити не варто. Чому? На сьогодні політична партія “Опозиційна платформа “За життя” пропонує зменшити виборчий бар’єр до 1%. І це дуже небезпечно, тому що з’являються потенційні ризики для держави. Перший ризик – це дроблення в парламенті. Тобто ми можемо отримати кілька десятків фракцій, що ускладнюватиме формування парламентської коаліції, стійкої більшості, і що сприятиме політичній корупції (за своє перебування в більшості чи за голосування, малі фракції вимагатимуть портфелі, різноманітні посади у владі тощо). Але іще більший ризик, другий – це ризик сепаратизму. За умов дуже низького виборчого бар’єру, як пропонує “ОП “ЗЖ”, до парламенту можуть прийти низка партій, які де-юре зареєстровані як всеукраїнські, а реально, де-факто, працюють як регіональні.
Тож у підсумку скажу, що на сьогодні, звісно, з допомогою тиску на парламент та з допомогою спільної позиції деяких фракцій, найбільш реалістичним сценарієм видається перехід до стовідсоткової пропорційної системи із закритими списками, а також пониження прохідного бар’єру до 3-4%, не менше. Так, ця система не досконала, на жаль, але це дуже великий крок вперед у порівнянні з корупційною мажоритаркою.
Андрій Андрушків, керівник департаменту публічної політики та адвокації ГО “Центр UA”:
“Для поточної ситуації і подальшого розвитку, вибори за пропорційною системою з відкритими регіональними списками – найважливіший крок”
– Закон, за яким відбудуться вибори є дійсно важливим, я б сказав, що це найважливіша річ в цих виборах. Якщо вибори відбудуться за чинним законом, то матимемо дві суттєві проблеми. По-перше, парламент, сформований за законом Януковича, буде переповнений мажоритарниками-самовисуванцями, які не надто ефективні, як парламентарі, шукають власної вигоди і дуже проблемні при підтримці урядових рішень – такий парламент буде максимально неефективним. З іншого боку саме за змішаної системи можемо очікувати значного зростання проросійських сил в Парламенті, адже проросійські кандидати будуть іти як самовисуванці, не афішуючи своєї ідеологічної афіліації, а перефарбовуватися будуть вже в Раді. Ну і самі вибори на мажоритарних округах – максимально небезпечна історія, якщо згадати довибори в Чернігові в 2015 році, то можемо мати 200 копій того жахливого батлу Березенко-Корбан.
Якщо говорити про перехід на чисту пропорційну систему з блоками і пониженням бар’єру до трьох відсотків, то це теж дуже сумнівна історія. Я розумію, що в такий спосіб парламентарі намагаються гарантувати своє переобрання. Але що ми отримаємо в результаті? 10-12 партій в Раді, які будуть постійно конфліктувати, слабку недієздатну коаліцію та постійні парламентсько-урядові кризи. З іншого боку, при чистій пропорційній системі 80% депутатів – це завжди жителі Києва. Запустити такий сценарій -- посилити недовіру до Парламенту, як інституції (вона зараз на небезпечно низькому рівні 10%, а може бути ще нижчою, і тоді виникне чергова точка суспільно-політичної напруги).
Третій сценарій – вибори за пропорційною системою з відкритими регіональними списками. Як на мене, для поточної ситуації і подальшого розвитку - найважливіший крок, який зараз варто зробити. Що матимемо в результаті? Початок реального партійного будівництва з потужною регіональною складовою, адже 85% мандатів будуть розподілені в регіональних округах. Політичні партії змушені будуть працювати з групами інтересів в регіонах. В самому парламенті буде 5-7 політичних сил, які будуть відчувати усю відповідальність, адже на наступні вибори (дочасні чи чергові) доведеться іти в списках тих же партій по тих же регіональних округах. Час є: два сесійні тижні в червні, за які можна без поспіху все пройти і ухвалити закон. Після цього ЦВК матиме достатньо часу, щоб підготувати вибори за новими правилами. Зважаючи на те, що виборці вважають виборчу реформу однією з найпріоритетніших і щодо неї в суспільстві найменший спротив, то новообраний Президент та діюча Верховна Рада мають зрозуміти і реалізувати цей запит громадян.
Микола Виговський, громадський активіст, організатор акцій за виборчу реформу:
“Перешкод для ухвалення Виборчого кодексу в другому читанні немає. Це реально. Усі 4000 правок ґрунтовно опрацьовані робочою групою при комітеті”
– Озвучена Бориславом Березою версія – це всього лише версія. Фінальний результат домовленостей зараз дуже важко спрогнозувати. Однак, хочеться застерегти народних депутатів від ідей пониження бар’єру та дозволу на блокування. Це призведе до суттєвого збільшення кількості партій, що пройдуть в парламент, а отже до ускладнення формування коаліції та уряду. Такий парламент не зможе працювати ефективно та буде джерелом перманентної політичної кризи, яку радо використає Кремль. Також нікуди не зникне політична корупція. При закритій пропорційній виборчій системі розквітає торгівля прохідними місцями в списку, що перетворює парламент на акціонерне товариство.
Найкращим варіантом видається прийняття в цілому проекту виборчого кодексу, що передбачає скасування мажоритарки та перехід на пропорційну систему з відкритими списками. Немає жодних перешкод для його ухвалення. Усі 4000 правок ґрунтовно опрацьовані робочою групою при комітеті.
Хоч би це парадоксально звучало, але прийняття виборчого кодексу є вигідним і для народних депутатів, зокрема, деяких мажоритарників. Вони матимуть певні переваги за новою системою, адже мають хорошу впізнаваність на своїх округах і у випадку відсутності гучних скандалів зможуть набрати хорошу кількість голосів виборців і для себе і для своїх майбутніх партій. Якщо перестати зволікати та оперативно ухвалити новий виборчий кодекс, цілком можливо встигнути його імплементувати до осені. Готовність запустити нову систему у повному обсязі підтверджують і мої джерела в ЦВК.
Поговорив Мирослав Ліскович. Київ
