19 травня? Все визначиться пізніше!
Про зустріч новообраного Президента України Володимира Зеленського із керівництвом Верховної Ради, депутатами та представниками фракцій, на якій обговорювали ймовірні дати можливого призначення інавгурації (19 або 28 травня, - ред.), що не день, то все більше чуток, які, наче гриби після дощу ростуть. Приміром, що Володимир Олександрович нібито спочатку погоджувався на 28 травня, ба навіть на перше червня (щоб на свята), але потім, коли його радник і за сумісництвом адвокат Коломойського Андрій Богдан щось шепнув, показавши екран смартфона... обраний президент України, знову ж таки, нібито, різко передумав і почав відстоювати дату 19 травня.
З іншого боку маємо заяву народного депутата від “Народного фронту” Андрія Тетерука: “Володимир Зеленський декларував партнерські наміри у роботі з парламентом і не бачить підстав для його розпуску. Єдиним питанням зустрічі стало обговорення можливої дати інавгурації. Він (Зеленський, – ред.) запропонував розглянути 19 травня”. Пан Тетерук також додав, що 13 травня на засіданнях фракцій це питання обговорюватимуть, а вже наступного дня Верховна Рада візьметься за голосування конкретної дати.
А, ледь не забули. Іще Володимир Зеленський написав листа голові парламенту Андрію Парубію. “В умовах зовнішньої агресії для нашої країни надзвичайно важливо уникнути “вакууму влади” та забезпечити якнайшвидше набуття повноважень новообраним президентом України... Пропоную провести урочисте засідання для складення присяги 19 травня”, – йдеться у листі до спікера парламенту. Де тут, щоправда «вакуум влади» не зовсім зрозуміло. От якщо Раду таки буде розпущено – тоді вакуум буде, аж до дочасних виборів і прийняття присяги новим парламентом.
Утім залишимо позаду пошуки істини, тобто, що і як там насправді відбувалося й обговорювалося. Натомість зосередимося на очевидному бажанні, і це вже давно не секрет (власне “у Зеленського” про це неодноразово говорили), встигнути розпустити Раду та провести дострокові вибори. Крайній термін для нього – 27 травня.
Тож як діяти, що слід робити в цій ситуації політичним силам, яку тактику і стратегію обрати?
З цим питанням Укрінформ звернувся до експертів-політологів:
Олексій Мінаков: “Політичним силам слід виходити із своїх власних інтересів – вигідні їм можливі дострокові вибори чи ні”
– Якщо ми говоримо про БПП, то їм нібито вигідно почекати, поки Президент Зеленський наробить помилок і скористатися певним розчаруванням в суспільстві. Але з іншого боку, мобілізація електорату довкола Петра Порошенка може «охолонути» до 27 жовтня, а також до того часу встигнуть з'явитися і розкрутитися політичні сили з «новими обличчями», на що є великий попит. Тому ситуація виглядає так, що немає принципової різниці для них, коли відбудуться вибори. Але з точки зору «опозиційності» до Зеленського, вони можуть обґрунтовувати невдалість дати 19 травня як траурного Дня пам’яті жертв політичних репресій. Взагалі їх логічна стратегія, з точки зору політичної боротьби, це постійно ставити палки в колеса Зеленському.
Якщо ми говоримо про «Народний Фронт», рейтинг якого, як відомо, в межах статистичної похибки і нижче, то його представники будуть йти до парламенту в складі різних нових політичних проектів, незалежно від того, коли відбудуться вибори. Андрій Парубій вже натякнув, що орієнтований на дату інавгурації 28 травня – скоріш за все, і «Народний Фронт» підтримуватиме цю дату.
Для «Батьківщини», на мій погляд, вигідніші чергові вибори, щоб встигнути добряче покритикувати Президента Зеленського – це було б у класичному стилі «вічної опозиціонерки» Юлії Тимошенко. Вона зможе традиційно апелювати до «зубожіння», яке не було подолано за півроку правління Зеленського.
