ВР витримала “іспит” мовою. Далі – ще кілька етапів “стрес-тестування”

ВР витримала “іспит” мовою. Далі – ще кілька етапів “стрес-тестування”

Аналітика
Укрінформ
Рада таки не зрадила українську мову. Наступні “реперні точки” – голосування за відставку спікера і можливий розпуск парламенту

Незважаючи на низку песимістичних прогнозів, зокрема, сумнів щодо можливості акумулювати достатню кількість голосів, висловлений народним депутатом Ігорем Поповим, Верховна Рада в четвер ухвалила резонансний Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Більш ніж переконливо. 278 голосів – “за”. Нагадаємо, у першому читанні (4 жовтня 2018-го) документ підтримав 261 народний обранець. “Приріст”, здавалося б, незначний. Але не варто забувати про так би мовити “складність моменту” – загальнополітичне тло, на якому фактично два місяці тривав розгляд поправок до документа і відбувалося саме голосування. Ризик провалу законопроекту був справді доволі високим. Адже, навіть побіжно проаналізувавши новини останніх днів, переконуємося, як швидко в період “між двома президентами” попіднімали голови ті, кому усе українське – як кістка в горлі! Тож спокуса “відігратися” дуже велика. Як і тиск на парламентаріїв. Утім, більшість народних обранців ні тиску, ні спокусам не піддалися (може, й завдяки “флюїдам” з-під стін парламенту, де зібрались сотні активістів, котрі вимагали “не провалити” документ). Як наслідок – позитивне голосування за “мовний” закон і виконання гімну після його ухвалення.

Утім, зрозуміло і те, що в іншій демократичній унітарній країні (чи й у нас, за інших обставин) подібний документ мав набрати набагато більше голосів – щонайменше конституційну більшість. Але з тих чи інших причин десятки присутніх в сесійній залі парламентаріїв натиснули кнопку “проти” чи взагалі не брали участі в голосуванні (всього зареєструвались на засіданні 348 депутатів). Зрозуміло, що “проти” була частина “латентних” українофобів, яких, як-то кажуть, “могила не виправить”. Але ж “по той бік” опинилися і деякі парламентарії, від яких “ми такого не чекали”. Чи можна розцінювати це як сигнал про ймовірність посилення деструктивних процесів, які у нашому парламенті, певно, ніколи й не припинялися? Чи навпаки – витримавши іспит “мовним” законом, ВР виробила імунітет від інших випробувань, які, безперечно, випадуть на її долю у найближчі тижні та місяці?

Закон про мову: виграли бій з “деструктивною тінню”. Чи не програємо битву?

Найбільше голосів “за” “мовний” Закон дали члени пропрезидентської фракції БПП (106). При цьому два представники фракції (Давид Макар’ян і Григорій Тіміш) утрималися, ще п’ятеро не голосували. Фракція “Народний фронт” підтримала документ одностайно (66 голосів “за”, жодного “проти”, ніхто не “утримався”, щоправда двоє із присутніх у сесійній залі нардепів не голосували). Підтримали “мовний” Закон і усі присутні в залі представники фракцій “Об’єднання “Самопоміч” і “ Радикальної партії Олега Ляшка (по 21 голосу “за”) і Всеукраїнського об’єднання “Батьківщина” (16). Результати голосування групи “Воля народу” такі: 7 – “за”, четверо депутатів не голосували. При цьому майже половина членів групи були відсутні в сесійній залі. Що ж до групи “Відродження”, то позиції її членів розділилися. Четверо народних обранців – “за”, двоє – “проти”, двоє – “утримались”, восьмеро не голосували. Ще восьмеро “прогуляли” пленарне засідання. “За” новий закон більшість позафракційних (37). По троє “утримались” і не голосували. П’ятеро – “проти”. Серед них – колишній кандидат у президенти Юрій Бойко, а також інші надто добре відомі екс-регіонали Сергій Льовочкін, Євгеній Мураєв, Юлій Іоффе і Сергій Дунаєв. Жодного голосу “за” (цілком очікувано) не дала фракція Опозиційного блоку. 31 її представник – “проти”, троє не голосували. До речі, заступник голови фракції, екс-претендент на президентство Олександр Вілкул похвалився, що вже зареєстрував у парламенті проект постанови, яка блокує підписання нового закону до розгляду питання про його скасування. Утім, як свідчить практика, подібні “дрібні капості” лише дещо відтерміновують підписання документів, жодним чином не впливаючи на втілення їх у життя.

Словом, підсумки поіменного голосування (за деякими винятками) цілком прогнозовані. Тож робити висновки про якесь перелицювання чи переформатування парламенту, вочевидь, передчасно. Якщо відповідні процеси й тривають, то практичних результатів вони на разі не принесли. До речі, у згаданому вже інтерв’ю Ігор Попов підтвердив інформацію про те, що між першим і другим турами голосування в кулуарах парламенту активно обговорювали можливість створення “групи спротиву” на випадок перемоги Володимира Зеленського. «Це ситуативна більшість. На 25 квітня планувалось ухвалення жорсткого пакета законопроектів, які б обмежували повноваження президента і посилили роль парламенту. Але комітет з питань правової політики, який повинен був 24 квітня розглянути ці документи, не зібрався”, – розповів Попов. Він пояснив це ймовірним проведенням консультацій між сторонами, унаслідок яких вдасться уникнути “жорсткого варіанту” розвитку подій. Принаймні, від парламенту: більшість депутатів готові домовлятися.

