Росіяни йдуть із ПАРЄ. Самі. Тож скажемо їм — нехай щастить!
У Держдумі заявили, що Росія не направлятиме свою делегацію в Парламентську асамблею Ради Європи у січні 2019 року. “У ситуації, що склалася (початок агресії Росії проти України у 2014 році, після чого права російської делегації в ПАРЄ були обмежені, включаючи позбавлення права голосу. – Авт.), Державна Дума не бачить підстав для повернення російської делегації в ПАРЄ і відновлення сплати РФ внесків до бюджету Ради Європи. У зв'язку з цим депутати Держдуми заявляють про недоцільність направлення заявки на підтвердження повноважень членів російської делегації в ПАРЄ у 2019 році”, – повідомляється на сайті Держдуми РФ. Аналогічну заяву – “не дуже-то й хотілося, не потрібна нам ваша Асамблея” – зробили у Раді Федерацій РФ.
Що тут скажеш... Схоже, у нашого агресивного сусіда все, наче в тій байці Езопа про лисицю й виноград. Попри сильний тиск і фінансовий шантаж ЄС, підключення всіх лобістів й агресивну піар-кампанію в західних ЗМІ про необхідність повернення РФ в ПАРЄ, Росія так і не змогла повернути свою делегацію без виходу з анексованого Криму. Зрештою, як та лисиця, котра не змогла дістатися виноградних грон і, забираючись, сказала сама до себе, що “вони кислі!”, росіяни не зуміли досягнути свого. Тож тепер звинувачують кого завгодно, тільки не себе. Але цікавіше в даному разі інше, а саме: які наслідки для ПАРЄ та, власне, для України, матиме відмова РФ від, навіть, намагань повернутися в Парламентську асамблею?
Політолог-міжнародник, виконавчий директор Інституту світової політики Євген Магда каже, що відмова Росії направляти свою делегацію в ПАРЄ не матиме критичних наслідків. Утім, наголошує, радіти ще рано. Росіяни вміють і можуть грати з-за лаштунків, не виходячи на авансцену.
Магда: “Росіяни перестали чекати, що хтось на колінах проситиме їх повернутися до ПАРЄ. Тепер вони діятимуть непрямими методами. Очевидно, що в ПАРЄ чимало Путін-ферштейнерів, і вони з кожними парламентськими виборами там змінюватимуться. Веду до того, що не треба думати, що вони грали/ють тільки через Педро Аграмунта чи Турбйорна Ягланда. Росіяни використовують набагато ширші інструменти, пропонують різні речі (не лише гроші), займаються мімікрією, пропонуючи кожному саме те, що він хоче почути. Більше того, відсутність у ПАРЄ власної делегації виводить РФ з під вогню критики, але примушує діяти так, як вони звикли діяти – грати з-за лаштунків, не виходячи на авансцену. Що в такому випадку слід робити Україні? Потрібна консолідована позиція. Звісно, вона є. І наші представники у ПАРЄ це щоразу показують. Але не можна допустити, щоб наближення президентських і парламентських виборів цю консолідацію зруйнувало. Крім того, Україні потрібно чіткіше висловлювати свою позицію стосовно тих чи інших питань, як ото стосовно виборів генерального секретаря Ради Європи. Тут ми не одностайні. Адже у нашому МЗС заявляють про підтримку віце-прем'єра та глави МЗС Хорватії Марії Пейчинович-Бурич, а члени парламентської делегації – колишнього прем'єр-міністра Литви Андрюса Кубілюса. Ну і, власне, не забувати порушувати в ПАРЄ питання агресії РФ, демонструвати послідовність своїх дії і не дозволяти навіть думку мати про те, щоб зняти з неї санкції. Щодо наслідків для ПАРЄ. Цього року Раді Європи виповнюється 70 років. Святковий настрій обов’язково зіграє як на нашу користь, позитивно вплине на готовність інших членів ПАРЄ підставити своє плече. Тож своїми вихилясами Росія не зможе щось критично змінити. Обійдуться і без їхніх внесків”.
Схожу думку висловив дипломат, голова Фонду “Майдан закордонних справ” Богдан Яременко. За його словами, це такий спосіб реагування, щоб не ставити себе у незручне становище. Адже в Росії знають, що їх не допустять у залу, не допустять до голосування.
