Публікуємо інтерв'ю Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Кіпр, надане виданню «Політіс». Переклад з грецької:

У зв'язку з нещодавньою кризою між Росією й Україною, пов'язаною з інцидентом у Керченській протоці, а також релігійною суперечкою Вселенського Патріархату з Московським Патріархатом довкола надання автокефалії Церкві України, видання «Політіс» звернулося до послів Росії Станіслава Осадчого та України Бориса Гуменюка висловити їхні позиції.

Російський посол не відгукнувся і навіть не відповів на електронну пошту, відправлену в посольство. Посол України прийняв пропозицію відповісти на короткий опитувальник. Пан Гуменюк, окрім іншого, зазначає, що Україна протистоїть гібридній війні з боку Росії на всіх рівнях, а також, що криза в Керченській протоці має на меті у т.ч. російське втручання у майбутні президентські вибори в Україні. Український посол також зазначив схожість ситуації в Криму з тим, що відбувалося в окупованій частині Кіпру, щодо порушення територіальної цілісності незалежних держав. Також він чітко дає зрозуміти, що Київ твердо налаштований приєднатися до ЄС та НАТО.

РОСІЯ ПОЗА МЕЖАМИ МІЖНАРОДНОГО ПОРЯДКУ

- Пане Посол, чому вважаєте, що Росія є правопорушником у зв'язку з епізодом у Керченській протоці? Чи був виклик з боку українських кораблів?

- Усі були свідком факту дезінформації з боку росіян, коли президент РФ Володимир Путін на саміті G20 представляв главам держав і громадськості власну – далеку від реальності версію тих подій. Робилося це з метою уникнути покарання за факт агресії, за грубе порушення міжнародного законодавства в сфері мореплавства, і фактично наступну після Криму й Донбасу (Східна Україна) окупацію на цей раз вже Азовського моря. Українська сторона детально, в подробицях, поінформувала західних партнерів про напад на кораблі України. Там чітко простежується бездоганне виконання українськими моряками усіх норм мореплавства. Показовою є і реакція світової спільноти та окремих країн. Всі засудили дії російського агресора і вимагають негайного повернення українських суден і звільнення полонених моряків.

- Чи не призведе до розширення кризи заклик президента Порошенка щодо відправки кораблів НАТО до Азовського моря? Можливо, існують політичні причини, пов'язані з президентськими виборами?

- Політична складова явно вплетена в цей збройний інцидент російською пропагандою. Однак не варто забувати, що Україна протистоїть гібридній агресії з боку Росії. Окрім безпосередньо військових дій здійснюються атаки на всіх напрямах державної безпеки – від інформаційної до економічної. І саме розпочата РФ спроба блокади українських портів може вважатися спробою втручання в майбутні президентські, парламентські й місцеві вибори в Україні.

Адже це значним чином відіб'ється на економічному стані жителів блокованих регіонів, що суттєво зменшує симпатії до нинішньої української влади. Плюс російська пропаганда – все це природно ставить учасників електорального процесу в нерівні умови. Перевага буде на боці кандидата, який потрібен Путіну на чолі України. Жорстка міжнародна реакція в даному випадку просто необхідна, оскільки РФ створює дуже небезпечний прецедент по ігноруванню міжнародного законодавства, створюючи загрозу всьому європейському континенту. 

ПРОПАГАНДИСТСЬКА ОРГІЯ

- Росія стверджує, що існують порушення прав російськомовних або російського походження українців на Сході України, що призвело до збройного конфлікту в 2014 році. Чи існують обмеження щодо використання російської мови та інших прав такої категорії громадян в Україні?

- Це черговий наратив російської інформаційної агресії, що послужив формальним приводом для анексії Криму та окупації Донбасу. Україна –країна багатонаціональна: 134 національних меншини і корінних народів. І будь-які претензії щодо "переслідувань" виникають не в російськомовного населення України, а саме у режиму Кремля. Москва зі своїми спецслужбами прагнуть використовувати цю категорію людей як цільову аудиторію, яку обробляють відвертими фейками і використовують їхні емоції, для просування ідей «русского мира», штучного розділення на «західних» і «східних» українців. Водночас, насправді, в Україні вільно функціонують школи з навчанням рідною мовою нацменшин. І їх кількість набагато більша в процентному відношенні, ніж в тій же Російської Федерації. Краще поставити питання про те, як себе почуває українська община в Росії. Скільки українських шкіл діють у Росії? Чи є українські бібліотеки, культурні центри, ЗМІ? Яка ситуація з Українським культурним центром і бібліотекою, які функціонували в Москві?

