«Мінськ-3», або Туманні пропозиції та реальні загрози «плану Сайдіка»

«Мінськ-3», або Туманні пропозиції та реальні загрози «плану Сайдіка»

Аналітика
Укрінформ
Які «підводні камені» закладені у плані мирного врегулювання від ОБСЄ конфлікту на Сході України та чому не варто чекати його швидкої реалізації

Після довгого періоду інформаційної тиші навколо діяльності переговорної групи в Мінську, особливо резонансно пролунали заяви спецпредставника діючого голови ОБСЄ в Україні та у Тристоронній контактній групі у Мінську Мартіна Сайдіка про наявність нового плану врегулювання конфлікту на Донбасі. Ключове питання, що постає в зв’язку з заявою Сайдіка, це наскільки даний план відповідає нашій головній цілі у війні на Сході – відновлення територіальної цілісності України та ліквідація російської окупації Донбасу.

Суть «плану Сайдіка»

В інтерв’ю виданню Kleine Zeitung представник ОБСЄ, австрійський дипломат Мартін Сайдік зазначив, що його колеги та підлеглі в Мінську розробили пропозицію щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, і ця концепція вже була озвучена учасникам переговорного процесу.  Хоча дипломат стверджує, що всі учасники переговорного процесу у Мінську ознайомлені з концептом ОБСЄ, самого плану ще ніхто не бачив. Наразі єдине, чим ми володіємо для аналізу, це лише слова самого Мартіна Сайдіка. Втім, їх достатньо, аби спробувати описати можливості та ризики, які  озвучені пропозиції  несуть для України.

Якщо коротко, то суть «плану Сайдіка» полягає в тому, що на тимчасово окуповані території Сходу України має прибути об’єднана місія ООН та ОБСЄ, яка організує вибори, забезпечить амністію учасникам сепаратистського  руху та простежить за дотриманням прав місцевого населення, зокрема, «мовної самоідентифікації». Крім спільного втручання ООН та ОБСЄ, Мартін Сайдік озвучив пропозицію створення Євросоюзом Агентства з реконструкції, яке власне і буде займатись відновленням Донбасу та його реінтеграцією з Україною. Тривожний дзвіночок для України в тому, як у своєму інтерв’ю Сайдік потрактував очевидні і наболілі питання до Мінських домовленостей. Зокрема, проблеми «окремої прокуратури» та «силових структур» («народної міліції») для окремих регіонів Донбасу, а  також неприпустимість амністії для сепаратистів без попереднього  українського розслідування.

Важливим моментом пропозиції Сайдіка є чітка вимога ратифікації цього плану українським та російським парламентом перед початком реалізації. З одного боку, це є позитивним зрушенням, адже фіксує природу конфлікту на Донбасі саме як російсько-українського протистояння, а не міфічної «боротьби за волю молодих республік». З іншого, наголос саме на парламентській ратифікації в рік, коли Україна буде обирати нову Верховну Раду, може свідчити, що пропозиції Сайдіка спрямовані на конкретних «політичних гравців» всередині нашої країни.

«Вибори без роззброєння» - неприйнятна для України вимога

Олег Саакян
Олег Саакян

Головна претензія українців до озвученого плану очевидна. Адже якщо в Мінських домовленостях зазначалось, що виборам та амністії має передувати відновлення контролю України над Донбасом та державним кордоном з Росією, то пан Сайдік це питання старанно оминає, наголошуючи на виборах та правах «місцевого населення». Як зазначив Олег Саакян, політолог, голова Єдиного координаційного центру «Донбас»: «Очевидно, в публічному колі ми поки що не бачимо всіх деталей. В інформації, що дав пан Сайдік… про відновлення українського контролю над територією не йдеться. Йдеться про перехідний етап, на час забезпечення демілітаризації території та запуску політичного процесу, амністії для всіх. На цей період встановлюється міжнародний контроль за прикладом Балкан». (В період так званих «югославських воєн» ООН встановлювала контроль над окремими територіями, керувала процесами примирення та врегулювання конфліктів та стежила за подальшою їх інтеграцією до складу новоутворених незалежних держав. Найуспішнішим прикладом вважається реінтеграція Східної Славонії до складу Хорватії в 1998 році).

Ігнорування питання безпеки України, яку неможливо забезпечити без ліквідації російської окупації східного Донбасу, є ключовою проблемою «плану Сайдіка». Олег Бєлоколос, дипломат та військовий експерт, зазначає: «Очевидно, в ОБСЄ є бажання зрушити процес мирного врегулювання ситуації на Сході України. Однак, він навряд чи може бути успішним, в рамках того, що на перший план (а такий висновок напрошується з оприлюдненої інформації) висуваються не питання належної безпеки, включаючи відновлення контролю України над своїми східними кордонами, і припинення агресії Росії, а явно малоймовірний на сьогодні виборчий процес, амністія, утворення якихось нових структур тощо».