А ось ймовірність “жорсткої гри” з боку оточення майбутнього президента, на думку Ігоря Попова, не зникла: достроковий розпуск Верховної Ради цілком можливий. Причому, це залежить не лише від наполегливості майбутнього президента та зусиль його юристів. Адже розглядати Верховну Раду суто як об’єкт чиєїсь політики не можна: в умовах парламентсько-президентської республіки “останнє слово” у багатьох питаннях залишається (принаймні, має залишатися) саме за народними обранцями. “Від них залежить усе, чого вони хочуть, і навпаки: не залежить нічого, чого їм не хочеться... Зрозуміло, що багато депутатів орієнтуються на нинішній рейтинг Володимира Зеленського і мріють про те, як на його плечах “прориватимуться” до наступного складу парламенту, – коментує політичний експерт Микола Давидюк. – У той же час не варто забувати про кілька речей. По-перше, хоча рейтинг підтримки Зеленського на виборах і справді був рекордно високим, але тільки у відсотковому співвідношенні до загального числа учасників голосування. Натомість за абсолютною кількістю виборців, які підтримали кандидата (13 мільйонів) це – один із найгірших показників у вітчизняній історії. Менше було лише в Януковича (12 мільйонів). Кравчука на виборах підтримали 19 мільйонів українців, Ющенка – 15, Кучму 14 і 16 (на двох виборах). Тому насправді мрії деяких народних обранців про те, що Зеленський приведе їх до нового парламенту (тож давайте нинішній склад чимшвидше розпустимо), доволі оманливі”, – каже політолог. А, по-друге, за його словами, парламентаріям варто усвідомити, до чого це може призвести. Адже Зеленський поки що не висловлює особисто своєї позиції фактично щодо жодного із важливих для країни питань.

І, схоже, більшість парламентаріїв це вже розуміють. Як наслідок – про можливе дострокове припинення повноважень нардепи фактично не говорять публічно (хіба що, відповідаючи на прямі запитання журналістів). Хоча в кулуарах ВР це питання – і до ворожки не ходи, – активно обговорюється. «Є частина “людей Коломойського” в різних фракціях, які готові вже зараз підтримувати Зеленського, – каже науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Олексій Гарань. – Скажімо, люди з УКРОПу, фракція «Відродження», де значний вплив Коломойського. Є люди і з інших фракцій. Наприклад, із Зеленським співпрацював Лещенко, можливо, дехто із “Самопомочі”, ще дехто – з «Народного фронту» та БПП. Тобто очевидно, що у ВР буде група депутатів, а може, навіть деякі фракції, які захочуть співпрацювати з новим президентом, але чи буде цього достатньо для створення більшості – сумнівно”. Тим паче, такої “більшості” не вдасться знайти під ідею розпуску парламенту: мало кому з політичних мазохістів подобається пиляти сучки, на яких вони цілком комфортно сидять.

Утім, прогнозують експерти, проблеми будуть і при пошуку ситуативної більшості для голосування за потрібні країні закони. Й такої консолідації як у четвер, при голосуванні за “мовний” законопроект, до осені ми можемо вже й не побачити. “А шкода. Бо куди принциповішим і важливішим для нинішнього складу парламенту, аніж “тьорки” довкола дострокових виборів чи відставки спікера (аби народні обранці завершили свою каденцію на позитивній ноті), є забезпечення конструктивної законотворчої роботи у період між президентськими і парламентськими виборами, – наголошує Микола Давидюк. – І тут ключовими питаннями можуть стати голосування за скасування депутатської недоторканості та зміну виборчого законодавства (хоча б у частині скасування “мажоритарки”)”. Якщо ж депутати займатимуться підкилимними іграми і поливанням одне одного брудом, країна просто втратить дефіцитний час. “Тим більше, коли парламентарії піддадуться на шантаж щодо оголошення дострокових виборів. Це свідчитиме про спільні дії, спрямовані на рейдерське “захоплення” української Конституції”, – підсумовує Давидюк.

Загалом же більш ніж позитивне голосування за “мовний” закон, безперечно, є одним зі свідчень того, що спроби дестабілізувати парламент і всю країну у «міжпрезидентський» період провалюються. У цьому ж ключі варто оцінювати новину про те, що ініціатори відставки голови ВР Андрія Парубія за добу зібрали «аж» 33 депутатські підписи (замість 150 необхідних для винесення цього питання на голосування). Але заспокоюватися зарано – десятки юристів та лобістів продовжують шукати “зачіпки” для того, аби домогтися розпуску парламенту і гуртують прибічників такого кроку. Тисячі ботів “топлять” за це в соцмережах. Бо декому дуже хочеться, щоб казка “про дострокові парламентські вибори” стала реальністю...

Рано іще радіти й ухваленню Закону про функціонування державної мови. Окрім Вілкула, про реєстрацію проекту постанови про скасування результатів голосування за документ заявив і Юрій Бойко. Це може затягнути процес підписання закону. Адже голосування із цього приводу, вочевидь, буде вже наступного пленарного тижня (з 14 травня). Тобто, супротивники української мови роблять усе, щоб президент Петро Порошенко за своєї каденції не встиг підписати цей документ. А з його підписанням наступним главою держави можуть виникнути проблеми. Володимир Зеленський у четвер дав це зрозуміти, пообіцявши після інавгурації ініціювати ретельний аналіз документа “на предмет дотримання в ньому конституційних прав та інтересів усіх громадян України”... Тож – далі буде?

Владислав Обух, Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-