- Чи існує вирішення проблеми Криму, який приєднала Росія, стверджуючи, що вона спиралася на волю його мешканців?

- Сучасна демократія не вважає вільними вибори, які проходять під дулами автоматів. Саме так все і відбувалося під час так званого «референдуму» в Криму в березні 2014 року. Так само і в Донбасі. Йдеться про територію України, й існує законодавство щодо проведення референдумів, яке в цих випадках не було дотримано.

Тут я хочу провести аналогію з ситуацією на Кіпрі та нелегітимним проголошенням на його окупованій північній частині за таким же сценарієм так званої «Турецької республіки північного Кіпру», яка не визнається міжнародною спільнотою.

На даний момент Російська Федерація перетворила Крим у величезну військову базу і завдала величезної шкоди екології півострова. Рішення проблеми Криму одне – Росія повинна його повернути Україні, вивести з нього всі свої війська і виплатити матеріальну компенсацію за завдані економіці України збитки.

- Як розвиваються відносини Україна-ЄС та Україна-НАТО?

- Як вони можуть розвиватися інакше, ніж позитивно? Нагадую, що 24 роки тому Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки, що були закріплені Великою Британією, Сполученими Штатами Америки та Російською Федерацією у Будапештському Меморандумі у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Ці держави зобов’язалися утримуватися від загрози силою чи використання сили проти територіальної цілісності або політичної незалежності України. Росія порушила домовленості, використовуючи збройну агресію проти України з лютого 2014 року і до останнього інциденту у Керченській протоці. Саме тому Україна незмінно розглядає співпрацю з НАТО як важливий елемент міжнародних інструментів забезпечення безпеки України. Нещодавно український Парламент вніс зміни до Конституції України, які визначають євроатлантичний зовнішньополітичний курс України, закріплюючи прагнення більшості українського народу до членства в ЄС та вступу до НАТО.

НЕХАЙ ПОШУКАЮТЬ НАЦИСТІВ У ІНШОМУ МІСЦІ

- Чи є толерантність уряду України до дій неонацистів?

- Це питання, знову ж таки, слід розглядати в контексті гібридної інформаційної агресії з боку Росії через фейкові новини та пропаганду. Тобто, за версією російської пропаганди, нацистом є будь-який захисник України від російської збройної агресії? Москва витягує зі старих шухляд історії ще радянські «страшилки» про українських учасників руху опору періоду Другої світової війни, звалюючи на них усі неіснуючі гріхи. При цьому скромно замовчує про РОА («російську визвольну армію»), яка стала на бік фашистів під час Другої світової війни і яку було засуджено Нюрнберзьким трибуналом. Всі звинувачення російської пропаганди розбиваються одним простим фактом. В українському Парламенті відсутні націоналістичні або крайні право-радикальні партії. Однак, якщо ж ми хочемо побачити, хто насправді підтримує нацистів і крайніх радикальних націоналістів, тоді маємо подивитися, як підтримує Росія Марі Ле Пен та інші профашистські крайні праві партії й організації в Європі.

- Що означає для України надання Вселенським Патріархатом автокефалії Українській Церкві? Яким чином можна переконати православних вірян України, що належать до Московського патріархату, приєднатися до Автокефальної Церкви?

- Погодьтесь, виглядає дуже дивно, коли в країні, яка стала об`єктом агресії, діє церква країни-агресора, тобто Московський Патріархат. Тут необхідно підкреслити, що Московський Патріархат діє в Україні скоріше як ідеологічний інструмент гібридної війни. У цей складний час така потужна моральна підтримка з боку Вселенського Патріархату для України дуже важлива. Україна як незалежна держава має повне право на власну помісну церкву. Природно, що Томос для Української Церкви викликає істерику в РФ та у контрольованій режимом Російській православній церкві.

Що стосується парафіян, православних християн, то, у моєму розумінні, люди йдуть до Бога, а не до сановників якого-небудь патріархату. Нагадую, в Україні церква відділена від держави. Зі свого боку влада гарантує конституційне право свободи віросповідання. В тому числі гарантує й тим, хто захоче залишитися в церкві Московського Патріархату. Але Московський патріархат не буде диктувати умов, не буде таврувати – хто у нас «канонічний», а хто безблагодатний. Вірні самі обиратимуть, до якої Церкви ходити.

Маноліс Каладзіс. «Політіс».
Кіпр. 9 листопада 2018 року