Диявол в деталях, або Основні проблеми плану ОБСЄ

Олег Бєлоколос
Олег Бєлоколос

Пропозиція Сайдіка виникла не на порожньому місці. Вже тривалий час переговорний процес в Мінську не приносить жодного результату, а домовленості минулих років так само далекі від реалізації, як і в день їх підписання. Як зазначає Олег Бєлоколос: «Зрозуміло, одне: так звані мінські домовленості не працюють і подальші перспективи у цьому форматі вбачаються доволі туманними. Між тим, виглядає так, що відоме питання миротворчої місії ООН на Сході України, яке активно обговорювалося упродовж 2018 року на різних рівнях, останнім часом практично повністю зникло і зі сторінок засобів масової інформації, і з міжнародного порядку денного». По суті, пропозиція ОБСЄ є черговим варіантом ідеї введення миротворчого контингенту на Донбас, що відзначив міністр закордонних справ України Павло Клімкін «За змістом – це поки що те саме. Як кажуть: "ті самі яйця, лише в профіль». Втім, спробувати ці «яйця» на смак нам в найближчому  майбутньому навряд чи доведеться. Адже прийняти «план Сайдіка» Україні не дозволяє цілий ряд причин.

По-перше, досі невідома більшість критично важливих положень концепції ОБСЄ. "Те, що пролунало у ЗМІ від пана Сайдика, – це виключно загальні тези, з якими важко сперечатися; я б хотів одразу зазначити, що я вважаю такі тези прийнятними. Але разом з тим, як показує наш гіркий досвід, диявол криється в деталях, а деталі нам не відомі, принаймні нашому міністерству детальний план цей не надходив, – заявив заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Георгій Тука. – Мене цікавить, як передбачена демілітаризація незаконних збройних формувань? Які терміни, які способи виведення іноземних військ з території Донбасу? Що мається на увазі під процесом амністії? І таких питань дуже багато".

Георгій Тука
Георгій Тука

Крім того, пропозиції «плану» не відповідають реаліям війни на Донбасі. Олег Саакян стверджує «Фактично, інструменти, які сьогодні пропонуються, носять гібридний характер, щось між подоланням війни і подоланням внутрішнього конфлікту. А у нас є ситуація російсько-української війни, яка не має ніякого відношення до надання додаткових прав російськомовному, православному населенню чи якими ще міфологічними термінами оперує  Росія».

Пропозиції Сайдіка – реальний план чи політичний маневр?

Якщо вірити Мартіну Сайдіку, план врегулювання конфлікту на Донбасі ще далекий від свого завершення. Єдині відомі наразі кроки з реалізації – це озвучення його положень учасникам Мінського процесу та інтерв’ю австрійського представника ОБСЄ. Сайдік стверджує, що про багато конкретних моментів плану ще рано говорити. Виникає запитання: нащо ж тоді взагалі зараз говорити про план?

Відповідь на нього може бути далекою від реалій переговорного процесу у Мінську. Не секрет, що далеко не всі учасники політичних перегонів 2019 року в Україні, як президентських, так і парламентських, ставлять за мету захист національних інтересів. І цілком можливо, що озвучення «суперкомпромісного» плану з купою «підводних каменів» якраз стане основою для зовнішньополітичних програм відверто і приховано «проросійських політичних проектів». Адже відверто виступити за капітуляцію України перед Росією вони не можуть.

Біографія самого пана Сайдіка, який озвучив концепт ОБСЄ, теж не може не викликати питань. Багаторічна робота у Москві в якості дипломатичного представника, викладання в Московському університеті, управління спільним російсько-австрійським підприємством у Якутську та інші факти біографії та зв’язку Мартіна Сайдіка з Росією змушують сумніватись у його об’єктивному баченні українсько-російського конфлікту. Ці факти є доброю підставою не довіряти «мутним» та невизначеним формулюванням «плану Сайдіка».

Попри заяви та пропозиції, наразі переговори щодо врегулювання конфлікту на Донбасі перебувають в глухому куті. Як зазначає Олег Бєлоколос, «наразі відсутня атмосфера довіри між Заходом, Україною, з одного боку і Росією, з іншого, що є головною передумовою будь-яких успішних переговорів, які мають на меті досягнення тривалої і дієвої домовленості». Тому  «план» пана Сайдіка буде далеко не останнім в довгій низці проектів та концепцій.  Залишається сподіватися, що міжнародний тиск та боротьба українців увінчаються успіхом, і український Донбас знову стане вільним від російських окупантів.

Вячеслав Масний. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-