«Самопоміч», судячи із заяв Олега Березюка, Оксани Сироїд і Андрія Садового, готова підтримати дату інавгурації 19 травня. Очевидно, логіка такого їхнього рішення – це діяти опозиційно до Порошенка і чинної влади. Тобто вони не стільки хочуть допомогти Зеленському, скільки хочуть завадити провладним силам ставити палки в колеса новообраному Президенту. А подати в інформаційному просторі все це можна мотивацією необхідності якомога швидше провести інавгурацію, щоб не було періоду міжвладдя, яким може скористатися Володимир Путін.
«Радикальна партія Олега Ляшка» проігнорувала засідання щодо дати інавгурації. Це висловлення неповаги не тільки до новообраного Президента, але й до всіх тих українців, які проголосували за нього. Тому треба вгамовувати свої особисті образи та думати над своєю більш конструктивною позицією, навіть якщо це опозиція, по відношенню до Зеленського.
«Опозиційний блок» зацікавлений у дострокових виборах, тому разом із «Самопоміччю» може підтримати пропозицію про інавгурацію 19 травня. Але цих голосів, навіть якщо його підтримають окремі представники інших партій, явно недостатньо для ухвалення рішення.
Тож політичним силам слід виходити із своїх власних інтересів – вигідні їм дострокові вибори чи ні.
Віктор Таран: “Парламентські фракції будуть зацікавлені в тому, щоби затягнути Зеленського в довгу політичну гру”
– ...І ця гра, ключова задача якої показати суспільству, що молодий політик (або будь-хто інший, новий) ще не означає, що він досвідчений – має розтягнутися десь на 6-7 місяців. Будь-які подані ним ініціативи, переглядатимуть «під мікроскопом», вишукуючи там слабкі місця, звертаючи увагу на нефаховість, показуючи, скажімо, що кандидатури, які він пропонуватиме призначити, так само є некомпетентними.
Паралельно із цим політичні сили працюватимуть над тим, щоб в Україні нарешті повноцінно запрацювала парламентсько-президентська республіка. Тобто вони педалюватимуть закони – про президента України, про тимчасові слідчі комісії, доведуть до кінця реформу парламенту, яка почалася ще за часів Гройсмана-Парубія, і яка передбачає розширення прав парламентської опозиції. Наприклад, зважаючи на рейтинг Зеленського, його партія “Слуга народу” має найкращі шанси зайти в парламент, а тому дехто з нинішніх депутатів опиняться в опозиції. А згідно реформи, бюджетний комітет, регламентний комітет, антикорупційний комітет, а також комітет з питань свободи слова – контролюватиме опозиція. Ось такою, на мою думку, буде їхня стратегія й тактика. Чому я так вважаю? Ну, судячи з того, якого фактично ляпаса дали Зеленському, коли на зустріч із ним прийшли не голови парламентський фракцій, не їх заступники, і навіть не керівники певних напрямків, а чотири, хоча й фахових, але депутатів-представників, так сказати для “галочки”, не більше – цим вони показали, що не бояться розпуску й так далі. А це означає, що, цілком можливо, вони не погоджуватимуть його кандидатури призначень на силовий блок – Генпрокуратура та СБУ.
Але. Все може бути кардинально інакше, якщо партія Зеленського здобуде перемогу на виборах у ВРУ за пропорційною складовою, а також «відкусить» частину мажоритарних округів і... сформує більшість в парламенті. Утім, повторюся, я не думаю, що їм це дозволять”.
Петро Олещук: “Не виключено, голосування буде зірване, і тоді, як це передбачено законом – спікер спробує одноосібно призначити дату на кінець травня”
– Очевидно різні політичні сили діятимуть по-різному. Тобто якоїсь універсальної стратегії нема і бути не може. Президентські вибори завершилися, тож усі чекають на парламентські. А там, як то кажуть, кожен сам за себе. Тому всі намагатимуться по максимуму мобілізувати своїх виборців. А виборець, він – різний. За Володимира Зеленського проголосував різний виборець, і всі це чудово розуміють, а тому намагатимуться електорат Зеленського не те, щоб розколоти, але просто зменшити його підтримку.