Яременко: “Те, що РФ вирішила не направляти російську делегацію звичайно турбує багатьох європейських політиків, які чомусь вважають, що присутність російської делегації у ПАРЄ – це важливо, хоча б з точки зору бюджету. Що ж, думаю, згадані аргументи просто притягнуті за вуха. Якщо Росія хоче піти з ПАРЄ, то, будь ласка, ідіть! Звичайно, іншим країнам доведеться пропорційно розділити видатки, але вони з цим впораються, і на тому питання буде закрите. Окей, а як же міжнародне право? А все просто. Міжнародне право працює тільки за умови, коли всі учасники договорів добровільно погоджуються виконувати їх. І роблять це відповідально. Росія ж робить ставку на силу, а міжнародне право попросту не виконує. Ба більше, навіть на рівні законодавства закріпила верховенство національного права над міжнародним. А відтак перебування такої країни в організаціях, котрі повинні забезпечувати саме правову сторону міжнародних відносин – недоречне, хоча б з тієї причини, що дає неправильний сигнал усьому світові. Щодо України, то наслідок тільки один, і він такий, як для всіх країн світу: якщо ти не виконуєш свої міжнародні зобов’язання – тобі не місце в міжнародній спільноті чи, принаймні, в організаціях, де ти письмово зобов’язався виконувати всі рішення. Ось і все! Вигнання Росії є символічним, правильним і законним рішенням. І це для нас ані перемога, ані поразка. Адже те, що нині відбувається в Росії, воно відбувається не через якісь рішення чи позицію України, а виключно через позицію самої Росії. Ми не запрошували їх нападати на себе, не спонукали їх до цього. Тому якщо серед європейських політиків знайдуться такі, які почнуть звинувачувати у чомусь Україну, а такі точно знайдуться – можемо спокійно все ігнорувати, бо їхні звинувачення безпідставні”.
Натомість політолог, голова ГО "Асоціація Політичних Наук" Дмитро Сінченко переконує, що навіть без делегації РФ, в ПАРЄ залишиться чимало симпатиків Путіна.
Сінченко: “Спершу про наслідки, які отримає ПАРЄ. Їх одразу кілька. Почнемо з негативу. Найголовніший і найвідчутніший – фінансовий. Організація змушена буде скорочувати свої витрати через значне недоотримання фінансування від Москви. Другий наслідок – політичний. ПАРЄ остаточно втратить будь-який вплив (а точніше – надію на його відновлення) на одну з найбільших країн Європейського континенту. В той же час, на мою думку, позитив перекриє всі негативні наслідки – ПАРЄ збереже свій авторитет серед решти країн-членів, а отже – збереже себе як організацію. Якщо організація не поступиться своїми принципами, заради яких вона створювалась, вона матиме сенс на подальше існування. А інші країни-учасники розумітимуть, що порушення принципів організації матиме незворотні наслідки.
Далі – наслідки для України. Це безперечно – геополітична перемога, а за перемогу не критикують. Повага і вплив нашої делегації в середині організації зросте. Але не варто сподіватись, що це остаточна перемога. Навіть без участі РФ, в ПАРЄ залишиться чимало "друзів Путіна", які й надалі відстоюватимуть його інтереси і протидіятимуть нам і нашим союзникам.
Ну і, власне, про РФ згадати також потрібно. Наслідок за несплату членських внесків чіткий – це виключення зі складу організації. І його змушені будуть прийняти. Але варто також розуміти, що виключення зі складу організації – це не лише зовнішньополітична ізоляція, але і позбавлення міжнародних зобов'язань. Раніше Росія робила вигляд, що вона їх виконувала. Сьогодні у Кремлі зрозуміли, що маски скинуті, і робити вигляд вже не достатньо, тому російське керівництво вже давно схиляється до думки про те, щоб "грюкнути дверима", знявши з себе незручні зобов'язання. Москва не планує дотримуватись жодних міжнародних договорів чи законів, а у спілкуванні з іншими державами робить ставку виключно на зброю та фінансовий інтерес. Зразком для наслідування Путіну слугує Гітлер, який свого часу свідомо покинув Лігу Націй. От і Путін залишає ПАРЄ цілком свідомо.
Своєю чергою політолог Дмитро Гаврилюк переконує, що ПАРЄ та її рішення стануть об’єктом дезінформаційної кампанії з боку РФ. Остання публічно не визнаватиме легітимність жодного рішення чи декларації цієї організації, а безпосередня комунікація мінімізована.
Гаврилюк: “Якщо врахувати, що Кремль не шкодує коштів власного бюджету і олігархів на різні лобістські акції, вочевидь підкупити того чи іншого парламентаря ПАРЄ, який буде озвучувати і пропонувати те, що вигідну Кремлю, максимально блокувати українські і проукраїнські рішення, то це – можливо. Для України не варто передчасно радіти такому демаршу росіян, бо це може бути і класичний дипломатичний шантаж в розрахунку на істерію щодо “бєз дєнєг Кремля нікак”.
Опитав Мирослав Ліскович. Київ