Кому вигідні дострокові вибори? Тут не все однозначно. Рейтинги показують, що наразі зберігається влив президентських виборів. Іншими словами, рейтинги партій мають прив’язку до рейтингів кандидатів, які балотувалися на пост президента. Тож найкращі позиції на дочасних виборах матимуть чотири політичні сили: “Слуга народу” Зеленського, БПП на чолі із поки що чинним Президентом Порошенком, “Опозиційна платформа “За життя” Бойка-Медведчука-Рабіновича, та “Батьківщина” Тимошенко. Ця четвірка має найбільше шансів розділити між собою більшу частину мандатів за пропорційною складовою. Щодо «мажоритарки», то там, думаю, збережуть свої, але за деякими виключеннями, позиції ті, хто більшою мірою й були депутатами за одномандатними округами. Утім, я б не поспішав говорити про те, що практично всім партіям зі згаданої четвірки вигідні дострокові парламентські вибори. Мабуть, тільки до певної міри. Тому що ми не знаємо ще повного переліку гравців, учасників, і про це так само не варто забувати.
І останнє. Що я прогнозую 14 травня. В більшості депутатів є страх. Тому що навіть якщо політична сила має якесь майбутнє, то це ще не означає, що конкретно ці депутати також його мають. Тож будуть спроби перенести інавгурацію. Не виключено, що саме голосування буде зірване, і тоді, як це передбачено законом – спікер спробує одноосібно призначити дату на кінець травня.
Олег Саакян: "Якщо Зеленський проходить інавгурацію раніше, то від нього залежатиме, зіграє він у гру Порошенка, чи у гру Гройсмана-Парубія"
– Направду саме формулювання йти на поступки... між парламентом та обраним президентом не зовсім відповідає ситуації. З одного боку це дуже її спрощує, а з іншого боку забуває про суспільство, яке переважно чекає, щоби все відбулося якомога скоріше. З одного боку новообраний президент мав би вступити в повноваження і щоб від нього вже можна було вимагати конкретних кроків, а з іншого – через доволі серйозний рівень несприйняття сьогоднішньої політичної еліти, чим, власне, і скористався пан Зеленський, вигравши президентські вибори на хвилі протесту. І коли Верховна Рада з низькою легітимністю фактично стає антагоністом до новообраного керівника з вищим рівнем легітимності, то вона ставить себе під удар суспільства.
Якщо говорити про позицію парламенту, то її немає як такої. Існують позиції різних суб’єктів, зацікавлених або незацікавлених. Умовно, Петро Олексійович Порошенко зацікавлений у тому, щоб вибори відбулися швидше. Адже тоді, по-перше, є можливість мобілізувати електорат, протестний до Зеленського, щоб він не розпорошився по інших кандидатах. По-друге, ціла низка суб’єктів з провладного кола, які готуються на осінь, просто не встигнуть (той же Володимир Гройсман збирається формувати політичну силу), відповідно Порошенко виступає чи не єдиним, з програвших, зацікавленим в дочасних виборах. І, по-третє, залишаються його люди на місцях.
Але водночас є Гройсман, який не зацікавлений у дострокових виборах, тому що готує власну політичну гру, і йому потрібен час, щоб сформувати команду і стратегію, інакше він не встигне. Також не зацікавлений у дочасних виборах і Андрій Парубій.
У той же час існують й інші суб’єкти, яким все одно. Приміром, “Батьківщина” чи “Самопоміч” за тих чи тих обставин потраплять до парламенту. В “Опоблоці” швидше за все схиляються, що вигідніше йти на дочасні вибори. Тож насправді не перемовини йдуть стосовно конструкції співпраці між президентом і парламентом, а триває боротьба за те, з якими козирями сідати за стіл перемовин. Фактично частина парламентських сил хоче просто забрати у Зеленського його “золотий квиток” у вигляді можливості розпуску парламенту. Оскільки зараз складається така ситуація: якщо Зеленський проходить інавгурацію раніше, то від нього залежатиме, зіграє він у гру Порошенка, чи у гру Гройсмана-Парубія. Тоді він і стає вигодоотримувачем від конфлікту інтересів провладної частини політичного істеблішменту.
Що тут можна порадити? З точки зору правильної політичної стратегії, було б краще інавгурувати Зеленського раніше. Тоді у нього відкривається вікно можливостей у цій грі інтересів аж до розпуску Верховної Ради. Тому, на жаль, навколо інавгурації, яка є суто технічним етапом, так багато політичних інсинуацій.
Опитав Мирослав Ліскович. Київ
